- •1.Дайте характеристику структури міжнародної фінансової системи
- •2. Основні види акредитивів, їх використання у зовнішньоторгівельних розрахунках.
- •3. Необхідність та порівняння методів фінансування зовнішньої торгівлі
- •4.Поясніть зміст та застосування різних видів та режимів валютних курсів.
- •5. Розкрийте мотиви, зміст та форми міжнародних інвестицій.
- •6.Міжнародний фінансовий ринок –
- •7. Зміст та роль міжнародного ринку акцій для економіки.
- •8. Зміст та роль міжнародного ринку облігацій.
- •10.Причини ризиків прямих іноземних інвестицій та методи управління ними.
- •11.Поясніть причини ризиків міжнародних кредитів та управління ними.
- •12. Поясніть зміст та регулятори міжнародних портфельних інвестицій.
- •13.Розкрийте зміст валютного курсу та порівняйте його види.
- •14. Покажіть умови та функції глобальних фінансових центрів.
- •15. Глобальні банківські та фінансові групи.
- •16.Розкрийте необхідність та основні методи прогнозування валютних курсів.
- •17.Поясність зміст та значення паритету купівельної спроможності валют.
- •18, 32Розкрийте зміст та основні форми міжнародної банківської діяльності.
- •Створення банківського відділення
- •19. Розкрийте основні складові економічного механізму валютного ринку.
- •Попит і пропозиція на валютному ринку
- •Паритет купівельної спроможності
- •20. Порівняйте основні інструменти міжнародних ринків акцій і облігацій.
- •22. Порівняйте основні умови міжнародних ринків акцій і облігацій.
- •23. Порівняйте різні методи зовнішньоторговельних розрахунків.
- •24. Порівняйте функції основних інститутів міжнародної фінансової системи
- •25. Порівняльний аналіз міжнародних фінансових інститутів, їх ролі та функцій.
- •26. Розкрийте умови та зміст валютної інтеграції та критерії Європейського валютного союзу
- •27. Розкрийте критерії та тенденції сучасної європейської валютної системи
- •28. Проаналізуйте зміст та економічну роль платіжного балансу.
- •29. Розкрийте структура платіжного балансу та зв’язок його основних розділів.
- •30. Розкрийте необхідність та методи регулювання платіжного балансу.
- •31.Поясніть сутність та види валютних ринків, їх значення для економіки.
- •1. За масштабом :світові (глобальні) ; регіональні; національні.
- •2. Організовані та неорганізовані валютні ринки
- •3. За спеціалізацією валютні ринки ділять:
- •4. За територіальною ознакою валютний
- •33. Поясніть зміст та основні види зовнішньоторгівельних розрахунків.
- •34. Порівняння методів фінансування зовнішньоторгівельних розрахунків
- •35.Розкрийте зміст міжнародного кредитування та основні види кредитів.
- •6.За терміном кредиту:
- •7.За валютою позики:
- •36.Міжнародний фінансовий ринок
- •39. Порівняйте основні джерела фінансування міжнародних інвестиційних проектів.
- •40.Розкрийте умови рівноваги та види нерівноваги платіжного балансу.
- •3 Основні види рівноваги платіжного балансу:
- •41. Порівняйте основні типи угод на валютному ринку.
22. Порівняйте основні умови міжнародних ринків акцій і облігацій.
Інструменти міжнародних ринків акцій і облігацій мають певні спільні характеристики. Обіг міжнародних акцій та облігацій здійснюється на іноземних ринках та євроринку. Тобто вони мають подібні сфери і методи розміщення, кола потенційних інвесторів, законодавче регулювання.
Іноземні акції, як і іноземні облігації випускаються нерезидентами і розміщуються на фінансових ринках інших країн. Для інвестора відкривають доступ до великих національних фінансових ринків. Для емітента у випадку міжнародних акцій, як і облігацій існують суворі регламентації та вимоги.
Євроакціям притаманні такі ж самі характеристики щодо валюти випуску, території розміщення й обігу, що і єврооблігаціям. Євроакції і єврооблігації.розміщуються міжнародними банківськими синдикатами.
Розміри міжнародного ринку акцій порівняно з ринком облігацій досить скромні, що пов’язано із специфікою акцій як фінансового інструменту. Акції є більш ризиковими фінансовими активами, ніж облігації. Тому міжнародні інвестори, особливо інституційні надають перевагу купівлі боргових злбовязань, а не акцій. Порівняно обмежений попит на міжнародні акції спричинює порівняно обмежену пропозицію на них. Ще одна особливість – це те, що деякі міжнародні позичальники не можуть залучати необхідне фінансування через розширення акціонерного капіталу. Міжнародні організації, національні уряди, органи місцевої владиза своїм статусом позбавлені цієї можливості.Привілей залучення коштів через акції мають лише акціонерні компанії.
23. Порівняйте різні методи зовнішньоторговельних розрахунків.
Для зовнішньоторговельних розрахунків використовують: акредитив, інкасо, банківський переказ (авансовий платіж, відкритий рахунок), кліринг.
Для експортера найбільш привабливим є авансовий платіж, потім документарний акредитив, далі документарне інкасо, ще менш вигідним є відкритий рахунок. З точки зору імпортера привабливість методів зовнішньоторговельних розрахунків визначається у такому порядку: відкритий рахунок, документарне інкасо, документарний акредитив, авансовий платіж.
Розрахунки по відкритому рахунку найбільш вигідні для імпортера, бо оплату імпортер проводить після одержання товарів; відсутній ризик оплати непоставленного або непринятого товару. Для експортера ця форма розрахунків найменш приваблива, оскільки не містить надійної гарантії своєчасного платежа; сповільнює оборотність його капіталу; інколи викликає необхідність банківського кредиту.
Розрахунки в формі інкасо дають певні привілеї імпортеру, основне зобов'язання якого складається в здійсненні платежу проти товарних документів, що дають йому право на товар, при цьому немає необхідності заздалегідь сплачувати за поставлені товари. Недоліки для експортера: експортер несе ризик, пов’язаний з можливою відмовою імпортера від платежу; існує чималий розрив в часі між надходженням виручки по інкасо і відвантаженням товару, особливо при тривалому транспортуванні вантажу.
При використання акредитива, експортери мають банківську гарантію платежу. Для імпортера акредитивна форма розрахунків створює незручності оскільки вимагає відкрити акредитив до одержання і реалізації товарів, але одночасно дає йому можливість контролювати (через банки ) виконання умов угоди експортером. Для експортера після авансових платежів розрахунки в формі акредитива є найбільш вигідними, бо це єдина форма розрахунків, що містить зобов'язання зробити платіж. Недоліком розрахунків за допомогою акредитива є те, що це досить дорога форма розрахунків для обох сторін, що пов'язано з вартістю банківської гарантії.
Найкращий метод зовнішньоторгівельних розрахунків для експортера - авансовий платіж, бо він отримує гроші відразу, іноді ще до виробництва товарів, в той час як імпортер для того щоб використати авансовий платіж повинен вишукувати зайві кошти і відривати їх з обороту.
Для міждержавних розрахунків в наші часи активно використовується кліринг. Широко використовується у міждержавних розрахунках. Для експортерів кліринг невигідний: виручку можна використати тільки в тій країні, з якою укладена клірингова угода.