Тема 14. Теоретичні аспекти ринкової трансформації економіки україни

Сучасна економічна теорія в останні роки усе більше уваги приділяє розробці теорії трансформацій. Трансформації, під якими розуміється перетворення Економічна систем, відбуваються практично в економіці будь-якої країни. Це періоди переходу на якісно нову ступінь у рамках однієї економічної системи або періоди ламання старої і будівництва нової соціально-економічної системи.

Сформована в ХХ в. командно-адміністративна система на практиці довела свою нездатність до ефективного розвитку. Темпи науково – технічного прогресу і зростання виробництва залишалися низькими, що продукція випускається не витримувала конкуренції на світовому ринку, у країні існувала схована інфляція і сховане безробіття, рівень життя населення був низьким. По суті, це було закономірним результатом існуючої економічної системи.

Результати виробництва також привласнювалися державою і розподілялися централізовано, без обліку витрат, інтересів і потреб безпосередніх виробників. Природно, у таких умовах зникли стимули до розвитку й удосконалювання виробництва, чому сприяв і зрівняльний розподіл, що діяв в країнах соціалізму.

У 80-і рр. ХХ в. у цілому ряді держав розгорнувся процес приватизації державної власності і до середини 90-х рр. більше вісімдесяти розвинених і країн, що розвіваються, прийняли національні програми скорочення державного сектора і здійснення процесу приватизації. Лідером виступала Великобританія, що послідовно здійснила приватизацію усієї власності, що належала державі. Програми приватизації інших країн, не володіючи такою масштабністю, відрізнялися за цілями, методами і спонукальними мотивами.

Ідеологічним мотивом приватизації була генеральна стратегія в розвинених макросистемах, спрямована на усунення границь між державним і приватних секторами на користь останнього. Необхідність такого усунення аргументувалася тим, що державна промисловість і сфера послуг, будучи монополістами, обмежують вибір споживача. Вважалося, що державна власність не надає волю дій суб'єктам у сфері економіки. Зрілі макросистеми прагнули побудувати демократію «власників власності», у зв'язку з чим вважали за необхідне продавати акції державних підприємств по можливості всім соціальним прошаркам нації.

Конкуренція за споживача – атрибут здорового ринку. Вона сприяє просуванню науково-технічного прогресу, підвищенню якості продукції і збагаченню асортименту. Усі країни з розвиненою економіки сприяють розвиткові конкуренції.

Формування конкуренції допускає лібералізацію ціноутворення, перехід від дії директивних централізованих цін до рівноважних цін вільного ринку. Такі ціни ліквідують дефіцити і товарні надлишки і спрямовують конкуренцію на розв’язання завдань збалансування економіки.

Напередодні Економічна реформ, наприкінці 1991 р. політико-економічна ситуація в країні була катастрофічною. У першу чергу це стосувалося фінансової системи.

Бюджетні дисбаланси почали наростати в Радянському Союзі ще із середини 80-х років. Причинами фіскальних диспропорцій були: послаблення традиційного репресивного механізму і деградація системи ієрархічного керування економікою; усунення стимулів трудової активності, властивої соціалізмові; ріст долі прибутку в розпорядженні підприємств, що приводив до зниження доходів бюджету; зниження надходження податку з обороту в результаті відмови від твердого контролю за оптовими цінами при фіксованих роздрібних; збільшення витрат бюджету на цінові субсидії підприємствам; падіння цін на сировину й енергоносії у світовому господарстві; помилки в економічній політиці (антиалкогольна компанія й ін.); зростання оборонних витрат, пов'язаних з війною в Афганістані, техногенні і природні катаклізми (катастрофа на Чорнобильської АЕС, землетрус у Спітаку й ін.).

Перехід від адміністративно-командної системи до ринкової системи господарства вимагає істотних перетворень не тільки внутріЕкономічна, але і зовнішньоЕкономічна відносин. Центральне місце в перетворенні зовнішньоекономічної сфери займають процеси, пов'язані, з одного боку, з відмиранням невластивих реальному ринкові принципів, форм і методів здійснення зовнішньоекономічної діяльності, з іншої, пов'язані з формуванням нових форм і змісту, що відповідають ринковим відносинам. При цьому у перехідний період при цьому відбувається складна і суперечлива переорієнтація зовнішньоЕкономічна зв'язків стосовно до нових умов, це виражається в пошуку нових партнерів, нових пріоритетів у зовнішньоЕкономічна зв'язках і т.д. Істотним моментом тут є те, що цей процес протікає в умовах посилення інтеграційних явищ і глобалізації світової економіки.

Першочерговою функцією держави стосовно зовнішньоекономічної діяльності є визначення її моделі; на основі обраної моделі вона встановлює стратегію (напрямок) і основні орієнтири, як на перспективу, так і на найближчі відрізки часу в цій сфері діяльності. Весь комплекс мір і способів, розроблених і використовуваних державою для регулювання зовнішньоекономічними процесами, складає зовнішньоекономічну політику держави.