ТЕМА 1.
Законодавчі основи боротьби з організованою злочинністю і завдання криміналістичної методики.
Криміналістична характеристика злочинів, які вчиняються організованими злочинними группами.
Основні положення методики розслідування злочинів, які вчиняються організованими злочинними группами.

 

Криміногенна ситуація, яка склалася в Україні, перетворилася у найбільше небезпечне соціальне лихо, що створює серйозну загрозу розбудові незалежної держави, а небувале зростання злочинності зумовлене кризовими явищами в політичному і економічному розвитку в усіх сферах суспільного життя, правовим нігілізмом, фактичною безконтрольністю за підприємницькою, кредитно-фінансовою та банківською діяльністю.

Здійснювані заходи виявились недостатніми для ефективного впли­­­ву на стан справ, закони, що приймаються, виконуються незадовільно і не забезпечують своєчасного задоволення незрілих потреб ринкових відносин.

Розбалансованість економіки, спад виробництва та прогресуюче зростання цін призвели до падіння життєвого рівня і як наслідок втягнення у незаконне підприємництво значної частини населення. Спад виробництва та пов'язане з ним зростання безробіття зумови­­­ли стрімке зростання крадіжок, грабежів, розбійницьких нападів, ви­­­магательства, убивств; вчинення корисливих злочинів все частіше поєднується з використанням вогнепальної та холодної зброї.[1]

Одним з небезпечних і все ще досить поширеним посяганням на громадський порядок, здоров'я, власність, життя є злочини скоєні організованими групами. Крім того, скоюючи такі злочини, винні особи наносить шкоду громадському спокою, моралі, здоров'ю і тілесній недоторканості громадян, державному та приватному майну. Нерідко, вони переростають в інші, більш важкі злочини: вбивство, нанесення тілесних ушкоджень з хуліганських спонукань та інші. Скоюючи дії різного типу, особи грубо протиставляють себе суспільству, прийнятим в ньому правилам поведінки. Все це сприяє формуванню в і свідомості антисоціальних мотивів, які пізніше проявляються у скороченні інших, більш важких злочинів. Тому, боротьба із злочинністю не мислима саме без активізації боротьби з злочинами скоєними організованими групами.

Не зважаючи на те, що боротьбі з злочинами скоєними організованими грипами приділено увагу, багато її питань продовжують залишатись спірними, інші з них розроблені не досить глибоко і повно. Це стосується розуміння об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта, суб'єктивної сторони таких злочинів, їх кваліфікуючих ознак, відмежування даних злочинів від суміжних деліктів.

Сучасний стан криміногенної ситуації в Україні характеризується підвищенням кількості тяжких злочинів проти життя та здоров'я громадян, їх майнових інтересів, збільшення кількості організованих груп, а також значним загостренням положенням в окремих регіонах. Злочинність стала одним з факторів, які загрожують національній безпеці України. Усі ці та інші злочинні явища потребують рішучих дій з боку держави, що може бути пов'язано з необхідністю обмеження прав громадян та організацій шляхом застосування передбачених законом заходів процесуального примусу.

1. Законодавчі основи боротьби з організованою злочинністю і завдання криміналістичної методики

Організована злочинність як найбільш небезпечна форма кримінальних проявів викликала необхідність створення системи законодавства про боротьбу з даним явищем. До законодавчих актів, що регулюють цю проблему, передусім належить Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», а також відповідні норми законів України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про міліцію», «Про Службу безпеки України», «Про прокуратуру», «Про боротьбу з корупцією» та Інших нормативно-правових актів, міжнародно-правових угод, учасником яких є Україна.

Під організованою злочинністю розуміється сукупність злочинів, що вчиняються у зв'язку з створенням та діяльністю організованих злочинних угруповань (п. 1 ст. 1 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю»). Види та ознаки цих злочинів, а також кримінально-правові заходи щодо осіб, які вчинили такі злочини, встановлюються КК.

У науці кримінального права співучасть за попередньою змовою розглядається у двох формах: 1) у вигляді простої згоди про сумісне вчинення злочину між кількома особами та 2) у вигляді організованої групи. Стаття 41 КК серед обставин, що обтяжують відповідальність, називає «вчинення злочину організованою групою» (п. 2). Деякі норми чинного КК містять дану ознаку (ст. 70 «Контрабанда», ч. 3 ст. 86² «Вимагательство державного або колективного майна», п. «і» ст. 93 «Умисне вбивство при обтяжуючих обставинах», ч. З ст. 144 «Вимагательство», ч. З ст. 155⁸ «Протидія законній підприємницькій діяльності» та ін.).

У пропозиціях щодо удосконалення кримінального законодавства України злочин визначається вчиненим організованою злочинною групою (ОЗГ), якщо в цьому брали участь дві або більше особи, які попередньо об'єдналися у стійку групу для вчинення одного або кількох злочинів. Злочин визначається вчиненим злочинною організацією, якщо він вчинений згуртованою організованою групою, яка створена для вчинення тяжких злочинів, або об'єднанням організованих груп, створених з цією ж метою.

Як видно з наведених положень, основними ознаками організованої злочинної групи є попереднє об'єднання та стійкість такої групи, а злочинної організації—згуртованість організованої групи або об'єднання організованих груп, створених для вчинення тяжких злочинів. Ефективна боротьба з організованою злочинністю, своєчасність виявлення і розкриття таких злочинів, повного і всебічного їх розслідування вимагають встановлення найбільш повних ознак організованих злочинних груп.

Згідно з методичними рекомендаціями з складання статистичної звітності про результати боротьби з ОЗГ щодо закінчених провадженням кримінальних справ (1994 р.) до основних ознак злочинної групи належать: тривалість функціонування, корислива спрямованість, внутршньогруповий розподіл ролей, планування злочинів. Для організованої корумпованої групи обов'язковою ознакою є також співучасть у протиправних діях представників влади та управління, правоохоронних або господарських органів. Для ОЗГ, які вчиняють злочини у сфері економіки, корумпованість є обов'язковою ознакою. У залежності від характеру злочинної діяльності такі групи можуть мати додаткові ознаки: наявність міжрегіональних злочинних зв'язків, спільних грошових та матеріальних коштів, озброєність та ін.

Нормативно-правові основи боротьби з організованою злочинністю визначають завдання криміналістичної методики розкриття та розслідування таких злочинів:

розроблення криміналістичної характеристики з урахуванням її комплексної основи, яка враховує особливості криміналістичної характеристики певного виду злочинів, та специфічної характеристики ОЗГ, злочинної організації, їх злочинної діяльності;

визначення типових слідчих ситуацій на стадіях перевірочних дій і наступного розслідування:

рекомендації щодо організації та планування розслідування, взаємодії слідчого, спеціальних підрозділів, наділених функцією боротьби з організованою злочинністю, інших правоохоронних та контролюючих органів.