Література:

П.2 с. 249-256 П.33 с. 394-399; П.59 с. 168-178;

П.3 с. 228-253 с. 212-215 с. 236-256

П.4 с. 136-153 П.34 с. 186-193 П.69 с. 225-237;

П.17 с. 138-141 П.44 с. 180-188 с. 334-341

П.26 с. 209-217 П.50 с. 206-216 П.70 с. 55-81

П.51 с. 252-264 П.79 с. 34-51

Тема 9. Інфраструктура ринку і капітал сфери обігу

Слід зазначити, що ринок як система Економічна відносин має власну структуру Наявність такої структури, а також інфраструктури, є однією з неодмінних умов нормального функціонування ринку. Ринок, як полі системне утворення можна розглядати з точки зору сукупності окремих ринків.

По-перше, це споживчий ринок (ринок товарів і послуг), з яким добре обізнаний кожен з нас. Ринок товарів, в свою чергу, можна поділити на ринок товарів поточного споживання (продукти харчування, одяг, взуття та ін.) і ринок товарів тривалого споживання. По-друге, ринок засобів виробництва, в межах якого можна виділити ри­нок засобів (знарядь) праці і ринок предметів праці. Такий ринок передбачає жор­стку відповідальність за виконання умов договорів (контрактів) щодо купівлі-продажу засобів виробництва. Одним з напрямків становлення повнокровно­го ринку засобів виробництва стає такий інститут як товарна біржа. По-третє, невіддільною ланкою ринкової структури є ринок робочої сили або ринок праці. Функціонування такого ринку передбачає надання кожній людині права на вільний продаж своєї здатності до праці, яка в умовах перехо­ду від простого товарного господарства до капіталістичного стає товаром особ­ливого роду - робочою силою.

Ринок робочої сили - явище складне і динамічне, бо в його межах можуть виділятися такі підсистеми, як ринки професійні, галузеві, регіональні, ринки матеріальної і нематеріальної сфер виробництва, які між собою тісно взаємопов’язані, постійно змінюються як кількісно, так і якісно.

По-четверте, неодмінною ланкою ринкової структури є ринок валюти (валютний ринок), де предметом купівлі-продажу є різні національні валюти, а також платіжні документи (чеки, векселі, акредитиви) виражені в іноземній валюті. Механізм функціонування цього ринку зумовлений розвитком зовнішньоЕкономічна зв'язків між країнами і необхідністю взаємних розрахунків. По-п'яте, провідне місце в ринковій структурі займає ринок капіталу, в т.ч. позичкового, або інвестиційний ринок, завдяки якому шляхом вкладення капіталів у виробничі фактори або невиробничу сферу забезпечується зростання економіки. Слід мати на увазі, що інвестиційний ринок чинить активний вплив на інші ринки і насамперед на споживчий.

По-шосте, у тісній взаємодії з інвестиційним ринком перебуває ринок цінних паперів. Ринок цінних паперів з притаманним йому особливим механізмом купівлі-продажу функціонує на фондовій біржі. Ринок цінних па­перів разом з інвестиційним ринком створюють фінансовий ринок.

По-сьоме, ринок інтелектуальної власності, роль якого в сучасних умо­вах, в умовах науково-технічного прогресу, постійно зростає. Цей ринок охоп­лює такі об'єкти інтелектуальної власності як:

1. твори науки, культури, мистецтва;

1. відкриття, винаходи, раціоналізаторські пропозиції, які охороняються патентами і свідоцтвами, ті результати інтелектуальної праці, які використовуються у виробництві (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, логотипи, знаки для товарів і послуг).

До ринку інтелектуальної власності слід також віднести ринок "ноу-хау" (в перекладі з англійської - "знаю як"), тобто сукупність новітніх технологіч­них знань, а також практичного досвіду технічного, комерційного, управлінсь­кого, фінансового та іншого характеру, які є комерційною цінністю і можуть застосовуватися у виробництві та професійній практиці, але не захищені патентом або свідоцтвом.

По-восьме, ринок нерухомості, тобто таких об'єктів, переміщення яких без заподіяння їм шкоди неможливе або обмежене. До цього ринку належать, з одного боку, ринок житла (будинки, квартири, дачі, а також різні будівлі господарського призначення), а з другого - земельні ділянки (ринок землі).

По-дев'яте, ринок інформації, об'єктами якого є певна сукупність Економічна відносин з приводу збирання, обробки, систематизації інформації та її продажу кінцевому споживачу. Інформація - рідкісне благо, від якості та ємності якого залежить правильність прийнятого рішення, а останнє може істотно вплинути на результати господарської діяльності підприємства.

По-десяте, ринок озброєнь та військової техніки - ринок специфічного товару, який використовується за певних умов, обставин та з певною метою.

В свою чергу, діяльність та розвиток цієї чи іншої з вищезазначених ланок ринкової системи, а також ринку в цілому неможливі, якщо не буде створена притаманна цьому ринку інфраструктура (в перекладі з латинської - те, що перебуває поза структурою), тобто сукупність різноманітних установ, які за­безпечують безперебійне багаторівневе, достатньо ефективне функціонування господарських взаємозв'язків, взаємодію суб'єктів ринкової економіки і регу­люють в її межах рух товарно-грошових потоків.

Під інфраструктурою ринку розуміють систему державних приватних і громадських інститутів (організацій і установ) і технічних засобів, що обслуговують інтереси суб`єктів ринкових відносин, забезпечують їхню ефективну взаємодію. Розрізняють організаційно-технічну, фінансово-кредитну та науково-дослідницьку інфраструктури ринку.

До організаційно-технічної інфраструктури ринку належать товарні біржі й аукціони, торгові доми і торгові палати, холдингові й брокерські компанії, інформаційні центри та ярмарки, державні інспекції, різного роду асоціації підприємців і споживачів, транспортні комунікації і засоби оперативного зв’язку.

Фінансово-кредитну інфраструктуру ринку утворюють банки, фондові й валютні біржі, страхові та інвестиційні компанії, фонди профспілок та інших громадських організацій. Це – всі ті, хто здатен займатися і займається мобілізацією тимчасово вільних грошових ресурсів, перетворює їх у кредити, а потім і в капіталовкладення.

Науково-дослідницька інфраструктура ринку включає в себе наукові інститути з вивчення ринкових проблем, інформаційно-консультативні фірми, аудиторські організації, спеціальні навчальні заклади.

Крім загальної інфраструктури, що обслуговує весь простір ринкових відносин, існують ще спеціалізовані, які забезпечують ефективне функціонування окремих ринків. Так, на ринку товарів і послуг діють товарні біржі, підприємства оптової та роздрібної торгівлі, фірми що зайняті перевезенням вантажів, наданням послуг у сфері маркетингу, тощо. Ринок праці обслуговують біржі праці, державні та приватні фонди сприяння зайнятості, пенсійні фонди, державні центри підготовки кадрів тощо.

Виходячи зі змісту визначення ринкової інфраструктури, можна дійти висновку, що вона:

1. може функціонувати як на мікро, так і на макрорівні;

2. виконує певні функції;

3. має за мету забезпечити безперебійне, ефективне функціонування всієї ринкової системи.

Інфраструктура як підсистема ринкової системи складається з ряду елементів, до яких відносять:

1. інститути, орієнтовані на переважну взаємодію або з товарними (торго­ вельна мережа, товарні біржі, ін.) або з грошовими потоками (їх обслуговують фінансово-кредитні інститути та фонди);

2. інформаційні мережі і потоки, а також інститути, що їх забезпечують;

3. законодавство, яке регулює функціонування окремих ланок ринкової структури та інститутів інфраструктури (воно забезпечує певні "правила гри" в умовах ринкової економіки);

4) рівень ринкового мислення населення.

Інакше кажучи, розглядаючи зміст ринкової інфраструктури, слід виділи­ти чотири складові:

1. інституціональну;

2. інформаційну;

3. нормотворчу;

4. ментальну, які тісно взаємопов'язані між собою.

Передусім, це - біржі (в перекладі з латинської - "гаманець"), які слід роз­глядати як постійно діючий ринок, де здійснюються операції:

- товарні біржі - з оптової реалізації засобів виробництва або предметів споживання, які, в свою чергу, поділяються на універсальні і спеціалізовані (правовий статус товарних бірж визначається законом "Про товарну біржу";

- валютна біржа - купівля-продаж за гривні іноземних валют (доларів, дойчмарок, фунтів стерлінгів, європейської валюти - "євро"ін.) відповідно до попиту та пропозиції на ці види валют, функції такої біржі виконує Українська міжбанківська валютна біржа, за результатами торгів на цій біржі Національний банк України встановлює курс гривні стосовно до іноземних валют;

Посередницькі функції при здійсненні платежів і кредитних операцій між суб'єктами підприємницької діяльності, а також операцій з акумуляції вільних грошових коштів, їх нагромадження виконують такі установи як банки. Значну роль серед елементів ринкової інфраструктури відіграють не-банківські кредитно-фінансові інститути, до яких належать інвестиційні, фінан­сові фонди, ощадні каси, страхові компанії, ломбарди, кредитні кооперативи.

До елементів ринкової інфраструктури слід також віднести:

1. торговий дім - різновид фірми, асоціації торгових, виробничих та інших підприємств, до яких часто приєднуються і банки, що здійснюють широкий комплекс експортно-імпортних операцій, в т.ч. кредитно-фінансових, транспортно-експедиторських, страхових та маркетингових;

2. торгово-промислові палати - комерційні організації, які ставлять перед собою мету - сприяти розвитку Економічна і торговельних зв'язків з партне­рами зарубіжних країн, зокрема в організації міжнародних ярмарків, а також надавати їм цільові інформаційні послуги (правовий статус цих установ регу­люється Законом "Про торгово-промислові палати в Україні»;

3. ярмарок (одна з найбільш ранніх форм торгівлі) — періодичні торги, які проводяться в певному місці, вони можуть бути всесвітні, міжнародні, національні, регіональні та місцеві;

4. аукціон - спосіб продажу товарів (антикварні речі, твори мистецтва, валюта, житло, товари довгострокового користування, ін.) з публічного торгу в попередньо обумовлений час і в певному місці, крім добровільних, можуть мати місце і примусові аукціони (останні організовуються органами судочинства або органами влади з метою продажу майна неплатоспроможних боржників чи продажу безпосередньо майна, що не перейшло державі по праву спадкування або в результаті конфіскації;

5. лізингові фірми, які спеціалізуються на здачі в оренду на тривалий строк предметів довгочасного користування (як правило, знарядь праці, устаткуван­ня, транспортних засобів, механізмів, обчислювальної техніки, тощо); лізинг розглядається як різновид довгострокового кредиту, що надається в натуральній формі і погашається клієнтом у розстрочку; відповідно до договору лізингу орендар сплачує орендодавцю повну вартість взятого в оренду майна; виділяють два види лізингу - фінансовий, коли договір укладається на строк, під час якого амортизується 60% вартості об'єкта лізингу, і оперативний, коли договір перед­бачає амортизацію 90 % вартості об'єкта лізингу; відносини стосовно лізингу регулюються Законом України "Про лізинг";

6. аудиторські організації - фірми, що виконують контрольні, консультативні та інші функції на основі угод з різними юридичними та фізичними осо­бами, вони можуть мати свої філії (відділення) за кордоном, що дає їм змогу обслуговувати міжнародні компанії та спільні підприємства; основні завдання аудиторських фірм - дати висновок про фінансове становище, платоспроможність компаній, який у встановленому законодавством порядку публікується в річному звіті цієї компанії разом з її офіційним балансом (правовий статус аудиторських фірм визначається Законом України "Про аудиторську діяльність";

7. холдингові компанії - товариства (здебільшого - акціонерні), які використовують свій капітал для придбання контрольних пакетів акцій інших ком­паній, що дозволяє їм встановлювати контроль за діяльністю цих компаній, спрямовувати їх розвиток, а також отримувати значну частку прибутку; слід відрізняти чистий холдинг, коли холдингова компанія утворюється для контролю та управління іншими, і змішаний холдинг, коли передбачається також за­няття підприємницькою діяльність, а тому помітну роль у діяльності холдин­гових компаній відіграють банки та інші фінансові установи;

8. довірчі товариства (трестові компанії) - товариства, які спеціалізуються на виконанні відповідно до укладеного договору (угоди) договірних операцій, тобто виконують функції щодо управління майном, цінними паперами, підприє­мствами і т.д. (правовий статус довірчих товариств визначається Декретом Кабі­нету Міністрів України від 17 березня 1993 р. "Про довірчі товариства"³;

9. брокерські та дилерські фірми (контори):

а) брокерські фірми (об'єднання брокерів) - це фірми, які, маючи всебічну інформацію щодо кон'юнктури ринку певного товару, виконують функції посередників на товарних (зокрема - нерухомості), орендованих біржах між продавцями і покупцями, розраховуючись за здійснені операції коштами своїх клієнтів і тому така фірма, як і окремий брокер не несе відповідальності за ре­зультати укладених договорів (угод); біржа забезпечує брокерів приміщенням, зв'язком, визначає біржові ціни (котирування), сприяє розрахункам та розгля­дає у разі потреби спори між учасниками угод;

б) дилерські фірми (об'єднання дилерів) - фірми, які на відміну від бро­керських виступають на біржі від свого імені, здійснюють посередницькі опе­рації за власні кошти і тому ризик за результати цієї чи іншої угоди беруть на себе вже самі дилерські фірми або окремі дилери

Метою теми є: визначення інфраструктури ринку та її структури як основних елементів, що забезпечують функціонування ринку.