Проблемні питання

1. Які нові джерела формування фінансів в транзитивній економіці?

2. Які причини сприяли формуванню профіцитного бюджету в США?

3. Який шлях формування бюджету є реальний – від необхідного чи від можливого?

4. В яких умовах ринкової економіки кредит відіграє стимулюючу роль, а в яких профілюючу, а то й гальмівну?

Література

П.2 с. 306-327 П.50 с. 249-260 П.72 с. 155-161

с. 476-506 П.53 с. 266-303 с. 279-334

П.4 с. 217-224 П.55 с. 473-482 П.76 с. 274-310

П.25 с. 138-158 с. 492-508 П.78 с. 190-222

П.29 с. 125-156 П.56 с. 145-190 с.705-332

П.32 с. 344-475 П.69 с. 544-592 П.79 с. 271-331

П.47 с. 305-318 П.75 с. 169-180 П.80 с. 269-306

Тема 18. Економічне відтворення та економічне зростання, циклічні коливання в економіці

Для того, щоб суспільство могло жити сьогодні й у майбут­ньому, процес виробництва повинен постійно відновлюватися, тобто не­обхідний процес відтворення, "так само як суспільство не може перестати споживати, так не може воно і перестати виробляти". Відтво­рення - це процес суспільного виробництва, що розглядається у постійно­му зв'язку і безупинному потоку свого поновлення. Відтворення включає постійне відновлення всіх чинників виробництва, тобто засобів виробниц­тва (засобів і предметів праці у визначених пропорціях); робочої сили; се­редовище існування людини і природних ресурсів. Разом із ними відтво­рюються і відповідні виробничі відносини як соціально-економічна форма виробництва.

У залежності від кількісних результатів процесу відтворення розріз­няють просте і розширене відтворення.

При простому відтворенні в кожному новому циклі виробництво продукту залишається в незмінних масштабах. Додатковий продукт направля­ється на особисте споживання.

Розширене відтворення означає, що процес виробництва відновлю­ється в масштабах, що все збільшуються, а відповідно, зростає обсяг ство­реного продукту.

У ряді випадків має місце "неповне або недостатнє відтворення" при якому обсяг виробленої продукції скорочується в порівнянні з попереднім періодом. Неповне виробництво може бути обумовлено економічними кризами, які погіршують умови виробництва і т. зв, трансформаційною кризою (у більшості країн СНД). У ряді галузей неповне відтворення - не­минучий наслідок прогресивних структурних змін в економіці.

Економічний прогрес суспільства, зростання чисельності населення і потреб людей об'єктивно передбачає розширене відтворення, а й нерідко економічне зростання.

Економічне зростання виражається в кількісному зростанні і якісному удосконаленні факторів і результатів виробництва.

Економічне зростання може здійснюватися екстенсивньїм або інтен­сивним шляхом.

Екстенсивний тип економічного росту означає розширення обсягу ви­робництва за рахунок чисто кількісного нарощування засобів виробництва і робітників при якісній незмінності виробничих ресурсів. Екстенсивне розширення виробництва залежить тільки від збільшен­ня маси чинників виробництва і незмінного співвідношення між ними. Продуктивність праці Й ефективність виробництва при цьому залишають­ся незмінними.

Екстенсивний ріст - це найбільш простий і історично перший шлях розширеного відтворення. Позитивним тут є те, що такий ріст досягається легко, якщо, звичайно, суспільство має у своєму розпорядженні вільні не­використані ресурси. Але екстенсивний розвиток не сприяє удосконален­ню виробництва, росту його ефективності.

Інтенсивний тип економічного зростання досягається шляхом якісно­го вдосконалення засобів і технологій виробництва, робочої сили, тобто вдосконаленням всієї системи продуктивних сил, а також шляхом кращого використання існуючого виробничого потенціалу. Цей шлях дозволяє до­могтися максимального при мінімальних витратах (економії уречевлених факторів та робочого часу). Саме інтенсивний шлях дозволяє в тій або ін­шій мірі вирішувати проблему обмеженості ресурсів, збільшувати вихід кінцевої продукції з кожної одиниці використовуваних ресурсів, підвищу­вати якість продукції й ефективність виробництва.

Екстенсивний і інтенсивний типи економічного росту - це протилеж­ності, що утворюють органічну єдність.

Для успішного аналізу найважливіших макроЕкономічна пропорцій розвитку економіки будь-якої країни використовується теорія відтворення, головні елементи якої і будуть розглянуті нижче. Для того, щоб суспільство могло жити сьогодні і в майбутньому, процес виробництва повинен постійно повторюватися, відновлюватися.

Для відтворення необхідні всі фактори виробництва - робоча сила і засоби виробництва. Складовою частиною процесу відтворення є також система виробничих відносин, відтворення природних умов економічного зростання (родючість ґрунту, лісові ресурси, рибні запаси і т. ін.), а також збереження і поліпшення середовища проживання людини. Лише на цій основі може бути забезпечена безперервність суспільного виробництва не тільки в короткостроковому періоді, але і в достатньо віддаленій перспективі.

Відтворення процесу виробництва може здійснюватись на незмінній і зростаючій основі, в зв'язку з чим можна виділити два головних види відтворення - просте та розширене.

Поновлення процесу виробництва можливе лише при реалізації усієї виробленої продукції. Пропорції реалізації відтворення сукупного продукту між І і II підрозділами та в середині них були вперше найбільш докладно визначені К.Марксом в його роботі “Капітал”.

Свій подальший розвиток теорія відтворення одержала в міжгалузевому балансі, економіко-математичною моделлю якого є метод “витрати - випуск” В. Леонтьєва. Міжгалузевий баланс - це модель національної економіки, в якій у табличній формі показані натуральні і вартісні зв'язки між галузями народного господарства. В міжгалузевому балансі в деталізованому вигляді виступають макропропорції в розрізі галузей народного господарства, промисловості в залежності від глибини проникнення в ці зв'язки.

Циклічна форма розвитку є однією з головних закономірностей світової економіки. Розвиток завжди поєднує відмирання старих та народження нових структур, тенденції статики та динаміки, коли періоди розширення виробництва змінюються періодами різкого його скорочення. Хвилеподібний рух являє собою процес відхилення від стану рівноваги, до якого прагне економіка.

Розрізняють декілька видів циклічних коливань в економічному розвитку, кожний з яких має свій період та рівень рівноваги. Так, перший рівень рівноваги - це рівновага між звичайним ринковим попитом та пропозицією. Другий вид коливань пов’язаний із періодичними якісними змінами в умовах виробництва, насамперед в активній частині виробничих фондів – машин та устаткування. Третій вид коливань відбиває ситуацію, коли зміни охоплюють наявний технічний лад виробництва, сформовану галузеву структуру економіки, її сировинну та енергетичну бази, ціни, зайнятість і т.ін.

Економічним циклом називають період руху суспільного виробництва через такі фази, як криза, депресія, пожвавлення та піднесення. Криза є основною фазою циклу. Характерною її особливістю є надвиробництво товарів відносно платоспроможного попиту. Відбувається абсолютне падіння виробництва, зростає безробіття, погіршується становище населення. Регулярність криз робить їх супутником економічного зростання, насильницьким засобом тимчасового розв'язання суперечностей суспільного відтворення. Матеріальною основою періодичного повторення циклічних криз надвиробництва є оновлення основного капіталу.

Метою теми – є визначення пропорцій суспільного виробництва та дотримання неперервності процесу відтворення та визначення суті та причин нестабільного розвитку економіки, а також вивчення теоретичних засад стабілізації економіки.