17.Поясність зміст та значення паритету купівельної спроможності валют.

Існує правило, яке встановлює певне співвідношення між рівнем цін і валютними курсами. Це правило (його часто називають гіпотезою), сформульоване у 1920-х роках шведським економістом Густавом Касселем (1886—1945), базується на тому, що товари та послуги можуть купуватись у будь-якій країні. Але якщо всю сукупність країн розглядати як єдиний світовий ринок, то товари і послуги купуватимуть там, де вони дешевші, що приводитиме до вирівнювання цін. Оскільки на цьому ринку товари та послуги можуть купуватися та продаватися за валюти різних країн, між ними (валютами) має існувати певне співвідношення. Це співвідношення показує паритет їхньої купівельної спроможності.

Паритет купівельної спроможності (КС) – порівняння цін, деномінованих в нац-х валютах, на набір порівняльних товарів (кошик товарів для визначення ПКС), що розгляд як ВК по паритету цін або по паритету КС валют. Відхилення ринкового ВК від ВК по паритету КС дає уяву про переоцінку або недооцінку тієї чи іншої валюти.

Паритет купівельної спроможності – рівність купівельної спроможності різних валют при незмінному рівні цін в кожній з країн.

Паритет купівельної спроможності валют допомагає зрозуміти, як має змінюватися рівень цін у даній країні для того, щоб відновлювався рівноважний валютний курс при певному рівні цін та динаміці їх в інших країнах.

Теорія паритету купівельної спроможності може бути корисним інструментом під час вироблення політики стабілізації внутрішніх цін і валютних курсів. Існує досить чітка залежність рівня інфляції (зростання оптових цін всередині країни) від пониження курсу її валюти. Між довгостроковою динамікою паритету купівельної спроможності та обмінними курсами валют немає точного збігу. Але той факт, що саме різниці у темпах інфляції показують напрям і приблизні параметри зміни курсів, не підлягає сумніву.

Закон однієї ціни (Law of one price). Якщо якийсь товар або послуга може бути проданий на 2 і більше ринках, при цьому немає ніяких обмежень в торгівлі між цими ринками і транспортні витрати є порівняними, то ціна такого товару на 2-х і більше ринках повинна бути однаковою (якщо вона виражена в одній і тій же валюті). Закон однієї ціни лежить в основі поняття, яке є одним із фундаментальних понять МФ і МЕ – це паритет купівельної спроможності або purchasing power parity (PPP).

ПКС – модель, що пояснює, яким чином курси «спот» регулюють інфляційну різницю, підтримуючи ціни на товари, що продаються у світі на одному і тому ж рівні у всіх країнах.

МВФ один раз на 2 роки робить розрахунки валютних курсі по РРР для всіх країн членів ООН і всі показники МЕ, такі як промислове в-во, ВВП, продуктивність праці і інші розраховуються в міжнародній статистиці по даним перерахованим по валютному курсу по РРР. Таким чином, валютний курс по РРР є основним показником співставлення показників економічного розвитку країн в глобальній економіці.

Виходячи з Закону однієї ціни будується теорія абсолютного ПКС.

Абсолютний паритет купівельної спроможності - обмінний курс між валютами 2 країн дорівнює співвідношенню рівня цін в цих країнах. Абсолютний РРР визначається на основі оптових цін.

Позитивна сторона теорії: вона чітко вказує спосіб закріплення курсу національної валюти – зниження внутрішньої інфляції і укріплення купівельної можливості національної валюти внутрі країни.

Недоліки: транспортні витрати і державні обмеження на торгівлю роблять конкуренцію на світовому ринку недосконалою і також заважають вирівнюваню цін; важко скласти кошик з абсолютно однакових товарів, що продаються в різних країнах; з плином часу склад кошиків може змінюватись; існує багато неторгуємих товарів, ціна яких впливає на рівень внутрішніх цін, але вони ніколи не попадають у міжнародний обіг.

Вказуючи на важливий спосіб укріплення національної валюти через подавлення інфляції, ця теорія не застосовується на практиці. Відштовхуючись від існуючого рівноважного валютного курсу, теорія відносного ПКС стверджує, що

Теорія відносного ПКС – зміна обміного курсу між валютами 2 країн пропорційна відносно зміні рівня цін в цих країнах. Теорія відносного ПКС практично застосовується до прогнозування валютного курсу на довгострокову перспективу, в умовах високої монетарної інфляції для розрахунків орієнтованого курсу. Теорія відносного ПКС є серйозним інструментом прогнозування і оцінки валютного курсу в наступних випадках: при прогнозуванні на довгострокову перспективу на основі статистичних даних про номінальний валютний курс і розрахункових даних про ПКС, що дають змогу встановити багаторічну кореляцію між курсом і ПКС; при прогнозуванні в умовах високої галопуючої інфляції, заснованої на монетарному факторі – різкому збільшенні грошової маси в обороті, коли структурні зміни в економіці не є ярко виражені; при розрахунку орієнтованого валютного курсу, на котрий повинні орієнтуватися інші макроекономічні оцінки, для визначення реальної міжнародної вартості національних товарів і послуг.

Обмеженість теорії відносного ПКС також очевидна. Валютний курс відхиляється від ПКС із-за: відсутності чистої конкуренції, торгових бар’єрів і транспортних витрат, факт існування котрих не дозволяє одному і тому ж товару має одну і ту ж ціну в двох різних географічних пунктах. Оскільки ПКС враховує не один, а багато товарів, ці відхилення стають ще більш відчутними; існування великої кількості неторгуємих товарів і послуг.