Семінарське заняття № 20

Питання для самостійного вивчення

Сутність і цілі економічної політики. Взаємозв’язок економічної теорії та економічної політики

●Сутність і цілі економічної політики.

●Взаємозв'язок еконо­мічної теорії і економічної політики.

●Кейнсіанська, неоліберальна та монетаристська концепції макроекономічної

політики.

●Національно-економічні інтереси - вихідний пункт визначення національної

економічної політики.

Моделі ринку і економічної політики

●Моделі ринку і економічної політики.

●Американська, або ліберальна модель ринку.

Вибір економічної моделі розвитку постсоціалістичними країнами та в нових індустріальних країнах

●Моделі ринку в нових індустріальних країнах, що розвиваються.

●Німецька, або неоліберальна, модель ринку.

●Англійська, або європейсько-кейнсіанська, модель ринку.

Терміни і категорії

Монетаристська економічна політика, ліберальна і неоліберальна економічна політика, кейнсіанська економічна політика, економічні інтереси, економічна модель ринку, американська або ліберальна модель ринку, німецька або неоліберальна модель ринку, англійська або європейсько - кейнсіанська модель ринку

Теми рефератів

1. Проблеми оптимальності вибору економічної моделі з метою досягнення економічної рівноваги

2. Японська і американська модель менеджменту.

3. Зростання значення економічної політики в умовах реформ.

4. Сучасна цивілізація і її інформаційна стадія розвитку.

5. Основні наукові дослідження економічної теорії в області формування державної політики.

6. Антимонопольна політика держави.

Проблемні питання

1. Якими основними аргументами диктуються умови формування економічної політики?

2. Які національні економічні інтереси України на Сході і на Заході, що в них спільного?

3. Який орган в державі формує економічну політику?

4. Що є первинним - модель ринку в країні чи економічна політика держави?

5. Яку економічну політику проводить Україна стосовно країн, що входять до Шенгенської угоди?

Література

П.2 с. 328-343 П.1 с. 466-482 П.57 с. 166-173

П.3 с. 340-346 П.19 с. 361-473 П.75 с. 268-272

П.7 с. 112-126 П.30 с. 314-327 П.80 с. 269-275

Тема 16. Держава та її економічні функції в ринковій економіці

Ринок і держава виникли практично одночасно і постійною проблемою їх стосунків було з одного боку, допустимість втручання держави в економіку взагалі, а з іншого боку це глибина проникнення держави в економічні процеси.

ХVIII - XIX століття знаменувалися періодом панування лібералізму в економіці і ствердження всемогутності ринку. Але вже в перші десятиріччя XX ст. загострились суперечності відтворення у країнах з ринковою економікою, нерегульована державою ринкова економіка втрачає спроможність до відтворення продуктивних сил та відносин вільної конкуренції. Частими явищами стали економічні кризи, збільшилась необхідність вирішення проблеми зайнятості працездатного населення.

Необхідність державного регулювання ринкової економіки існує на всіх етапах її розвитку. У період вільної конкуренції ринкові відносини без втручання держави створювали достатні умови для розширеного відтворення. технічного прогресу, економічного розвитку суспільства.

Державне регулювання не знаходиться в антагоністичному протиріччі з ринковими відносинами. Навпаки, діяльність держави спрямована на усунення негативних стихійних наслідків ринкового регулювання, створює сприятливі умови для діяльності суб'єктів ринку, для економічного та соціального розвитку суспільства.

У всіх Економічна системах держава здійснює регулювання економіки. Ясно також, що подібне регулювання в сучасній ринковій економіці здійснюється у набагато менших масштабах, а ніж в адміністративно-командній системі. Та все ж і тут роль держави велика, особливо в порівнянні з системою вільної конкуренції.

Вплив держави на економіку об‘єктивно змінювався на різних етапах історичного розвитку. В умовах ринкового господарства державне регулювання економіки являє собою систему типових заходів законодавчого, виконавчого та контролюючого характеру, що здійснюються повноправними державними закладами і громадськими організаціями з метою стабілізації і пристосування існуючої соціально-економічної системи до умов, що змінюються.

Питання про форми і межі втручання держави в економічні процеси має давню історію. У розвитку ринкової економіки був тривалий період, коли держава практично не втручалась у сферу економічного життя. Так, на стадії вільної конкуренції, яку сучасні економісти назвали досконалою (початок XVI – остання третина XIX століть), держава за образним виразом А.Сміта, “виконувала роль нічного сторожа”, що охороняє приватну власність, економічні функції держави були вкрай обмежені. Ринковий механізм вільної конкуренції об‘єктивно дозволяв вирішувати практично усі проблеми економічного розвитку без помітного державного втручання. Механізм попиту, пропозиції і рівноважної ціни, поєднуючи інтереси виробників і споживачів, змушував їх діяти узгоджено, з орієнтацією один на одного. І все відбувалось природним чином, без команд і наказів.

Ринок здатен самостійно і об‘єктивно вирішити безліч проблем. Однак і за умов вільного підприємництва існують проблеми, які він не може розв‘язати без допомоги держави. Економічні функції держави починають розширюватись з утвердженням панівної ролі монополій (кінець ХІХ – 30-40 роки ХХ століття),

Проте про глибину і масштаби втручання держави в механізм макроекономічного регулювання існують альтернативні думки серед економістів-теоретиків. Одні із них вважають, що ринок сам по собі не потребує суттєвого державного втручання, інші – що без регулювання, ринкова економіка не зможе функціонувати, а треті дотримуються ідеї обмеженого державного економічного регулювання. Усі ці точки зору знайшли своє відображення у концепціях і політиці економічного лібералізму і економічного дирижизму.

Економічний лібералізм – напрям, який заперечує необхідність суттєвого втручання держави в економічні процеси. При цьому вважається, що конкурентний ринковий механізм сам здатен оптимально і об‘єктивно регулювати економіку. Доба беззаперечного лібералізму – це період панування вільної конкуренції. Переконаними прихильниками концепції економічного лібералізму були теоретики класичної політичної економії (А.Сміт, Д.Рікардо, Ж.Б.Сей, Т.Мальтус, Дж.С.Мілль та інші) і маржиналізму (австрійська економічна школа, Л.Вальрас, А.Маршалл, Дж.Б.Кларк та інші).

Економічний дирижизм – напрям, що розвиває ідею активного втручання держави у макроекономічні процеси, при цьому стверджується, що без державного регулювання ринковий механізм буде діяти неефективно і не зможе забезпечити рівноважного економічного зростання.

Економічний дирижизм виник як опозиція домінуючій ролі монополій, які завели ринкову економіку у глухий кут економічної стагнації 30-х років ХХ століття. Засновниками цього напряму стали французькі дирижисти, Дж. Кейнс, вчені шведської економічної школи. Зокрема, кейнсіанці вважають, що сучасна ринкова економіка не може існувати без регулюючої ролі держави, яка проводить антимонопольну політику, стимулює конкуренцію і ефективний сукупний попит, тим самим створюючи умови для функціонування ринкового економічного механізму.

Сучасні прихильники економічного лібералізму – неокласики і неоліберали – уже не заперечують повністю економічну роль держави, але вважають, що державне регулювання повинно мати вузькі межі. Зокрема, сучасна соціальна ринкова економіка побудована на принципах неолібералізму – свобода дії ринкового механізму і соціальний захист громадян під контролем держави, яка має підтримувати певний соціальний порядок. Жодна із вищезгаданих Економічна течій не схиляється до повного заперечення втручання держави в ринковий механізм. Суперечки з одного боку точаться навколо межі цього втручання, насправді мова швидше йде про суб‘єктивне втручання держави, яке порушує інтереси окремих груп, політичних сил, підприємницьких структур. Для більш об‘єктивного втручання держави в економіку, яке відповідало б законам ринку варто було б використовувати систему законів, рішень, постанов, які вступали б в дію автоматично, тобто за ринкових умов, що виникли.

Головним обгрунтуванням такого підходу служить факт делегування громадянами частини своїх прав державі - саме на цій основі воно здійснює свою діяльність. Іншими словами, природа держави визначається владними відношеннями, що виникають між громадянами і державним апаратом Звичайно розподіл прав між громадянами і державою фіксується в конституції, що грає роль соціального контракту.

Як і при будь-якому іншому варіанті владних відношень, громадянами рухає впевненість у тому, що держава успішніше за них справиться з реалізацією ряду функцій по забезпеченню взаємодій. Набір цих функцій визначений областями, де мають місце "провали" ринку, тобто постають задачі, вирішення яких на базі класичного і неокласичного контрактів неможливе. До таких задач відносяться:

- специфікація і захист прав власності: за умови нерівності трансакційних витрат нулю, розподіл прав власності впливає на ефективність використання ресурсів;

- створення каналів обміну інформацією: рівноважна ціна формується на базі розвитку інформаційної інфраструктури ринку, що дозволяє його учасникам обмінюватися інформацією з мінімальними витрата і мінімальними перекручуваннями;

- розробка стандартів мір і ваг: діяльність держави в цьому напрямку дозволяє знизити витрати виміру якості товарів і послуг що обмінюються, а в більш широкому смислі до розробки універсальних заходів відноситься організація державного грошового обігу, адже універсальна міра обміну - одна з найважливіших функцій грошей;

- створення каналів і механізмів фізичного обміну товарами і послугами інфраструктура ринку містить у собі не тільки канали обміну інформацією, але і канали фізичного руху товарів і послуг (транспортна мережа, організовані площадки для торгів и т д ),

- правоохоронна діяльність і виконання ролі "третьої" сторони в конфліктах виникнення непередбачених обставин при виконанні контрактів потребує втручання "третьої" сторони (суду) для створення гарантій від їхнього опортуністичного використання сторонами контракту;

- виробництво чистих суспільних благ породжує проблему "безбілетника", що потребує використання державою примуса для його фінансування (у першу чергу виробництва такого суспільного блага, як оборона, у меншому ступені - охорони здоров'я й освіти

В XXI ст. суттєво зростає економічна роль держави. Збільшується необхідність вирішення на державному рівні не тільки суто Економічна, а також соціальних та екологічних проблем розвитку суспільства.

Метою теми - є визначення місця і ролі держави в системі регулювання економіки та забезпечення демократичних принципів в упралінняі економікою.