Колісніченко Наталії

Всі поняття і категорії заносяться до економічного словника регулярно по мірі їх вивчення в рамках певних навчальних тем. Поняття і категорії, які потрібно засвоїти і занести до словника, подано нижче в спеціальному переліку.

Отже, визначення тих чи інших понять економічної науки записуються в словник до вказаної теми курсу. Для цього потрібно розділити сторінки словника вертикальною лінією на дві частини (в пропорції 1 до 4); зліва (на вузькій полосі) подається назва економічної категорії, а справа (на широкій полосі) - її визначення. При цьому доцільно виділяти назви категорій кольором чи підкресленням. Зокрема, покажемо це на прикладі кількох категорій до теми “Предмет і функції економічної теорії”.

Тема 1. Предмет і функції економічної теорії

Предмети праці	Те, на що спрямована праця з метою створення життє­вих благ. Предмети праці можуть бути речовиною приро­ди, сировиною чи штучно створені людьми.
Сировина	Предмет працею.	праці, що був підданий попередній обробці
Засоби праці	Речі, або комплекс речей, за допомогою яких людина у виробництві впливає на предмети праці з метою їх пере­творення в життєві блага.
Засоби виробництва	Органічна сукупність предметів і засобів праці у виробництві

Запорукою засвоєння Економічна категорій, які є сходинками пізнання реальної господарської дійсності і економічної науки, є регулярні записи в економічному словнику та повторення. Основне призначення словника полягає в тому, щоб використовувати його при наступному вивченні спеціальних Економічна дисциплін, адже Економічна теорія, формулюючи економічні категорії, готує “грунт” для конкретних Економічна наук. При цьому доцільно продовжити економічний словник новими визначеннями більш конкретних понять і категорій

АБСОЛЮТНА ПЕРЕВАГА – перевага, якою володіє країна. здатна, використовуючи даний обсяг ресурсів, робити більше, ніж інші країни.

АБСОЛЮТНІ ПЕРЕВАГИ – переваги, які має країна, здатна, використовуючи певний обсяг ресурсів, виготовляти більше, ніж інші країни з такою ж кількістю ресурсів.

АБСТРАКЦІЯ – відволікання від поверхневих, несут­тєвих, тимчасових ознак явища чи процесу з метою розкриття його внутрішніх, суттєвих, сталих і загаль­них зв'язків.

АВАЛЬ - поручництво за векселем, яке робить особа, що бере на себе відповідальність за виконання вексельних зобов'язань якоюсь особою-акцептантом, векселедавцем, індосантом, Оформляється у вигляді гарантійного запису, зробленого авалістом на векселі чи додатковому листі (алонжі).

АВАЛЬНИЙ КРЕДИТ – застосовується комерційними банками в якості гарантійної послуги. Його призначення - покрити зобов'язання клієнта, якщо він не зможе виконати їх самостійно. Існує у вигляді різноманітних форм гарантій або доручень; доручення по кредиту, гарантія платежу, гарантія постачання, гарантія надання позики, податкові, митні, судові доручення.

АВАНС - грошова сума або натуральна продукція, що видається наперед у рахунок майбутніх платежів, за виконані роботи та надані послуги. Розмір А. становить приблизно 10 - 15 відсотків від суми угоди або контракту. У разі їх розірвання чи невиконання взятих зобов'язань, А. Підлягає поверненню.

АВАНСОВИЙ ВЕКСЕЛЬ - вексель, який застосовувався в нашій країні протягом 1922-1929 років при взаємному кредитуванні господарських організацій шляхом авансування майбутніх поставок товарів або надання послуг.

АВАНСУВАННЯ - економічний процес, в якому витрачені грошові кошти, проходячи різні фази кругообігу вартості, повертаються до свого вихідного пункту з прирощенням у вигляді додаткової вартості продукту. Існують різні напрямки авансування: в поточне виробництво, основні виробничі фонди, наукові розробки. Авансування може здійснюватись за рахунок власних коштів підприємств, кредитів, асигнувань з бюджету.

АВІЗО - письмове повідомлення клієнта, здебільшого про зміни в розрахункових операціях. До А. вноситься номер, дата та характер виконаної операції, сума і номер рахунка, платник, одержувач та ін. в залежності від способу пересилки А. діляться на поштові і телеграфні.

АВСТРІЙСЬКА ШКОЛА – група економістів Віденського університету (К. Менгер, Ф. Візер, Е. Бем-Баверк), що здійснила наприкінці ХІХ в. "суб'єктивістську революцію" у політичній економії. Виступивши проти класичної теорії вартості, що робила упор на виробництво і пропозицію, представники австрійської школи затверджували, що цінність блага визначається не вартістю його виробництва, а корисністю (К. Менгер). Вони ввели в економічну теорію поняття альтернативних витрат (Ф. Візер) і створили свою теорію відсотка і капіталу (Е. Бем-Баверк).

АВТАРКІЧНА ЕКОНОМІКА – національне госпо­дарство, розвиток якого визначається виключно внутрішніми факторами і не залежить від зовнішніх факторів (країна майже повністю відмовляється від участі в міжнародному обміні).

АВТАРКІЯ - економічна політика держави, спрямована на господарське відособлення даної країни, створення закритої економіки, що самозабезпечується.

АВТОМАТИЧНА (НЕДИСКРЕЦІЙНА) ФІСКАЛЬНА ПОЛІТИКА – політика, яка базується на дії вбудованих стабілізаторів, які забезпечують природне пристосування економіки до фаз ділової кон'юнктури.

АВТОМАТИЧНІ (ВБУДОВАНІ) СТАБІЛІЗАТОРИ - інструменти фіскальної політики, які автоматично послаблюють вплив коливань економічної активності та зменшують реакцію ВНП на зміни сукупного попиту. До автоматичних стабілізаторів належать: а) автоматична зміна податкових надходжень при прогресивній системі оподаткування; б) допомога на випадок безробіття, соціальна допомога та інші соціальні трансферти.

АВТОМАТИЧНІ, АБО ВМОНТОВАНІ, СТАБІЛІЗАТОРИ – властивість урядових видатків та податкової системи пом'якшувати перепади в доходах приватного сектора. Прикладами таких стабілізаторів є виплати по безробіттю та прогресивні подоходні податки.

АВТОНОМНЕ СПОЖИВАННЯ – частина загальних витрат на споживання, яка не змінюється зі змінами національного доходу чи доходу кінцевого викори­стання. Автономне споживання – це певний мінімальний рівень споживчих витрат, які необхідні для підтримки базового рівня життя і здійснюються навіть за нульового доходу. Частина особистих споживчих витрат, що не міняється при зміні національного (розташовуваного) доходу. Його величина визначається необхідністю підтримки мінімального рівня життя і тому здійснюється навіть при нульовому доході.

АВТОНОМНІ ВИТРАТИ – витрати макроЕкономічна суб'єктів на купівлю кінцевих товарів та послуг, які не залежать від величини реального національного доходу країни.

АВТОНОМНІ ІНВЕСТИЦІЇ – частина інвестицій у фізичний капітал, що не залежить від рівня і змін національного доходу; частина реальних інвестицій, яка не залежить від рівня та змін національного доходу і здійснюється при незмінному сукупному попиті на блага.

АВУАРИ - 1. У широкому розумінні - різні активи, гроші, чеки, векселі, перекази та акредитиви, за рахунок яких проводять платежі за зобов'язаннями; 2. У вузькому розумінні - ліквідна частина активів, до якої належать кошти банку (рахунки, депозити), цінні папери, що легко реалізуються. Найчастіше термін А. вживають стосовно коштів банку в іноземній валюті, які знаходяться на його рахунках у закордонних банках.

АГРЕГУВАННЯ – поєднання, додавання однорідних показників з метою отримання більш загальних, сукупних показників. Наприклад, рівень цін відображає зміну цін на усі товари та послуги.

АДАПТИВНА АНТИІНФЛЯЦІЙНА ПОЛІТИКА – політика пристосування до умов інфляції, яка має на меті пом'якшення її негативних наслідків шляхом поступового зниження темпів зростання грошової маси. Адаптивна антиінфляційна політика дає позитивні результати за умови, що темпи приросту грошової маси та рівня цін не перевищують 20–ЗО % на рік.

АДАПТИВНІ ІНФЛЯЦІЙНІ ЧЕКАННЯ – концепція, відповідно до якої чекання майбутнього рівня інфляції ґрунтуються на інфляційному досвіді минулого періоду.

АДАПТИВНІ ОЧІКУВАННЯ – оцінка майбутніх значень Економічна показників на основі їхніх фактичних значень у недалекому минулому та врахування помилок прогнозування у попередніх періодах.

АДМІНІСТРАТИВНІ (НЕГНУЧКІ) ЦІНИ – термін, який належить до цін, що встановлюють­ся і утримуються сталими протягом певного періоду часу і протягом ряду операцій.

АЖІО - 1.Надбавка до ціни золота, що за умови золотого обігу стихійно складається на ринку в результаті знецінення паперово-грошових одиниць щодо золота. Обчислюється у процентах, 2. Перевищення ринкової ціни золота над офіційною. 3. Перевищення ринкових курсів грошових знаків, векселів, цінних паперів щодо Їхньої номінальної вартості.

АКРЕДИТИВ - платіжний документ, за яким кредитна установа дає розпорядження іншій кредитній установі за рахунок спеціально заброньованих коштів оплатити товарно-транспортні документи за відвантажений товар чи виплатити пред'явнику А. визначену суму грошей. Розрізняють грошові і товарні А. Товарний А. використовується під час розрахунків між продавцем і покупцем у внутрішньому та зовнішньому торговельних оборотах. Він може бути поштовим або телеграфним, відкличним або невідкличним. Грошовий А.- це доручення про виплату грошей одержувачу протягом передбаченого строку за виконання умов, визначених А.

АКРЕДИТИВНА ФОРМА РОЗРАХУНКІВ – одна із форм іногородніх безготівкових розрахунків за товари і послуги. Застосовується, якщо вона передбачена договором між постачальником І покупцем, що затримує платежі при розрахунках платіжними вимогами.

АКСЕЛЕРАТОР – коефіцієнт, який показує, скільки одиниць додаткового основного капіталу необхідно для виробництва додаткової одиниці продукції.

АКТИВ – об'єкт власності, що належить домашньому господарству чи фірмі має грошову оцінку. Активи бувають трьох видів: а) фізичні (устаткування, виробничі будинки, земля, споживчі товари тривалого користування); б) фінансові (готівка, банківські вклади, цінні папери); в) нематеріальні (торгові марки). Частина бухгалтерського балансу (частіше ліва сторона); характеризує склад, розміщення та використання коштів.

АКТИВНА АНТИІНФЛЯЦІЙНА ПОЛІТИКА (шокова терапія) – політика, яка базується на різкому уповільненні темпів зростання грошової маси, особливо прийнятна в умовах гіперінфляції.

АКТИВНА ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА - політика уряду спрямована на поліпшення діяльності ринку шляхом виправлення недоліків ринкового механізму.

АКТИВНИЙ БЮДЖЕТНИЙ ДЕФІЦИТ характеризується спрямуванням коштів на інвестування економіки, що сприяє зростанню ВВП.

АКТИВНІ ОПЕРАЦІЇ БАНКІВ – операції, за допомогою яких банки розміщують ресурси, що є в їхньому розпорядженні. Поділяються на кредитні операції та банківські інвестиції. Кредитні операції - це видача та погашення різноманітних позичок, які класифікуються за рядом ознак. За характером забезпечення розрізняються позички забезпечені і бланкові (без забезпечення). За строками погашення - позички до запитання, короткострокові (до 1 року), середньострокові (до 5 років) і довгострокові (більше 5 років). Банківські інвестиції - це вкладання коштів в цінні папери.

АКЦЕПТ - згода на оплату або гарантування оплати грошових і товарних документів у внутрішньому та зовнішньому товарообороті. За своєю формою А. буває негативний (мовчазний) і позитивний (письмовий). Негативний А. застосовується в розрахунках майже всіх підприємств та організацій і означає, що якщо госпорган в зазначений для акцепту строк не подав до банку письмового забезпечення оплати платіжної вимоги, вона вважається акцептованою. Лише для вимог сільрад і кооперативів встановлено інший порядок акцепту: вимоги вважаються акцептованими, коли від платника надійшла письмова згода на оплату. Розрізняють А, вексельний, чековий та документів. Вексельний А. - згода на оплату векселя, що оформляється надписом акцептанта на векселі. Чековий А. означає акцепт банком-платником.

АКЦЕПТНИЙ КРЕДИТ - один з видів кредиту, який надається комерційними банками своїм клієнтам. Кредитна угода оформлюється з використанням переказного векселя, облік якого може бути здійсненим в банку, що його акцептував. В цьому випадку банк стає не тільки гарантом, а й безпосереднім кредитором клієнта. За надання акцептного кредиту банк стягує акцептну комісію в розмірі 0,25 відсотків в місяць.

АКЦЕПТОВАНЕ ПЛАТІЖНЕ ДОРУЧЕННЯ - доручення, що має акцепт банку, тобто гарантію його оплати. Акцептований екземпляр доручення передається платнику та повертається ним після одержання товару чи послуг від отримувача коштів.

АКЦЕПТОВАНИЙ ВЕКСЕЛЬ - вексель, що має акцепт боржника (трасата) на його оплату. Акцепт оформляється написом на векселі ("акцептовано", "прийнято", "зобов'язуюсь сплатити") та підписом трасата, Акцепт може бути як безумовним, так і обмеженим частиною вексельної суми (частковий акцепт).

АКЦЕПТОВАНИЙ ЧЕК - чек, що має акцепт банку, гарантує нарахування коштів на рахунок одержувача вказаної в ньому суми. Банк приймає чек для акцепту за наявності коштів на рахунка чекодавця, оплачується тільки повністю і не обмінюється на готівку,

АКЦИЗ – один з видів непрямого податку, яким держава обкладає визначені товари (тютюн, алкогольні напої, нафта). Попит на ці товари нееластичний за ціною, тому збільшення ставок акцизу приводить до зростання державних доходів і до того, що в споживачів залишається менше грошей для витрат на інші товари.

АКЦИЗНИЙ ЗБІР (ПОДАТОК З ОБОРОТУ) – акцизний збір с податок, що накладається на купівлю специфічного товару або групи товарів (наприклад, алкогольні напої або тютюнові вироби). Податок з обороту – це податок, яким обкладаються всі товари лише за незначним винятком (зокрема, на всі покупки, за винятком продуктів харчування).

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО - основна організаційна форма великих підприємств, що об'єднали свої кошти шляхом випуску акцій, з метою здійснення господарської діяльності і отримання прибутку. А.т. є юридичними особами, мають повну господарську самостійність у питаннях вибору форми управління, реалізації продукції, встановлення цін І оплати праці, використання чистого прибутку, несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями всіма активами. А,т. можуть бути відкритими або закритими. Акції відкритого товариства можуть переходити від однієї особи до іншої без згоди інших акціонерів. Акції закритого товариства можуть переходити від однієї особи до іншої зі згоди більшості акціонерів. А.т. можуть мати дочірні товариства, представництва, філії на .території держави і за кордоном. А.т. реєструються Міністерством фінансів, а акціонерні банки й інші кредитні установи - центральним банком протягом 30 днів з моменту представлення таких документів: нотаріально засвідчених заявок на реєстрацію, копії статуту товариства, протоколу зборів засновників.

АКЦІОНЕРНИЙ КАПІТАЛ – основа капіталу акціонерного товариства. Створюється за рахунок випуску акцій. Засновники можуть випускати акції на суму, що перевищує реальну вартість активів підприємства. Це перевищення становить засновницький прибуток, що створює додатковий капітал товариства. Подальше зростання А.к. відбувається шляхом капіталізації частини отриманого прибутку, а також за рахунок нової емісії акцій або внаслідок торгівлі акціями на фондовій біржі.

АКЦІОНЕРНІ БАНКИ - банки, що утворюються в формі акціонерних товариств. В сучасних умовах постають головною формою утворення комерційних банків. Капітал А.б. утворюється шляхом об'єднання капіталів засновників за допомогою випуску та реалізації акцій, а потім зростає за рахунок прибутку та випуску нових акцій.

АКЦІЯ - цінний папір, що свідчить про участь його власника у капіталі акціонерного товариства і надає право на одержання певної частини щорічного прибутку у вигляді дивіденду. На А. зазначена її номінальна вартість, а продажна ціна називається Її курсом, який залежить від розміру дивіденду та норми позичкового процента. А, бувають привілейовані (надають право першочергового одержання дивідендів, але не дозволяють брати участь в управлінні акціонерним товариством) і звичайні (надають право брати участь в управлінні товариством).

АЛЬТЕРНАТИВНА ВАРТІСТЬ – обсяг одного блага, від якого необхідно відмовитись заради виробництва (споживання) додаткової одиниці іншого блага. Якщо споживач при виборі з двох благ надає переваги одному з них, то друге благо є альтернативною вартістю першого. Наприклад, чим вищий рівень інфляції, тим вища альтернативна вартість зберігання грошей у формі активів, відмінних від готівки.

АМОРТИЗАЦІЯ – грошова оцінка обсягів реального капіталу, зношеного в процесі виробництва валового національного продукту (еквівалент величини знецінення основного капіталу за рік); зниження вартості основного капіталу в ході його експлуатації.

АНАЛІЗ – метод наукового пізнання явищ і про­цесів, який базується на вивченні складових досліджу­ваної системи та виявленні їх функцій.

АНАЛІЗ “ВИТРАТИ – ВИГОДИ” – спосіб розрахунку і оцінки суспільних витрат та загальних соціальних вигод, пов'язаних з будь-яким економічним проектом. Аналіз "витрати – вигоди", як правило, використовується державними органами при оцінці інвестицій, здійснюваних у великомасштабні державні проекти з метою визначення приросту добробуту та чистої соціальної вигоди, які отримає країна від реалізації цих проектів.

АНАЛІЗ ЕХ АNТЕ – прогнозне моделювання Економічна явищ та процесів на основі певних теоретичних концепцій. Мета аналізу визначити, які фактори і яким чином будуть впливати на значення макроЕкономічна показників у майбутньому.

АНАЛІЗ ЕХ РО5Т – аналіз, що базується на визначенні макроЕкономічна параметрів минулого періоду з метою отримання інформації про те, як національна економіка функціонувала і яких результатів досягла. На основі результатів аналізу робиться корегування макроЕкономічна концепцій та розробка нових.

АНАЛІЗ ЗАГАЛЬНОЇ РІВНОВАГИ – аналіз взаємовідносин між секторами економіки. Аналіз загальної рівноваги базується на припущенні, що події в одному секторі можуть суттєво впливати на інші сектори таким чином, що це відобразиться на функціонуванні першого.

АНТИІНФЛЯЦІЙНА ПОЛІТИКА – сукупність заходів держави, спрямованих на встановлення відповідності між темпами зростання грошової маси і темпами зростання благ. Антиінфляційна політика може застосовуватися тільки до відкритої інфляції. Приховану інфляцію необхідно спочатку перетворити на відкриту і лише потім розробляти заходи боротьби з нею.

АНТИКРИЗОВА (КОН'ЮНКТУРНА) ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ - політика, спрямована на регулювання коливань економічної активності в суспільстві в періо­ди передкризового стану і для запобігання розвитку Економічна криз.

АНТИТРЕСТОВСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО – закони, які забороняють монополізацію, таємні домовленості у торгівлі і таємні угоди між фірмами, що дає можливість підвищувати ціни та зменшувати конкуренцію.

АУКЦІОН - спосіб публічного продажу товарів в попередньо обумовлений час і в певному місці. Торг ведеться на конкурсній основі і у відповідності з аукціонними правилами, що регламентують доставку товарів на А., продаж їх, оформлення придбаних товарів. Аукціонний торг із підвищенням цін може здійснюватись у гласний або негласний спосіб. А, можуть бути і примусовими, які організують судові органи або органи влади з метою продажу майна неплатоспроможних боржників, продажу безхазяйного майна.

АЦИКЛІЧНІ ПОКАЗНИКИ – економічні величини, динаміка яких не пов'язана безпосередньо з циклами ділової активності. б) споживання частини отриманого доходу; в) заощадження частини доходу, що залишилася.

БАГАТСТВО – усе, що має ринкову цінність і може бути виміняне на чи гроші блага. Воно включає фізичні блага й активи, фінансові активи. навички, уміння, тобто усе, що може приносити доход.

БАЗИСНИЙ ПЕРІОД (РІК) – період, стосовно якого здійснюється індексація. Базовий рік – рік, прийнятий при побудові індексу цін за основу для порівняння з цінами, що діяли в інші роки.

БАНК - установа, що акумулює грошові кошти і нагромадження, надає кредити, здійснює грошові розрахунки, облік векселів, емісію грошей та цінних паперів, операції з золотом, іноземною валютою тощо. За функціями і характером операцій банки розподіляються на емісійні, комерційні, інвестиційні, іпотечні, ощадні та Інші. В Україні функціонує дворівнева банківська система. На першому рівні працює Національний банк України, на другому - комерційні банки різних форм власності, спеціалізації. Відповідно до статуту Б.м.р. здійснює операції депозитні, на ринку євровалют, із цінними паперами (крім акцій), веде облік першокласних короткострокових зобов'язань та продає їх, купує, зберігає і продає золото.

Банківська готівка – готівка (банкноти і монети), що тримають комерційні банки у своїй касі, щоб забезпечити щоденну потребу клієнтів у грошах.

БАНКІВСЬКА СИСТЕМА – мережа комерційних банків, що приймають у населення, фірм і інших установ внески (депозити) і заощадження, забезпечують переклад грошей, надають позики і кредити, інвестують у цінні папери акціонерних товариств і держави. Сукупність комерційних і спеціалізованих банків (інвестиційних, ощадних та ін.) та банківських інститутів у їх взаємозв'язку, які діють в межах єдиного фінансово-кредитного механізму в країні в певний історичний період. У дворівневій банківській системі на першому рівні знаходиться центральний банк, а на другому – мережа комерційних банків та інших розрахунково-кредитних установ.

БАНКІВСЬКІ РЕЗЕРВИ – кошти комерційних банків, що зберігаються на спеціальному рахунку в Центральному банку, плюс їхня банківська готівка.

Банкнота – паперова готівка, що випускаються Центральним банком країни й утворюючі частину пропозиції грошей в економіці.

БАНКНОТА (БАНКІВСЬКИЙ БІЛЕТ) – паперові готівкові гроші, які випускаються центральним (емісійним) банком і утворюють частину пропозиції грошей країни. Банкноти становлять основну частину високоліквідної грошової маси.

БАНКРУТСТВО - неспроможність боржника (підприємства, фірми, банку тощо) виконати свої боргові зобов'язання. Від дня офіційного оголошення Б. боржник втрачає право самостійно управляти та розпоряджатися своїм майном. Це право переходить до ліквідаторів - осіб, призначених розпоряджатися майном боржника та примусово ліквідувати організацію. Усі вексельні зобов'язання боржника підлягають терміновому погашенню. Всі претензії кредиторів з моменту Б. пред'являються лише до ліквідаторів і задовольняються на конкурсній основі.

БАРТЕР – натуральний обмін одного чи товару послуги на інший чи товар послугу.

БАРТЕРНА УГОДА - товарообмінна операція з передачею права власності на товар без платежу грішми (натуральний обмін). В сучасних умовах Б.у. здійснюється не тільки в зовнішньоторговому обороті, але і в межах держави, що підриває стійкість грошової одиниці.

БЕЗВАЛЮТНИЙ ОБМІН - міжнародний обмін товарами, послугами та іншими результатами наукової, економічної і культурної діяльності на безвалютній основі, аби уникнути ризику матеріальних збитків внаслідок знецінення валюти, якою здійснюються платежі.

БЕЗГОТІВКОВИЙ ГРОШОВИЙ ОБІГ - грошовий обіг, за якого рух грошей здійснюється шляхом перерахунків у кредитних установах з урахуванням обопільних вимог. Рух грошей у безготівковій формі відбувається у сферах грошового обігу,

БЕЗГОТІВКОВІ ГРОШІ (кредитні, або депозитні гроші) – засоби обігу, які є борговими зобов'язаннями депозитних інститутів. Вартість депозитних грошей визначається їхньою купівельною спроможністю. Кредитні гроші є приватними грошима, бо їх основу складають трансакційні депозити комерційних банків.

БЕЗГОТІВКОВІ РОЗРАХУНКИ - спосіб грошових розрахунків без використання готівки, перерахування (переказ) грошових сум з рахунків платників на рахунки кредиторів або зарахування взаємних вимог. Застосовуються як у межах держави, так і в сфері міжнародних Економічна відносин. Здійснюються за допомогою векселів, чеків і кредитних карток та інших платіжних документів. За проведення Б.р. банки беруть з клієнтів комісійну винагороду або домовляються про безплатне здійснення перерахування коштів, що зберігаються на банківських рахунках.

БЕЗЗБИТКОВІСТЬ – рівень випуску та обсягу продажу в короткостроковому періоді, при якому виробник отримує дохід у розмірі, необхідному для по­криття своїх постійних та змінних витрат, не маючи при цьому ні прибутків, ні збитків.

БЕЗРОБІТТЯ – недовикористання праці, у результаті чого фактичний обсяг національного продукту нижче потенційного обсягу продукту при повній зайнятості. Причинами безробіття є: а.) недостатній рівень сукупного попиту, що викликає циклічне безробіття; б) зміна структури попиту на робочу силу, що породжує структурне безробіття: в) упровадження нових технологій, що обумовлює технологічне безробіття. Існує також добровільне безробіття, що означає відсутність у людей чи стимулів бажання працювати. Стан ринку праці, коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї.

БЕЗРОБІТТЯ ІНСТИТУЦІОНАЛЬНЕ – вид безробіття, пов'язаний з функціонуванням самих інститутів ринку праці та факторами, які впливають на попит та пропозицію на ньому (неповна інформація про вакансії, завищений рівень допомоги у зв'язку з безробіттям, занижені податки на доходи та інше).

БЕЗРОБІТТЯ СТРУКТУРНЕ – вивільнення робочої сили під впливом структурних зрушень в економіці, які змінюють попит на окремі професії і фахи та про­позицію робочої сили щодо них.

БЕЗРОБІТТЯ ФРИКЦІЙНЕ – тимчасове безробіття, яке пов'язане з добровільним чи вимушеним пошуком або очікуванням роботи.

БЕЗРОБІТТЯ ЦИКЛІЧНЕ – , тобто тією фазою економічного циклу, яка пов'язана вивільнення робочої сили, викликане загальним спадом виробництва з кризовими явищами в економіці, скороченням сукупного попиту, відповідним скороченням зайнятості та зростанням безробіття

БИКИ (біржовий жаргон) - біржові маклери, діяльність яких ґрунтується на грі на підвищення курсу цінних паперів та валют. "Б." купують акції за курсом, зафіксованим при укладанні угоди, розраховуючи на підвищення їх курсу в момент виконання угоди, тобто з метою одержання прибутку від різниці курсів.

БІДНІСТЬ (УБОГІСТЬ) – стан, при якому основні потреби чи індивіда родини перевищують наявні засоби для їхнього задоволення.

БІЛЕТИ ДЕРЖАВНОЇ СКАРБНИЦІ - паперові .гроші, які випускаються державною скарбницею І не обмінюються на золото та срібло, а також короткострокові зобов'язання державної скарбниці, що перебувають в обігу.

БІРЖА - організаційно оформлений, постійно функціонуючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами і оптова торгівля товарами. Розрізняють товарну і фондову біржу.

БІРЖА ТОВАРНА - здійснює оптову торгівлю головним чином сировиною, матеріалами і продовольчими товарами. Товари продаються за стандартами або зразками, які мають перелік основних характеристик. До участі в торгах допускаються брокери, біржові маклери, старший маклер, помічники брокерів і біржових маклерів, співробітники біржі. Правила торгівлі здійснюються на основі дотримання таких головних принципів: ціноутворення відбувається тільки на основі дотримання реального попиту і пропозицій, що складаються на основі гласно проведених торгів; об'єктивного використання інформації; формування взаємовідносин брокерів і клієнтів на договірній основі.

БІРЖА ФОНДОВА - спеціалізована фінансова організація, яка зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу. Створюється як акціонерне товариство, засновниками якого можуть бути торговці цінними паперами. Членами Ф.б. можуть бути юридичні особи, які оплатили на біржі місце з метою укладання угод з цінними паперами. Члени біржі користуються такими ж правами, як і акціонери біржі, за винятком права на одержання дивіденду по акціях. Основними операціями Ф.б. є: проведення обліку цінних паперів, їх прийняття, надання рекомендацій по встановленню початкової котирувальної ціни; організація оформлення угод по купівлі-продажу цінних паперів; виконання централізованих взаєморозрахунків в середині біржового ринку цінних паперів; забезпечення правового оформлення угод.

БІРЖОВА СПЕКУЛЯЦІЯ - здійснення на біржі операцій з цінними паперами з метою одержання спекулятивного прибутку від різниці між курсами на час укладання та реалізації угоди. Головний метод Б.с. - купівля-продаж цінних паперів на строк. Завершується угода не фактичною передачею цінних паперів контрагенту, а оплатою різниці у цінах.

БІРЖОВЕ МИТО - мито, яке збирає біржовий комітет з тих, хто придбав цінні папери, за право укладання біржових угод (як правило, у розмірі 2 відсотків продажної ціни).

БІРЖОВИЙ БЮЛЕТЕНЬ - періодичний друкований орган біржі, в якому публікуються курси цінних паперів і біржові ціни товарів. Випускається, як правило, щоденно з зазначенням переліку цінних паперів, вищого, нижчого і заключного курсу по кожному виду цінних паперів.

БІРЖОВИЙ КУРС - продажна ціна цінних паперів. Б.к. безпосередньо залежить від розміру дивіденду, а опосередковано - від норми позичкового процента. Номінальна ціна акції на Б,к. не впливає, тому що вона (акція) не підлягає викупу підприємством, яке її випустило. Б.к. облігації залежить від її номінальної ціни, він тим вищий, чим ближче строк викупу.

БРЕТТОН-ВУДСЬКА ВАЛЮТНА СИСТЕМА – форма організації грошових відносин, розрахунків, вста­новлена Бреттон-Вудською конференцією у 1944 р., згідно з якою роль світових грошей поряд з золотом відіграє долар СІЛА.

БРОКЕР - посередник при укладанні різних угод між покупцями та продавцями товарів,, цінних паперів, валют і інших цінностей на товарних і фондових біржах, валютних, страхових та фрахтових ринках. Біржові операції Б. здійснює за дорученням та за рахунок клієнтів, отримуючи за посередництво певну плату (брокерську комісію).

БРОНЗОВИЙ ВЕКСЕЛЬ - фіктивний вексель, боргове зобов'язання, що не має під собою реального забезпечення. Виписують їх неспроможні платники один на одного з метою дисконту цих векселів у банках.

БЮДЖЕТ – грошове вираження збалансованого кошторису доходів та витрат за певний період. План доходів і витрат держави, фірми, домашнього господарства на певний строк.

БЮДЖЕТНА ЛІНІЯ (ЛІНІЯ СПОЖИВЧИХ МО­ЖЛИВОСТЕЙ) – лінія, яка показує альтернативні поєднання благ, що може придбати споживач за певного рівня доходу та цін.

БЮДЖЕТНА СИСТЕМА – сукупність бюджетів усіх рівнів, які врегульовані правовими нормами і формуються за єдиними принципами, зумовленими характером державного устрою та адміністративно-територіального поділу країни.

БЮДЖЕТНЕ ФІНАНСУВАННЯ – централізоване виділення асигнувань з державного (місцевого) бюджету у формі безповоротного, безоплатного надання коштів, які спрямовуються на виконання державного замовлення, реалізацію державних програм, утримання державних установ. Має чіткий цільовий характер і перебуває під постійним фінансовим контролем держави.

БЮДЖЕТНИЙ ДЕФІЦИТ – перевищення витрат держави над його доходами в даному фінансовому році. Використовується як інструмент фіскальної політики держави для підвищення рівня сукупного попиту і зайнятості.

БЮДЖЕТНИЙ НАДЛИШОК – перевищення надходжень від оподаткування над державними витратами.

БЮДЖЕТНИЙ НАДЛИШОК (ПРОФІЦИТ) – положення, при якому поточні доходи держави перевершують його поточні витрати. Використовується як інструмент фіскальної політики держави для зниження рівня сукупного попиту в економіці.

БЮДЖЕТНІ РЕЗЕРВИ - спеціальні фонди грошових коштів, що створюються в державних бюджетах з метою забезпечення стабільного фінансування всіх непередбачених заходів. Б.р. дозволяють маневрувати бюджетними ресурсами, створюють умови для динамічного розвитку економіки, відшкодовують збитки від стихійного лиха, для покриття витрат при невиконанні планів надходження доходів до бюджету. Б.р. виступають у формі: резервних фондів Кабінету Міністрів; фондів непередбачених витрат; виконкомів обласних Рад народних депутатів; оборотної касової наявності по місцевих бюджетах; перевищення доходів над витратами за затвердженим бюджетом.

БЮДЖЕТНІ РЕСУРСИ - бюджетні кошти, що надходять в державний бюджет у вигляді його доходів. Вони складають значну частину централізованих фінансових ресурсів країни. Б.р. використовуються для фінансування: розвитку народного господарства і його структурної перебудови; спеціальних потреб; витрат на оборону І утримання органів управління. Джерелом формування Б.р. є .прибуток підприємств і організацій, доходи населення, спеціальні відрахування, що включаються в собівартість продукції, зовнішні надходження.

БЮДЖЕТНО-ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА – система заходів, спрямованих на регулювання державних фінансів за допомогою податкових важелів з метою забезпечення високого рівня зайнятості і стабільного динамічного розвитку економіки країни.

ВАГНЕРА ЗАКОН – гіпотеза, висунута наприкінці XIX в. німецьким економістом А. Вагнером, що установив, що економічний розвиток країн супроводжується ростом частки державних витрат у валовому національному продукті.

ВАЛОВА ПРОДУКЦІЯ - показник, що характеризує загальний обсяг виробництва продукції народного господарства, окремих промислових та сільськогосподарських підприємств у грошовому виразі.

ВАЛОВИЙ ВНУТРІШНІЙ ПРОДУКТ (ВВП) – сукупна вартість всього обсягу зроблених на території країни кінцевих товарів і послуг протягом року. Може бути розрахований трьома способами: а) як сума доданої вартості по кожній галузі національної економіки (ВВП по виробництву): б) як сума всіх доходів, підучених від виробництва продукції в даному році (ВВП по доходах); в) як сума усіх витрат усередині країни на покупку всього обсягу виробництва товарів і послуг за рік (ВВП по витратах).

ВАЛОВИЙ ВНУТРІШНІЙ ПРОДУКТ (ВВП) – сумарна ринкова вартість кінцевих продуктів і послуг, виготовлених на території країни резидентами і нерезидентами за певний період часу, як правило, за рік.

ВАЛОВИЙ ДОХОД - частина валової продукції у грошовому виразі, що включає новостворену вартість. Для народного господарства в цілому - це національний доход.

ВАЛОВИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРОДУКТ – 1. Узагальнюючий показник соціально-економічного розвитку країни, що відображає кінцеві результати діяльності підприємств і організацій виробничої та невиробничої сфер. - В розрахунок приймаються результати економічної діяльності всіх господарських одиниць - підприємств, організацій, установ, сфери матеріального виробництва і невиробничої сфери, особистих підсобних господарств населення, окремих громадян, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю. 2. Сукупна вартість усього обсягу зроблених у країні за рік кінцевих товарів і послуг (ВВП) плюс чистий доход на власність за кордоном (відсоток, рента, дивіденди і прибуток).

ВАЛОВИЙ ПРИБУТОК - сумарний прибуток без будь-яких відрахувань.

ВАЛОВІ ВНУТРІШНІ ІНВЕСТИЦІЇ – затрати на заново створені капітальні товари у формі будівель і споруд, машин і устаткування, приросту запасів.

ВАЛОВІ ПРИВАТНІ ВНУТРІШНІ ІНВЕСТИЦІЇ – один з компонентів валового національного продукту, що характеризує витрати бізнесу на інвестиції в основний капітал протягом року.

ВАЛЬРАСА ЗАКОН – концепція загальної економічної рівноваги, висунута наприкінці XIX в. швейцарським економістом Л. Вальрасом, відповідно до якої, якщо п- 1 ринків з п знаходяться в рівновазі, те й останній ринок повинний знаходитися в рівновазі, оскільки не може існувати надлишку чи попиту пропозиції на товари (включаючи гроші).

ВАЛЮТА - в широкому розумінні - означає грошову одиницю будь-якої країни (долар, фунт стерлінгів, гривна тощо). Проте нерідко використовується для позначення коштів, виражених в грошових одиницях тільки іноземних держав чи. міжнародних кредитних організацій - готівки, вкладів на банківських рахунках, платіжних документів (векселів, чеків тощо), тобто як грошей інших країн. В залежності від країни-емітента валютних коштів, валюта підрозділяється на іноземну і національну, валюту експортера і валюту імпортера і ,в залежності від режиму використання - на валюту платежу, валюту клірингу, валюту ціни, валюту операцій, валюту векселя тощо.

ВАЛЮТНА БІРЖА – організаційно оформлений регулярний ринок, на якому відбувається торгівля валютою на основі попиту і пропозиції.

ВАЛЮТНА ВИРУЧКА – іноземна валюта, одержана від продажу по експорту товарів чи послуг, виконання робіт в інших країнах, надання міжнародних кредитів, а також реалізації товарів, послуг та виконання робіт в середині країни за іноземну валюту.

ВАЛЮТНА ІНТЕРВЕНЦІЯ - втручання центрального банку в операції на валютному ринку для того, щоб впливати на курс національної валюти. Здійснюється шляхом купівлі-продажу іноземної валюти: щоб підвищити курс національної валюти, центральний банк продає іноземну валюту, а щоб знизити його - скуповує. Є складовою частиною валютної політики держави. Здійснюється за рахунок офіційних золотовалютних резервів або за рахунок міжбанківського кредиту за системою "СВОП".

ВАЛЮТНА КОРЗИНА - добірка національних валют, що використовується під час котирування іноземної валюти, а також для визначення валютного курсу національної або міжнародної колективної валюти, що дозволяє повніше враховувати купівельну спроможність валют, вплив загальноЕкономічна умов обміну. При розрахунку В.к, у ролі терезів використовуються показники питомої ваги даної країни у сукупному валовому національному продукті, зовнішньоторговельному обігу певної групи країн.

ВАЛЮТНА КРИЗА - надзвичайно гострий розлад грошової системи країни, який проявляється в різкому коливанні валютних курсів, в швидких і значних за масштабами переміщеннях валютних резервів, девальваціях та ревальваціях валют, в погіршенні міжнародної валютної ліквідності,

ВАЛЮТНА СИСТЕМА - це державно-правова форма організації валютних відносин. Слід розрізняти національну, міжнародну (регіональну) та світову валютні системи.

ВАЛЮТНИЙ (ОБМІННИЙ) КУРС – ціна однієї валюти, виражена в одиницях іншої валюти. Розрізняють фіксований і плаваючий валютні курси.

ВАЛЮТНИЙ КУРС – ціна однієї валюти, виражена в одиницях іншої валюти.

ВАЛЮТНИЙ РИНОК – ринок, на якому здійснюються операції по купівлі-продажу іноземної валюти.

ВЕКСЕЛЬ – боргове зобов'язання позичальника кредитору про виплату боргу в призначений строк.

ВЕКСЕЛЬ КОРОТКОСТРОКОВИЙ – фінансовий інструмент, що випускається фірмою (перекладний вексель) чи державою (казначейський вексель) як засіб одержання грошей у борг.

ВИВІЗ КАПІТАЛУ – сума витрат, зроблених громадянами і фірмами країни для придбання реальних і фінансових активів у закордонних країнах.

ВИДАТКИ БЮДЖЕТУ – кошти, що спрямовують­ся на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом на безоплатній і безповоротній основі, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум.

ВИКУП ДЕРЖАВНОГО БОРГУ – скорочення розміру державного боргу шляхом виплати грошей власникам урядових цінних паперів з настанням терміну погашення.

ВИЛУЧЕННЯ – частина національного доходу, що не витрачається домашніми господарствами на споживання вітчизняних товарів і послуг. Вилучення з потоків доходів і витрат складаються з заощаджень, оподатковування і витрат на імпорт.

ВИЛУЧЕННЯ – частина національного доходу, яка не використовується домашніми господарствами на споживання вітчизняних товарів та послуг. Вилучення включають: заощадження, чисті податки та виплати за імпорт.

ВИМУШЕНЕ БЕЗРОБІТТЯ – одна з форм макроекономічної нестабільності, що характеризується тим, що працівник не може знайти оплачувану роботу, незважаючи на те що його влаштовує поточна ставка заробітної плати. Виникає через недостачу робочих місць у країні через економічний чи спад відсутності в працівника необхідної кваліфікації для виконання пропонованої роботи.

ВИМУШЕНИЙ БЮДЖЕТНИЙ ДЕФІЦИТ – наслідок скорочення обсягів ВВП і, відповідно, обмеже­ності фінансових ресурсів країни. Прикладом вимушеного бюджетного дефіциту є циклічний бюджетний дефіцит.

ВИРОБНИЧА ФУНКЦІЯ – функція, яка відображає зв'язок між ресурсами (факторами) виробництва та реальним продуктом, тобто сукупною пропозицією.

ВИРОБНИЧІ ВІДНОСИНИ – це суспільна форма розвитку продуктивних сил у процесі виробництва, обміну розподілу та споживання матеріальних і духовних благ. Такою ж суспільною формою є й відносини власності

ВИТРАТИ БЮДЖЕТУ – витрати бюджету на закупівлю державою товарів і послуг, виплату трансфертів домогосподарствам та бізнесу, а також витрати, пов'язані з поверненням державного боргу та сплатою процентів за боргом.

ВІДКРИТА ЕКОНОМІКА – економіка країни, що здійснює експорт і імпорт товарів і послуг на ринкових принципах.

ВІДКРИТЕ ГОСПОДАРСТВО – національне господарство, в якому рівень зовнішньоторговельного обо­роту та інших форм зовнішніх зв'язків щодо рівня національного доходу й промислової продукції досить високі і відіграють стимулюючу роль у загальному економічному зростанні, а структура виробництва фор­мується не тільки під впливом внутрішніх, але й зовнішніх факторів.

ВІДКРИТИЙ БЮДЖЕТНИЙ ДЕФІЦИТ – офіційно визнаний дефіцит у законі про державний бюджет на відповідний рік.

ВІДСОТОК – плата за використання грошей у формі позики.

ВІДТІК КАПІТАЛУ – переклад вітчизняного капіталу за кордон щоб уникнути його експропріації, високого оподатковування, чи інфляції для забезпечення більш вигідних умов його інвестування.

ВІЛЬНА ТОРГІВЛЯ – відсутність обмежень у виді мит і квот у міжнародній торгівлі.

ВЛИВАННЯ (ін'єкції) – будь-які витрати на вітчизняні товари і послуги, не здійснювані сектором домашніх господарств (інвестиції, урядові закупівлі товарів і послуг, експорт).

ВНУТРІШНІЙ ДЕРЖАВНИЙ БОРГ – внутрішня заборгованість держави фізичним та юридичним особам, утворена внаслідок залучення коштів, отриманих від випущених в обіг, але ще не погашених державних позик. Набуває форми облігацій внутрішніх державних позик, державних скарбничих зобов'язань, позик центрального та комерційних банків. Може формуватися за рахунок використання вкладів населення в державних банках, невиплачених сум пенсій, заробітної плати і т. ін.

ВНУТРІШНІЙ ДЕРЖАВНИЙ БОРГ – заборгованість держави громадянам, фірмам, банкам і іншим власникам урядових цінних паперів.

ВСЕСВІТНІЙ БАНК (Міжнародний банк реконструкції і розвитку - МБРР) - банк, у який входить 151 держава, що надає позики країнам, що розвиваються, для їхнього розвитку.

ВСЕСВІТНЯ ТОРГОВА ОРГАНІЗАЦІЯ (ВТО) – організація, створена в 1993т. у рамках Генерального угода з тарифів і торгівлі в процесі Уругвайського раунду переговорів.

ГАЛОПУЮЧА ІНФЛЯЦІЯ – інфляція, що характеризується зростанням рівня цін від 10 % до 200 % на рік.

ГАРАНТОВАНИЙ ТЕМП ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ – це темп, який забезпечує динамічну рівновагу та повне використання усіх виробничих потужностей, але при цьому повна зайнятість досягається не завжди.

ГЕНЕРАЛЬНЕ УГОДА З ТАРИФІВ І ТОРГІВЛІ (ГАТТ) – міжнародна організація, створена в 1947 р. 23 державами для сприяння розвитку міжнародної торгівлі шляхом усунення імпортних мит і інших обмежень у зовнішній торгівлі. У 1993 р. на основі ГАТТ була створена Всесвітня торгова організація (ВТО).

ГИСТЕРЕЗИС – термін, що прийшов в економічну науку з фізики і використовуваний ученими при розгляді природної норми безробіття в ситуації, коли рівновага залежить від шляху .його досягнення, тобто від фактичної чи історії траєкторії безробіття.

ГІПЕРІНФЛЯЦІЯ – інфляція з високими темпами (ціни зростають до 1000 % на рік і більше). Під час гіперінфляції поведінка споживачів визначається намаганням вкласти гроші у матеріальні цінності, втрачається довіра до грошей та відбувається перехід до бартеру.

ГІПЕРІНФЛЯЦІЯ - остання стадія розвитку Інфляційного процесу, на якій темпи знецінення грошової одиниці перевищують 40-50 відсотків на рік. На цій стадії гроші втрачають здатність виконувати свої функції, падає Їх роль в економіці, господарські зв'язки набувають бартерної форми, посилюються стихійні процеси в економіці. Причинами Г. можуть бути війна, політичні катаклізми в країні, господарська розруха в зв'язку з помилковою економічною політикою уряду та інші.

ГІПЕРІНФЛЯЦІЯ – ріст темпів, що прискорюється, інфляції, при якому вартість грошей падає так швидко, що вони не можуть виконувати свої головні економічні функції - засобу платежу й особливо засобу збереження вартості (багатства). Формальний критерій гіперінфляції був введений американським економістом Ф. Каганом, що пропонує вважати початком гіперінфляції місяць, у якому ріст цін уперше перевищив 50%. а кінцем – місяць, що передує тому, у якому ріст цін падає нижче цієї критичної оцінки і не досягає її знову принаймні протягом року.

ГІПОТЕЗА – твердження на основі теоретичного аналізу, сформульоване досить точно, яке вимагає подальшої перевірки емпіричними даними. В економічній науці гіпотези отримують шляхом дедукції з набору вихідних передбачень про поведінку Економічна суб'єктів, потім їх перевіряють шляхом зібрання та обробки фактичних Економічна даних.

ГІПОТЕЗА ВІДНОСНОГО ДОХОДУ – гіпотеза, яка базується на припущенні, що для окремої особи або країни важливим є не абсолютний дохід, а відносний. Якщо це припущення правильне, то так як всі країни чи особи не можуть одночасно досягти відносного поліпшення свого стану, прагнення до зростання ради самого зростання стає безглуздим.

ГІПОТЕЗА ВІДНОСНОГО ДОХОДУ – припущення про те, що для окремої особи чи країни важливий не абсолютний, а відносний доход.

ГІПОТЕЗА ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ – гіпотеза, згідно з якою поточне споживання залежить не тільки від поточного доходу кінцевого використання, але й від очікуваного доходу протягом всього життя людини. Економічне значення цієї гіпотези полягає у тому, що в короткостроковому періоді рівень споживання може бути вищим (нижчим) за певний рівень поточного до­ходу кінцевого використання.

ГІПОТЕЗА ПЕРМАНЕНТНОГО ДОХОДУ – гіпотеза, згідно з якою поточне споживання залежить не тільки від поточного доходу кінцевого -використання, але й від того, чи є він перманентним (постійним) чи тимчасовим. За цією гіпотезою, дохід, як і споживання, поділяється на дві частини – перманентну і тимчасову.

ГІПОТЕЗА ПЕРМАНЕНТНОГО ДОХОДУ – твердження, запропоноване М. Фрідменом, відповідно до якого поточне споживання залежить не тільки від поточного розташовуваного доходу (доходу після сплати всіх податків), але і від чекань того, якої буде цей доход – перманентним (постійним) чи тимчасовим.

ГІПОТЕЗА РАЦІОНАЛЬНИХ ЧЕКАНЬ – один із принципів нової класичної макроекономіки, відповідно до якого фірми й окремі обличчя можуть угадувати майбутні події, маючи доступ до відповідного інформації в момент ухвалення рішення.

ГОТІВКА – банкноти і монети, що випускаються Центральним банком, що формують частина грошової бази і грошової маси країни. Форма існування грошей. Використовується як засіб обігу та у ряді випадків як засіб платежу.

ГОТІВКОВІ ГРОШІ (СИМВОЛІЧНІ АБО ДЕКРЕТНІ ГРОШІ) – засоби обігу, представлені банкнотами і розмінними монетами, монопольне право на випуск яких законодавчо закріплене за державою. Використання готівкових грошей підпорядковане певним вимогам: необхідне суспільне визнання таких грошей; правова гарантія держави щодо обігу цих грошей; здатність держави підтримувати стабільність їх купівельної спроможності.

ГРАНИЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ КАПІТАЛУ (ІНВЕСТИЦІЙ) – норма прибутку, очікувана при вкладенні додаткових одиниць інвестицій.

ГРАНИЧНА СХИЛЬНІСТЬ ДО ЗАОЩАДЖЕННЯ – відношення зміни заощаджень до зміни розташовуваного доходу домашніх господарств.

ГРАНИЧНА СХИЛЬНІСТЬ ДО ІМПОРТУ – частка витрат на придбання імпортних товарів при зміні національного доходу. Визначається відношенням зміни імпортних витрат до зміни національного доходу. ,

ГРАНИЧНА СХИЛЬНІСТЬ ДО СПОЖИВАННЯ – частка витрат домашніх господарств на споживання при зміні розташовуваного доходу (доходу після сплати податків). Визначається як зміна в споживанні, ділене на зміну наявного доходу.

ГРАНИЧНА СХИЛЬНІСТЬ ДО СПОЖИВАННЯ – частка приросту споживання у додатковій одиниці доходу.

ГРАФІК ЗАОЩАДЖЕНЬ – графік, що відображає зв'язок між заощадженнями і рівнем розташовуваного доходу. Ріст доходу сприяє збільшенню заощаджень відповідно до граничної схильності до заощадження.

ГРАФІК ІНВЕСТИЦІЙ – графік, що показує залежність між інвестиціями і національним доходом. Чим вище доход, тим більше обсяг інвестицій (похідних інвестицій і інвестицій на заміщення основного капіталу).

ГРАФІК ПОПИТУ НА ГРОШІ – графік, що відображає залежність між обсягом попиту на гроші і процентну ставку при даному рівні національного доходу. Сукупний попит на гроші знаходиться в зворотній залежності від процентної ставки.

ГРАФІК ПРОПОЗИЦІЇ ГРОШЕЙ – графічна залежність обсягу пропозиції грошей від процентної ставки. Чим вище процентна ставка, тим більше пропозиція грошей. Графік пропозиції грошей разом із графіком попиту на гроші визначають рівноважну процентну ставку.

ГРАФІК СПОЖИВАННЯ – графік, що відображає динаміку витрат домашніх господарств на споживчі товари при різних рівнях розташовуваного доходу. При росту доходу споживання домашніх господарств також збільшується ц відповідності з граничною схильністю до споживання.

ГРЕШЕМА ЗАКОН – закон, сформульований англійським фінансистом і державним діячем Т. Грешемом у XVI в., що говорить, що "погані гроші витісняють гарні". За цим законом там, де одночасно обертаються два платіжних засоби, гроші з більш високою цінністю будуть вилучатися з обороту і зберігатися як скарби. Даний закон застосуємо тільки до тих країнам, в основі внутрішньої грошової системи яких лежать металеві гроші (золото і срібло).

ГРИВНА -1. Грошова і вагова одиниця Стародавньої Русі. Походить від назви обруча з золота чи срібла, що носився на шиї як прикраса. Для зручності обручі рубалися на частини, які самостійно вступали в обіг і послужили основою для нової грошової одиниці - рубля. 2, Грошова одиниця Української народної республіки (1918р.), грошова одиниця Української держави.

ГРОШІ – актив, що повсюдно приймається людьми як засіб обміну.

ГРОШІ - особливий товар,, що виконує роль загального еквівалента (в якому виражається вартість усіх інших товарів) та є загальним засобом обміну. Як особливий товар Г. виникли стихійно в процесі розвитку товарного виробництва та обміну. Зберігають притаманні товару властивості - споживчу вартість та вартість і водночас у певному розумінні протистоять іншим товарам.

ГРОШІ (M1) – "гроші у вузькому змісті" – МО плюс внески населення і фірм до запитання.

ГРОШІ (М2) – Ml плюс строкові вклади населення і фірм.

ГРОШІ (МЗ) – "гроші в широкому змісті" – М2 плюс ліквідні цінні папери (облігації, сертифікати, казначейські зобов'язання).

ГРОШІ (МО) – сума готівки в обігу.

ГРОШІ КРЕДИТНІ - гроші, що виникли у зв'язку з розвитком кредитних відносин. Як Г,к. виступають банківські білети, векселі, переказні векселі (тратта) та ін.

ГРОШОВА (НОМІНАЛЬНА) ЗАРОБІТНА ПЛАТА – кількість грошей, одержувана працівником за одиницю робочого часу (година, день і т.д.)

ГРОШОВА БАЗА (ГРОШІ "ВИСОКОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ") – частина пропозиції грошей, що знаходиться під безпосереднім контролем Центрального банку, Включає готівку (банкноти і монети) і обов'язкові резерви комерційних банків, що знаходяться на рахунках у Центральному банку.

ГРОШОВА ІЛЮЗІЯ – теоретично можлива ілюзія, заснована на нерозумінні людьми того. що загальний ріст цін (інфляція) веде до зниження реальної купівельної спроможності доходу. Люди помилково вважають, що їхній життєвий рівень підвищиться, якщо буде підвищена їх номінальна заробітна плата без обліку поточного рівня інфляції На практиці, однак, таке явище малоймовірне, оскільки люди звикають жити в умовах інфляції і намагаються вжити заходів, щоб чи запобігти зменшити її негативні наслідки.

ГРОШОВА МАСА – кількість грошей у обігу. Обсяг грошової маси визначається декількома складовими, що одержали назву грошових агрегатів чи показників грошової маси. Кількість грошей у обігу є важливим показником рівня витрат в економіці, а регулювання цієї кількості – основна задача грошово-кредитної політики Центрального банку країни.

ГРОШОВА ОДИНИЦЯ - встановлений в законодавчому порядку грошовий знак. Це один з елементів національної грошової системи. Г.о. служить для вимірювання та відбиття цін всіх товарів і ділиться на дрібні пропорційні частини. В більшості країн існує десятинна система поділу Г.о. (1; 10; 100).

ГРОШОВА ОДИНИЦЯ – міра грошей, прийнята в країні за одиницю (в ній виражаються ціни товарів та послуг)

ГРОШОВА ПОЛІТИКА – проведені державою зміни в сукупній грошовій пропозиції.

ГРОШОВА СИСТЕМА – форма організації грошо­вого обігу, яка історично та законодавчо склалася в кожній країні.

ГРОШОВИЙ АГРЕГАТ – сукупність грошових засобів у визначеній конкретній формі, поєднаних особливими якісними ознаками (ступенем ліквідності, швидкістю обігу, функціональною роллю в економіці) в окремий елемент грошової маси. Склад і структура грошової маси визначається рівнем розвитку і характером грошового ринку в кожній країні, а також особливостями монетарної політики, яку проводить центральний банк.

ГРОШОВИЙ ГОЛОД - один із проявів надмірного знецінення грошей на стадії гіперінфляції. Проявляється в тому. що, незважаючи на максимально можливе зростання готівкової емісії, банки відчувають гостру нестачу готівки для задоволення потреби в ній своїх клієнтів. Причиною цього явища є випереджаюче зростання цін і знецінення грошей порівняно із зростанням емісії.

ГРОШОВИЙ ОБІГ – безперервний рух грошей, які виконують функції засобу обігу і платежу, тобто обслуговують кругообіг товарів та послуг.

ГРОШОВИЙ ОБІГ - рух грошей в готівковій та безготівковій формі, що обслуговує кругообіг товарів та послуг в процесі розширеного відтворення. В сучасний період гроші надходять в обіг через механізм банківського кредитування Економічна суб'єктів. Обслуговуючи різноманітні акти купівлі-продажу товарів та інші платежі, гроші постійно віддаляються від того місця, де вони вступили в сферу обігу, переходячи від одного економічного суб'єкта до іншого, Вилучаються гроші з обігу при погашенні банківських позичок.

ГРОШОВИЙ РИНОК – ринок короткострокових кредитних операцій (до 1 року), на якому попит на гроші та їхня пропозиція визначають рівень процентної ставки, тобто ціну грошей.

ГРОШОВИЙ РИНОК – ринок короткострокових угод по кредитуванню і запозиченню грошей, що зводить разом фінансові установи (наприклад, комерційні), фірми й уряд.

ГРОШОВИЙ РИНОК - сектор чи частина ринку позичкових капіталів де здійснюються короткострокові депозитно-позичкові операції на строк до одного року. Цей ринок обслуговує рух оборотних коштів підприємств та організацій, короткострокових коштів банків, установ, громадських організацій, держави та населення. Об'єктом купівлі-продажу на грошовому ринку е тимчасово вільні грошові кошти. Основними суб'єктами Г.р. виступають комерційні банки, брокерські контори, дисконтні компанії.

ГРОШОВИЙ ЧЕК - письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) установі банку, яка обслуговує його, сплатити готівкою певну суму грошей чекотримачу. Банки приймають до оплати іменні Г.ч., які виписані на певну особу. Гроші видаються особі, яка вказана в Г.ч. під її розпис на звороті чека. Особа одержувача перекриється за паспортом або документом, що його заміняє, про що на звороті чека робиться відповідний запис. У Г.ч. клієнт зазначає, з якою метою він одержує гроші, Цільове призначення не зазначається у чеках підприємств зв'язку та деяких інших організацій. Банк видає готівку лише на такі потреби, за якими згідно з діючими правилами розрахунки здійснюються готівкою.

ГРОШОВІ АГРЕГАТИ – показники грошової маси в обігу, що охоплюють визначену сукупність складових її елементів.

ГРОШОВІ ДОХОДИ НАСЕЛЕННЯ - основна форма особистих доходів населення в нашій країні. Надходить в переважній частині від державних, кооперативних, акціонерних та суспільних підприємств, організацій та установ у вигляді заробітної плати, оплати праці колгоспників, виручки від продажу продуктів сільського господарства, пенсій, грошових допомог, стипендій тощо.

ГРОШОВІ ЗНАКИ - знаки номінальної вартості, що замінюють в обігу золоті та срібні гроші. Роль Г.з. виконують неповноцінні монети (із нікелю, міді), паперові гроші та банківські білети,

ГРОШОВІ НАГРОМАДЖЕННЯ - частка прибутку, що використовується на фінансування, створення нових, розширене відтворення діючих основних" виробничих і невиробничих фондів, збільшення власних оборотних коштів підприємств.

ГРОШОВІ СИСТЕМИ - встановлені державою форми організації грошового обігу країни. Країна визначає грошову одиницю, масштаб цін, види грошових знаків в обігу і порядок їх емісії, характер забезпечення грошей, форми безготівкового платіжного обігу, курс національної валюти по відношенню до іноземних.

ГРОШОВО-КРЕДИТНА (МОНЕТАРНА) ПОЛІТИКА – сукупність форм та інструментів державного впливу на пропозицію грошей з метою регулювання економічного циклу, попередження і подолання спаду виробництва, досягнення на національному ринку рівноваги за умов повної зайнятості і відсутності інфляції. Грошово-кредитна політика визначається урядом країни, але в життя впроваджується центральним банком (НБУ).

ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА – інструмент макроекономічної політики держави, використовувана Центральним банком країни і включаючи регулювання пропозиції грошей, кредиту і процентних ставок для контролю над сукупним попитом.

ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА - сукупність заходів у сфері грошового обігу і кредитних відносин, які проводить держава з метою регулювання економічного росту, стримування Інфляції, забезпечення зайнятості і збільшення платіжного балансу. Основні напрямки Г.к.п. визначаються вищими законодавчими органами країни, а реалізуються урядами, центральними банками разом з міністерством фінансів.

ДЕВАЛЬВАЦІЯ – міри уряду по зниженню курсу національної валюти щодо курсів інших валют в умовах дії системи фіксованих валютних курсів. Влади прибігають до девальвації, коли необхідно усунути дефіцит платіжного балансу – зробити більш дорогим імпорт і дешевим експорт.

ДЕДУКЦІЯ – рух думки від загального до часткового.

ДЕЗІНФЛЯЦІЯ – зниження темпів росту інфляції чи повне її припинення.

ДЕЗІНФЛЯЦІЯ – процес зменшення високого темпу інфляції. Наприклад, глибока рецесія 1980–1983 рр. призвела до різкого падіння темпу інфляції протягом цього періоду.

ДЕМПІНГ – експорт товарів за ціною нижче їхньої чи собівартості більш низкою, чим на внутрішньому ринку.

ДЕНОМІНАЦІЯ - зміна номінальної вартості грошових знаків з метою впорядкування обігу і спрощення розрахунків. При Д. грошові знаки попередніх випусків обмінюють на нові у співвідношенні, що забезпечує заміну великої кількості старих грошей меншою кількістю нових, Д. може здійснюватися самостійно, або у процесі грошової реформи, коли за мету береться стабілізація валюти.

ДЕПОЗИТИ – внески грошових коштів юридичних і фізичних осіб у комерційні банки у готівковій чи безготівковій формі для зберігання на визначених умовах.

ДЕПОЗИТИ – чи кошти цінні папери, що знаходяться на збереженні у фінансово-кредитних установах: внески в банках, цінні папери на збереженні у фінансово-кредитних інститутах, внески під оплату податків, зборів, мит і т.п.

ДЕПОЗИТНІ ГРОШІ – система спеціальних роз­рахунків між банками на основі банківських переказів з одного рахунка на інший.

ДЕПРЕСІЯ – період в економічному циклі, під час якого безробіття незвичайно високе та спостерігається значне недовикористання виробничих потужностей підприємств, низький обсяг виробництва та інвестицій. В сучасних умовах для позначення м'якшої форми спаду в економіці часто використовується поняття рецесія, спад. Рецесія звичайно використовується для позначення певного періоду, принаймні двох послідовних кварталів, протягом яких реальний ВНП знижується.

ДЕПРЕСІЯ – фаза економічного циклу, що характеризується зниженням темпів спаду і застоєм у виробництві.

ДЕРЖАВНА ЗАКУПІВЛЯ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ – грошові витрати уряду на придбання товарів і послуг. ДЕРЖАВНИЙ (або урядовий) БОРГ – нагрома­джена сума позичених урядом коштів для фінансуван­ня дефіцитів бюджету (сума заборгованості держави перед кредиторами). Збільшення державного боргу протягом певного року дорівнює дефіциту бюджету.

ДЕРЖАВНИЙ БОРГ – заборгованість центрального уряду вітчизняним і іноземним кредиторам.

ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ – 1) офіційно визнаний і відповідними органами державної влади затвердже­ний збалансований кошторис грошових доходів та ви­трат держави на певний строк (рік, півріччя, квартал); 2) основний фінансовий план держави, який має силу закону і відображає економічні відносини, опосередко­вані рухом грошей в процесі утворення і використання централізованого фонду грошових коштів держави.

ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ – баланс, що показує заплановані видатки і доходи протягом певного періоду (як правило, за рік).

ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ – кошторис планованих державних доходів і витрат на фінансовий рік.

ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ ЯК ЕКОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯ – відображення реальних Економічна відносин між державою та іншими економічними суб'єктами з приводу утворення та використання централізованого фонду грошових ресурсів країни, призначених для виконання функцій держави шляхом розподілу та перерозподілу ВВП.

ДЕРЖАВНИЙ КРЕДИТ – грошові відносини, які виникають між державою і юридичними та фізични­ми особами з приводу мобілізації тимчасово вільних грошових коштів у розпорядження органів державної влади і їх використання на фінансування державних потреб.

ДЕРЖАВНИЙ СЕКТОР – сектор національної економіки, який повністю контролюється державою.

ДЕРЖАВНІ (УРЯДОВІ) СОЦІАЛЬНІ ТРАНСФЕРТНІ ПЛАТЕЖІ – державні виплати індивідам, що не обумовлюються безпосередньою їхньою участю в суспільному виробництві.

ДЕРЖАВНІ ВИТРАТИ – поточні витрати й інвестиції центрального уряду і місцевих органів, здійснювані для надання суспільних благ (охорона здоров'я, утворення, охорона суспільного порядку і т.д.) і ринкових товарів і послуг. У моделі кругообігу національного доходу в державні витрати не включаються трансферні платежі, оскільки .вони не є винагородою за зроблені товари і послуги, не збільшують національний випуск, а являють собою простий перерозподіл надходжень від одних домашніх господарств до інших.

ДЕРЖАВНІ ДОХОДИ – грошові відносини, які складаються між державою, юридичними і фізичними особами в процесі вилучення і акумуляції частини вартості ВВП у загальнодержавному фонді з метою їх подальшого використання для здійснення державою своїх функцій.

ДЕРЖАВНІ ЗАОЩАДЖЕННЯ – різниця між надходженнями і витратами бюджету.

ДЕРЖАВНІ МІНІМАЛЬНІ СОЦІАЛЬНІ СТАНДАРТИ – законодавчо встановлені мінімально необхідні рівні щодо гарантій соціального захисту, які забезпечують практично найважливіші потреби людини.

ДЕРЖАВНІ ПОЗИКИ – економічні відносини між державою і юридичними та фізичними особами, в яких держава виступає як позичальник.

ДЕРЖАВНІ ФІНАНСИ – роздягнув економічної науки, що займається дослідженням дохідної і видаткової частин державного бюджету і його впливу на економіку країни в цілому. У класичній економічній теорії державні фінанси розглядалися лише з погляду доходів – оподаткування. Починаючи з 1930-х рр. (в епоху панування кейнсіанства) акцент був зроблений на. видатковій стороні бюджету і на впливові фіскальної (фінансової) політика.

ДЕФІЦИТ БАЛАНСУ ПОТОЧНИХ ОПЕРАЦІЙ – негативний баланс рахунка поточних операцій.

ДЕФІЦИТ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ – перевищення витрат бюджету над його доходами.

ДЕФІЦИТ ПЛАТІЖНОГО БАЛАНСУ – негативне сальдо по рахунку руху капіталу.

ДЕФЛЮВАННЯ – розрахунок реального валового внутрішнього продукту шляхом зменшення вартості ВВП. зробленого в році. коли рівень цін був вище, ніж у базовому.

ДЕФЛЯТОР ВВП – індекс цін на всі зроблені товари і послуги, використовуваний для кореляції грошового (номінального) ВВП із метою одержання реального ВВП. Важливість інформації про реальний ВВП порозумівається тим, що він відбиває фізичний випуск товарів і послуг, а не грошову їхню оцінку.

ДЕФЛЯТОР ВВП – індекс цін, який враховує динаміку цін та зміни в структурі виробництва. Визначають як відношення номінального ВВП до реального ВВП.

ДЕФЛЯЦІЙНИЙ РОЗРИВ – недостача сукупного попиту в умовах повної зайнятості -

ДЕФЛЯЦІЙНИЙ РОЗРИВ – такий стан економіки, коли сукупні витрати менші, ніж вартість потенційного обсягу національного виробництва, що зумовлює падіння загального рівня цін.

ДЕФЛЯЦІЯ – зниження загального рівня цін в економіці. Може мати місце при падінні рівня національного доходу й обсягу виробництва.

ДЕФЛЯЦІЯ – падіння загального рівня цін.

ДЕФЛЯЦІЯ – тривале зниження рівня цін.

ДЕФОЛТ – невиконання зобов'язань, відмова від сплати боргу, припинення виплати процентів на цінні папери.

ДИСКОНТНА СТАВКА – процентна ставка, по якій Центральний банк враховує векселя комерційних банків і надає їм кредит.

ДИСКРЕЦІЙНА ФІСКАЛЬНА ПОЛІТИКА – навмисна зміна урядом податкових ставок і обсягу державних витрат для забезпечення виробництва неінфляційного ВВП при повній зайнятості і стимулюванні економічного росту.

ДИСКРИМІНАЦІЯ ПРИ НАЙМАННІ НА РОБОТУ – національні, расові, полові і т.п. переваги при найманні на роботу.

ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ – установлення різних ставок заробітної плати різним групам робітників.

ДІЛОВИЙ (ЕКОНОМІЧНИЙ) ЦИКЛ – коливання рівня економічної активності, що приводять до чергування періодів спадів з періодами підйомів (бумів) в економіці. Включає чотири фази: а) криза; б) депресію, в) пожвавлення, г)підйом.

ДОБРОВІЛЬНЕ БЕЗРОБІТТЯ – безробіття, що виникає через небажання робітників трудитися через занадто низький, на їхню думку, ставок заробітної плати.

ДОБРОВІЛЬНІ ЕКСПОРТНІ ОБМЕЖЕННЯ – узяті фірмами зобов'язання обмежити обсяг свого експорту у визначені країни для запобігання введення цими країнами торгових бар'єрів.

ДОВГОСТРОКОВИЙ ПЕРІОД – термін, що використовується для позначення періоду, протягом якого може відбуватися повне пристосування до змін, що мали місце. В мікроекономіці даний термін позначає час, протягом якого фірми можуть увійти чи вийти з галузі і акціонерний капітал може бути змінений. В макро­економіці даний термін часто використовується для позначення часу, за який всі ціни, угоди по зарплаті, податкові ставки і сподівання можуть повністю пристосуватися до нових умов.

ДОВГОСТРОКОВИЙ ПЕРІОД (У МАКРОЕКОНОМІЦІ) – відрізок часу, протягом якого рівень цін може змінюватися, а обсяг національного виробництва досягає потенційних значень.

ДОВГОСТРОКОВИЙ ТРЕНД – підвищення чи зниження рівня економічної активності протягом багаторічного періоду.

ДОДАНА ВАРТІСТЬ – різниця між вартістю вироблених товарів і вартістю матеріалів і сировини, що використані у їх виробництві. Хлібина вартістю 1 долар втілює 0,60 дол. вартості пшениці та інших матеріалів, а додана вартість становить 0,40 дол. Додана вартість складається із заробітної плати, процента та прибутку, що додані до продукту фірмою чи галуззю..

ДОДАНА ВАРТІСТЬ – вартість, створена в процесі виробництва на даному підприємстві, яка визначає його реальний внесок у створення ВВП. Додана вартість включає заробітну плату, прибутки, податки на виробництво за вирахуванням субсидій на виробництво. Додана вартість визначається як різниця між виручкою від реалізації і вартістю матеріалів та сировини куплених у постачальників і використаних у виробництві.

ДОДАТКОВА ВАРТІСТЬ – одне із центральних понять в марксистській економічній концепції. Додаткова вартість виступає як надлишок вартості над вартістю робочої сили, яка створена найманими працівниками і безоплатно привласнена власниками капіталу. За концепцією Маркса, додаткова вартість створюється лише живого працею найманих працівників, а привласнюється власниками капіталу

ДОМАШНЄ ГОСПОДАРСТВО - економічна одиниця, що складається з одного чи більш осіб, що виконує наступні функції: а) пропозиції ресурсів;

допомог, заробітної плати та інших видів соціальних виплат); б) із заборгованості з господарських стосунків з реальним сектором економіки (заборгованість з дер­жавних замовлень, надання послуг державними уста­новами та ін.).

ДОРОГІ ГРОШІ -1. Така назва пов'язана із подорожчанням кредиту внаслідок підвищення офіційної облікової ставки, проведення різних операцій на відкритому ринку, при дефляційних процесах; 2. Гроші, купівельна спроможність яких зростає.

дорогоцінностей тощо.

ДОСКОНАЛА КОНКУРЕНЦІЯ - ринкова ситуація, за якої 1) кількість продавців і покупців досить велика; 2) пропоновані продавцями продукти с однорідними. За такої ситуації жодна фірма не може вирішальним чином впливати на ринкову ціну.

ДОХОД – потік зарплати, процента, дивідендів та інших грошових надходжень, що приходять до індивіда чи країни протягом певного періоду часу (звичайно року).

ДОХОД ВІД ГРАНИЧНОГО ПРОДУКТУ – визначається як граничний продукт, помножений на граничний доход. Це додатковий доход, що буде отримано, якби фірма купила б одиницю певного фактора виробництва, застосувала його та продала б додатковий вироблений продукт.

ДОХОД ВЛАСНИКІВ – чистий доход власників неакціонерних підприємств (індивідуальних фірм, партнерств, кооперативів).

ДОХОД ДЕРЖАВИ ВІД ДРУКУВАННЯ ГРОШЕЙ (СЕНЬЙОРАЖ) – чисті надходження в державний бюджет - одержувані в зв'язку з випуском у звертання додаткових коштів. У періоди гіперінфляції внаслідок інтенсивної грошової емісії досягає обсягів до 20% від ВВП країни.

ДОХОД НА ДУШУ НАСЕЛЕННЯ – валовий внутрішній продукт країни, ділений на чисельність її населення.

ДОХОДИ ВІД ЗРОСТАННЯ ВАРТОСТІ АКТИВІВ – зростання ринкової вартості активів, таких, як земля або звичайні акції. Цей доход (приріст вартості) є в даному випадку різницею між ціною продажу активу і ціною купівлі.

ЕКЗОГЕННІ ЗМІННІ – величини, що перебувають поза макромоделлю (як правило, це технологія вироб­ництва, характер поведінки Економічна суб'єктів на кожному з ринків, ставка оподаткування, державні витрати, величина пропозиції грошей).

ЕКОНОМІКА - це наука , яка вивчає поведінку людей з погляду відносин між їхніми цілями й обмеженими засобами, що допускають альтернативне використання.

ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА – спроможність країни нейтралізувати дію негативних зовнішніх факторів власними внутрішніми ресурсами.

ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ – досягнення най­вищих результатів за найменших витрат ресурсів праці, або зниження сукупних витрат на одиницю продукції.

ЕКОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯ – теоретичне абстрактне вираження, реально існуючих Економічна явищ і процесів.

ЕКОНОМІЧНА КОН'ЮНКТУРА – напрямок та ступінь зміни сукупності показників (або показника), які характеризують розвиток народного господарства.

ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА – заходу, проведені державою при керуванні економікою для досягнення визначених Економічна і соціальних цілей.

ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА – сукупність Економічна цілей та завдань, а також цілеспрямованих дій держави на господарські процеси на макро- і мікрорівнях з метою створення й удосконалення ринкових умов економічного розвитку в межах обраного суспільного ладу.

ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА – це сукупність науково сформульованих ідей і положень, довгострокових і найближчих завдань, цілеспрямованих завдань, цілеспрямованих дій, з допомогою яких здійснюється керівництво економікою.

ЕКОНОМІЧНА РІВНОВАГА – стан економіки, коли попит дорівнює пропозиції і жоден учасник ринку не зацікавлений міняти заплановані обсяги купі­вель або продажу. Розрізняють економічну рівновагу стійку, нестійку, загальну. Економічна рівновага стійка, якщо під дією екзогенних імпульсів, які порушують рівновагу, економічна система сама під впливом внутрішніх сил повертається у стан рівноваги. Економічна рівновага нестійка, якщо, порушена під дією екзогенних імпульсів, макрорівновага не відновлюється. Загальна економічна рівновага (ЗЕР) – стан економіки, коли на всіх ринках – ринках благ, грошей, інвестицій, заощаджень та праці – одночасно досягається рівновага.

ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА – певним чином упо­рядкована система зв'язків між виробниками і споживачами матеріальних та нематеріальних благ і послуг.

ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ - наука яка вивчає закони розвитку Економічна систем, які виникають з приводу виробництва і привласнення товарів і послуг в усіх сферах суспільного відтворення, а також ті аспекти еволюції національної свідомості, духу народу його культури, психології, його культури, психології, моралі та поведінки, що впливають на прогрес економіки.

ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ – довгострокова тенденція збільшення потенційного рівня виробництва за умов повної зайнятості

ЕКОНОМІЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ – визначення в абстрактному і спрощеному вигляді основних функціональних взаємозв'язків між економічними показниками, які відображають реальні економічні процеси.

ЕКОНОМІЧНИЙ ДИРИЖИЗМ – активна участь держави у визначенні напрямів та динаміки соціально-економічного розвитку країни на основі використання широкого спектра Економічна методів та фінансових інструментів.

ЕКОНОМІЧНИЙ ЗАКОН - це внутрішньо необхідні сталі й істотні зв’язки між протилежними сторонами, властивостями явищ, процесів , елементів матеріальної системи. Отже кожний закон пронизаний внутрішньою суперечністю

ЕКОНОМІЧНИЙ РІСТ – збільшення реального обсягу ВВП протягом визначеного періоду.

ЕКОНОМІЧНИЙ СТИМУЛ - економічний важіль, за допомогою якого можна впливати на матеріальні інтереси суб'єктів господарювання.

ЕКОНОМІЧНИЙ ЦИКЛ – характеризується періодичним зростанням та падінням ділової активності, що виявляється у формі невідповідності попиту і пропозиції.

ЕКОНОМІЧНІ БЛАГА – блага, кількість яких обмежена порівняно з існуючими потребами в них і розподіл яких здійснюється шляхом встановлення цін.

ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ – відносини між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних і нематеріальних благ.

ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ - можна визначити як відносини між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання життєвих благ. Економічні відносини утворюють систему, єдність якої визначається їх загальною економічною природою і діалектичними взаємними зв’язками. Система Економічна визначає економічну структуру суспільства, тобто будову економіки.

ЕКОНОМІЧНІ ЗАКОНИ – внутрішньо необхідні, сталі й істотні причинно-наслідкові зв'язки між протилежними сторонами, властивостями Економічна явищ і процесів, елементами економічної системи.

ЕКОНОМІЧНІ ІНТЕРЕСИ – усвідомлене прагнення Економічна суб'єктів до задоволення власних потреб, об'єктивні спонукальні мотиви їхньої господарської діяльності.

ЕКОНОМІЧНІ КАТЕГОРІЯ – теоретичний вираз, мисленні форми Економічна відносин у взаємодії з розвитком продуктивних сил, Економічна явищ і процесів, які реально існують

ЕКОНОМІЧНІ РЕСУРСИ - сукупність ресурсів, що використовуються для виробництва товарів та послуг: земля, праця, капітал, підприємницькі здібності, технологія, інформація та ін.

ЕКОНОМІЧНІ СТИМУЛИ - фактори, що мотивують і впливають на поведінку окремих Економічна суб'єктів.

ЕКОНОМІЧНО АКТИВНЕ НАСЕЛЕННЯ - частина працездатного населення, яке пропонує свою працездатну силу для виробництва товарів та послуг.

ЕКСПОРТ – витрати на закупівлі зроблених у країні товарів і послуг, здійснювані громадянами, фірмами і урядом інших країн.

ЕКСПОРТ КАПІТАЛУ - вивіз капіталу за кордон, який здійснюється в грошовій або товарній формі з метою отримання прибутку, зміцнення Економічна та політичних позицій. Запроваджується державами, фірмами, підприємствами у вигляді позичкового (позики, кредити, вкладення в банки) або підприємницького капіталу (прямі або портфельні інвестиції),

ЕКСПОРТНІ СУБСИДІЇ – прямі виплати, податкові чи пільги пільгові позики, надані державою вітчизняним фірмам для зниження ціни на експортовані товари.

ЕКСТЕНСИВНИЙ ТИП ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ - збільшення виробничих потужностей внаслідок збільшення кількості використовуваних факторів виробництва.

ЕЛАСТИЧНІСТЬ – поняття, яке широко застосовується в аналітичній економіці, щоб позначати реакцію однієї змінної на зміни іншої. Отже, еластичність Х щодо У означає процент зміни Х на кожну одиницю зміни V.

ЕЛЕКТРОННІ ГРОШІ – система банківських роз­рахунків за допомогою ЕОМ.

ЕЛЕКТРОННІ ГРОШІ - умовна назва грошових коштів, які використовуються Їх власниками на основі електронної системи банківських послуг. По суті, це кредитні гроші, які приводяться в рух не з допомогою паперових носіїв (чеки, векселі, банківські білети), а завдяки запровадженню комп'ютерної техніки і технології. Основними компонентами системи забезпечення Е.г, є банківські автомати - касири, кредитні і дебетові картки, електронні системи розрахунків в торгових центрах, електронна система обслуговування вдома та ін.

ЕМБАРГО - заборона державною владою будь-якої країни ввозити або вивозити золото, Іноземну валюту та інші цінності; заборона заходити в порти і виходити з них іноземним суднам, Виступає як засіб економічного і фінансового тиску на інші країни. Статут 00Н передбачає можливість застосування Е.. як колективного репресивного, заходу до держав, дії яких загрожують міжнародній безпеці.

ЕМІСІЙНА СИСТЕМА – установи, що здійснюють випуск грошей і цінних паперів та визначають порядок емісії.

ЕМІСІЙНІ ОПЕРАЦІЇ - діяльність банків, державних скарбниць, акціонерних товариств тощо по випуску в обіг грошей і емісії цінних паперів,

ЕМІСІЯ - випуск в обіг паперових грошей та цінних паперів. Е. здійснюють емісійні банки і державні скарбниці, Депозитно-чекова Е., що є основою безготівкових розрахунків І за обсягом перевищує банкнотну, проводиться комерційними банками.

ЕНДОГЕННІ ЗМІННІ – величини, що визначаються в результаті розв'язання моделі (наприклад: величина реального національного доходу, рівень зайнятості, ставка реальної заробітної плати, реальна процентна ставка, рівень цін).

ЕФЕКТ ВЕБЛЕНА – явище, описане американським економістом Т. Вебленом у книзі “Теорія дозвільного класу” (1899 м,), що виникає тоді, коли в результаті падіння ціни товару деякі споживачі вирішують, що це відбулося через погіршення його якості, і скорочують його споживання.

ЕФЕКТ ДОХОДУ – полягає в зміні у величині попиту на товар внаслідок того, що зміна в ціні даного товару знижує або підвищує реальний доход споживача. Цей ефект доповнює ефект заміщення від зміни ціни.

ЕФЕКТ ЗАМІЩЕННЯ ВНАСЛІДОК ЗМІНИ ЦІНИ – прагнення споживачів споживати більше певного товару, коли його відносна ціна падає; навпаки, споживання цього товару зменшується, коли його відносна ціна зростає. Ефект заміщення призводить і до спадного нахилу кривої попиту.

ЕФЕКТ ІМПОРТНИХ ЗАКУПІВЕЛЬ – поняття, що показує взаємозв'язок між чистим експортом і рівнем цін в економіці: при підвищенні рівня цін чистий експорт скорочується, і навпаки.

ЕФЕКТ ІНФЛЯЦІЙНОГО ОПОДАТКУВАННЯ (ефект Олівера Танзі) - свідоме відстрочення внесення податкових відрахувань у державний бюджет платниками податків в умовах зростання рівня інфляції. За час відстрочення платежів у бюджет відбуваєть­ся знецінення грошей, в результаті якого виграє платник податку.

ЕФЕКТ МАСШТАБУ – збільшення продуктивності або зменшення середніх витрат виробництва, що виникає у разі зростання всіх факторів виробництва в однаковій пропорції.

ЕФЕКТ ПРОПОЗИЦІЇ ГРОШЕЙ – зв'язок, за яким зростання цін, діючи на фіксовану номінальну пропозицію грошей, спричиняє дорогі гроші і знижує сукупні видатки.

ЕФЕКТ ПРОЦЕНТНОЇ СТАВКИ – поняття, що виражає взаємозв'язок між рівнем процентних ставок і величиною сукупного попиту: при підвищенні процентних ставок дорожчає споживчий кредит і інвестиції, що знижує величину сукупного попиту, і навпаки.

ЕФЕКТ РЕАЛЬНОГО БАГАТСТВА – поняття, що виражає зв'язок між рівнем цін і величиною реального багатства, представленого у фінансових активах (акціях, облігаціях, депозитах і т.п.); підвищення рівня цін скорочує розмір; реального багатства, у результаті чого скорочується величина сукупного попиту, і навпаки.

ЕФЕКТ ФІШЕРА – поняття, що виражає вплив інфляції на процентну ставку по позиці чи облігації.

ЕФЕКТИВНІСТЬ – відсутність втрат, або таке використання ресурсів, яке забезпечує максимально можливий рівень задоволення за даних факторів виробництва і технології,

ЄВРО – єдина валюта держав-членів ЄС, введена згідно з Маастрихтською угодою (1991 р.).

ЗАЙНЯТЕ НАСЕЛЕННЯ – населення в працездатному віці, зайняте в цивільному секторі суспільного виробництва і враховується у відповідності з нормами, визначеними в законодавстві країни.

ЗАКОН ВАЛЬРАСА – закон, за яким загальна вартість товарів, які користуються попитом в економіці (добуток ціни і обсягу попиту), завжди дорівнює за­гальній вартості товарів, які пропонуються (добуток ціни і обсягу пропозиції).

ЗАКОН ВЕЛИКИХ ЧИСЕЛ – закон, що стверджує, що великі групи поводяться більш стабільно, чим окремі індивіди. Так, деякий одиночний споживач може збільшити покупки даного товару при росту його ціни, тоді як більшість споживачів будуть купувати менше.

ЗАКОН ГРОШОВОГО ОБІГУ - економічний закон, який вимагає, щоб в обігу в кожний даний момент знаходилась лише певна об'єктивно зумовлена кількість грошей. При появі в обігу значної кількості зайвих грошей відбувається їх знецінення і настає інфляція. Тому дотримання вимог цього закону є важливим завданням грошово-кредитної політики держави та банківської системи.

ЗАКОН ЕНГЕЛЯ – закон, згідно з яким при збіль­шенні доходу споживачі збільшують витрати на пред­мети розкоші більшою мірою, а витрати на товари пер­шої необхідності – меншою мірою, ніж збільшується ДОХІД.

ЗАКОН КЛЕЙТОНА – федеральний антитрестовський закон, прийнятий у США в 1914 р. і посилюючий положення закону Шермана шляхом оголошення незаконними деяких специфічних методів діяльності фірм (цінова дискримінація, контракти на продаж товару з "навантаженням", придбання однією компанією акцій іншої, що приводить до значного зниження конкуренції, і одночасне заняття директорських посад у компаніях-конкурентах тим самим обличчям).

ЗАКОН ОУКЕНА – висновок, зроблений американським економістом А. Оукеном, про те, що перевищення поточного рівня безробіття на 1% над рівнем природного безробіття (безробіття при повній зайнятості) збільшує відставання реального ВВП від потенційного ВВП країни на 2,5%.

ЗАКОН ОУКЕНА – закон, відповідно до якого, якщо фактичний рівень безробіття перевищує природний рівень на 1 %, відставання фактичного ВВП від його потенційного обсягу становить 2,5 %.

ЗАКОН ПРО ЗАЙНЯТІСТЬ 1946р. – федеральний закон США, що зобов'язує федеральний уряд підтримувати економічну стабільність (повну зайнятість, стабільні ціни, економічний ріст).

ЗАКОН ПРО ПРАВО НА ПРАЦЮ – прийняте в 20 штатах США законодавство, що забороняє в цих штатах жадати від робочого вступу в профспілку як умову збереження їм робочого місця на даному підприємстві.

ЗАКОН СЕЯ - закон, згідно з яким сукупна пропозиція створює свій власний сукупний попит. Сам факт виробництва певного обсягу продукту породжує дохід (у вигляді заробітної плати, прибутку та ін.), який дорівнює цьому обсягу випуску і повністю достатній для його купівлі. Але в реальному житті частина до­ходу "вилучається" в заощадження, податки тощо і немає гарантії, що всі ці "вилучення" будуть знову "влиті" в обіг у вигляді витрат. Таким чином, на про­тивагу викладеному вище твердженню економічна система "визначається (спрямовується) попитом".

ЗАКОН СЕЯ – макроекономічний принцип, сформульований французьким економістом Ж.-Б. Сеєм на початку XIX в., відповідно до якого виробництво товарів і послуг (пропозиція) створює рівний сукупний попит на них.

ЗАКОН СПАДНОГО ПОПИТУ – даний закон говорить, що коли ціна певного товару падає, споживачі купують більше цього товару за інших однакових умов

ЗАКОН СПАДНОЇ ВІДДАЧІ – закон, який говорить, що додатковий обсяг виробництва від послідовного збільшення одного фактора виробництва справді зменшується, коли інші фактори залишаються без змін.

ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ – закон, який твердить, що коли споживається більше певного товару, його гранична корисність падає.

ЗАКОН ШЕРМАНА – один з основних законів у рамках антитрестовського законодавства США. прийнятий у 1890 р. Закон проголосив карними злочинами утворення монополій, обмеження торгівлі, створення союзу фірм і вступ у змову з цією же метою. Максимальний штраф на користь держави, стягнутий за порушення закону, складав спочатку 5 тис. дол., а потім був збільшений до 50 тис. дол. у 1955 р. і до 1 млн. дол. для корпорацій у 1974 р.

ЗАКОННИЙ ПЛАТІЖНИЙ ЗАСІБ – узаконене державою загальний засіб платежу за товари, послуги і погашення боргів. Даній вимозі задовольняють лише готівка, випущені державою. У той же час продавець має законне право не приймати як оплату чи товарів послуг чеки, виписані по банківському вкладі.

ЗАКРИТА ЕКОНОМІКА - економіка країни, що не має Економічна зв'язків з навколишнім світом - У макроекономічній моделі закритої економіки сукупний попит представлений тільки особистим споживанням, інвестиціями і державними витратами. Такий компонент, як чистий експорт у закритій економіці відсутній.

ЗАЛІЗНИЙ ЗАКОН ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ - в Економічна концепціях Мальтуса і Маркса теорія, за якою існує не відворотна тенденція за капіталізму у заробітній платі падати до мінімуму засобів існування. Теоретичне обґрунтування тези про те, що реальна зарплата залишається на незмінному рівні, який дорівнює мінімуму засобів існування, було здійснено Д. Рікардо, який виходив із закону спадної родючості ґрунту і закону народонаселення Мальтуса. Соціаліст Ф. Лассаль проголосив "залізний закон" заробітної плати.

ЗАМІННИКИ – товари, що конкурують один з одним, взаємозамінні товари. Навпаки, товари, що завжди ідуть у парі (наприклад, лівий і правий черевики) називаються взаємодоповнюваними товарами.

ЗАОЩАДЖЕННЯ – неспожита частина доходу домашніх господарств.

ЗАОЩАДЖЕННЯ – різниця між використовуваним індивідом доходом і його видатками на споживання. Та частина доходу, яка не споживається.

ЗАОЩАДЖЕННЯ - частина особистого розташовуваного доходу, що не витрачається на придбання споживчих товарів.

ЗАПАСИ – економічні параметри, які відображають нагромадження та використання цінностей еконо­мічними суб'єктами і визначаються на конкретний момент, певну дату (капітал, державний борг і т. ін.).

ЗАРОБІТНА ПЛАТА – нарахована грошова винагорода за працю робітників і службовців, яка включає основну заробітну плату, додаткові виплати до заробітної плати, внески на соціальне забезпечення, соціальне страхування, виплати у приватні пенсійні фонди.

ЗАРОБІТНА ПЛАТА – оплата праці (послуг) найманого персоналу в одиницю часу (година, день і т.д.). На макрорівні заробітна плата, будучи джерелом доходу, є частиною валового внутрішнього продукту, (національного доходу).

ЗАРОБІТНА ПЛАТА - частина національного доходу в грошовій формі, яка в результаті його розподілу надходить працівникам в залежності від .кількості і якості затраченої праці, що створює матеріальну зацікавленість в результаті праці. Розмір З.п. і її збільшення обумовлені зростанням продуктивності праці. Господарським організаціям надані широкі права в формуванні розмірів З.п., фонду З.п., загального фонду оплати праці.

ЗАРОБІТОК – доход, отриманий факторами виробництва у формі заробітної плати, платні, прибутку, ренти, дивідендів і відсотків.

ЗАХИСНЕ (ПРОТЕКЦІОНІСТСЬКЕ) МИТО – мито, установлене для захисту внутрішніх виробників товару від конкуренції іноземних виробників.

ЗБАЛАНСОВАНИЙ БЮДЖЕТ – бюджет, за якого сума видатків якраз дорівнює сумі надходжень (виключаючи будь-які надходження від позик).

ЗБАЛАНСОВАНИЙ БЮДЖЕТ - такий бюджет, коли державні витрати дорівнюють державним доходам (податкам).

ЗВИЧАЙНА АКЦІЯ – цінний папір, що свідчить про внесення паю в акціонерне товариство І дає право на привласнення доходу у вигляді дивіденду. Акція дає право її власнику брати участь у загальних зборах акціонерів, які виступають органом акціонерного товариства. Сума, що вказана на акції, називається номінальною вартістю; продаються акції на фондовій біржі за курсом акцій.

ЗМІННІ ЗАПАСУ - макроекономічні показники, які визначаються тільки в конкретний момент і характеризують стан об'єкта дослідження на визначену дату - початок або кінець року і т. ін. (наприклад, державний борг, обсяг капіталу в економіці і т. ін.).

ЗМІННІ ПОТОКУ – макроекономічні показники, які характеризують економічний процес, що відбувається безперервно, і визначаються в одиницях на певний період часу (обсяг інвестицій на рік, розмір споживчих витрат на рік).

ЗМІШАНА ЕКОНОМІКА – це економіка, яка ґрунтується на ринковому розв'язанні основних проблем економічної організації. Проте в такій економіці має місце державне втручання в макроекономічні процеси, щоб усунути ринкові невдачі. Змішана економіка – це поєднання ринкового і державного принципів макроекономічної координації.

ЗНОС ОСНОВНОГО КАПІТАЛУ – поступове зниження вартості виробничого капіталу (машини, будинку, устаткування і т.д.) у процесі його експлуатації.

ЗОВНІШНІЙ БОРГ – державний борг іноземним громадянам, фірмам і установам (наприклад, банкам).

ЗОВНІШНІЙ ДЕРЖАВНИЙ БОРГ – сукупна заборгованість держави перед нерезидентами, яка складається із заборгованості держави за зовнішніми кредитами та несплаченими за ними процентами або в результаті продажу фінансових активів держави за кордон. Темпи зростання зовнішнього боргу залежать від: 1) частки зовнішніх запозичень у загальному обсязі наявного боргу; 2) процентної ставки (підвищення процентної ставки потребує збільшення зовнішніх позик).

ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНИЙ ДЕФІЦИТ – перевищення обсягу імпорту товарів і послуг над обсягом експорту товарів і послуг.

ЗОЛОТЕ ПРАВИЛО ФЕЛПСА – правило, за якого критерієм оптимальності темпів економічного зростання є максимізація рівня споживання на одну особу (питомого споживання).

ЗОЛОТИЙ СТАНДАРТ – міжнародна валютна система, у якій золото утворить основу внутрішньої пропозиції грошей країн і використовується для фінансування міжнародної торгівлі і дефіцитів платіжних балансів. При золотому стандарті валютні курси жорстко зафіксовані в золоті. Золотий стандарт був широко розповсюджений у XIX в. і проіснував до початку 1930-х рр.

ЗОЛОТИЙ СТАНДАРТ – така організація грошового обігу, за якої банківські білети розмінюються на золото. До першої світової війни банківські білети роз­мінювалися на золоті монети (золотомонетний стандарт). Характерними риса­ми золотомонетного стандарту як системи грошового обігу були: 1) в обігу перебували золоті монети; всі інші види грошей були розміняні па золото за номіналом; 2) золотий вміст кожної грошової одиниці визначався законом і підтримувався незмінним, як правило, протягом десятиліть; 3) існувала вільна взаємна конвертованість валют (свобода обміну однієї валюти на другу); 4) вільний ввіз і вивіз золота з однієї країни в іншу. Після першої світової війни золотий стандарт було відновлено в урізаній формі: в одних країнах (це, як правило, були країни-переможці) у вигляді золото злиткового стандарту, а в інших – золотодевізного стандарту. При золото злитковому стандарті центральні банки обмінювали банкноти на золото в злитках тільки при подаванні певної кількості банкнот, наприклад, в англії – на 1700 фунтів стерлінгів, Золоті монети в обігу в незначній кількості збереглися лише в США. В країнах Із золотодевізним стандартом центральні банки обмінювали свої банкноти не на золото, а на іноземну валюту, яка була розмінна на золото. Всередині 30-х років XX століття золотий стандарт відійшов у минуле.

ЗОЛОТО – грошовий актив, що утворить частину міжнародних валютних резервів країни і використовуваний для фінансування дефіциту платіжного балансу.

ЗОЛОТОВАЛЮТНИЙ (ЗОЛОТОДЕВІЗНИЙ) СТАНДАРТ – модифікована форма золотого стандарту, при якому для регулювання платіжного балансу країни поряд із золотом використовуються деякі валюти, наприклад долар США.

ЗОЛОТО-ДОЛАРОВИЙ СТАНДАРТ - один з різновидів золотого монометалізму в його останньому - золотовалютному - виді. Зв'язок національних валют з золотом забезпечується через вільний обмін їх на долари, які в свою чергу уряд США гарантував обмінювати за фіксованою ціною 35 $ за 1 трійську унцію золота для центральних банків інших країн. Був введений після Другої світової війни і проіснував до 1976 року.

ЗОНА ВІЛЬНОЇ ТОРГІВЛІ – форма торгової інтеграції між декількома країнами, що усувають усі бар'єри на шляху взаємної торгівлі (тарифи, квоти і т.д.), однак кожна країна продовжує зберігати деякі обмеження в торгівлі з третіми країнами.

ЗРОСТАННЯ КАПІТАЛООЗБРОЄНОСТІ – в економічній теорії позначає ситуацію, коли реальний капітал зростає швидшими темпами, ніж сукупна робоча сила. Це означає, що відношення капітал/праця зростає.

ЗРОСТАННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ – темп збільшення продуктивності за певний період часу. Наприклад, якщо індекс продуктивності праці у 1990 р. – 100 і у 1991 р. – 101,7%, то темп зростання продуктивності становить 1,7% від 1990 р. до 1991 р.

ІМПОРТ – увіз через границю товарів, послуг і факторів виробництва для внутрішнього споживання і використання в країні-імпортері. У сукупності з експортом імпорт формує торговий баланс країни. Різниця між експортом і імпортом складає частий експорт. Оскільки імпорт представляє витік готівки з кругообігу національного доходу, його розмір впливає на величину реального ВВП. Тому важливо підтримувати баланс між імпортом і експортом. Імпорт вигідний країні за умови, якщо він покривається експортом, тобто втрати доходу від імпорту компенсуються доходом, отриманим від експорту для підтримки рівноваги платіжного балансу.

ІМПОРТНА КВОТА – обмеження обсягу, що вводиться країною, увезеного з інших країн товару протягом визначеного періоду.

ІМПОРТНЕ МИТО (ТАРИФ) – податок, яким держава обкладає імпортну продукцію для збільшення своїх доходів і захисту вітчизняних галузей промисловості від іноземної конкуренції. Існує два основних види мит: а) мито, що стягується в процентному відношенні до вартості товару; б) нетоварне мито, що стягується у виді визначеної суми грошей з фізичної одиниці товару.

ІМПОРТНІ (ТОРГОВІ) ОБМЕЖЕННЯ – обмеження ввозу в країну продукції іноземного виробництва за допомогою різноманітних методів: установлення квот, тарифів, валютного контролю, стягування додаткових імпортних податків і т.д. Ціль політики обмежень імпорту – усунення дефіциту платіжного балансу і захист вітчизняної промисловості від іноземної конкуренції.

ІНВЕСТИЦІЇ – економічні ресурси, що спрямовуються на збільшення реального капіталу суспільства, тобто на розширення і модернізацію виробничого потенціалу з метою збільшення виробництва та отримання прибутку.

ІНВЕСТИЦІЇ (КАПІТАЛОВКЛАДЕННЯ) – довгострокові вкладення капіталу приватним сектором у формі придбання цінних паперів (акції й облігації) чи фізичних активів (машини, устаткування, будинки і т.д.). Витрати на придбання цінних паперів одержали назва фінансових (портфельних) інвестицій. Вкладення капіталу в придбання фізичних активів називається реальними інвестиціями.

ІНВЕСТИЦІЇ В ЗАПАСИ – витрати на сировину, незавершене виробництво і запаси кінцевих продуктів,

ІНВЕСТИЦІЇ В ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ – будь-які міри, спрямовані на поліпшення утворення, охорони здоров'я, підвищення кваліфікації і розвиток здібностей працівників.

ІНВЕСТИЦІЇ В ОСНОВНИЙ КАПІТАЛ – вкладення засобів у будинки, машини, устаткування й інші капітальні блага тривалого користування.

ІНВЕСТИЦІЇ ПРЯМІ – вкладення капіталу, які здійснює безпосередньо інвестор в об'єкт інвестування.

ІНВЕСТИЦІЇ РЕАЛЬНІ – вкладення коштів у основний капітал та у приріст виробничих запасів.

ІНВЕСТИЦІЇ ФІНАНСОВІ СТРАТЕГІЧНІ – вкладення капіталу у контрольний пакет акцій з метою здійснення стратегічного управління компанією.

ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ – фінансовий інститут, що випускає власні акції і спеціалізується на інвестиціях у цінні папери, головним чином в акції підприємств, а також у державні цінні папери з фіксованим відсотком. Акції інвестиційних компаній продаються і купуються на фондовій біржі.

ІНВЕСТИЦІЙНА ПОЛІТИКА – загальнодержавні заходи, що включають визначення найбільш пріоритетних напрямків капітальних вкладень, від яких залежатиме підвищення ефективності економіки.

ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПОДАТКОВИЙ КРЕДИТ – відстрочення податкового платежу з метою стимулювання інвестиційної активності та оновлення основного капіталу підприємствами на основі кредитного договору з податковими органами.

ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПОПИТ – попит підприємців на засоби виробництва для: 1) відновлення зношеного капіталу (амортизація); 2) збільшення реального капіталу.

ІНДЕКС ВАРТОСТІ ЖИТТЯ - бюджетний індекс - показник, що характеризує зміну цін на товари і тарифів (цін) на послуги, якими користується населення. Застосовують для визначення динаміки реальної заробітної плати.

ІНДЕКС ДОУ-ДЖОНСА - середній показник курсів акцій групи найбільших компаній США, що публікується фірмою "Доу-Джонс енд компані" з 1887 р. Являє собою арифметичне середнє щоденних котирувань певної групи компаній на момент закриття біржі. Зараз публікується кілька індексів: для промислових компаній на основі акцій 30 корпорацій; залізничних - 20 найбільших фірм; комунальних -15 фірм. На основі цих індексів розраховується загальний І.Д.Д., який є показником сучасної господарської кон'юнктури США.

ІНДЕКС ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ - відносний показник динаміки середньої (середньомісячної) заробітної плати одного працівника за певний період. Розрізняють індекс номінальної і індекс реальної З.п. Індекс • реальної 3,п, обчислюється шляхом поділу індексу номінальної заробітної плати на індекс цін на товари народного споживання і платні послуги.

ІНДЕКС КУРСУ АКЦІЙ – показник зміни середніх цін на акції деяких компаній на фондовій біржі, використовуваний як показник загальної зміни курсу акцій. У США таким індексом служить індекс Доу-Джонса, у Великобританії – індекс всіх акцій газети "Файнэншл тайм", що відбиває щоденні зміни середніх цін акцій усіх компаній, внесених у списки на Лондонській фондовій біржі, у Японії – індекс Ніккей.

ІНДЕКС СПОЖИВЧИХ ЦІН (ІСЦ) – індекс для виміру рівня цін визначеного споживчого кошика, що складає з декількох сотень (у США – 300) видів споживчих товарів, що купує статистичний середній споживач. Для визначення ІСЦ у Великобританії, наприклад, за базовий вибирається 1987 р. (індекс = 100). У 1992 м, індекс склав 139, що означає підвищення рівня роздрібних цін заданий період у середньому на 39%. Цей індекс можна використовувати для виміру рівня інфляції і як дефлятор ВНП. Крім ІСЦ використовуються і такі індекси, як індекс оптових цін (відбиває динаміку вартості "кошика" товарів, обмірюваної в оптових цінах), індекс курсу акцій, індекс умов торгівлі (використовується як показник зміни середніх цін експорту стосовно цін імпорту).

ІНДЕКС СПОЖИВЧИХ ЦІН (ІСЦ) – показник зміни середнього рівня цін ринкового "кошика" споживчих товарів та послуг, до складу якого входять продовольчі товари, одяг, житло, паливо, транспорт, медичні послуги, плата за навчання та інші товари й послуги, що купуються типовим (середнім) домашнім господарством для повсякденного життя. Склад "споживчого кошика" фіксується на рівні базисного року.

ІНДЕКС ЦІН - відносний показник, що узагальнює динаміку цін різноманітних товарів і свідчить про зміну в середньому рівні за певний час.

ІНДЕКС ЦІН – показник зміни середнього рівня цін на товари, чи послуги фінансові активи. Індекс виражається у виді співвідношення між сукупною ціною визначеного набору товарів і послуг (так називаного ринкового кошика) у даному році і ціною тієї ж "кошика" у базовому році. Найбільш розповсюдженим є індекс споживчих цін (ІСЦ).

ІНДЕКСАЦІЯ – автоматичне регулювання величини доходу (наприклад, заробітної плати) у залежності від зміни індексу цін. Індексація є засобом захисту від інфляції.

ІНДЕКСАЦІЯ – встановлений законодавством механізм підвищення грошових доходів громадян, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати їм підвищення цін на споживчі товари та послуги. Індексація грошових доходів проводиться у разі, коли індекс споживчих цін перевищив заздалегідь визначену величину, що є порогом індексації, який визначає Верховна Рада України.

ІНДЕКСАЦІЯ – механізм, який забезпечує регулювання заробітної плати і платежів відповідно до індексу цін. Найважливішою частиною індексації є трудові контракти. В багатьох розвинених країнах у 70 – 80-ті роки номінальна зарплата зростала відповідно до темпу зростання індексу цін.

ІНДЕКСИ РІВНЯ ЖИТТЯ - індекси, які кількісно виражають відносну зміну рівня матеріального добробуту, соціальних та культурних умов життя певних груп населення. До І,р,ж. належать: бюджетний індекс; індекс вартості життя; індекси, які розраховані на основі "стандартних бюджетів" сім'ї; індекси реальних прибутків. '

ІНДОСАМЕНТ - спеціальний запис на зворотній стороні векселя про порядок його передачі. Може бути: іменним, коли вказується ім'я нового власника; бланковим, коли є лише підпис індосанта (особа, якій передається вексель або цінний папір з І.).

ІНДУКОВАНЕ СПОЖИВАННЯ – частина витрат домашніх господарств на споживання, що залежить від зміни рівня розташовуваного доходу. Інша частина називається автономним споживанням.

ІНДУКОВАНІ ІНВЕСТИЦІЇ – частина інвестиційних витрат фірм, що обумовлена змінами рівня національного доходу.

ІНДУКЦІЯ – рух думки від конкретного до всезагального, від знання нижчого ступеня до знання вищого ступеня.

ІНДУЦІЙОВАНЕ СПОЖИВАННЯ – приріст (або зменшення) споживання, зміна якого обумовлена змінами рівня національного доходу або доходу кінцевого використання.

ІНДУЦІЙОВАНІ ІНВЕСТИЦІЇ – інвестиції, зміна обсягу яких обумовлена змінами рівня національного доходу.

ІН'ЄКЦІЇ – будь-які витрати на вітчизняні товари та послуги, які здійснюються не сектором домашніх господарств, а іншими секторами (підприємницьким, державним чи "закордоном"), тобто доповнення до споживчих витрат на продукцію, виготовлену в країні. "Ін'єкції" включають: інвестиції, урядові витрати на закупівлю товарів і послуг та доходи від експорту.

ІНЖИНІРИНГ - послуги по створенню виробничих підприємств, об'єднань, об'єктів інфраструктури. Включає в себе комплекс робіт по проведенню попередніх досліджень, підготовці техніко-економічного обґрунтування, комплекту проектних документів, а також розробці рекомендацій з організації виробництва і управління, експлуатації обладнання та продажу готової продукції. Контракт на придбання інжинірингових послуг включає їх перелік, організаційні умови виконання, ціни га порядок оплати,

ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ – діяльність на основі використання нових форм організації, управління, фінансування.

ІНОЗЕМНА ВАЛЮТА – валюта закордонної країни, що здобувається даною країною в обмін на свою національну валюту. Іноземна валюта використовується для фінансування міжнародної торгівлі і закордонних інвестицій, здійснюваних між цими країнами.

ІНОЗЕМНИЙ (ЗАКОРДОННИЙ) СЕКТОР – всі економічні суб'єкти, що мають постійне місцезнаходження за кордоном, але разом з тим зв'язані з економікою даної країни по лінії експорту й імпорту товарів і послуг, руху капіталів і торгівлі національними валютами. Іноземний сектор разом із сектором домашніх господарств, підприємницьким сектором і державним сектором складає національну економіку.

ІНСТИТУТИ ГРОШОВОЇ СИСТЕМИ – державні та недержавні установи, які регулюють грошовий обіг.

ІНТЕНСИВНИЙ ТИП ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОС­ТАННЯ – збільшення виробничого потенціалу шля­хом вдосконалення техніки і технології.

ІНФЛЯЦІЙНА СПІРАЛЬ “ЗАРПЛАТА – ЦІНИ” виникає в економіці під час відкритої інфляції, виявляється у самозростанні темпів інфляції під дією зростання цін на готову продукцію та цін на ресурси. Початкове різке зростання цін на товари та послуги може призвести до вимог профспілок щодо підвищення заробітної плати. Якщо ці вимоги будуть виконані, то підприємці з метою утримання прибутку на тому ж рівні можуть піти на зростання цін на свою продукцію, що, в свою чергу, призведе до подальшого зростан­ня цін і ставок заробітної плати.

ІНФЛЯЦІЙНА СПІРАЛЬ (спіраль "заробітна плата – ціни") – самопідтримуючися ріст темпів інфляції, викликуваний взаємодією зростаючих цін і витрат виробництва. Якщо в результаті росту цін профспілки вимагають підвищення заробітної плати для підтримки рівня життя, то у відповідь на це фірми підвищують ціни на продукцію для утримання прибутку. Новий ріст цін знову волоче підвищення заробітної плати і т.д. Будучи запущеним, механізм інфляційної спіралі починає сам себе розкручувати.

ІНФЛЯЦІЙНИЙ ПОДАТОК –втрата капіталу власниками грошових коштів внаслідок інфляції. Інфляційний податок сплачується автоматично домаш­німи господарствами, оскільки зі зростанням цін вони витрачають більше своїх грошових коштів. Інфляційний податок отримує емітент грошової маси, тобто дер­жава.

ІНФЛЯЦІЙНИЙ РОЗРИВ – величина, на яку сукупні витрати (сукупний попит) в умовах повної зайнятості перевищують рівень потенційного валового національного продукту. Оскільки неможливо розширити реальний обсяг виробництва, надлишковий попит приведе до росту цін.

ІНФЛЯЦІЙНИЙ РОЗРИВ утворюється при перевищенні сукупного попиту (сукупних витрат) потенційним обсягом ВВП.

ІНФЛЯЦІЙНИЙ ШОК – одноразове підвищення рівня цін, яке може стати імпульсом для прискорення (розкручування) інфляції.

ІНФЛЯЦІЙНІ ЧЕКАННЯ – припущення громадян і фірм про те, що в майбутньому відбудеться підвищення рівня цін.

ІНФЛЯЦІЯ - знецінення грошей внаслідок переповнення каналів обігу грошовою масою. Проявляється в загальному, тривалому і нерівномірному зростанні цін, в загальному зростанні товарного дефіциту. Веде до стихійного перерозподілу коштів між соціальними групами населення, падіння матеріальних стимулів до праці, зубожіння населення, падіння виробництва тощо.

ІНФЛЯЦІЯ – стійке підвищення загального рівня цін у країні r плин деякого часу. Річне збільшення цін може бути незначним і наростати повільними темпами (повзуча інфляція) чи бути істотним і наростати швидкими темпами (гіперінфляція). Інфляція зменшує купівельну спроможність грошей.

ІНФЛЯЦІЯ – тривалий безперервний процес знецінення грошей, котрий проявляється як стійке підвищення загального рівня цін у результаті перевантаження сфери обігу грошовою масою, незабезпеченою матеріальними цінностями.

ІНФЛЯЦІЯ ВИТРАТ – інфляція, викликана підвищенням цін господарюючими суб'єктами з метою покриття більш високих очікуваних витрат. Інфляція витрат виявляється у зростанні витрат виробництва, які випереджають зростання реального доходу та продуктивності праці.

ІНФЛЯЦІЯ ВИТРАТ – ріст загального рівня цін у результаті зменшення сукупної пропозиції внаслідок підвищення заробітної плати і цін на сировину. Супроводжується скороченням реального обсягу виробництва і зайнятості.

ІНФЛЯЦІЯ ІМПОРТОВАНА – інфляція, яка виникає в разі підвищення цін на імпортні товари за умови твердого валютного курсу в країнах, які залежать від зовнішньої торгівлі.

ІНФЛЯЦІЯ НЕПЕРЕДБАЧУВАНА (НЕПРОГНОЗОВАНА) – інфляція, яку населення не очікує, тому вона призводить до зниження всіх видів фіксованих доходів і перерозподіляє їх на користь тих Економічна суб'єктів, чиї номінальні доходи зростають швидше за середній рівень цін. Особливої шкоди непередбачувана інфляція завдає кредиторам, верствам населення з фіксованими доходами, власникам зао­щаджень.

ІНФЛЯЦІЯ ОЧІКУВАНА (ПРОГНОЗОВАНА) – це інфляція, яка враховується в очікуваннях і поведінці Економічна суб'єктів до свого проявлення. Очікувана інфляція є збалансованою (такою, що не змінює відносні ціни) і передбачуваною і, таким чином, суттєво не впливає на загальний обсяг виробництва чи перерозподіл доходів, бо отримувач доходів може зменшити негативні наслідки інфляції.

ІНФЛЯЦІЯ ПОДАВЛЕНА – інфляція, що виявляється у зростанні товарного дефіциту або "штучного" обмеження споживання і характеризується тимчасовим заморожуванням цін і доходів, або встановленням граничних цін на продукцію та тотальним адміністративним контролем за ними. Ознака подавленої інфляції – адміністративне регулювання цін та дефіцитні очікування споживачів.

ІНФЛЯЦІЯ ПОМІРНА характеризується повільним зростанням цін (до 10 % на рік).

ІНФЛЯЦІЯ ПОПИТУ – інфляція, яка виникає у випадку, коли щорічні темпи зростання сукупного попиту перевищують темпи зростання реального випуску, що дає можливість господарюючим суб'єктам підвищувати рівень цін у відповідь на зростаючий попит. Інфляція попиту, як правило, виникає в умовах повної зайнятості та повної завантаженості виробничих потужностей.

ІНФЛЯЦІЯ ПОПИТУ – ріст загального рівня цін, викликаний тим, що рівень сукупного попиту перевищує рівень сукупної пропозиції в економіці даної країни. Згідно монетариській точці зору, надлишковий попит виникає через занадто швидке збільшення пропозиції грошей.

ІНФЛЯЦІЯ СТРУКТУРНА – інфляція, викликана макроекономічною міжгалузевою незбалансованістю.

ІНФЛЯЦІЯ ЦІНОВОЇ НАДБАВКИ – підвищення цін з метою компенсації майбутніх збитків, які можливі в результаті організаційної перебудови економіки.

ІПОТЕЧНИЙ КРЕДИТ - довгострокові позички, що надаються під заставу нерухомості - землі і будівель виробничого та житлового призначення. І.к. надається переважно іпотечним банкам. Неповернення заборгованості в строк призводить до втрати позичальником нерухомості і передачі її іншому власнику або банку.

ІПОТЕЧНІ БАНКИ - банки, що спеціалізуються на видачі довгострокових позичок під заставу нерухомості, землі та міських будівель.

КАДАСТР - систематизоване зведення відомостей, яке складається періодично або шляхом безперервних спостережень над відповідним об'єктом. Розрізняють К. земельні, водні, податкові та ін.

КАЗНА - фінансові кошти держави, які формуються і використовуються через спеціальну державну структуру -казначейство. Вживається також в розумінні сховища грошей,

КАЗНАЧЕЙСЬКИЙ ВЕКСЕЛЬ – короткостроковий цінний папір, що випускається Центральним банком країни як засіб державного запозичення. Казначейські векселі складають значну частину норми резервних активів комерційних банків, тому грошово-кредитні влади використовують їх для регулювання ліквідності банківської системи, щоб контролювати пропозиція грошей.

КАПІТАЛ – ресурси - створені людьми в результаті виробничої діяльності і використовувані для випуску Економічна благ (машини, устаткування, інструменти, будинки, спорудження, матеріали і т.п.).

КАПІТАЛІЗМ – в західній економічній теорії І політології традиційно визначається як економічна система, в якій більша частина власності (землі і капіталу) нале­жить приватним особам. У такій економіці ринки з невеликим державним втручанням с головними інструментами, які використовуються для розподілу ресурсів і доходів, щоб розв'язати питання "Що", "Як" і "Для кого". В марксистській економічній теорії капіталізм розглядається як останній експлу­ататорський лад, що ґрунтується на приватній власності на засоби виробництва і найманій праці, яку експлуатують капіталісти.

КАПІТАЛОЄМКІСТЬ – співвідношення, що показує, яка додаткова кількість капіталу необхідно для виробництва однієї додаткової одиниці випуску продукції, чи навпаки, яка додаткова кількість випуску продукції виробляється однією додатковою одиницею капіталу. Капіталоємкість показує, наскільки ефективні нові інвестиції для економічного росту.

КАПІТАЛОМІСТКІСТЬ – в економічній теорії зростання – це відношення сукупного капіталу до щорічного ВНП.

КАПІТАЛЬНІ ВИДАТКИ (ВИДАТКИ РОЗВИТКУ) – видатки бюджету на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності держави, тобто капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення; фінансування структурної перебудови народного господарства; субвенції та інші видатки, пов'язані з роз­ширеним відтворенням.

КАПІТАЛЬНІ ВКЛАДЕННЯ – затрати матеріальних, трудових та грошових ресурсів, які використову­ються для поновлення та приросту основного капіталу.

КАРТЕЛЬ – об'єднання виробників у певній галузі з метою обмеження або усунення конкуренції, щоб мати постійно високі прибутки. Вони досягають цього шляхом таємної домовленості про ціни, поділ ринків, встановлення квот і т.ін. Картелі є незаконними угодами І переслідуються законом.

КАСОВА ГОТІВКА – гроші, що банк тримає у своїх сейфах і касах.

КВАЗІГРОШІ – негрошові ліквідні активи, які не функціонують безпосередньо як засоби платежу, але можуть швидко і без значних фінансових втрат перетворюватися в готівкові гроші або трансакційні депозити (невеликі строкові та заощаджу вальні рахунки, депозити у ринкових взаємних фондах).

КЕЙНС ДЖ. – великий англійський учений-економіст, що вивчав проблеми економічного спаду і масового безробіття і розробивший заходи державної політики по її скороченню у своїй основній праці "Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей" (1936 р.).

КЕЙНСІАНСТВО - пов'язана з англійським економістом Дж. М. Кейнсом (1883-1846 ) школа теорії народного господарства й економічної політики. Ґрунтуючись на досвіді мирного економічної кризи (1929-1932 р.) Кейнсіанство повідомляє задачі держави регулююче вміщення в економіку і турботу про високий ступінь зайнятості. Кейнсіанство відкидає здатність саморегулювання економіки, про яку говорить класична теорія, і в особливості ринкової автоматизм, що повинний перешкодити виникненню безупинною масою безробіття.

КЕЙНСІАНСЬКА ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ – макроекономічні концепції, основою яких є твердження про те, що ринкова економіка сама по собі не може забезпечити повного використання усіх своїх ресурсів і для досягнення цієї мети держава може прибігати до засобів фіскальної (фінансової) політики і грошово-кредитної політики. Прихильники кейнсіанства вважають, що: а) вирішальну роль у визначенні рівня реального виробництва грає сукупний попит; б) ринкова економіка може довгий час функціонувати в умовах високого безробіття, не виявляючи при цьому природній тенденції до її скорочення; в) уряд може вплинути на рівень сукупного попиту для зниження безробіття насамперед за допомогою засобів фіскальної політики.

КЕЙНСІАНСЬКА ТЕОРІЯ – напрям в економічній думці, який був розвинений Джоном Майнардом Кейнсом (1883 – 1946), зокрема в його найвідомішій праці "Загальна теорія зайнятості, процента і грошей". Центральним пунктом концепції Кейнса с положення, що капіталістична економіка не може автоматично досягати рівноваги повної зайнятості. За Кейнсом, недоліки ринкової економіки можуть бути виліковні фіскальною і монетарною політикою, які стимулюють розширення сукупного попиту.

КЕНЕ Ф. – великий французький економіст XVIII в., роботи якого заклали основи школи фізіократів. Ф. Кене і його прихильники вважали. що джерелом багатства є праця сільськогосподарських працівників, що створює надлишок поверх того продукту, що необхідний для їхнього існування. Цей "чистий продукт" потім використовується для задоволення потреб власників землі, а також ремісників і купців.

КІЛЬКІСНА ТЕОРІЯ ГРОШЕЙ – теорія, що встановлює прямий зв'язок між пропозицією грошей і загальним рівнем цін в економіці. Уперше була сформульована англійським філософом і економістом Д. Юмом у XVIII в., розвита американським економістом І.Фідером у 19П г., а пізніше удосконалена економістами Кембріджського університету. Рівняння обміну кількісної теорії грошей має вид MV= PY.

КІЛЬКІСНА ТЕОРІЯ ЦІН – теорія, за якою ціни змінюються пропорційно з пропозицією грошей. Започаткований монетаристами обережніший підхід твердить, що пропозиція грошей с найважливішим визначником змін у номінальному ВНП.

КІНЦЕВИЙ ПРОДУКТ – частина валового внут­рішнього продукту, що остаточно виходить за межі поточного виробництва і використовується для спожи­вання, нагромадження, експорту, а також для заміщення витрачених засобів виробництва.

КЛАСИЧНА ДИХОТОМІЯ – теоретичне виокремлення номінальних і реальних змінних, яке ґрунтується на визнанні нейтральності грошей та відсутності їх впливу на реальні змінні величини. У класичних та неокласичних моделях обсяг виробництва є функцією зайнятості та технологічного рівня виробництва. Зай­нятість залежить від реальної заробітної плати, яка в свою чергу визначається співвідношенням попиту і пропозиції на ринку праці. Визначення рівня цін і заробітної плати здійснюється за допомогою рівняння кількісної теорії.

КЛАСИЧНА ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ – школа економічної думки, заснована на роботах англійських економістів А. Сміта, Д. Рікардо, Дж. Ст. Мілля й інших учених, що панувала в економічній теорії аж до початку 1870-х рр., коли відбулася "'маржиналіська революція". Економіста-класики вважали, що основою економіки є виробництво і розподіл створеного багатства між землевласниками, працівниками і капіталістами. Єдиним механізмом, здатним погодити інтереси всіх учасників виробництва, з погляду класиків, є ринок. Віра в могутність ринкових сил привела їх до підтримки вільного підприємництва і вільної міжнародної торгівлі, без якого б то ні було втручання держави.

КЛАСИЧНА МОДЕЛЬ МАКРОРІВНОВАГИ – 1) взаємодія ринків ресурсів, товарів, грошей та інвестицій; 2) пояснювальна короткострокова модель, яка описує спосіб досягнення економічного оптимуму без державного втручання.

КЛАСИЧНА ШКОЛА – була домінуючим напрямом в економічній науці до появи робіт Кейнса. Адам Сміт був засновником цього напряму. Іншими визначними представниками цієї школи є Д.Рікардо. Т. Мальтус, Джон Стюарт Мілль. Загалом ця школа виходила з того, що економічні закони (зокрема, індивідуальні егоїстичні інтереси і конкуренція) визначають ціни І винагороду за фактори виробництва, і що цінова система е найкращим механізмом для розподілу ресурсів. Їхня макроекономічна теорія ґрунтується на законі ринків Сея.

КЛАСИЧНІ ТЕОРІЇ В МАКРОЕКОНОМІЦІ – ці теорії підкреслюють саморегулюючі сили, самонастроювання економіки. В класичному підході вважається, що мас місце повна зайнятість, а політика, яка стимулює сукупний попит, не чинить впливу на обсяг виробництва.

КЛІРИНГ - система безготівкових розрахунків (за продані товари, надані послуги), що заснована на врахуванні банками взаємних платіжних вимог і зобов'язань. Розрізняють внутрішній І міжнародний К. Широко застосовується на фондових та товарних біржах, де врахування обопільних вимог учасників угод здійснюється за посередництвом клірингової палати або електронної клірингової системи. К. буває двостороннім і багатостороннім,

КОМАНДНА ЕКОНОМІКА – спосіб економічної організації, за якої ключові проблеми економічної організації прямо розв'язуються державними органами, які наказують підприємствам "Що", "Як" і "Для кого" виробляти. Командну економіку ще часто називають централізованою плановою економікою.

КОМЕРЦІЙНИЙ КРЕДИТ - кредит, який надають один одному промисловці і торговці у вигляді відстрочки платежу за продані товари. Мета К.к.- прискорення реалізації товару та одержання прибутку. Процент за К.к., що входить в ціну товару і суму векселя, звичайно нижчий, ніж за банківський кредит.

КОМЕРЦІЙНІ БАНКИ - найбільші кредитні установи, що здійснюють всі різновиди банківських операцій . (крім емісії грошей) для підприємств усіх галузей за рахунок грошей, залучених у вигляді вкладу. Вони проводять розрахункові і платіжні операції, надають позички, кредити і гарантії, здійснюють або підтримують емісію цінних паперів, беруть участь у створенні акціонерних товариств.

КОМУНІЗМ – у західній політології" і економічній теорії розглядають як: 1) ідеологію; 2) систему політичних партій; 3) економічну систему. Комуністична система передбачає заборону приватної власності на засоби виробництва і ліквідацію експлуатації людини людиною; розподіл вироблених товарів відповідно до потреб людей і т.ін. В нинішніх комуністичних країнах (Північна Корея, Куба та інші) держава концентрує в своїх руках всі основні засоби виробництва, розв'язує питання щодо цін, обсягів виробництва і т.ін. Як показує реальна дійсність, комуністична система неспроможна забезпечити сталий поступаль­ний розвиток економіки і підвищення життєвого рівня народу, а людина стає беззахисною перед безмежною владою держави.

КОНВЕРТОВАНІ ВАЛЮТИ - обігові валюти, грошові одиниці країн;, які ліквідували валютні обмеження і таким чином зробили можливим Їх обмін на всі інші грошові одиниці. Існує поняття "вільно конвертована валюта", тобто валюта, що широко використовується в міжнародних розрахунках, а також під час здійснення операцій головних валютних ринків. Розрізняють К.в. повну і часткову, внутрішню і зовнішню. Повна конвертованість означає вільний обмін на іноземну валюту для всіх категорій власників в будь-якій формі і при всіх операціях без обмежень суми. Часткова конвертованість означає, що обмін дозволяється тільки для певних власників або з певних видів операцій. Внутрішня конвертованість - це вільний обмін національної валюти на іноземну для резидентів та вільні платежі їх за кордоном. Зовнішня конвертованість - це вільне нагромадження даної валюти на рахунках нерезидентів, переказ її за кордон чи конверсії в іншу валюту. Більш доступною для запровадження є зовнішня конвертованість, оскільки вона зумовлює приплив в країну іноземної валюти, необхідної для обміну національної валюти для нерезидентів.

КОНГЛОМЕРАТ – велика корпорація, що виробляє і продає величезну кількість не пов'язаних між собою товарів і де відсутня спільність застосовуваної технології (наприклад, тютюнові компанії виробляють таку непрофілюючу продукцію, як лікер, кінофільми і т.д.). Конгломерати, як правило, не витримують посилення конкурентної боротьби і розпадаються на дрібніші компанії.

КОНКУРЕНЦІЯ - боротьба між товаровиробниками за вигідніші умови виробництва і збуту товарів. За умов ринкової економіки К. виступає автоматичним регулятором розподілу трудових ресурсів між сферами і галузями суспільного виробництва, чинником економічного примусу виробників до підвищення ефективності виробництва, найповнішого задоволення потреб суспільства. Розрізняють галузеву і міжгалузеву К. Методи ведення конкурентної боротьби можна об'єднати у три групи: 1) цінова конкуренція, що здійснюється завдяки встановленню нижчих цін на товари чи послуги; 2) нецінова конкуренція, яка ґрунтується на відмінностях вироблюваної продукції в умовах її придбання, а також на відмінностях сфери послуг; 3) неринкова конкуренція, існування якої пов'язане з використанням неринкових чинників.

КОНСОРЦІУМ - тимчасова добровільна угода між декількома фірмами, банками, компаніями для спільного здійснення будь-яких проектів, фінансування великих заходів, будівництва великих об'єктів, здійснення цільової науково-технічної, природоохоронної або іншої програми, розміщення позик тощо. Після виконання завдання, для вирішення якого створювався К., він завершує свою діяльність.

КОНТОКОРЕНТ - єдиний поточний і позичковий рахунок, який відкриває банк клієнту. К. може мати дебетове або кредитове сальдо,

КОРЕЛЯЦІЯ - ( від лат. Correlatіo- взаємозв'язок ) в економічній статистиці: поняття, що відбиває наявність зв'язку між явищами, процесами і їхніми величинами.

КОРОТКОСТРОКОВИЙ ПЕРІОД – період, в якому всі фактори не можуть пристосуватися повністю. Наприклад, в макроекономіці ціни, трудові контракти, ставки податків і сподівання не можуть повністю пристосуватись в короткостроковому періоді.

КОРПОРАЦІЯ – назва акціонерного товариства; корпорація має такі права: купувати, виробляти, продавати, підписувати контракти, як і окрема особа. Корпорація юридичне відокремлена від тих, хто володіє нею, тому власники несуть обмежену відповідальність. В найгіршому випадку акціонери втрачають вкладення в корпорацію, але бони не несуть відповідальності за збитки корпорації.

КРЕДИТ – фінансова послуга, що дозволяє окремим чи громадянам фірмам купувати необхідні товари, сировина, устаткування і т.д. на умовах відстрочки платежу: товари оплачуються протягом визначеного періоду. Кредит може мати різні форми: банківський кредит, споживчий кредит, кредитна картка і комерційний кредит. Кредит видається під фіксований чи відсоток, що плаває, у залежності від виду позички, а в деяких випадках може бути безпроцентним як засіб стимулювання підприємницької діяльності.

КРЕДИТНА ЕКСПАНСІЯ – інтенсивне розширен­ня кредитних операцій у країні та на міжнародному рівні, яке має за мету збільшення зайнятості і піднесен­ня виробництва шляхом збільшення пропозиції грошей.

КРЕДИТНА МУЛЬТИПЛІКАЦІЯ – процес емісії платіжних засобів у межах системи комерційних банків. Кредитна мультиплікація визначає максималь­ний рівень кредитної експансії на внутрішньому рин­ку і, відповідно, максимальний обсяг грошової маси, що випускається банківською системою при певному рівні резервних вимог.

КРЕДИТНА РЕСТРИКЦІЯ – заходи, здійснювані урядом з метою запобігання економічній кризі і зни­ження темпів інфляції обмеженням пропозиції грошей.

КРИВА “ІНВЕСТИЦІЇ – ЗАОЩАДЖЕННЯ” (крива IS) – крива, що виявляє умови рівноваги на товарних ринках. Така рівновага можливо, якщо з ростом національного доходу процентні ставки будуть знижуватися. У цьому випадку зростаючі заощадження будуть врівноважуватися інвестиційним попитом, що підвищується.

КРИВА ЛАФФЕРА – крива, що показує залежність між податковими ставками й обсягом податкових надходжень у державний бюджет. Дозволяє виявити таку податкову ставку (від 0 до 100%), при якій податкові надходження досягають максимуму.

КРИВА ЛАФФЕРА крива, яка характеризує залежність державних Доходів від середнього рівня податкових ставок у країні. Крива показує наявність оптимального рівня оподаткування, за якого державні доходи досягають свого максимуму.

КРИВА ЛІКВІДНОСТІ ГРОШЕЙ (крива LM) – крива, що виявляє умови рівноваги на грошовому ринку. Демонструє всі можливі сполучення процентної ставки і рівня національного доходу, при яких існує рівновага між попитом на гроші і їх пропозицію.

КРИВА ЛОРЕНЦА – крива, що ілюструє розподіл доходу в економіці. Сумарний відсоток родин (одержувачів доходів) відкладається по осі абсцис, а сумарний відсоток доходів – по осі ординат.

КРИВА ОУКЕНА – графічне зображення залеж­ності між рівнем фактичного безробіття і величиною відхилення фактичного ВВП від потенційного рівня.

КРИВА ПОПИТУ – крива, що показує кількість певного товару, яку покупці хотіли б купити за відповідною ціною (інші умови залишаються незмінними). Звичайно по осі ординат відкладається ціна, а по осі абсцис – кількість купованого товару.

КРИВА ПОПИТУ НА ІНВЕСТИЦІЇ – графік, що показує залежність інвестиційного попиту від рівня процентних ставок.

КРИВА СУКУПНОГО ПОПИТУ – крива, яка ха­рактеризує залежність величини реальних витрат усіх макроЕкономічна суб'єктів від рівня цін, коли інші умови не змінюються.

КРИВА СУКУПНОГО ПОПИТУ AD (у моделі AD-AS) – крива, що показує залежність між рівнем цін в економіці і реальному обсязі товарів і послуг, що буде куплений домашніми господарствами, фірмами, державою й іноземними громадянами.

КРИВА СУКУПНОЇ ПРОПОЗИЦІЇ AS (у моделі AD-AS) -– крива, що показує залежність між рівнем цін в економіці і реальному обсязі національного випуску.

КРИВА ФІЛІПСА – спрощена однофакторна модель інфляції, яка визначає її як функцію безробіття. Крива Філіпса показує, що при зростанні попиту на робочу силу і, відповідно, скороченні рівня безробіття, рівень цін і рівень інфляції підвищується.

КРИВА ФІЛЛІПСА – крива, що описує залежність між рівнем безробіття (по осі абсцис) і річним темпом росту рівня цін (по осі ординат).

КРИЗА – одна з фаз ділового циклу, характеризується зниженням рівня ділової активності (фактичного ВВП). Реальний випуск і інвестиції падають, що приводить до росту безробіття. Криза викликається падінням сукупного попиту і може бути припинений активною грошово-кредитною і фіскальною політикою держави.

КУПІВЕЛЬНА СПРОМОЖНІСТЬ ГРОШЕЙ – ви­значена кількість товарів і послуг, які можна купити на грошову одиницю.

КУРС АКЦІЙ (ОБЛІГАЦІЙ ТА ІНШИХ ЦІННИХ ПАПЕРІВ) – ціна акцій на фондовій біржі. Курс цінних паперів, прямо пропорційний розмірам дивіденду (або процента) і обернено пропорційний величині позикового процента.

ЛАГ – запізнення (зміщення у часі), економічний показник, який характеризує часовий проміжок між двома взаємопов'язаними економічними явищами, одне з яких слугує причиною, а інше – наслідком.

ЛІЗИНГ – це різновид довгострокового кредиту, який надається в натуральній формі і погашається клієнтом у розстрочку.

ЛІКВІДНА ПАСТКА -ситуація, при якій процентна ставка настільки низька, що люди воліють тримати гроші в наявній формі (перевага ліквідності), а підприємці не збільшують інвестиції, оскільки подальше зниження процентної ставки неможливо При мінімальних процентних ставках крива попиту на гроші стає нескінченно еластичною.

ЛІКВІДНИЙ АКТИВ – грошовий актив, який може використовуватися безпосередньо як засіб платежу.

ЛІКВІДНІСТЬ - міра того, наскільки швидко можна обміняти який-небудь актив на готівку, щоб використовувати його як засіб платежу. Готівка і їхні прямі еквіваленти мають 100%-ю ліквідність.

ЛІКВІДНІСТЬ АКТИВІВ – спроможність фінансових активів швидко і без втрат номінальної вартості перетворюватись в грошову форму (готівку). Чим більшими будуть витрати обміну фінансового активу на гроші (трансакційні витрати), тим нижчим є рівень ліквідності певного активу.

ЛІКВІДНІСТЬ АКЦІЙ – можливість, яку має держатель акцій, перетворити їх на гроші, отримав­ши від продажу суму, більшу ніж була затрачена при купівлі або обчислену з урахуванням доходів (диві­дендів).

ЛІКВІДНІСТЬ БАНКІВ – здатність банків забез­печити своєчасне виконання своїх зобов'язань.

ЛІКВІДНІСТЬ ВАЛЮТНА – можливість країни або групи країн безперебійно або вчасно сплачувати власні міжнародні зобов'язання належними платіжни­ми коштами.

ЛІМІТИ ВАЛЮТНИХ ОПЕРАЦІЙ – граничні суми здійснення валютних операцій банками з певни­ми партнерами. Встановлюються самими банками з метою обмеження ризику неплатежу, виходячи із оцін­ки фінансового стану партнерів і, як правило, їм не повідомляються.

ЛОМБАРДИ – кредитні установи, що позичають гроші під заставу рухомого майна.

ЛОМБАРДНИЙ КРЕДИТ – короткостроковий кредит під заставу рухомого майна, яке швидко реалі­зується. Вартість застави, як правило, перевищує суму кредиту. Якщо кредит не буде повернений в визначе­ний строк, право власності на заставне майно перехо­дить до кредитора, який реалізує його і відшкодовує з виручки суму боргу разом з нарахованими про­центами.

ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ – та частина знань і навичок індивіда, що збільшує його можливості здійснювати діяльність, що має економічну цінність.

МАЙЖЕ ГРОШІ – фінансові активи, що виконують функцію грошей як засобу заощадження, але не є загальноприйнятим засобом обміну. До них відносяться короткострокові ощадні депозити, термінові депозити, короткострокові державні цінні папери, ощадні облігації.

МАЙНО (активи) – будь-яке джерело законного нетрудового доходу: реальний капітал, земля, цінні папери, ліцензії, патенти та ін.

МАКЛЕР - професійний посередник при укладанні торговельних і біржових угод. У більшості країн посередницькі операції здійснюють брокери.

МАКРОЕКОНОМІКА – досліджує сутність результати та наслідки суспільної економічної діяльності всіх учасників народного господарства Макроекономічний аналіз має два рівні: ex post – національне рахівництво ex ante – прогностичне моделювання Еx post аналіз базується на визначенні макроЕкономічна параметрів минулого періоду з метою отримання інформації про те, як національна економіка функціонування і які результати досягла. На основі результатів ex post аналіз робитися корегування макроЕкономічна концепцій та розробки нових. Аналіз ex ante- це прогнозне моделювання Економічна явищ та процесів на основі певних теоретичних концепцій. Мета ex ante аналіз визначити, які фактори і яким чином будуть впливати на значення макроЕкономічна показників у майбутньому.

МАКРОЕКОНОМІКА – розділ загальної економічної теорії, що досліджує економіку як єдине ціле. Макроекономічний аналіз виділяє стратегічні фактори, що визначають рівні зайнятості, національного доходу, обсягу випуску і цін.

МАКРОЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА – визначення державою цілей економічного розвитку країни і використання різних інструментів для їхнього досягнення. До цілям відносяться: повна зайнятість, стабільний рівень цін, економічний ріст, рівновага платіжного балансу. Інструменти досягнення цілей – фіскальна і грошово-кредитна політика.

МАКРОЕКОНОМІЧНІ МОДЕЛІ – це математичні рівняння, в яких виражені реальні економічні процеси в абстрактному та спрощеному вигляді. Створити модель – означає знайти функцію, яка пов'язує ендогенні та екзогенні змінні макромоделі. Макроекономічні моделі бувають таких видів: прості, повні, закриті, відкриті, статичні, динамічні. Прості макроекономічні моделі містять лише два макроЕкономічна суб'єкти – сектор домашніх господарств та підприємницький сектор – і не враховують вплив державного сектору та сектору "закордон" на економіку. Повні макроекономічні моделі враховують вплив державного сектору на макроекономічні процеси. Закриті макроекономічні моделі включають тільки три мак­роЕкономічна суб'єкти – сектор домашніх господарств, підприємницький сектор та державний сектор – і не враховують впливу "закордону" на національну економіку. Відкриті макроекономічні моделі враховують вплив сектору "закордон" на національну економіку і зображують взаємозв'язок чотирьох макроЕкономічна суб'єктів – домашніх господарств, підприєм­ницького сектору, державного сектору і сектору закордон. Статичні макроекономічні моделі фіксують економічний процес на початку та в кінці певного періоду і не зображують перехід від одного стану до іншого. Динамічні макроекономічні моделі зображують економічні процеси з урахуванням фактора часу.

МАРЖА - термін, який застосовується в торговельній, біржовій, страховій і банківській практиці, аби показати різницю між цінами на товари для тих, хто продає, і для тих, хто купує.

МАРКСИЗМ – система політичних, Економічна і соціальних поглядів, яку розвинув К.Маркс у XIX ст. Марксизм передрікав, що капіталізм неминуче повинен загинути внаслідок загострення його внутрішніх суперечностей, а могильником капіталізму станс пролетаріат, який зазнаватиме все сильнішої експлуатації. Переконаність, що робітники неминуче будуть пригнічуватися за капіталізму, ґрунтувалася на залізному законі заробітної плати, за яким заробітна плата неминуче падає до фізичного мінімуму засобів існування.

МАРШАЛЛ А. – великий англійський економіст, родоначальник неокласичного напрямку в економічній теорії. Відкрив ряд точних математичних залежностей між економічними перемінними, котрі описав у книзі "Принципи економічної науки" (1890 р.).

МАСШТАБ ЦІН – вагова кількість грошового металу, прийнятого в країні за грошову одиницю.

МЕЖА ВИРОБНИЧИХ МОЖЛИВОСТЕЙ (МВМ) – графік, що характеризує набір товарів, які можуть бути вироблені економікою. Для простоти аналізу цей набір зменшується до двох товарів, один з яких відкладається по горизонтальній, а інший – по вертикальній осі. Точка на межі показуватиме співвідношення між виробництвом цих двох товарів. Точки не можуть лежати праворуч від межі, оскільки економіка не може вийти за МВМ. Точки, які перебувають всередині від межі, показують, що економіка працює неефективно, оскільки ресурси не використовуються належним чином або використовуються застарілі технології і організація праці.

МЕНЕДЖЕРИ - 1. Керівний склад компаній, банків, фінансових установ, їх структурних підрозділів, котрі наділяються виконавчою владою; 2. Учасники керівної групи банківських синдикатів, що здійснюють емісію та розміщення облігаційних позик на ринку капіталів; 3. Представник найманих працівників, які безпосередньо зайняті управлінням підприємством; фахівці з питань управління.

МЕРКАНТИЛІЗМ – напрям в економічній науці, можливо, більш відомий внаслідок його критики А.Смітом у "Багатстві народів". Меркантилісти були вражені загальною купівельною здатністю грошей (золота) і вважали, що багатство нації полягає у золоті. Тому економічна політика повинна бути спрямована на залучення в країну все більшої кількості благородних металів. Перші меркантилісти навіть настоювали на забороні вивозу грошей та рекомендували здійснювати нагромадження грошей в країні шляхом вивозу товарів на зовнішній ринок. Держава повинна мати активне сальдо торговельного балансу, тобто країна не повинна ввозити більше товарів, ніж вивозити. Меркантилісти також виступали за державне втручання в економічне життя, бо вважали, що політика "лесе фер" могла б вести до втрати золота.

МЕРКАНТИЛІЗМ – напрямок економічної думки і політики, що виник у Західній Європі, насамперед в Англії, у XVII в. і отражавшее інтереси розвитку торгового капіталу. Меркантилісти ототожнювали багатство з грошима (золотом і сріблом) і думали, що джерелом процвітання країни є стимулювання експорту й обмеження імпорту. Були прихильниками протекціоністських мір держави в зовнішній торгівлі. Ідеологія і політика меркантилізму були піддані суворій критиці економістами-класиками на чолі з А. Смітом.

МЕРКАНТИЛІЗМ (від англ.. merkantilism торговець, купець) – економічне вчення в політичні економії, яке виникло в епоху пізнього середньовіччя в останній третині XVст. І відображало інтереси торгової буржуазії в період первісного нагромадження капіталу. Оскільки основною формою багатства представники меркантилізму називали золото і срібло , то воно , на їх думку , нагромаджувалося в результаті зовнішньої торгівлі.

МЕТОД НАУКОВОЇ АБСТРАКЦІЇ – це метод поглибленого пізнання реальних Економічна процесів шляхом виділення основних, найсуттєвіших сторін певного явища і очищення його від усього неістотного, випадкового.

МИТО – податок, що накладається на кожну одиницю товару, яка імпортується в дану країну.

МІЖНАРОДНА (ЗОВНІШНЯ) ТОРГІВЛЯ – обмін товарами і послугами між країнами за допомогою експорту й імпорту. Така торгівля ґрунтується на порівняльній перевазі у виробництві визначених благ, якими володіють країни.

МІЖНАРОДНИЙ ВАЛЮТНИЙ ФОНД – юридично самостійна міжнародна наднаціональна валютно-кредитна організація, заснована у 1944 р. відповідно до рішень Бреттон-Вудської конференції. Місце перебуван­ня – Вашингтон. Діяльність розпочав у 1947 р. У 1959 р. членами МВФ були 49 держав, у 2000 р. – 182 держави. Україна у 1992 р. стала повноправним чле­ном МВФ, делегувавши своє представництво та захист інтересів на Раді директорів МВФ Нідерландам. МВФ виконує функції вироблення правил регулювання ва­лютних курсів і контроль за їхнім виконанням, недопу­щення конкурентного знецінення валют та надання країнам – членам МВФ кредитів для вирівнювання платіжних балансів і підтримки національних валют.

МІЖНАРОДНИЙ ВАЛЮТНИЙ ФОНД (МВФ) - міжнародна валютно-фінансова організація, що створена для сприяння розвиткові міжнародної торгівлі та валютного співробітництва шляхом регулювання валютних курсів і контролю за Їх виконанням, багатосторонньої системи оплат, ліквідації валютних обмежень, а також для надання своїм членам кредитних ресурсів під час валютних труднощів. Створена в 1944 році у Бреттон-Вудсі (США). В 1989 р. до МВФ входили 153 країни з капіталом 120 млрд. дол.

МІЖНАРОДНИЙ КРЕДИТ - економічні відносини між державами, іноземними банками і фірмами з приводу передачі валютних чи товарних ресурсів на засадах повернення у певні строки та, як правило, з виплатою процента. Суб'єктами М.к. є банки, фірми, держави, міжнародні та регіональні організації.

МІЖНАРОДНИЙ ПОДІЛ ПРАЦІ (МПП) – спеціалізація країн на виробництві певних видів товарів відповідно до їхніх природнокліматичних, історичних та Економічна умов.

МІЖНАРОДНІ ГРОШІ – найбільш ліквідні активи, спеціально створені міжнародними фінансовими організаціями і визнані ними як законні платіжні засоби у взаєморозрахунках між різними країнами (наприклад, євро).

МІЖНАРОДНІ ПЛАТІЖНІ ЗАСОБИ - грошові кошти, які використовуються для погашення міжнародних платіжних зобов'язань. Як М.п.з. використовуються вільно конвертовані національні валюти (долар США, марка ФРН, фунт стерлінгів Англії, франк Франції та інші. Також використовуються міжнародні лічильні одиниці –СДР)

МІКРОЕКОНОМІКА - це розділ економічної теорії, який вивчає діяльність окремих суб’єктів.

МІЛЛЬ ДЖ. СТ. – видатний англійський економіст, що вніс помітний внесок у розвиток класичної економічної теорії. У своїй праці "Принципи політичної економії і деякий їхній додаток до соціальної філософії" (1848 р.) обґрунтував ряд новаторських ідей в області вільного підприємництва. витрат виробництва, соціальних реформ, зовнішньої торгівлі і державного втручання. Був першим, хто висунув думку про том. що недолік утворення приводить до виникнення неконкурентоспроможних груп трудящих, заробітна плата яких нижче ставок інших груп.

МІНІМАЛЬНА ЗАРОБІТНА ПЛАТА – мінімальний рівень оплати праці, встановлений у законодавчому порядку чи державою погоджений між профспілками і підприємцями на добровільній основі. Покликана гарантувати одержання працівниками стандартного прожиткового мінімуму.

МІНІМАЛЬНА ЗАРОБІТНА ПЛАТА – офіційно встановлений державою мінімальний рівень оплати праці у вигляді мінімальної місячної ставки чи погодинної оплати. Використовується для обчислення розмірів державних податків, платежів, штрафів. Є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території країни для юридичних осіб усіх форм власності та господарювання.

МОДЕЛЬ IS-LM– економічна модель, побудована Д. Хіксом і що дозволяє розглянути відразу два сектори макроекономіки – реальний (товарний), виражений кривої IS (інвестиції – заощадження), і грошової, представленої кривої LM (ліквідність – сума грошей у звертанні). Крапка перетинання кривих відповідає стану загальної рівноваги в економіці. Практичне значення моделі IS-LM полягає в тому, що вона дає представлення про можливості фіскальної і грошово-кредитної політики уряду з метою зміни рівня національного доходу і зайнятості.

МОДЕЛЬ ВНУТРІШНЬОЇ І ЗОВНІШНЬОЇ РІВНОВАГИ – теоретична побудова. у який у єдності розглядаються дві основні цілі макроекономічної політики – повна зайнятість і стабільність цін (внутрішня рівновага) і рівновага платіжного балансу (зовнішня рівновага).

МОДЕЛЬ ЕКОНОМІЧНОГО РОСТУ Е. ДОМАРА – теоретична концепція, у якій досліджується двоїста роль інвестицій у розширенні сукупного попиту й у збільшенні виробничих потужностей (сукупної пропозиції).

МОДЕЛЬ ЕКОНОМІЧНОГО РОСТУ Р. СОЛОУ – теоретична концепція, відповідно до якої обсяг виробництва залежить від запасів капіталу і використовуваної праці, причому капітал можна заміщати працею з різним ступенем ефективне ти. Модель ґрунтується на законі спадної віддачі.

МОДЕЛЬ ЕКОНОМІЧНОГО РОСТУ Р. ХАРРОДА – теоретична концепція, що визначає, яким повинен бути темп росту національного доходу, щоб задовольнити умови макроекономічної рівноваги; заощадження дорівнюють інвестиціям .

МОДЕЛЬ КРУГООБІГУ НАЦІОНАЛЬНОГО ДОХОДУ – спрощена модель потоків доходів і витрат в економіці, що є основою макроекономічного аналізу.

МОНЕТА – зливок металу, що має встановлені законодавче форму, вагу, склад металу, певні зображення та написи, включаючи номінал вартості, і використовується як засіб обігу чи платежу.

МОНЕТАРИЗМ – альтернативна кейнсіанству школа макроекономічного аналізу, заснована американським економістом М- Фрідменом. Відповідно до поглядів монетаристів сукупний обсяг національного виробництва і рівень цін змінюються в залежності від пропозиції грошей.

МОНЕТАРИЗМ - економічна теорія, згідно з якою кількість грошей в обігу є визначальним чинником формування господарської кон'юнктури. М. набув широкого розвитку в США і деяких європейських країнах. Школа в сучасній економічній науці, яка виходить з того, що зміни у пропозиції грошей с головною причиною макроЕкономічна коливань. В короткостроковому періоді, на думку монетаристів, зміни в пропозиції грошей в основному впливають на реальний обсяг виробництва і рівень цін. У тривалішому (довгостроковому) періоді реальний обсяг виробництва прямуватиме у напрямку потенційного ВНП, тоді як ціни змінюватимуться пропорційно до пропозиції грошей. Монетаристи часто підкреслюють, що найкраща макроекономічна політика полягає у стабільному зростанні грошової маси стабільним темпом.

МОНЕТАРИЗМ- ( анг. Money- гроші ) економічна теорія, згідно з якою грошова маса в обігу відіграє визначальну роль у формуванні економічної кон’юнктури та встановленні причинно наслідкових зв’язків між зміною кількості грошей і величиною валового національного продукту, а також у розвитку виробництва.

МОНЕТАРНЕ (ГРОШОВЕ) ПРАВИЛО – правило, сформульоване прихильниками монетаризму, відповідно до якого маса грошей у звертанні повинна щорічно збільшуватися темпами, рівними потенційному темпу росту реального ВВП.

МОНЕТИЗАЦІЯ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ – купівля центральним банком державних боргових зобов'язань. Монетизація бюджетного дефіциту призводить до інфляції.

МОНЕТИЗОВАНИЙ ДЕРЖАВНИЙ БОРГ – сума боргів, опосередкованих кредитними стосунками дер­жави з банками.

МОНОПОЛІСТИЧНА КОНКУРЕНЦІЯ – така структура ринку, па якому діє велика кількість продавців, які поставляють товари, що с близькими, однак недосконалими замінниками. На такому ринку кожна фірма може справляти певний вплив на ціну свого товару.

МОНОПСОНІЯ – дзеркальне відображення монополії; ринок, на якому є лише один покупець певного товару. монополія одного покупця.

МОРАТОРІЙ - відстрочка сплати внутрішніх або

МУЛЬТИПЛІКАТОР – коефіцієнт зміни національного доходу на одну грошову одиницю сукупних витрат. Зміст мультиплікаційного ефекту полягає в тому, що деяке вихідне чи збільшення зменшення рівня сукупних витрат волоче більше чи збільшення зменшення національного доходу. Його можна представити як зворотну величину граничної схильності до заощадження.

МУЛЬТИПЛІКАТОР ВІДКРИТОЇ ЕКОНОМІКИ – у відкритій економіці доходи витікають у імпорт так само, як у заощадження. Таким чином, мультиплікатор відкритої економіки для інвестицій чи урядових видатків визначається так: мультиплікатор відкритої економіки де ГСЗ – гранична схильність до заощадження;

МУЛЬТИПЛІКАТОР ГРОШОВИЙ – ускладнений варіант депозитного мультиплікатора, в якому врахо­вується поведінка як банків, так і населення. Грошо­вий мультиплікатор показує, у скільки разів зміниться приріст грошової маси в результаті приросту гро­шової бази з урахуванням співвідношення готівки та депозитів. Грошовий мультиплікатор використовується інститутами грошової системи для макроекономічного прогнозування пропозиції грошей і регулювання гро­шової маси.

МУЛЬТИПЛІКАТОР ГРОШОВОЇ ПРОПОЗИЦІЇ – відношення збільшення пропозиції грошей (або у депозитах) до збільшення банківських резервів. Взагалі, мультиплікатор грошової пропозиції дорівнює одиниці, поділеній на резервні вимоги. Якщо, наприклад, передбачені законом резерви становлять 0,125, то мультиплікатор грошової пропозиції дорівнює 8.

МУЛЬТИПЛІКАТОР ДЕПОЗИТНИЙ – множник, обернено пропорційний нормі мінімальних банківських резервів. Він показує, у скільки разів комерційні банки збільшують приріст грошової маси в обігу, якщо грошова база зросте на 1 одиницю.

МУЛЬТИПЛІКАТОР ДЕРЖАВНИХ ВИТРАТ по­казує, на скільки зміняться сукупні доходи при зміні державних витрат на 1 одиницю.

МУЛЬТИПЛІКАТОР ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ – розширення зовнішньої торгівлі в результаті збільшення внутрішнього попиту. Зміст даного мультиплікатора в тім, що підвищення внутрішнього попиту викликає подвійний ефект: а) збільшення попиту на вітчизняні товари сприяє росту зайнятості і підвищенню рівня національного доходу; б) ріст національного доходу веде до збільшення попиту на імпорт і побічно – до збільшення попиту за кордоном на продукцію, вироблену в даній країні. Його можна представити як зворотну величину граничних схильностей до заощадження і до імпорту.

МУЛЬТИПЛІКАТОР КЕЙНСА (АВТОНОМНИХ ВИТРАТ) показує, на скільки зростає рівноважний національний дохід при зростанні автономного попиту на 1 одиницю.

МУЛЬТИПЛІКАТОР ПОДАТКОВИЙ показує, що зростання податків на певну величину зменшує обсяг виробництва на більшу величину, і навпаки, при зменшенні ставок оподаткування на певну величину рівноважний обсяг виробництва зростає на більшу величину.

МУЛЬТИПЛІКАТОР – термін, застосовуваний у макроекономіці, щоб позначити зміни, які відбуваються у таких змінних, як ВНП, пропозиція грошей, на одиницю зміни у зовнішніх змінних, таких, як урядові видатки або банківські резерви. Видатковий мультиплікатор належить до кінцевого збільшення ВНП внаслідок вплину кожної одиниці збільшення видатків (скажімо, на інвестиції).

НАГРОМАДЖЕННЯ – процес відкладання частини доходу економічними суб'єктами на майбутні потреби.

НАГРОМАДЖЕННЯ КАПІТАЛУ – процес збільшення чистого запасу капіталу в економіці для збільшення сумарного обсягу випуску.

НАЙМАНА ПРАЦЯ – праця робітника за договором найму на підприємстві, де він не є власником.

НАЙМАНИЙ РОБІТНИК – індивід, найнятий іншим чи індивідом фірмою для надання послуг праці як фактор виробництва чи товарів послуг.

НАУ-РАХУНОК – рахунок для виконання звичайних чекових та інших платіжних операцій, на який нараховуються проценти (запроваджено у 1970-х роках з метою уникнення заборони нарахування процентів на депозити до запитання).

НАЦІОНАЛЬНА ВАЛЮТА – грошова одиниця країни.

НАЦІОНАЛЬНЕ БАГАТСТВО – сукупність при­родних ресурсів, створених засобів виробництва, мате­ріальних благ, цінностей, які є в країні.

НАЦІОНАЛЬНИЙ (ФАКТОРНИЙ) ДОХОД – сумарний грошовий доход, отриманий домашніми господарствами за визначений період в обмін на надані підприємцям фактори виробництва. Національний доход дорівнює чистому національному продукту мінус амортизаційні відрахування і непрямі податки.

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ - державний банк країни, який разом із своїми філіями являє собою перший рівень банківської системи і виконує функції резервної системи. НБУ виконує такі основні функції: емісію грошей та організацію їх обігу; є кредитором останньої інстанції для комерційних банків; організовує розрахунки між банками; обслуговує державний борг країни; проводить операції на ринку державних цінних паперів та валютному ринку; здійснює контроль за роботою комерційних банків.

НАЦІОНАЛЬНИЙ ДОХІД – це сума факторних доходів від праці, землі і капіталу за рік, яка визна­чається шляхом вилучення з вартості чистого націо­нального продукту непрямих податків.

НАЦІОНАЛЬНИЙ ДОХОД - частина вартості сукупного суспільного продукту, що залишається після відшкодування матеріальних витрат: предметів праці і засобів праці (в розмірі їх амортизації). Н.д. у вартісному виразі - заново створена за певний період вартість, втілює в собі витрачену живу працю в сфері матеріального виробництва, узагальнюючий підсумковий показник розвитку народного. господарства, Економічна можливостей країни. ..

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРОДУКТ – грошове вираження вартості всіх товарів і послуг, зроблених ц країні за визначений період (валовий внутрішній продукт).

НАЦІОНАЛЬНИЙ РИНОК – сукупність соціаль­но-Економічна відносин у сфері обміну, за посередниц­твом яких здійснюється реалізація товарів та послуг, обіг капіталу, купівля-продаж трудових послуг.

НАЦІОНАЛЬНІ РАХУНКИ – рахунки складових та джерел національного доходу; дані про виробницт­во в різних секторах економіки, джерела доходів, ціни, витрати на придбання різних товарів та послуг.

НЕВИДИМА РУКА – концепція, що запроваджена в економічну теорію Адамом Смітом у 1776 р., аби описати парадокс "лесе фср" ринкової економіки. Згідно з цією доктриною, кожна людина, прагнучи своєї власної вигоди, добра для самої себе, водночас в ринковій економіці немовби керована "невидимою рукою" з тим, щоб в кінцевому підсумку сприяти вигоді всіх і кожного. Концепція "невидимої руки" пояснює, чому ринкові операції виглядають так впорядковано.

НЕВИДИМІ ОПЕРАЦІЇ - невидимий експорт і невидимий імпорт - терміни для позначення статей торговельного і платіжного балансу, що не відноситься до експорту чи імпорту товарів. Н.о. включають надходження іноземної валюти за такими статтями: фрахт, страхування, цінні папери та ін.

НЕДОСКОНАЛА КОНКУРЕНЦІЯ – ринкова ситуація, коли фірма (або декілька фірм) виробляє і поставляє таку частку продукту, що може вирішальним чином впливати на формування ціни. Сьогодні до недосконалої конкуренції відносять: чисту монополію, олігополію і монополістичну конкуренцію.

НЕДОСКОНАЛИЙ КОНКУРЕНТ – будь-яка фірма, що продає або купує товар в таких великих кількостях, що здатна впливати на ціну цього товару.

НЕЕКОНОМІЧНІ БЛАГА – ті продукти, які існують в достатніх кількостях, тому не потребують певної системи розподілу серед бажаючих користуватися ними. Ринкова ціна неЕкономічна благ є нуль.

НЕЕЛАСТИЧНА ПРОПОЗИЦІЯ – ринкова ситуація, за якої величина пропозиції товару слабо реагує на зміну ціни товару.

НЕЕЛАСТИЧНИЙ ПОПИТ – ринкова ситуація, за якої величина попиту на товар слабо реагує на зміну ціни товару.

НЕКОНВЕРТОВАНІ ВАЛЮТИ - валюти, яким законодавчо заборонено вільно обмінюватись на національні валюти інших країн та міжнародні платіжні засоби. Повністю неконвертованою валютою був карбованець колишнього СРСР,

НЕМОНЕТИЗОВАНИЙ ДЕРЖАВНИЙ БОРГ – борг, який складається: а) з невиконаних державою фінансових зобов'язань, передбачених чинним законо­давством (заборгованість з виплати пенсій, стипендій,

НЕОКЕЙНСІАНЦІ – економісти, що дотримують основних постулатів економічної теорії Дж. Кейнса, а також переглядають і розвивають цю теорію відповідно до вимог часу,

НЕОКЛАСИЧНА ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ – напрямок економічної думки, що засноване на доктринах маржиналізму. Його засновниками є А. Маршалл, Дж. Кларк, І. Фішер. К. Віксель. В. Парето. Неокласики пішли від питання про джерела багатства і його розподіл, що були в центрі уваги економістів класичної школи, і сконцентрували свої зусилля на вивченні закономірностей, що обумовлюють оптимальне розміщення рідких ресурсів серед конкуруючих цілей. Основними законами неокласичної теорії є закон убутної граничної корисності і метод рівноважного аналізу.

НЕПЕРЕДБАЧЕНА (НЕПРОГНОЗОВАНА) ІНФЛЯЦІЯ – рівень інфляції в країні, який вище очікуваного в ділових колах і серед споживачів, які, таким чином, захоплені зненацька. На відміну від очікуваної інфляції непередбачена інфляція не враховується в поточних цінах на товари, послуги і фактори виробництва, у результаті чого приводить до значного перерозподілу багатства в суспільстві.

НЕПЛАТОСПРОМОЖНІСТЬ - фінансовий стан підприємства, організації, установи, при якому вони не можуть своєчасно виконувати свої фінансові зобов'язання перед Іншими підприємствами і організаціями, працівниками, державою, банками. Виникає в результаті різних обставин, пов'язаних з фінансово-господарською діяльністю, що супроводжується виникненням нестачі власних оборотних коштів. Для подолання тимчасової Н. можуть бути використані кредити банків.

НЕПРЯМИЙ ПОДАТОК – податок, яким держава обкладає товари і послуги для поповнення свого бюджету, що використовується як інструмент фіскальної політики. Формами непрямого податку є акцизи, податок на додану вартість, мито (тариф), ліцензія.

НЕРОЗПОДІЛЕНИЙ ПРИБУТОК – частина прибутку корпорації (чистого доходу), яка не розподіляється як дивіденд власникам акцій, а утримується корпорацією для розширення своїх операцій.

НЕТОВАРНІ ПЛАТЕЖІ - платежі по перерахуванню податку на добавлену вартість та інших платежів до бюджету, внески на соціальне страхування і пенсійне забезпечення, перекази заробітної плати та інших платежів, які належать громадянам, на вклади в Ощадний банк тощо.

НЕУСТОЙКА - визначена законом або договором грошова сума, яку боржник зобов'язаний сплатити кредитору в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, До Н. відносяться пеня, штраф, процент від суми невиконаного зобов'язання та ін,

НЕЦІНОВА КОНКУРЕНЦІЯ - форма конкурентної боротьби, в якій поряд з конкуренцією цін використовується реклама, технічні переваги, гарантії, пільги споживачам та ін.

НЕЦІНОВІ ФАКТОРИ ПОПИТУ ТА ПРОПОЗИЦІЇ – інші фактори, крім ціни, які впливають на попит та пропозицію на ринку. До нецінових факторів відносяться доходи покупців, витрати на виробництво товарів, мода, наявність на ринку взаємодоповнюючих товарів, запаси та інші, в тому числі і психологічні за природою, фактори.

НОЖИЦІ ЦІН – розрив у цінах на окремі групи товарів на міжнародних ринках, насамперед, на готові вироби, з одного боку, та на сировину і паливо – з іншого. Різниця у цінах обумовлюється різною економічною вигодою, яку отримують від виробництва і продажу різних товарів. Як правило, ціни на готову продукцію вищі за ціни на сировину та паливо.

НОМІНАЛІСТИЧНА КОНЦЕПЦІЯ ГРОШЕЙ – економічна теорія, яка не визнає товарної форми грошей. Розглядає гроші як умовні знаки, які не мають власної, притаманної їм вартості. Гроші трактуються як власне технічний інструмент обміну на противагу металістичній теорії.

НОМІНАЛЬНА (ГРОШОВА) ПРОЦЕНТНА СТАВКА – норма процента, яка виплачується по різних активах. Вона характеризує доход за рік на один інвестований долар. Порівняйте з реальною процентною ставкою, яка показує доход за рік мовою реальних товарів.

НОМІНАЛЬНИЙ ДОХІД – 1) дохід, обчислений у власне грошовому вираженні, без врахування купівельної спроможності, рівня цін, інфляції; 2) номінальний дохід за облігацією: дохід за купоном.

НОМІНАЛЬНИЙ ПОКАЗНИК – вартісний показник, який визначається за ринковими цінами поточного року.

НОМІНАЛЬНИЙ СУКУПНИЙ ПОПИТ – загальний попит на кінцеві товари та послуги, виміряний за поточними цінами. Дорівнює реальному сукупному попиту, помноженому на рівень індексу зростання цін.

НОРМА БЕЗРОБІТТЯ – частка робочої сили, що є безробітною.

НОРМА ОБОВ'ЯЗКОВИХ БАНКІВСЬКИХ РЕЗЕРВІВ – відношення суми обов'язкових грошових резервів, які комерційні банки повинні зберігати в центральному банку, до загального обсягу зобов'язань комерційного банку (або до суми залучених банком коштів).

НОРМА ОСОБИСТИХ ЗАОЩАДЖЕНЬ – відношення особистих заощаджень до особистого використовуваного доходу в процентах.

НОРМА ПРИБУТКУ НА КАПІТАЛ – доход на інвестиції або на капітал. Якщо інвестиційне вкладення 100 дол., а доход 12 дол. щорічно, то норма прибутку 12%.

НОРМА РЕЗЕРВУВАННЯ – частка загальних активів комерційного банку, що він зобов'язаний тримати у формі ліквідних засобів на спеціальному рахунку в Центральному банку країни.

НОРМАТИВНА ЕКОНОМІКА – розглядає "що повинно бути" – охоплює моральні і вартісні оцінки, наприклад: який допустимий рівень інфляції? Чи необхідно через систему оподаткування перерозподіляти доход на користь бідних і т.ін. Відповіді на ці запитання залежать від політичного вибору. Див. позитивна економіка.

НОРМАТИВНА МАКРОЕКОНОМІКА - вчення світоглядних, ідеологічних принципів, постулатів еко­номічної поведінки макроЕкономічна суб'єктів, які є "еталоном" для оцінки бажаності тих чи інших резуль­татів економічної діяльності. Тобто, нормативна макроекономіка – сукупність суб'єктивних суджень про те, як має функціонувати економіка. Вона відповідає на запитання: як має бути?

НОТИФІКАЦІЯ - повідомлення векселеутримувачем індосанта чи аваліста про опротестування виданого векселя. Повідомлення повинно бути надіслане протягом 4 робочих днів, що настають за днем протесту. Кожен індосант, одержавши повідомлення (нотіс), повинен протягом 2 робочих днів повідомити свого попередника - І так аж до векселедавця. Той, хто не послав нотіс у встановлений термін, не втрачає своїх регресивних прав, але несе відповідальність за збитки в межах суми векселя.

НОУ-ХАУ - (англ.- "знаю як зробити") - термін, який вживається в ліцензійних угодах, договорах про технічне співробітництво для позначення незахищених патентним, міжнародним і національним законодавством конструктивних, технологічних секретів виробництва, які мають промислову і комерційну цінність. До "Н.х." відносять: технологічні режими, досвід, методи і способи виготовлення і особливості конструювання продукції, без знання яких у більшості випадків неможливе виробництво нової техніки, технології і виробів за зразками, патентними описами і опублікованій інформації. Іноді як "Н.х." використовуються управлінські, комерційні і Організаційні рішення. Продаж "'Н.х." здійснюється за ліцензійною угодою, в якій визначається ціна і встановлюється порядок його використання.

ОБЕЗЦІНЮВАННЯ – зниження вартості (цінності) національної валюти стосовно іноземних валют.

ОБЕРТАННЯ ВКЛАДІВ - показник рухливості коштів, що зберігаються. Обчислюється шляхом ділення оборотів по видачі вкладів на середньомісячний лишок вкладів.

ОБЕРТАННЯ КРЕДИТУ - показник, що характеризує швидкість обігу кредиту в днях. Розраховується як відношення середнього за аналізований період залишку позичок до одноденного кредитного обороту по позичкових рахунках.

ОБ'ЄКТ ОПОДАТКУВАННЯ – кількісно визначений економічний феномен, який служить базою для нарахування податків.

ОБЛІГАЦІЯ - цінний папір на пред'явника, боргове зобов'язання, за яким кредитори отримують доход, який виплачується у формі виграшів або шляхом оплати купонів, При випуску позики обумовлюється строк, протягом якого О. підлягають погашенню або викупу.

ОБЛІГАЦІЯ – цінний папір, що випускається підприємствами і державою як засіб довгострокового запозичення засобів. Випускається на кілька років, після закінчення яких погашається. По облігації також виплачується доход у розмірі постійної номінальної (купонної) процентної ставки,

ОБЛІГАЦІЯ ДЕРЖАВНА – цінний папір, який приносить дохід у формі процента, випускається державними органами з метою покриття бюджетного дефіциту або під конкретні проекти на визначений строк (строк погашення вказаний на облігації).

ОБЛІКОВА СТАВКА - процент, який стягують банки із суми векселя при купівлі їх банком до настання строку платежу. Банк, обліковуючи вексель, сплачує пред'явникові суму його номінальної вартості, відраховуючи суму зниження, .що дорівнює О.с. Право одержати гроші за векселем переходить до банку.

ОБОРОТНІ КОШТИ - сукупність грошових коштів, авансованих підприємствами для формування оборотних виробничих фондів і фондів обігу, що забезпечують безперервний процес виробничо-господарської діяльності. До оборотних виробничих фондів відносять виробничі запаси, незавершене будівництво, витрати майбутніх періодів. Фонди обігу - готова продукція, товари відвантажені, але неоплачені, кошти в розрахунках, грошові кошти на рахунках в банках і в касі.

ОБСЛУГОВУВАННЯ БОРГУ – виплата процентів та погашення основної суми боргу за певний звітний період.

ОВЕРДРАФТ - короткостроковий кредит, надання якого відбувається шляхом списання коштів із рахунка клієнта банку, внаслідок чого створюється дебетове сальдо.

ОЛІГОПОЛІЯ – така ситуація п умовах недосконалої конкуренції, коли виробництво в певній галузі контролюється невеликою кількістю продуцентів.

ОПЕРАЦІЇ НА ВІДКРИТОМУ РИНКУ – гнучкий валютно-політичний інструмент, який виявляється в продажу чи купівлі центральним банком цінних паперів на "відкритому ринку" у комерційних банків. Застосовується для проведення експансійної (купівля) чи рестрикційної (продаж) грошової політики.

ОПЕРАЦІЇ НА ВІДКРИТОМУ РИНКУ – діяльність центрального банку по купівлі або продажу державних цінних паперів для того, щоб впливати на банківські резерви, пропозицію грошей і процентні ставки. Якщо центральний банк країни купує цінні папери, гроші надходять в кредитну систему і пропозиція грошей зростає. Навпаки, якщо цінні папери продаються, то пропозиція грошей звужується.

ОПЕРАЦІЇ НА ВІДКРИТОМУ РИНКУ – інструмент грошово-кредитної політики Центрального банку, за допомогою якого здійснюється чи покупка продаж державних казначейських векселів і облігацій для керування пропозицією грошей у країні.

ОПЕРАЦІЙНИЙ ПОПИТ НА ГРОШІ – попит на реальні касові залишки (готівку), які необхідні для рівномірного здійснення платежів при нерівномірно­му надходженні грошей.

ОПЦІОН - право вибору платежу чи відмова від нього, яке надається одній із сторін умовами договору (контракту) або зміни його початкових умов. О.- один Із засобів біржової спекуляції.

ОРЕНДА - різновид договору, за яким орендодавець надає орендатору майно у тимчасове користування за винагороду - орендну плату, за рахунок якої орендодавець відшкодовує амортизацію, витрати на капітальний, поточний ремонт тощо.

ОСОБИСТИЙ ДОХІД – дохід, який нараховується сектору домашніх господарств: 1) за участь у процесі виробництва (основна і додаткова заробітна плата); 2) як власникам факторів виробництва (дивіденди, проценти, рента); 3) шляхом перерозподілу національного доходу (через виплату трансфертних платежів).

ОСОБИСТИЙ ДОХОД – доход, що знаходиться в розпорядженні громадян до сплати особистого прибуткового податку.

ОСОБИСТИЙ НАЯВНИЙ ДОХОД – доход, що знаходиться в розпорядженні громадян після сплати особистого прибуткового податку.

ОСОБИСТИЙ ПОДОХОДНИЙ ПОДАТОК – податок, який накладається на доходи, що привласнюються окремими особами чи то у формі заробітної плати (трудовий доход), чи доходів від власності, таких, як рента, дивіденди, чи процента (майнові доходи). В багатьох країнах, в тому числі в Україні, застосовується прогресивна шкала оподаткування, тобто чим вищі доходи, тим за вищими ставками сплачуються податки.

ОСОБИСТИЙ РОЗПОДІЛ ДОХОДУ – спосіб розподілу отриманого в країні доходу чи доходу після сплати податків між різними категоріями домашніх господарств.

ОСОБИСТІ СПОЖИВЧІ ВИТРАТИ – витрати домашніх господарств на споживчі товари і послуги.

ОЧІКУВАНА ІНФЛЯЦІЯ – прогнозований діловими колами, профспілками і споживачами рівень інфляції в країні.

ОЧІКУВАННЯ – прогнози у відношенні майбутніх подій, що впливають на поточне економічне поводження.

ПАПЕРОВІ ГРОШІ - вид грошових знаків. Відрізняються тим, що не розмінюються на золото та інші благородні метали, випускаються державою для покриття й фінансових потреб, що проявляються в дефіциті державного бюджету. Не мають здатності до самостійного повернення з обігу в каси емітента, можуть нагромаджуватися там в надмірній кількості і знецінюватися.

ПАРАДОКС ВАРТОСТІ – парадокс, що полягає в тому, що багато найнеобхідніших для життя продуктів (наприклад, вода) мають низьку "ринкову" вартість, тоді як багато предметів розкоші (наприклад, діаманти), що мають невелику споживну вартість, є дуже дорогими. Це пояснюється тим фактом, що ціна відбиває не сукупну корисність товару, а його граничну корисність. Трудова теорія вартості пояснює високу вартість діамантів великими затратами праці на їх виробництво..

ПАРАДОКС ОЩАДЛИВОСТІ – парадокс, що вперше був помічений Кейнсом. Рішення суспільства заощаджувати більше може мати наслідком зменшення реальних заощаджень. Збільшення заощаджень означає зменшення видатків на споживчі товари, що може зменшити сукупний попит і ВНП. Це, в свою чергу, може вести до зменшення інвестицій, нижчих доходів і, зрештою, зменшення зао­щаджень.

ПАРАДОКС ОЩАДЛИВОСТІ – твердження, відповідно до якого, чим більш ощадливі й ощадливі будуть домашні господарства в економіці з неповним використанням ресурсів, тим нижче буде рівень зайнятості, виробництва і доходів. Зміст парадокса очевидний, оскільки ріст заощаджень веде до скорочення споживання і, отже, до зниження рівня сукупного попиту.

ПАРИТЕТ КУПІВЕЛЬНОЇ СПРОМОЖНОСТІ – ситуація (показник), що характеризується рівністю співвідношення обмінних курсів національних валют і співвідношення цін у порівнюваних країнах; обмінні курси будь-яких двох валют виражають різницю рівня цін двох порівнюваних країн.

ПАСИВНИЙ БЮДЖЕТНИЙ ДЕФІЦИТ характери­зується спрямуванням коштів на покриття поточних витрат (соціальні трансферти, виплату заробітної пла­ти у бюджетній сфері та ін.).

ПАСТКА БІДНОСТІ – ситуація, за якої той, хто отримує допомогу з соціального забезпечення, не бажає шукати роботу, тому що його потенційний заробіток буде меншим, ніж отримувана допомога.

ПАСТКА БІДНОСТІ – ситуація, при якій безробітні, що одержують посібники по соціальному забезпеченню, не бажають шукати роботу, тому що їхній потенційний заробіток буде менше одержуваного ними посібника по безробіттю.

ПАСТКА ЛІКВІДНОСТІ – ситуація, за якої про­центна ставка настільки низька, що люди надають перевагу зберігати готівкові гроші, а не інвестувати їх.

ПЕРВІСНИЙ ДОХОД – доход, отриманий громадянами до виплати ними прибуткового й іншого податків, а також одержання різних трансферних платежів.

ПЕРЕВАГА ЛІКВІДНОСТІ – перевага збереження грошей у ліквідній (наявної) формі їх інвестуванню. У кейнсіанському аналізі виділяється три мотиви збереження грошей (попиту на гроші): а) трансакційний попит; б) попит по мотиві обережності; в) спекулятивний попит.

ПІГУ А. – видний англійський економіст, представник Кембріджської школи економічного (неокласичного) аналізу, учень А. Маршалла, що розробив теорію економіки добробуту в книзі "Економіка благоустрою" (1919 р.), і виклав неокласичну теорію зайнятості в книзі "Теорія безробіття" (1932 р.).

ПІДЙОМ – фаза економічного циклу, що характеризується підвищенням рівня економічної активності. На підйомі реальний випуск і інвестиції збільшуються, а безробіття знижується.

ПІДПІЛЬНА ЕКОНОМІКА – незареєстрована економічна діяльність. Підпільна економіка включає і дозволені законом види діяльності, що не повідомляються податковій владі (такі як, наприклад, продаж гаража або послуги друзів один одному) і незаконну діяльність (торгівля наркотиками, азартні ігри або проституція).

ПІК – верхня крапка підйому виробництва, що характеризується найвищим темпом економічного росту, після якого настає спад виробництва.

ПЛАВАЮЧИЙ ВАЛЮТНИЙ КУРС. Валютні курси бувають двох видів – плаваючі і фіксовані. Плаваючий валютний курс означає, що його величина визначається повністю ринком, силами попиту і пропозиції. Для плаваючих валютних курсів характерні різкі І значні коливання. Більшість валют розвинених країн ''вільно плаває".

ПЛАТІЖНИЙ БАЛАНС – баланс, що розкриває всі операції країни з рештою країн протягом певного періоду. Він містить купівлю і продаж товарів і послуг, рух капіталів тощо.

ПЛАТІЖНИЙ БАЛАНС – документ, у якому відбиті торгові і фінансові угоди країни з іншим світом за визначений період, звичайно за рік.

ПЛАТІЖНИЙ БАЛАНС - співвідношення між сумою платежів, здійснених даною країною за кордоном, і сумою надходжень до цієї країни з-за кордону за певний період (рік, квартал, місяць). П.б. об'єднує: торговельний баланс, баланс послуг, баланс руху капіталів. Як правило - це касовий баланс, до якого не належать кредитні вимоги.

ПЛАТОСПРОМОЖНІСТЬ - спроможність держави, юридичної чи фізичної особи своєчасно і повністю виконувати свої платіжні зобов'язання по торговельних, кредитних та інших операціях, які стосуються грошей.

ПОВЗУЧА ІНФЛЯЦІЯ – повільний (звичайно 2-3% у рік) ріст загального рівня цін в економіці.

ПОВНА ЕФЕКТИВНА ЗАЙНЯТІСТЬ означає, що всі бажаючі будуть забезпечені робочими місцями, а всі фірми можуть найняти потрібну кількість робітників, причому і останній найнятий робітник отримає у формі заробітної плати вартість того продукту, що він виробляє.

ПОВНА ЗАЙНЯТІСТЬ – поняття, яке застосовується в багатьох значеннях. Дане поняття давно застосовують, щоб відобразити стан в економіці, коли немає безробіття або існує незначне вимушене безробіття. Сьогодні багато економістів твердять, що відсутність вимушеного безробіття або його недостатній рівень неминуче пород­жує різке зростання інфляції. Повна зайнятість в розумінні відсутності вимушено­го безробіття є, таким чином, мало можливою. Нині поняття "повна зайнятість" витискається терміном "природний рівень безробіття".

ПОВНА ЗАЙНЯТІСТЬ – рівень зайнятості трудових ресурсів, що характеризується відсутністю циклічного безробіття. Досягається в тому випадку, якщо в економіці мають місце лише фрикційна і структурна форми безробіття.

ПОДАТКИ – за економічним змістом фінансові відносини між державою та платником податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій.

ПОДАТКИ - обов'язкові, нормовані платежі у державний або місцевий бюджети, що їх вносять окремі особи, підприємства, організації та установи.

ПОДАТКИ МІСЦЕВІ – податки і збори, ставки з яких визначаються представницькими органами дер­жавної влади, а оподатковані суми становлять доходи місцевих органів державної влади і використовують­ся ними.

ПОДАТКИ НЕПРЯМІ – податки, що вилучають­ся у сфері реалізації або споживання товарів та послуг, тобто перекладаються на споживача продукції. Чим бідніша країна, тим більше вона покладається на не­прямі податки, особливо на податки від зовнішньої торгівлі.

ПОДАТКИ ПРЯМІ – податки, що вилучаються безпосередньо у власників майна, одержувачів доходів. Прямі податки через зростання цін можуть перекладатися на споживача. Чим більше розвинута країна, тим більша частка надходжень припадає на прямі податки.

ПОДАТКОВА ДЕКЛАРАЦІЯ - офіційна заява платника податку про одержані ним за звітний період (квартал, півріччя, рік) доходи і поширювані на них податкові знижки і пільги.

ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА - система заходів держави, здійснюваних у галузі податків.

ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА – це діяльність держа­ви у сферах запровадження, правової регламентації та організації справляння податків і податкових платежів до централізованих фондів держави.

ПОДАТКОВА СИСТЕМА – це сукупність податків та обов'язкових платежів, законодавчо встановлених у країні з метою поповнення дохідної частини бюджетів різних рівнів.

ПОДАТКОВА СТАВКА – це законодавчо встанов­лений розмір податку на одиницю оподаткування.

ПОДАТКОВИЙ КРЕДИТ – одна з податкових пільг, яка полягає у відстроченні сплати податку.

ПОДАТКОВІ КАНІКУЛИ – визначений період, протягом якого платникові податків надається пільга у вигляді звільнення від сплати податків.

ПОДАТКОВІ ПІЛЬГИ – зменшення податкових ставок або повне звільнення від податків окремих підприємств або виробництв, залежно від їхнього профілю, характеру виробленої продукції і виконаних робіт, використовуваної робочої сили, зони розміщення.

ПОДАТОК – чи відсоток сума в грошовому вираженні, що накладаються державою на доход, чи майно приріст капіталу (прямої податок), на споживання товарів і послуг (непрямий податок) і на власність.

ПОДАТОК ІЗ ПРОДАЖІВ – вид непрямого податку, що платять споживачі при покупці товарів і послуг.

ПОДАТОК НА ДОБАВЛЕНУ ВАРТІСТЬ - непрямий податок на товари і послуги, який застосовується в розвинутих країнах. Податкова база -вартість, добавлена на кожній стадії виробництва і реалізації товару. Додаткова вартість (приріст вартості) включає заробітну плату з нарахуваннями, амортизаційні відрахування, проценти за кредит, прибуток, витрати на електроенергію, рекламу, транспорт. Сума податку на додаткову вартість, сплачена на всіх стадіях проходження товару до споживача, входить в ціну. Платниками ПДВ виступають: підприємства і організації, які мають статус юридичних осіб і здійснюють виробничу та комерційну діяльність; повні товариства, що реалізують товари та надають послуги; філіали, відділення підприємств, які мають рахунки в установах банків і самостійно реалізують товари та надають послуги; міжнародні об'єднання і іноземні юридичні особи.

ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ – податок, що встановлюється як процент до доданої вартості фірми.

ПОДАТОК НА ДОДАТКОВУ ВАРТІСТЬ – непрямий податок, яким держава обкладає додану вартість чи товару послуги. Оподатковуваною базою є різниця між вартістю продукції і вартістю матеріальних ресурсів і зовнішніх послуг, використаних для випуску даної продукції.

ПОДАТОК НА КОРПОРАЦІЇ – прямий податок, яким держава обкладає прибуток корпорації (акціонерних товариств).

ПОДАТОК НА МАЙНО – податок на особисте майно, що приносить власникам ті чи інші вигоди.

ПОДВІЙНИЙ ЗАПИС - відображення в бухгалтерському обліку кожної операції двічі: в дебеті одного чи кількох рахунків та в кредиті також одного чи кількох рахунків.

ПОДУШНИЙ ПОДАТОК – податок, що встановлюється у вигляді фіксованої грошової суми на кожного громадянина даної країни незалежно від рівня доходу.

ПОЖВАВЛЕННЯ – фаза економічного циклу, що характеризується початком розширеного відтворення і досягненням докризового рівня розвитку.

ПОЗИКА ДЕРЖАВНА – форма залучення коштів до державного бюджету на основі кредиту, коли дер­жава виступає головним чином як боржник (позичаль­ник). Розрізняють внутрішні та зовнішні позики. За­боргованість за державною позикою зараховують до суми загального державного боргу країни.

ПОЗИКИ – одержання на поворотній основі і на певний строк коштів фізичними, юридичними особами і державою. Розрізняють позики безпроцентні, пільгові і позики на комерційних умовах, а також внутрішні і зовнішні позики. Позики широко використовуються в макроекономічній політиці держави.

ПОЗИТИВНА МАКРОЕКОНОМІКА має за мету пояснення сутності Економічна процесів і явищ, які відбуваються в суспільстві, та розробку рекомендацій для здійснення економічної політики на основі аналі­зу реальних Економічна параметрів. Вона відповідає на запитання: як воно є?

ПОЗИЧКА - передача однією стороною (позикодавцем) у власність іншій стороні (одержувачу позики) грошей або речей на певний строк, по закінченні якого одержувач позички зобов'язується повернути її з процентами або без процентів.

позичкового відсотка, нарахованого на виданий клієнту аванс.

ПОКАЗНИК ЕКОНОМІЧНОЇ АКТИВНОСТІ НАСЕЛЕННЯ, показник самодіяльності населення – цей показник визначається як відношення зайнятих і безробітних, тобто робочої сили до всього населення віком від 16 років і старші,

ПОЛІТИКА ДЕШЕВИХ ГРОШЕЙ – політика центрального банку по збільшенню пропозиції грошей, щоб зменшити процентні ставки. Мстою такої політики є збільшення інвестицій, і, отже, збільшення ВНП. (Протилежною є політика дорогих грошей).

ПОЛІТИКА ДОРОГИХ ГРОШЕЙ – політика центрального банку по обмеженню і зменшенню пропозиції грошей та підвищенню процентних ставок. Ця політика мас своїм наслідком уповільнення зростання обсягу реального ВНП, зменшення інфляції і підвищення курсу валюти країни. (Протилежною є політика дешевих грошей).

ПОЛІТИКА ДОХОДІВ – політика уряду, що спрямована на пряме обмеження зростання цін і заробітної плати, щоб уповільнити темп інфляції. Така політика коли­вається від добровільних орієнтирів при встановленні цін і заробітної плати до прямого законодавчого контролю над заробітною платою і цінами.

ПОЛІТИКА МІНІМАЛЬНИХ РЕЗЕРВІВ – най­більш жорсткий інструмент грошово-кредитного регулювання, який виявляється як маніпуляції нормою обов'язкових резервів, які комерційні банки зобов'я­зані зберігати на рахунках у центральному банку, і застосовується як засіб для швидкого стиснення чи розширення кредитної маси в економічній системі.

ПОЛІТИКА ОБЛІКОВОЇ СТАВКИ – інструмент прямого регулювання грошово-кредитного обігу, який виявляється у змінах облікової ставки відповідно до кон'юнктурних коливань економіки і застосовується для управління кредитною активністю.

ПОЛІТИКА ЦІН ТА ДОХОДІВ – політика держа­ви, за якої уряд або заморожує ціни і номінальні дохо­ди, або "прив'язує" зростання рівня цін до зростання заробітної плати, а зростання заробітної плати – до підвищення продуктивності праці. Політика цін і до­ходів може бути ефективною, якщо вона пролонгова­на у часі, але це створює небезпеку перетворення відкритої інфляції на приховану.

Помилка композиції - помилкове припущення що те, яке правильне для індивідів, також правильне для груп або системи в цілому.

ПОПИТ НА ГРОШІ – сумарний термін, який використовується економістами для пояс­нення, чому окремі особи І фірми нагромаджують гроші. Основні мотиви для нагромадження грошей: 1) попит на гроші для операцій, люди потребують грошей, щоб купувати товари; 2) попит на гроші як на активи, що є бажанням для людей тримати дуже ліквідний неризиковий актив.

ПОПИТ НА ГРОШІ (НА РЕАЛЬНІ КАСОВІ ЗА­ЛИШКИ) – визначається як бажання Економічна суб'єктів у кожний момент часу утримувати частину доходу в ліквідній (готівковій) формі.

ПОПИТ НА ГРОШІ ДЛЯ ЗДІЙСНЕННЯ УГОД (ТРАНСАКЦІЙНИЙ ПОПИТ) - кількість готівки, яким хочуть розташовувати домашні господарства і фірми для використання як засіб звертання і яке визначається рівнем номінального ВВП.

ПОПИТ НА ГРОШІ З БОКУ АКТИВІВ (СПЕКУЛЯТИВНИЙ ПОПИТ) – кількість грошей, що люди хочуть зберігати як заощадження для одержання вигоди від угод з фінансовими і реальними активами. Залежить від рівня процентної ставки.

ПОПИТ НА ГРОШІ З ОБЕРЕЖНОСТІ – кількість грошей, що люди тримають у наявній формі для непередбачених витрат. Залежить від рівня доходів.

ПОРІВНЯЛЬНА ПЕРЕВАГА – перевага, якою володіє країна, що бере участь у міжнародному обміні, якщо вона може зробити даний товар з відносно меншими витратами, чим інші країни.

ПОРІВНЯЛЬНА ПЕРЕВАГА (У МІЖНАРОДНІЙ ТОРГІВЛІ) – закон порівняльної переваги, за якого країна мас спеціалізуватися у виробництві і експорті тих товарів, які вона може виробляти за відносно нижчих витрат, та імпортувати ті товари, по яких має відносно вищі затрати. Отже, саме порівняльна перевага, а не абсолютна перевага повинна диктувати торговельні відносини.

ПОРІВНЯЛЬНА ПЕРЕВАГА (У МІЖНАРОДНІЙ ТОРГІВЛІ) – закон порівняльної переваги, за якого країна мас спеціалізуватися у виробництві і експорті тих товарів, які вона може виробляти за відносно нижчих витрат, та імпортувати ті товари, по яких має відносно вищі затрати. Отже, саме порівняльна перевага, а не абсолютна перевага повинна диктувати торговельні відносини.

ПОРТФЕЛЬНІ ФІНАНСОВІ ІНВЕСТИЦІЇ – вкладення капіталу у частку (пай) об'єкта інвестування, яке має на меті приріст суми вкладеного капіталу або отримання поточного доходу.

ПОРУШЕННЯ РІВНОВАГИ – такий стан, за якого в економіці відсутня рівновага. Він може виникати, коли потрясіння (в доході або цінах) перемістили криві сукуп­ного попиту або сукупної пропозиції, а ринкова ціна ще повністю не пристосу­валася. В макроекономіці нерідко вважають, що безробіття виникає внаслідок відсутності ринкової рівноваги.

ПОСІБНИК ПО БЕЗРОБІТТЮ – трансферні платежі безробітним для підтримки їхнього прожиткового мінімуму. Виплачуються з фондів страхування по безробіттю, що формуються з внесків найманих робітників.

ПОСЛУГА – компонент споживання, який не має уречевленої форми, його не можна накопичувати, бо процес виробництва і споживання у сфері послуг збігається у часі.

ПОТЕНЦІЙНИЙ ВВП – максимальний рівень реального випуску, що забезпечується при повному використанні ресурсів.

ПОТЕНЦІЙНИЙ ВНП – максимальний рівень ВНП, що може підтримуватися за даної техніки і чисельності населення без прискорення інфляції. Сьогодні як по­тенційний обсяг виробництва розглядається такий рівень ВНП, який відповідає природному рівню безробіття.

ПОТЕНЦІЙНИЙ ВНП – максимальний рівень ВНП, що може підтримуватися за даної техніки і чисельності населення без прискорення інфляції. Сьогодні як по­тенційний обсяг виробництва розглядається такий рівень ВНП, який відповідає природному рівню безробіття.

ПОТЕНЦІЙНИЙ ВНП – такий реальний обсяг ВНП, який виробляється в країні за умов повної зайнятості та повного і раціонального використання усіх видів ресурсів, тобто коли фактична норма безробіття дорівнює природному рівню безробіття. Найновіші дослідження оцінюють природний рівень безробіття приблизно у 6%.

ПОТІК І ЗАПАС – в економіці існує два основних способи вимірювання величин: на певну дату ("запас") і за певний період, найчастіше за рік ("потік"). Доход – це долари за рік і є "потоком". Багатство на певну дату є запасом. Інвестиції є потоком, а капітал – запасом.

ПОТОКИ – це економічні параметри, які відображають передачу цінностей суб'єктами один одному в процесі економічної діяльності і вимірюються в одиницях за певний період часу, як правило, у розрахунку за рік (заощадження, інвестиції, дефіцит бюджету і т. ін.).

ПОТОЧНИЙ ЗОВНІШНІЙ ДЕРЖАВНИЙ БОРГ – це борг поточного року, який належить повернути саме цього року.

ПОТОЧНІ ВИДАТКИ – це видатки бюджету на фінансування підприємств, установ, організацій, органів державного управління, визначені на початок бюджетного року, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення.

ПРАВИЛО ВЕЛИЧИНИ 70 – метод визначення числа років, протягом яких може відбутися подвоєння рівня цін. Для цього число 70 поділяється на річний рівень інфляції у відсотках.

ПРАВО ВЛАСНОСТІ – означає здатність фірми чи індивіда володіти, розпоряджатися і користуватися товарами капітального призначення та іншим майном в ринковій економіці.

ПРЕДМЕТ ЕКОНОМІКСУ – А . Маршал вважав дослідження нормальної життєдіяльності людського суспільства, зокрема багатства і частково людини, точніше, її стимулів до дії мотивів природи.

ПРЕФЕРЕНЦІЇ – переваги, пільги, що надаються для підтримки окремих напрямів та видів діяльності. Надаються у формі зменшення податків, мита, звільнення від платежів, надання пільгових (вигідних) кредитів. Преференції надаються державою і мають чітку адресну спрямованість.

ПРИБУТКОВИЙ ПОДАТОК – прямий податок з доходів (із заробітної плати, ренти, гонорару, дивідендів) громадян, стягнутий державою для поповнення бюджету і як інструмент фіскальної політики.

ПРИБУТКОВІСТЬ ЦІННОГО ПАПЕРА – процентна норма доходу від інвестицій у даний цінний папір.

ПРИБУТОК – в аналітичній економіці різниця між виручкою від продажу і повними витратами на виробництво товару. Марксистська концепція визначає прибуток як перетворену форму додаткової вартості, яка є результатом експлуатації найманих працівників.

ПРИБУТОК – це дохід фірми, визначений як різниця між загальним доходом та загальними витратами фірми на виробництво і реалізацію продукції. Зараз цей вид доходу отримують не тільки підприємці, а й наймані робітники через систему участі в прибутках.

ПРИПЛИВ КАПІТАЛУ - рух капіталу в національну економіку через кордон при покупці вітчизняних цінних паперів і фізичних активів іноземцями і при одержанні позик в іноземців резидентами країни.

ПРИРОДНА МОНОПОЛІЯ – фірма або галузь, чиї затрати на одиницю продукції різко падають в межах виробництва всієї її продукції. Отже, окрема фірма, монополія, може налагодити промислове виробництво ефективніше, ніж множина фірм.

НОРМА БЕЗРОБІТТЯ – норма безробіття, що характеризує найкращий для економіки резерв робочої сили, спроможний швидко здійснювати міжгалузеві та міжрегіональні переміщення залежно від попиту на робочу силу і потреб виробництва.

ПРИРОДНИЙ РІВЕНЬ БЕЗРОБІТТЯ – рівень безробіття, що відповідає постійному темпу інфляції. Цей термін часто використовується як синонім рівня безробіття.

ПРИРОДНИЙ РІВЕНЬ БЕЗРОБІТТЯ – такий рівень безробіття, за якого фактори, що підвищують і знижують заробітну плату і ціни, перебувають у рівновазі. Тому Інфляція за цього рівня не зростає і не знижується. Для США природний рівень безробіття становив у 80-ті роки 6% і був значно вищим, ніж у 60-ті роки, коли становив 4%. Основними факторами, які б могли сприяти зменшен­ню природного ріння безробіття, є поліпшення інформованості населення про можливість зайнятості, вдосконалення професійної підготовки з дефіцитних спеціальностей тощо.

ПРИРОДНИЙ ТЕМП ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ – це темп економічного зростання за якого інвестиційні витрати будуть достатні для забезпечення повної зайнятості.

ПРИХОВАНИЙ БЮДЖЕТНИЙ ДЕФІЦИТ – виникає в результаті завищення обсягів планових доходів та включення до складу доходів джерел покриття бюджетного дефіциту.

ПРОГНОЗУВАННЯ – науково обґрунтоване передбачення імовірнісного розвитку подій або явищ у майбутньому на основі статистичних, соціологічних, Економічна та інших досліджень.

ПРОГРЕСИВНЕ ОПОДАТКОВУВАННЯ – система оподатковування, у якій ставка податку зростає в міру збільшення доходу платника податків і знижується в міру скорочення цього доходу.

ПРОГРЕСИВНІ, ПРОПОРЦІЙНІ І РЕГРЕСИВНІ ПОДАТКИ – податок прогресивний, якщо середня ставка оподаткування (податок поділений на доход) вища для осіб з вищими доходами, і регресивний, якщо середня ставка оподаткування змен­шується із зростанням доходу. За пропорційного оподаткування середня ставка оподаткування незалежно від розміру доходу е однаковою.

ПРОДУКТИВНІ СИЛИ – фактори які забезпечують перетворення речовин природи відповідно до потреб людей, створюють матеріальні й духовні блага і визначають зростання продуктивності суспільної праці.

ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ – поняття, яке характеризує відношення результату (випуску) до затрат праці. Продуктивність підвищується, якщо за старих затрат праці мас місце зростання виробітку. Підвищення продуктивності праці від­бувається внаслідок вдосконалення і запровадження пової техніки, зростання кваліфікації працівників або підвищення їх капіталоозброєності.

ПРОЛЕТАРІАТ – в марксистській концепції юридично вільні люди, що позбавлені засобів виробництва і працюють по найму.

ПРОМІЖНИЙ ВІДРІЗОК – висхідний відрізок кривої сукупної пропозиції, що лежить між її горизонтальним і вертикальним відрізками.

ПРОМІЖНІ ТОВАРИ – товари, які піддавались уже певній обробці, але ще не виступають кінцевим продуктом. Наприклад, сталь або вовна є проміжними товарами.

ПРОПОЗИЦІЯ ГРОШЕЙ – грошова маса – (Мі) включає паперові гроші, монети, а також всі поточні рахунки. Це гроші для операцій. Грошова маса (М2) включає всі статті М1 плюс певні ліквідні активи, або "майже-гроші" – заощаджувальні рахунки, наприклад.Мі і М2 належать до пропозиції грошей.

ПРОПОЗИЦІЯ ГРОШЕЙ – грошова маса, що знаходиться в обігу. У вузькому змісті це М0, у більш широкому – Ml (готівка плюс банківські депозити).

ПРОПОЗИЦІЯ ГРОШЕЙ – процес формування гро­шової маси в країні. Пропозиція грошей є однією з най­важливіших функцій держави, яку здійснює централь­ний банк (в Україні – Національний банк України).

ПРОПОЗИЦІЯ РОБОЧОЇ СИЛИ – кількість працівників (або загальна кількість людино-годин) в економіці. Основними визначниками пропозиції робочої сили є населення, реальна заробітна плата та соціальні традиції.

ПРОПОРЦІЙНИЙ ПОДАТОК – податок, середня ставка якого залишається незмінної при чи збільшенні скороченні доходу платника податків.

ПРОТЕКЦІОНІЗМ – економічна політика держави, що спрямована на захист вітчизняної економіки від іноземної конкуренції. Найважливішими знаряддями політики протекціонізму є мито (оподаткування іноземних товарів високим митом), а також квоти.

ПРОТЕКЦІОНІЗМ - зовнішньоторговельна політика уряду, спрямована на підвищення бар'єрів у торгівлі з іншими країнами. Інструментами протекціонізму є тарифи і квоти, що вводяться для захисту вітчизняних товаровиробників від іноземної конкуренції.

ПРОФІЦИТ БЮДЖЕТУ – перевищення доходів бюджету над його витратами.

ПРОФСПІЛКА – об'єднання робітників для захисту Економічна інтересів і поліпшення положення (підвищення заробітної плати, скорочення робочого часу, поліпшення умов праці і т.д.).

ПРОЦЕНТ – плата за право користування грошовим капіталом, взятим у позику.

ПРОЦЕНТНА СТАВКА – ціна використання чи грошей капіталу. Рівень процентної ставки визначається співвідношенням попиту та пропозиції позикових засобів на грошовому ринку.

ПРЯМИЙ ПОДАТОК – податок, яким держава обкладає доходи і майно домашніх господарств і фірм для поповнення свого бюджету й у якості інструмента грошово-кредитної політики (прибутковий податок, податок на прибуток підприємств, майновий податок).

ПРЯМІ ІНВЕСТИЦІЇ – будь-які витрати на придбання фізичних активів: устаткування, машини, товарно-матеріальні запаси, будівництво заводів і т.п.

ПРЯМІ ПОДАТКИ – накладаються безпосередньо на індивідів або фірми, включаючи податки на доход, заробітну плату та інші трудові заробітки і на прибуток. Крім прямих існують непрямі податки, які накладаються на товари і послуги, і тому не безпосередньо на людей, і включають податок з обороту і податки на майно, алкоголь, імпортні товари та бензин.

РАХУНОК З АВТОМАТИЧНИМ “ОЧИЩЕН­НЯМ” – різновид депозиту до запитання, за яким банк щоденно “очищує” рахунок від сум, що перевищують узгоджений з клієнтом мінімум, і вкладає надлишкові суми у фінансові активи, які приносять процентний дохід (у разі потреби необхідні кошти повертаються назад на рахунок до запитання).

РАХУНОК ПОТОЧНИХ ОПЕРАЦІЇ – роздягнув платіжного балансу, у якому відбивається експорт і імпорт товарів і послуг.

РАХУНОК РУХУ КАПІТАЛУ – роздягнув платіжного балансу країни, у якому відбивається приплив і відтік капіталу.

РЕАЛЬНА ЗАРОБІТНА ПЛАТА – кількість товарів і послуг, що індивід може купити на свою номінальну заробітну плату; номінальна заробітна плата з виправленням на рівень інфляції.

РЕАЛЬНА ЗАРОБІТНА ПЛАТА – показник, що характеризує купівельну спроможність заробітної плати найманих працівників. Реальна заробітна плата визначається кількістю матеріальних благ і послуг, що їх можуть придбати і оплатити наймані працівники за одержану ними номінальну заробітну плату. Реальна заробітна плата визначається як відношення номінальної заробітної плати до індексу роздрібних цін.

РЕАЛЬНА ПРОЦЕНТНА СТАВКА – номінальна процентна ставка, відкоректована з урахуванням інфляції.

РЕАЛЬНА СТАВКА ПРОЦЕНТА – ставка процента, вимірювана скоріше через товари, ніж гроші. Ця ставка процента дорівнює грошовій (номінальній) ставці мінус темп інфляції.

РЕАЛЬНИЙ ВВП – ВВП із виправленням на зміну рівня цін.

РЕАЛЬНИЙ ВНП – 1) номінальний ВНП, що скоригований на інфляцію. Збільшення реального ВНП відбиває збільшення фізичного обсягу виробництва за певний період.

РЕАЛЬНИЙ ВНП – вартісний показник, який визначається за незмінними (базисними) цінами. Він точніше показує динаміку фізичного обсягу виготовленого продукту.

РЕАЛЬНІ ГРОШОВІ (КАСОВІ) ЗАЛИШКИ – запаси засобів платежу, які економічні суб'єкти бажають тримати у формі готівки.

РЕВАЛЬВАЦІЯ – здійснюване державою підвищення курсу національної валюти стосовно курсів інших валют при системі фіксованих валютних курсів. Ревальвація робить імпорт дешевше, а експорт дорожче. Проводиться для сприяння зменшенню активного сальдо платіжного балансу країни і надмірному нагромадженню валютних резервів.

РЕГРЕСИВНИЙ ПОДАТОК – податок, середня ставка якого зменшується (підвищується) у міру збільшення (зменшення) доходу платника податків.

РЕЗЕРВНА ВАЛЮТА - 1. У вузькому розумінні - валюта країни, в якій центральні банки інших країн нагромаджують і зберігають резерви коштів для міжнародних розрахунків; 2. У широкому розумінні - національні, кредитні гроші провідних держав, що використовуються для міжнародних розрахунків.

РЕЗИДЕНТ - у податковому праві особа (юридична або фізична), яка постійно проживає у даній країні. Фізична особа розглядається як Р, будь-якої країни, якщо мешкає в ній понад 6 місяців і має там центр своїх життєвих або ділових інтересів", користується імунітетом і дипломатичними привілеями.

РЕЗИДЕНТИ – 1) фізичні особи країни з постійним місцем проживання в цій країні (в тому числі ті, хто тимчасово знаходиться за її межами); 2) юридичні особи країни з місцезнаходженням у цій країні; 3) підприємства та організації – неюридичні особи, які створені відповідно до законодавства країни, але знаходяться за її межами; 4) дипломатичні та інші представниц­тва країни за її межами; 5) закордонні філії і представництва резидентів країни.

РЕМІТЕНТ - особа, на ім'я якої виписано переказний вексель, перший векселеутримувач. В ролі Р. може виступати як третя особа, так і векселедавець.

РЕНОВАЦІЯ - економічний процес оновлення елементів основних виробничих фондів, що вибувають внаслідок фізичного чи морального зносу. Здійснюється шляхом заміни ліквідованих елементів основних фондів новими, які технічно досконаліші. Витрати на Р. фінансуються за рахунок амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних фондів.

РЕНТА – плата, яка встановлюється за користування землею та іншими ресурсами, які є власністю інших Економічна суб'єктів, за умови, що пропозиція їх обмежена.

РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ - один із показників ефективності виробництва, діяльності підприємств, організацій, галузей, народного господарства в цілому. Характеризує рівень віддачі витрат і використання коштів. Р. може обчислюватись двома методами: віднесенням прибутку до поточних витрат; віднесенням прибутку до авансованої вартості.

РЕНТНИЙ ДОХОД – доход Економічна суб'єктів, що поставляють на ринок природні ресурси.

РЕФІНАНСУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО БОРГУ – виплата урядом власникам державних цінних паперів з терміном погашення, що наступив, грошей, отриманих від продажу нових цінних паперів, або обмін погашених цінних паперів на нові.

РЕФІНАНСУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО БОРГУ – випуск нових позик для того, щоб розрахуватися з власниками облігацій старої позики.

РИНОК РОБОЧОЇ СИЛИ (РИНОК ПРАЦІ) – ринок, на якому домогосподарства пропонують трудові послуги, а фірми пред'являють на них попит.

РІВЕНЬ БЕЗРОБІТТЯ – частка робочої сили, не зайнята в кожен даний момент.

РІВЕНЬ ПРОЦЕНТНОЇ СТАВКИ характеризує витрати, які несуть макроекономічні суб'єкти при вико­ристанні грошових позик у розрахунку на одну пози­чену грошову одиницю за рік.

РІВЕНЬ ФАКТИЧНОГО БЕЗРОБІТТЯ обчислюється як частка офіційно зареєстрованих безробітних у загальній чисельності робочої сили.

РІВЕНЬ ЦІН – середньозважена величина цін, що сплачуються за продавані товари і послуги в країні.

РІВНОВАГА ПЛАТІЖНОГО БАЛАНСУ – ситуація, коли протягом ряду років країна витрачає й інвестує за кордоном не більше і не менше, ніж інші країни витрачають і інвестують у ній самої. Це значить, що країна не поповнює свої міжнародні резерви, але і не сприяє їхньому скороченню.

РІВНОВАЖНИЙ ВВП – загальний обсяг зроблених у країні товарів і послуг (сукупна пропозиція), дорівнює обсягу спожитих товарів і послуг (сукупний попит).

РІВНОВАЖНИЙ РІВЕНЬ ЦІН – рівень цін, установлюваний при рівноважному ВВП (коли крива сукупного попиту перетинається з кривою сукупної пропозиції).

РІВНЯННЯ ОБМІНУ КІЛЬКІСНОЇ ТЕОРІЇ ГРОШЕЙ – рівняння MV= PY, де М– кількість грошей у звертанні, V– швидкість обертання грошей, Р – рівень цін, Y– реальний обсяг ВВП.

РІКАРДО Д. – великий англійський економіст періоду промислового перевороту, представник класичної політичної економії, У своїй головній праці "Початки політичної економії і податкового обкладання" (1817р.) розвинув теорію трудової вартості А- Сміта і розробив вчення про розподіл доходу (про заробітну плату, прибуток, ренту).

РОБОЧА СИЛА – загальне число обличчя, що знаходяться в працездатному віці, що працюють чи безробітних, за винятком тих, хто знаходиться в психіатричних лікарнях і виправних установах.

РОЗРИВ У ВВП – потенційний реальний ВВП за винятком фактичного реального ВВП.

САНКЦІЇ - у господарських відносинах - заходи примусового впливу, що застосовуються до об'єднань, підприємств, організацій, які порушують порядок здійснення господарсько-фінансової діяльності. Економічні санкції застосовуються, коли мають місце порушення державних стандартів і технічних умов, правил ціноутворення тощо.

СВІДОМИЙ БЮДЖЕТНИЙ ДЕФІЦИТ – бюджетний дефіцит, який виникає внаслідок дискреційної фіскальної політики, яка передбачає цілеспрямовані зміни в розмірі державних витрат, податків і сальдо державного бюджету. Свідомий бюджетний дефіцит виникає за умов, коли для стимулювання сукупного попиту в період економічного спаду уряд цілеспрямовано знижує ставки оподаткування і збільшує державні витрати. Відповідно, в період підйому цілеспрямовано створюється бюджетний надлишок.

СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО – багатогалузева глобальна економіка, яка пов'язує національні господарства в єдину систему обміну економічною діяльністю міжнародним поділом праці.

СВІТОВИЙ БАНК – юридично самостійна міжна­родна наднаціональна валютно-кредитна організація, яка надає допомогу у зростанні виробництва через довгострокове фінансування проектів і програм розвит­ку переважно країнам, що розвиваються. До складу Світового банку входять: Міжнародний банк рекон­струкції та розвитку МБРР – головна установа Світо­вого банку, заснована у 1944 р. Штаб-квартира – Ва­шингтон. Розпочав діяльність у 1946 р. Надає довго­строкові кредити під державні програми тільки урядам

СВІФТ - система електронної передачі інформації за міжнародними розрахунками. В системі “С.” беруть участь понад 1500 банків 54 держав світу. Банки-учасники системи через термінали зв'язані з її центральними пунктами, а через її посередництво - один з одним.

СВОП - операція по обміну національної валюти на іноземну, що передбачає зобов'язання зворотного обміну через певний строк; здійснюється між центральними банками.

СДР - скорочена назва спеціальних прав запозичення в Міжнародному валютному фонді. Таким правом наділяється кожна країна-член МВФ, якій відкривається в фонді спеціальний ліміт у грошових одиницях СДР. В межах свого ліміту кожна країна може купувати потрібну їй іноземну валюту в інших країн-членів МВФ, розраховуючись за неї в СДР через фонд."

СЕЙ Ж.-Б. – видатний французький економіст початку XIX в., що розвив ряд положень класичної школи у своєму “Трактаті політичної економії” (1803 р.),

СЕКВЕСТР – 1) скорочення витрат бюджету в межах надходження доходів за всіма статтями (крім захищених). Застосовується у випадках, коли при виконанні бюджету рівень його дефіциту перевищує встановлений або у разі суттєвого зниження надходжень від прибуткових джерел; 2) арешт майна або тимчасова передача спірного майна, на яке претендують обидві сторони, третій стороні до вирішення в арбітражі суперечки щодо питання, кому має належати майно. Особливо широко застосовується у французькій юриспруденції.

СЕКТОР ДЕРЖАВНИЙ (ДЕРЖАВА) містить усі державні інститути та установи, які мають юридичну та політичну владу для здійснення контролю за іншими економічними суб'єктами і ринком у цілому. Основне завдання держави – створення суспільних благ (безпека, досягнення фундаментальної науки, послуги державної, соціальної та виробничої інфраструктур тощо).

СЕКТОР ДОМАШНІХ ГОСПОДАРСТВ містить усі приватні господарства країни, діяльність яких спрямована на задоволення власних потреб. Домашні господарства виявляють три основних види економічної активності: пропонують фактори виробництва, споживають частину отриманого доходу і заощаджують.

СЕКТОР ПІДПРИЄМНИЦЬКИЙ – сукупність усіх фірм, зареєстрованих у межах країни, мета діяльності яких – отримання прибутку. Підприємницький сектор виявляє такі види економічної активності: пред'являє попит на фактори виробництва, пропонує результати своєї діяльності та інвестує.

СЕК'ЮРИТИЗАЩЯ – розширення економічного поля для використання цінних паперів як інструментів (важелів) регулювання ринкових відносин і руху позикового капіталу; надання іншим фінансовим інструментам форм, що традиційно притаманні цінним паперам.

СЕНЬЙОРАЖ – дохід, який отримує уряд на основі монопольного права друкувати гроші.

СЕРЕДНЯ ПОДАТКОВА СТАВКА – відношення обсягу податків до величини доходу, який оподатко­вується.

СЕРЕДНЯ СХИЛЬНІСТЬ (НОРМА) ДО СПОЖИ­ВАННЯ – частка споживання у доході.

СЕРЕДНЯ СХИЛЬНІСТЬ ДО ЗАОЩАДЖЕННЯ – частка розташовуваного доходу, що домашні господарства зберігають.

СЕРЕДНЯ СХИЛЬНІСТЬ ДО СПОЖИВАННЯ – частка розташовуваного доходу, що домашні господарства витрачають на споживання.

СИНТЕЗ – це метод дослідження, який базується на поєднанні різних елементів, сторін об'єкта в єдине ціле з урахуванням взаємозв'язків між ними.

СІФ - умова продажу товару, згідно з якою до ціни реалізації товару включається його вартість, витрати на страхування та транспортування до місця призначення. При продажу на умовах С. продавець зобов'язаний за власний рахунок доставити товар у порт відвантаження, зафрахтувати судно, сплатити податки, мито і збори, застрахувати товар.

СЛАБО РОЗВИНЕНІ КРАЇНИ – країни з доходом на душу населення набагато нижчим, ніж у розвинених країнах. Розвинені країни – це більшість держав Західної Європи та Північної Америки. Слабо розвинені країни (країни, що розвиваються) – це країни Африки, Азії та Латинської Америки.

СМІТ А. – великий англійський економіст XVIIІ в., що заклав у своїй головній праці "Дослідження про природу і причини багатства народів" (1776 р.) основи класичної політичної економії.

СОБІВАРТІСТЬ ПРОДУКЦІЇ - виражені в грошовій формі поточні витрати підприємств, організацій на виробництво і реалізацію продукції, робіт, послуг. В кошторисі витрат на виробництво виділяють такі елементи: матеріальні витрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальне та медичне страхування; амортизація основних фондів та Інші витрати.

СОЦІАЛІЗМ – політична теорія, за якої всі чи переважна більшість засобів виробництва повинні бути власністю держави. Це дає можливість рівномірніше розподіляти доходи і забезпечувати більшу справедливість у суспільстві, ніж за капіталізму.

СОЦІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ – система розподільчих відносин, в процесі яких за рахунок частки національного доходу утворюються і використовуються суспільні фонди грошових коштів для матеріального забезпечення громадян за старістю, інвалідністю, у випадку втрати годувальника та інших випадках, передбачених законом.

СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ – це комплекс законодавчо закріплених соціальних норм, що гарантує держава окремим верствам населення, а також за певних Економічна умов всім членам суспільства (зростання інфляції, спад виробництва, економічна криза, безробіття та ін.).

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ – зумовлюють систему зв’язків “людина – людина„ . До них належать закономірності розвитку відносин власності тісно пов’язаних з ними розподілу і відтворення суспільного виробництва в цілому як економічного кругообігу який, відбувається через виробництво, розподіл, обмін і споживання продуктів і послуг.

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ГАРАНТІЇ – це метод забезпечення з боку держави, задоволення різноманітних потреб громадян на рівні соціально визнаних норм.

СПАД (КРИЗА) – одна з фаз економічного циклу, що характеризується зниженням рівня національного виробництва, скороченням інвестицій і зайнятості.

СПЕКУЛЯТИВНИЙ ПОПИТ НА ГРОШІ – визначається намаганням Економічна суб'єктів мати пев­ний грошовий запас у вигляді майна, а не для здійснення угод.

СПОЖИВАННЯ – індивідуальне та сумісне вико­ристання споживчих благ, спрямоване на задоволення матеріальних та духовних потреб людей.

СПОЖИВЧИЙ КРЕДИТ - різновид кредитів, що служать задоволенню потреб населення.

СПОТ - різновид угоди на наявні товари, у тому числі за умови біржової торгівлі, що передбачає негайну оплату товару.

СТАГФЛЯЦІЯ – інфляція, яка супроводжується стагнацією виробництва і високим рівнем безробіття в країні (співіснування інфляції та безробіття).

СТАГФЛЯЦІЯ - поєднання припинення розвитку і навіть падіння виробництва (стагнації) із прискореним зростанням цін, що не припиняється (інфляцією).

СТАТУТНИЙ КАПІТАЛ - сума капіталу, яка необхідна для того, щоб акціонерне товариство або підприємство розпочало свою діяльність, Визначається статутом або угодою про заснування підприємства. Створюється за рахунок виручки від продажу акцій, державних коштів, вкладень приватних капіталів. До С.к. належить вартість основних та оборотних коштів. Найпоширеніша форма - акціонерний капітал.

СТАТУТНИЙ ФОНД - сукупність матеріальних та грошових коштів, які надаються засновником (державою, організацією, установою, трудовим колективом, фізичною особою) в постійне розпорядження підприємства. Розмір С.ф. не залишається незмінним в процесі господарської діяльності. Він може збільшуватися або зменшуватися. С.ф. збільшується за рахунок інвестицій, введення в дію нових потужностей, переоцінки або індексації засобів праці. Його зменшення може бути наслідком списання основних засобів, нарахування зносу, їх переоцінки.

СТИМУЛЮЮЧА ФІСКАЛЬНА ПОЛІТИКА (фіскальна експансія) – 1) в короткостроковому періоді має за мету подолання циклічної кризи в економіці і передбачає зростання державних витрат, зниження податків або комбінує ці заходи; 2) в довгостроковому періоді – політика зниження податків, що може привести до розширення пропозиції факторів виробництва і зростання економічного потенціалу.

СТРАХУВАННЯ (- система Економічна відносин, .які включають утворення за рахунок товариств, об'єднань, підприємств та населення спеціального фонду коштів і використання його для відшкодування втрат майна від стихійного лиха та інших несприятливих явищ, а також для надання громадянам (або Їх сім'ям) допомоги при настанні різних подій в їх житті (досягнення певного віку, втрата працездатності, смерть). С. буває майнове, особисте та С. відповідальності. Воно може бути добровільним та обов'язковим. В Україні поряд з державною страховою організацією існує багато альтернативних страхових товариств.

СТРИМУЮЧА ФІСКАЛЬНА ПОЛІТИКА (ФІСКАЛЬНА РЕСТРИКЦІЯ) - має за мету обмеження циклічного підйому економіки і передбачає зниження державних витрат, збільшення податків або комбінування вказаних заходів в цій фазі економічного циклу. В короткостроковому періоді заходи стримуючої фіскальної політики дають змогу знизити темпи інфляції ціною зростання безробіття і скорочення виробництва.

СТРУКТУРНЕ БЕЗРОБІТТЯ – спостерігається у тому випадку, коли попит і пропозиція на робочу силу не збігаються. Часто існує така ситуація, коли мають місце вакансії робочих місць, але безробітні не можуть Їх зайняти, бо не мають необхідної кваліфікації; нерідко не збігаються регіональна потреба в робочій силі та її регіональна пропозиція.

СТРУКТУРНИЙ БЮДЖЕТ відображає, якими мають бути видатки, доходи і дефіцит, якщо економіка функціонує за потенційного обсягу виробництва (визначається дією дискреційних програм, що запроваджені законодавчо).

СУБВЕНЦІЯ - вид грошової допомоги місцевим органам влади з боку держави; на відміну від дотації, спрямовується на фінансування певного заходу і полягає поверненню у випадку порушення її цільового використання. С. надаються на фінансування певних програм, проектів, що здійснюється ними з власної ініціативи, але схвалених центром.

СУБРАХУНКИ - підсобні рахунки, що відкривають в банках (крім основних рахунків) підприємствам і організаціям, які мають негоспрозрахункові одиниці (філії, цехи тощо), а також профспілковим і деяким іншим організаціям.

СУБСИДІЯ - допомога у грошовій формі чи натурою, що надається державою за рахунок коштів державного чи місцевий бюджетів, а також спеціальних фондів юридичним чи фізичним особам, іншим державам.

СУБСИДІЯ, ДОТАЦІЯ – платежі, що здійснюються урядом фірмі, чи сім'ям, чи індивідам, які поставляють або споживають певний товар. Наприклад, уряди часто субсидіюють продовольчі товари, компенсуючи частину

СУКУПНА ПРОПОЗИЦІЯ – обсяг товарів та послуг, який фірми готові виробляти та продавати про­тягом року за будь-якого рівня цін (та інших сталих умов).

СУКУПНА ПРОПОЗИЦІЯ – загальний обсяг товарів і послуг, зроблених підприємницьким сектором і державою за визначений час (наприклад, за рік) і пропонованих при різних рівнях цін.

СУКУПНИЙ ПОПИТ – величина обсягу про­дукції, яку готові купити макроекономічні суб'єкти за будь-якого можливого рівня цін (Р).

СУКУПНИЙ ПОПИТ – загальна сума витрат домашніх господарств, підприємців. держави й іноземців на придбання вітчизняних товарів і послуг при різних рівнях цін.

СУКУПНИЙ ПОПИТ НА ГРОШІ – загальна сума готівки, що тримають економічні суб'єкти для здійснення угод і збереження багатства (заощаджень). Залежить від рівня національного доходу і процентної ставки.

СУСПІЛЬНИЙ ВИБІР – напрям в економічній теорії та політичній науці, що досліджує процес прийняття урядом рішень, наприклад, теорія, як в демократичних системах здійснюється вибір серед альтернативних програм. Найважливішим правилом є прийняття рішень виборними представниками.

СУСПІЛЬНИЙ ТОВАР (товари колективного споживання) – товар, вигоди від якого поширюються на все суспільство, незалежно від того, чи окремі індивіди бажають споживати даний товар. Наприклад, вакцина, що знищує віспу, захищає всіх, не тільки тих, хто вакцинований. Протилежним є товари індивідуального споживання – такі, як хліб, що споживаються окремою особою.

СУСПІЛЬНІ БЛАГА – товари і послуги, надані державою населенню країни (охорона здоров'я, утворення, охорона суспільного порядку і т- п.).

СУСПІЛЬНІ БЛАГА – товари та послуги суспіль­ного використання (національна оборона, контроль за навколишнім середовищем, контроль за правопорядком та інші). Ці блага споживаються колективно усіма членами суспільства незалежно від того, платять вони за них чи ні, а витрати фінансуються із бюджету за рахунок податків.

СХОВАНА (ПОДАВЛЕНА) ІНФЛЯЦІЯ – інфляція, при якій держава контролює загальний рівень цін в економіці. Виявляється в дефіциті товарів і послуг.

ТАРГЕТУВАННЯ – встановлення цільових орієнтирів грошової системи, регулювання приросту грошової маси, яких дотримуються у своїй політиці цент­ральні банки.

ТЕЗАВРАЦІЯ – 1) нагромадження населенням грошей шляхом вилучення їх із обігу та зберігання нагромадженої готівки поза кредитними установами; 2) нагромадження приватними особами золота у формі багатства, скарбу; 3) створення золотого запасу країни.

ТЕОРІЯ ІГОР – теорія, що шукає паралелі між поведінкою учасників азартної гри (такої, як - покер) і поведінкою фірм і людей в малих групах, зокрема, в олігополіях. Теорія Ігор також використовується, щоб пояснити поведінку окремих індивідів чи фірм, що діють в умовах невизначеності, таких, як страйки або конфлікти (такі, як війни).

ТЕОРІЯ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ – частина економічної теорії, що вивчає причини міжнародної спеціалізації виробництва й обміну, а також вигоди, одержувані країнами від них.

ТЕОРІЯ ПОРТФЕЛЯ - економічна теорія, яка описує, як передбачливі інвестори розміщують своє майно серед різних фінансових активів, тобто як вони кладуть своє багатство у портфель.

ТЕХНІЧНИЙ КРЕДИТ – грошовий міждержав­ний кредит, який надається для закупки певних товарів, може бути погашений або зворотними поставками товарів, або оформленням державної заборгованості.

ТЕХНІЧНИЙ ПРОГРЕС – запровадження нового методу виробництва, який зменшує витрати і, отже, підвищує продуктивність праці, що веде до переміщення межі виробничих можливостей.

ТІНЬОВА ЕКОНОМІКА - сукупність не облікованих, нерегламентованих, а також протиправних видів діяльності по виробництву товарів і наданню послуг. Сектор Т.е. умовно поділяють на два напрямки діяльності. До першого відноситься діяльність, яка здійснюється напівлегальне,- у більшості випадків без порушення діючого законодавства, але при недотриманні правил, інструкцій, нормативів, включаючи ухилення від сплати податків, особистих зв'язків при прийнятті планових і управлінських рішень, фіктивна робота в державному та інших секторах народного господарства, що є джерелом нетрудових доходів. Друга частина Т,е. охоплює різні види економічної діяльності з порушенням кримінального законодавства (крадіжки, хабарі, спекуляція тощо).

ТОВАРИ НИЖЧОЇ ЦІННОСТІ – товари, споживання яких падає зі зростанням доходу споживача.

ТОВАРИ ТРИВАЛОГО КОРИСТУВАННЯ – устаткування або машини, що звичайно використовуються більше, ніж 3 роки, тобто виробниче устаткування, вантажівки, автомобілі.

ТОВАРНА МАРКА - знак або символ, або їх поєднання, які ідентифікують продукцію та послуги виробника (продавця). Т.м. може бути виражена словом, буквою, групою слів або букв, символом, малюнком, кольором, персо­ніфікованою товарною маркою. Т.м., яка захищена юридичне, - це вже торговий знак.

ТОРГОВИЙ БАЛАНС – різниця між товарним експортом і товарним імпортом.

ТОРГОВИЙ ЗНАК - фірмове Ім'я, фірмовий знак, товарний образ або Їх поєднання, зареєстровані в установленому порядку і в зв'язку з цим захищені законом. Використання без згоди чужих Т.з. забороняється І карається згідно з діючим законодавством. .

ТРАНСАКЦІЙНІ ДЕПОЗИТИ (ЧЕКОВІ РАХУНКИ, АБО ДЕПОЗИТИ ДО ЗАПИТАННЯ) – засіб обігу, оскільки кошти з цих депозитів вкладники мають право без попередження банку переказати третім особам у вигляді платежів за угодами (розрахунки здійснюються чеками або електронними грошовими переказами).

ТРАНСФЕРТ – безвідшкодовна передача товарів, послуг, грошових виплат (передача права власності на них). Трансферт має односторонній характер, тобто це економічна операція, яка не супроводжується зустрічним потоком грошей, товарів, послуг. Трансферт може здійснюватись як у грошовій, так і натуральній формах.

ТРАНСФЕРТНІ ПЛАТЕЖІ - виплати з державного бюджету; субсидії (субвенції) підприємцям, виплата процентів по державному боргу населенню на соціальні потреби, пенсії. Мають також назву "переказні платежі". Грошові виплати із державного бюджету населенню і приватним підприємцям, які не пов'язані з виконанням ними обов'язків державних службовців, а здійснюються у порядку перерозподілу коштів через бюджет на користь тих, хто особливо їх потребує. Перерозподіл держбюджетних коштів може здійснюватись у формі субсидій приватним підприємцям, державних грошових виплат на соціальні потреби (пенсії, стипендії, допомога тощо).

ТРАНШ – частка валютного кредиту, що надається МВФ та Світовим банком країнам-членам МВФ.

ТРАСАНТ - особа, яка видає переказний вексель (тратту). Відповідає за акцепт та платіж за векселем. Підпис Т.- обов'язковий реквізит переказного векселя.

ТРАСАТ - особа (боржник), яка видає зобов'язання сплатити за переказним векселем. Наказ Т,- обов'язковий реквізит тратти.

Трасувати - виставляти переказний вексель (тратту); погашати заборгованість в іноземній валюті.

ТРАТТА - переказний вексель, в якому одна особа (векселедавець, трасант) наказує другій особі (боржникові, трасатові) сплатити третій особі (ремітентові) певну суму грошей у певний строк.

ТРУДОВА ТЕОРІЯ ВАРТОСТІ – підхід в економічній теорії, що був розвинутий В.Петті, А.Смітом, Д. Рікардо, К.Марксом та іншими економістами. За цим підходом, кожний товар обмінюється відповідно до кількості суспільно необхідних витрат праці.

УЛЬТИМО - в банківській справі означає останній день місяця, кварталу, року, а в комерційній і біржовій практиці - останній день певного періоду, що встановлений на строк виконання укладеної угоди.

УМОВИ ТОРГІВЛІ – співвідношення експортних і імпортних цін для даної країни.

УНІВЕРСАЛЬНІ БАНКИ - кредитні установи, що здійснюють усі основні види банківських операцій: депозитні, кредитні, фондові, розрахункові, інвестиційні і надають послуги.

УНІТАРНА ДЕРЖАВА – держава, яка надає мінімальну господарську самостійність регіонам.

УНІТАРНЕ ПІДПРИЄМСТВО – комерційна організація, яка не наділена правом власності на закріплене за нею майно; державне або комунальне підприємство, власність якого закріплена за комерційною організацією, але не передана їй.

УНЦІЯ - сучасна головна вагова одиниця коштовних металів, насамперед золота, дорівнює 31.1035 г чистого золота,

УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМ БОРГОМ – це сукупність заходів держави, пов'язаних з вивченням кон'юнктури на ринку позикових капіталів, випуском нових позик, з виплатою позикових процентів, проведенням конверсій (зміни умов дохідності) та консолідацій (зміни строків) позик, визначенням процентних ставок з державного кредиту, а також погашенням раніше випущених позик, строк дії яких закінчився.

УПРАВЛІННЯ ПОПИТОМ – використання методів фіскальної та грошово-кредитної політики з метою збільшення або скорочення сукупного попиту.

УСТАНОВЧИЙ ДОГОВІР - форма договору, що укладається засновниками товариств, спільних підприємств, банків, страхових компаній тощо. В ньому вказується, для чого і на яких засадах засновується та чи інша господарська структура, перераховуються всі засновники (з зазначенням Їх юридичних адрес), частка кожного з них у статутному фонді та загальна сума останнього та ін. У.д. підписується всіма засновниками та завіряється їх печатками (для юридичних осіб). У.д. одночасно зі статутом подається в орган, котрий повинен зареєструвати створювану господарчу систему.

УЧАСТЬ У ПРИБУТКАХ – розподіл певної частки прибутку компанії між її найманими робітниками, які не є акціонерами компанії, здійснюється у вигляді грошових премій або у вигляді видачі акцій компанії, які сплачуються з прибутків.

ФАКТИЧНИЙ БЮДЖЕТ відображає реальні над­ходження, видатки і дефіцити за певний період.

ФАКТИЧНИЙ ВВП – рівень реального випуску товарів і послуг у країні в даний період.

ФАКТОРИ ВИРОБНИЦТВА – продуктивні фактори, такі, як праця, земля і капітал; предмети праці, засоби праці та робоча сила; необхідні ресурси, щоб виробляти товари і послуги.

ФАКТОРИНГ - одна з нетрадиційних послуг, яка з'явилась в банківській практиці в 50-ті роки. Вона являє собою купівлю банком у клієнта права на вимогу боргу (без права зворотної вимоги до клієнта). Як правило, банк купує дебіторські рахунки, пов'язані з постачанням товарів або наданням послуг. Факторингова послуга оформляється укладенням між банком і клієнтом спеціального договору. Клієнт, що продав дебіторський борг, отримує від банку гроші (готівка, переказ, оплата чека тощо) у розмірі 80-90 відсотків суми боргу; залишені 10-20 відсотків суми банк тимчасово стягує у вигляді компенсації ризику до погашення боргу. Після погашення боргу банк повертає стягнену суму клієнту. За факторингову операцію банк стягує з клієнта плату, яка складається: з комісії за послуги по обслуговуванню боргу у розмірі 1 -2 відсотків загальної суми куплених банком рахунків;

ФАС - різновид комерційних умов поставки та оплати товарів у міжнародній торгівлі. За цих умов продавець несе всі витрати за доставку товару до борту судна. В ціну реалізації включається ціна товару, транспортні та інші витрати. Покупець несе витрати за фрахтування судна, вантаження товарів на борт, витрати від псування або випадкової втрати товарів.

ФЕДЕРАЛЬНА РЕЗЕРВНА СИСТЕМА – центральний банк США.

ФІЗІОКРАТИ – одна із шкіл у політичній економії, яка джерелом суспільного багатства вважає не сферу обігу, а сферу виробництва – природу (сільське господарство).

ФІКСОВАНИЙ ВАЛЮТНИЙ КУРС – курс валюти, що підтримується Центральний банком за допомогою валютних інтервенцій.

ФІКТИВНИЙ КАПІТАЛ - капітал у вигляді цінних паперів (акцій, облігацій, заставних листів тощо). Дає прибуток у вигляді дивіденду або процента. Ф.к. не дає права безпосередньо розпоряджатися реальним капіталом.

ФІНАНСИ ДЕРЖАВИ – складова фінансової системи, її центральна ланка, через яку держава здійснює вплив на економічний і соціальний розвиток країни.

ФІНАНСОВА КРИЗА - глибокий розлад державних фінансів. Супроводжується зростанням значення таких методів фінансування державних витрат, як державні позики та емісія, дефіцитність бюджетів і державна забор­гованість, ускладнення на ринку позичкових капіталів, зростанні боргів, в порушенні структури витрат державного бюджету.

ФІНАНСОВИЙ МЕХАНІЗМ – сукупність фінансових стимулів, важелів, інструментів, форм і способів регулювання умов діяльності суб'єктів господарювання. Складовими фінансового механізму є фінансове планування і прогнозування, нормативи, ліміти, резерви, а також ціни, податки, мито, пільги, штрафи, санкції, дотації, субсидії, банківський кредитний і депозитний процент, облікова ставка, тарифи.

ФІНАНСОВІ ІНВЕСТИЦІЇ – вкладення коштів у різні фінансові інструменти (цінні папери, депозити тощо).

ФІНАНСОВІ РЕСУРСИ – грошові доходи, нагромадження та надходження, які формуються у суб'єктів господарювання і держави і використовуються на цілі розширеного відтворення, матеріальне стимулювання працівників, задоволення соціальних потреб, державне управління та оборону.

ФІНАНСУВАННЯ БЮДЖЕТУ визначається надходженням та витратами у зв'язку зі зміною обсягу боргу, а також зміною залишку готівкових коштів за бюджетом, які використовуються для покриття різниці між доходами і витратами бюджету.

ФІНАНСУВАННЯ ДЕРЖАВНИХ ВИТРАТ – плановий, цільовий, безповоротний і безоплатний відпуск грошових коштів для забезпечення виконання загальнодержавних функцій (управління, оборона, безпека тощо), утримання соціально-культурної сфери, забезпечення соціальних гарантій та зобов'язань держави, який здійснюється при постійному контролі на основі режиму економії.

ФІСК - 1. Сукупність фінансових ресурсів держави в умовах централізованих держав. Держава юридично виступає як суб'єкт певних майнових прав та інтересів. 2. Державна казна - сховище грошей, коштовностей та інших матеріальних цінностей царів, королів, ханів, великих та удільних князів, монастирів тощо.

ФІСКАЛЬНА (ФІНАНСОВА) ПОЛІТИКА – державна політика в області оподатковування і здійснення державних витрат.

ФІСКАЛЬНА ПОЛІТИКА – одне із двох основних знарядь, що використовуються державою для регулювання макроекономіки. Фіскальна політика стосується: 1) державних закупок товарів і послуг, а також видатків на трансфертні платежі; 2) типів і розмірів податків.

ФІСКАЛЬНА ПОЛІТИКА – сукупність заходів держави у сфері оподаткування та державних витрат, спрямованих на забезпечення повної зайнятості, рівноважного платіжного балансу та економічного зростання за умов виробництва неінфляційного ВВП. До фіскальної політики належать тільки такі маніпуляції державним бюджетом, які не змінюють кількості грошей в обігу.

ФІСКАЛЬНО-МОНЕТАРНА СУМІШ – це поєднання фіскальної і монетарної політики, яка використовується, щоб впливати на ділову активність.

ФОНДОВІ ОПЕРАЦІЇ - операції з цінними паперами (облігаціями та акціями) - кредитування під заставу цінних паперів, купівля цінних паперів банками за власний рахунок (банківські інвестиції). Широко розповсюджені: купівля облігацій державних позик як форма кредитування держави банками; видача кредитів під цінні папери; розміщення випущених нових паперів; купівля і продаж цінних паперів на, ринках за дорученням і за рахунок клієнтів; зберігання цінних паперів клієнтів та управління ними.

ФОРВАРДНІ ОПЕРАЦІЇ – позабіржові строкові валютні угоди, що здійснюються банками і промислово-торговельними корпораціями по телефону або телексу на договірній основі. Практикуються Ф.о. з кредитними інструментами, так звані угоди про майбутню ставку, - міжбанківські строкові угоди про взаємну компенсацію збитків від зміни процентних ставок по депозитах до 1 року.

ФОРФЕЙТИНГ - кредитування зовнішньоЕкономічна операцій у формі купівлі у експортера векселів, акцептованих Імпортером, Ф. припускає перехід усіх ризиків за борговими зобов'язаннями до його покупця (форфейтера), який вимагає гарантій банку країни-імпортера. Ф. є довгостроковим - до 7 років.

ФРАНКО - комерційний термін, використання якого у поєднанні з позначкою кінцевого пункту доставки продукції свідчить, що покупець вільний від витрат на транспортування до пункту призначення. Пунктом призначення може бути вагон, склад, борт судна, залізнична станція державний кордон, населений пункт.

ФРАХТ – плата власника транспортного засобу за перевезення вантажів чи пасажирів будь-якими шляхами сполучення. Як правило, Ф. сплачується після завершення перевезення. Розраховується шляхом множення фрахтової ставки або транспортного тарифу на кількість вантажу. Фрахтова ставка включає витрати на виробництво транспортної продукції та середній прибуток.

ФРИКЦІЙНЕ БЕЗРОБІТТЯ – безробіття, зв'язане з добровільною зміною місця роботи.

ФРИКЦІЙНЕ БЕЗРОБІТТЯ – тимчасове безробіття, яке індукується динамічними змінами в економіці. Ці зміни спричиняють рух населення з одного регіону в інший, від однієї професії до іншої. Пошук роботи в новому регіоні, пере­кваліфікація вимагають певного часу.

ФРІДМЕН М. – відомий американський економіст, лауреат Нобелівської премії, що розвиває у своїх роботах ідеї вільного підприємництва і монетарної політики; глава Чикагської школи, один з великих критиків кейнсіанства.

ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ РОЗПОДІЛ ДОХОДУ – розподіл національного доходу по факторах виробництва у виді заробітної плати, платні, доходу власників, відсотка, прибутку, ренти

Ф'ЮЧЕРСНА УГОДА - різновид угоди на товарній або фондовій біржах. Ф.у, припускає виплату грошової суми за товар або за акції через певний строк після укладання угоди щодо ціни, яка обумовлена в контракті. Основна мета Ф.у. - одержати різницю в цінах або курсах акцій до ліквідаційного строку (строку завершення угоди).

ХАЙРИНГ - різновид лізингу. X. - показник середньострокової оренди машин та обладнання, засіб фінансування інвестицій та активізації збуту за умови збереження права власності на товар за орендодавцем. Застосовується у міжнародній практиці.

ХЕДЖИРУВАННЯ - форма страхування ціни або прибутку при здійсненні ф'ючерсних угод. При X. учасники таких угод отримують можливість застрахувати себе від збитків, зумовлених зміною цін протягом строку дії угоди.

ХОЛДІНГОВА КОМПАНІЯ – контролююча компанія, що створюється для володіння акціями інших компаній (промислових, транспортних, торговельних, фінансових тощо).

ЦЕНТРАЛЬНИЙ БАНК – головний банк країни, основною функцією якого є контроль за грошовою масою в економіці країни.

ЦЕНТРАЛЬНИЙ БАНК – головний банк країни, який діє як банкір держави та банківської системи, а також відповідає за проведення грошово-кредитної політики уряду; державний інститут, відповідальний за пропозицію грошей в країні і кредитну кон'юнктуру, збереження офіційних золотовалютних резервів, контроль над фінансовою системою, особливо комерційними банками.

ЦИКЛ КОНДРАТЬЄВА – теоретичний довгостроковий цикл, за якого рух від буму до рецесії триває близько ЗО років і на який накладаються ділові цикли меншої тривалості. На основі статистичних досліджень М. Кондратьєв пояснює дію довгих хвиль економічною активністю, яка виникає внаслідок застосування великих "пучків" інновацій, які дають імпульс економічній активності на декілька десятиліть.

ЦИКЛІЧНЕ БЕЗРОБІТТЯ – безробіття, породжене недостачею сукупного попиту.

ЦИКЛІЧНИЙ БЮДЖЕТ показує вплив ділового циклу на бюджет та вимірює зміни видатків, доходів і дефіциту, які виникають через те, що економіка не пра­цює за потенційного обсягу виробництва, а перебуває у стані піднесення або спаду (визначається дією автома­тичних стабілізаторів). Циклічний бюджет є різницею між фактичним і структурним бюджетами.

ЦИКЛІЧНІ КОЛИВАННЯ – короткострокові коливання (піднесення та падіння) будь-якої економічної змінної навколо лінії довгострокового тренда.

ЦІНА - грошовий вираз вартості товару. Величина Ц. прямо пропорційна вартості товару та обернено пропорційна вартості золота. Ціни в конкретних угодах можуть значно відхилятися від офіційно опублікованих довідкових або прейскурантних, що пояснюється застосуванням системи різних знижок з цін, коли довідкова ціна з багатьох товарів зберігається як вихідна база.

ЦІНА “НОУ-ХАУ” - узагальнюючий показник корисності “ноу-хау”. За своєю природою та формами оплати аналогічна ціні ліцензії. Формується за рахунок перерахування продавцеві частини додаткового прибутку, одержуваного ' покупцем внаслідок використання "ноу-хау" на виробництві.

ЦІНА ДЕРЖАВНА - ціна, встановлена державою на; 1.Продукцію, товари та послуги, виробництво яких зосереджено в основному на підприємствах, які займають монопольне становище на ринку. 2. На ресурси, які мають визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін. 3. На соціальне значущі товари та послуги. При створенні ринкових структур економіки сфера державного регулювання цін буде звужуватися.

ЦІНА ДОВІДКОВА - різновид оптових цін у внутрішній і міжнародній торгівлі. Ц.д. за суттю є номінальною і виступає для продавця та покупця як початковий пункт у визначенні ціни, що фіксується в угоді, контракті, Використовується при купівлі-продажу невеликих і середніх партій товару.

ЦІНА ДОГОВІРНА - ціна на товари, встановлена за домовленістю сторін - покупця та продавця. Ці ціни враховують попит та пропозицію і повинні задовольняти відповідні норми та правила.

ЦІНА ЗАКУПІВЕЛЬНА - ціни, за якими сільськогосподарські підприємства продають державі вироблену ними сільськогосподарську продукцію. Структура Ц.з. близька до структури оптових цін підприємства і включає в себе витрати на виробництво продукції та нормативний прибуток.

ЦІНА КОНТРАКТУ - ціна, що фіксується в угоді (контракті) про купівлю-продаж товару, в тому числі при зовнішньоторговельних операціях. Контрактні ціни є цінами реальних угод, тому вони дають найвірогіднішу інформацію про ціни. У зв'язку з цим вони, як правило, є комерційною таємницею. Може бути: твердою; з подальшою фіксацією; із зміною протягом дії контракту.

ЦІНА ЛІЦЕНЗІЇ - узагальнюючий показник корисної технології або технологічних знань, які одержує споживач за ліцензією. В основі Ц.л. лежить сума додаткового доходу (прибутку), що може бути одержаний замовником за період використання предмета ліцензії у виробництві. Ц.л. утворюється із щорічних відрахувань від прибутку покупця за час дії угоди. В міжнародній практиці такі відрахування називаються роялті.

ЦІНА ОПТОВА - ціна, за якою здійснюються розрахунки між підприємствами за реалізовану продукцію. Розрізняють два види Ц.о. - Ц.о промисловості і Ц.о. підприємства. Ц.о. промисловості більше Ц.о. підприємства на суму витрат і прибутку, а за деякими товарами - на величину податку з обороту

ЦІНА РОЗДРІБНА - ціна, за якою товари продаються населенню, а також підприємствам і організаціям по купівлі товарів через роздрібну торгову мережу і підприємства громадського харчування. Ц.р, складається з оптової ціни промисловості (сума витрат на виробництво і прибутку виробника, витрат і прибутку збутової мережі і податку з обороту), а також торгової накидки на користь роздрібної торгівлі.

ЦІННИЙ ПАПІР – фінансовий інструмент, що випускається підприємствами, фінансовими установами, державою і місцевими органами керування з метою одержання додаткових засобів для фінансування своєї діяльності.

ЦІННІ ПАПЕРИ – документи, що засвідчують майнові (боргові) зобов'язання.

ЦІННІ ПАПЕРИ З ФІКСОВАНОЮ ПРОЦЕНТНОЮ СТАВКОЮ – будь-який цінний папір з наперед визначеною фіксованою процентною ставкою, яка обчислюється на його номінал.

ЦІННІ ПАПЕРИ НА ПРЕД'ЯВНИКА – цінні папери, які не реєструються за конкретною особою або володіння якими означає право власності на них.

ЧЕК – наказ власника рахунка (чекодавця) кре­дитній установі, яка обслуговує його, сплатити певну суму грошей чекодержателю.

ЧЕКОВИЙ ДЕПОЗИТ – депозит, за яким виконуються розрахунки чеками.

ЧЕКОВИЙ РАХУНОК (ДЕПОЗИТ ДО ЗАПИТАННЯ) – депозит, за яким здійснюються платежі та деякі інші банківські послуги (сейфові збереження, дорожні чеки, кредитні картки), але проценти не виплачуються.

ЧИКАГСЬКА ШКОЛА - група економістів Чикагського університету на чолі з М. Фрідменом, що удосконалила кількісну теорію грошей і виступила за державний контроль над пропозицією грошей у тривалому періоді.

ЧИКАГСЬКА ШКОЛА – група економістів, серед яких найвідомішими є Г.Сімонз, Ф.Гайєк, М.Фрідмен, яка твердить, що вільні ринки і конкуренція приведуть до найефективнішого функціонування економіки.

ЧИСТА ВТРАТА – втрата реального доходу або вигоди споживача, що виникає внаслі­док монополії мит або квот, податків або інших спотворень. Наприклад, коли монополіст підвищує ціну, то втрата у задоволенні потреб споживача більша, ніж виграш від приросту доходу монополіста. Ця різниця є чистою втратою для суспільства через монополію.

ЧИСТИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ДОБРОБУТ – міра обсягу національного виробництва, показник добробуту народу. ВНП не досить точний показник економічного добробуту, оскільки, по-перше, не враховує ряд головних елементів добробуту (наприк­лад, дозвілля), а по-друге, містить елементи, які безпосередньо не позначають­ся на індивідуальному добробуті (оборонні видатки та ін.) Крім того, ВНП не враховує шкідливі зовнішні обставини, наприклад, забруднення навколишнього середовища тощо. ЧЕД (чистий економічний добробут) намагається врахувати всі фактори, що безпосередньо впливають на добробут людей.

ЧИСТИЙ ЕКСПОРТ – експорт країни мінус її імпорт.

ЧИСТИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРОДУКТ (ЧНП) – валовий національний продукт за винятком амортизації; валовий національний продукт, з якого вилучена вартість засобів виробництва, зношених у процесі виготовлення продукції (амортизаційні відрахування).

ЧИСТІ ІНВЕСТИЦІЇ – вкладення коштів у створення нових виробничих фондів (тобто у розширення виробництва). Це валові інвестиції мінус амортизація основного капіталу.

ЧИСТІ ФАКТОРНІ ДОХОДИ з-за кордону визна­чаються як різниця між доходами, отриманими гро­мадянами певної країни за кордоном, і доходами іноземців, отриманими на території певної країни.

ШВИДКІСТЬ ОБЕРТАННЯ ГРОШЕЙ – число, що показує, скільки разів у середньому за рік кожна грошова одиниця перейде з рук у руки при обслуговуванні річного ВВП.

ЮРИДИЧНА ОСОБА – підприємство, яке висту­пає як суб'єкт господарських прав і обов'язків, яке має самостійний баланс, гербову печатку та розрахунковий рахунок у банку, і діє на підставі статуту або положен­ня, відповідаючи у випадку банкрутства своїм майном.

ЯМАЙСЬКА ВАЛЮТНА СИСТЕМА – сучасна світова валютна система, яка була сформована на ос­нові угоди країн – членів МВФ і укладена в Кінгстоні (Ямайка) в 1976 р. Створена на заміну Бреттон-Вудської валютної системи, яка перестала відповідати новим умовам на світовому ринку. Основними відмінностями від попередньої світової валютної системи є: 1) визнання в ролі міжнародної розрахункової і резервної валюти не тільки долара, але й валют інших країн світу; 2) відмова від фіксованого золотого вмісту національних валют і обміну їх в будь-якій формі на золото;

ДОДАТОК А

ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «УКООПСПІЛКИ» ПОЛТАВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ Реферат на тему: “Торгівля і громадське харчування та інші види господарської діяльності споживчої кооперації УРСР в період НЕПу” Студента гр. МО –13 Факультету економіки та менеджменту Іванченка Артема ПОЛТАВА 2006

ПОЛТАВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ

Варіант № _______

В аріант Варіант

	1	КОНТРОЛЬНИЙ ЛИСТ ТЕСТУ Студент (Прізвище, ім’я )_______________________ Навчальна група________________________________ Тест з дисципліни ______________________________ Тест до теми (Юніти) № ___, ___________________ _______________________________________________ _______________________________________________ Дата “___” _______________________ 200__р. Нормативні дані: Оцінка “відмінно” за ___% вірних відповідей Оцінка “добре” за ___% вірних відповідей Оцінка “задовільно” за ___% вірних відповідей Кількість вірних відповідей ________________ Оцінка ___________ Тьютор (Викладач) ____________ ______________ (Підпис)	26
	2		27
	3		28
	4		29
	5		30
	6		31
	7		32
	8		33
	9		34
	10		35
	11		36
	12		37
	13		38
	14		39
	15		40
	16		41
	17		42
	18		43
	19		44
	20		45
	21		46
	22		47
	23		48
	24		49
	25		50