8. 4. Вітаміноподібні сполуки

У цю групу включені різноманітні сполуки, що мають вітамінні властивості; вони частково синтезуються в організмі й іноді входять до складу тканин.

Холін (вітамін В₄). Ця речовина вперше була виділена з жовчі в 1892 р., у зв'язку з чим вітамін і одержав свою назву (від грец. cholos - жовч).

Будова і фізико-хімічні властивості. За структурою холін являє собою аміноетиловий спирт, що містить в атомі азоту три метильні групи.

У зв'язку з тим, що гідроксильна група, яка знаходиться в атомі нітрогену в іонізованому стані, холін є сильною основою. У звичайних умовах він являє собою безбарвну сиропоподібну рідину, добре розчинну у воді і спирті.

Біологічна роль. Холін бере участь в обміні жирів, сприяє утворенню в печінці лецитину - ліпотропного фактора і попереджає жирове переродження печінки. Необхідний холін для синтезу біологічно активної речовини ацетилхоліну, медіатора нервового збудження. Є відомості про його позитивну дію на процеси росту і захисні системи організму.

Дефіцит холіну. Недолік у їжі холіну або метіоніну протягом тривалого часу може привести до дефіциту цього вітаміну в організмі, особливо при одночасному низькому споживанні вітаміну В₁₂ і фолієвої кислоти. Недостатність холіну частіше усього сполучається з білковою недостатністю.

Найбільш характерним симптомом дефіциту холіну є жирове переродження печінки, що обумовлює порушення її важливих функцій (зокрема, депонування глікогену, синтезу протромбіну), а в наступному - до загибелі частини клітин, розвиткові сполучної тканини (цироз). При недоліку холіну порушуються також функції нирок.

Добова потреба в холіні складає в середньому для дорослих 250-600 мг. Вона зростає при важкій фізичній праці, в умовах високої температури повітря (робота в гарячих цехах, жаркий клімат).

Достатній вміст у раціоні білків, багатих метіоніном, вітаміном В₁₂ і фолієвої кислотою, зменшує потребу організму в холіні, а надлишок тіаміну і ніацину - збільшує.

Джерела. Холін міститься в печінці, нирках, м'ясі, оселедці, яєчному жовтку, жирному сирі, бобових, капусті. Всмоктується в тонкій кишці. Частина холіну утворюється в організмі з метіоніну.

Інозит. Цю речовину відносять до вітамінів комплексу В. Виявлено сім оптично неактивних форм і одна пара оптично активних ізомерів.

Будова і фізико-хімічні властивості. Інозит являє собою циклічний шестиатомний спирт циклогексан.

Він добре розчинний у воді. Під впливом теплової обробки продуктів руйнується на 50 %.

Біологічна роль. Інозит бере участь в обміні фосфоліпідів. Він має важливе значення для обміну речовин у нервовій тканині, стимулює рухову активність кишечнику, сприяє зменшенню кількості холестеролу, тобто має ліпотропну дію. У тканинах тварин він міститься у виді фосфатидів, а в рослинах представлений фосфорильованим похідним - фітином.

Дефіцит інозиту. Недолік інозиту в харчуванні приводить до підвищення рівня холестеролу в крові, м'язовій атрофії в дітей.

Добова потреба в інозиті складає для дорослої людини в середньому 1-1,5 г. Вона підвищується в жінок у період вагітності і лактації.

Джерела. Основними постачальниками інозиту є печінка, м'ясо, молоко, хліб з борошна грубого помелу, овочі і фрукти.

Оротова кислота (вітамін В₁₃). Це сполука є похідним піримідину. Вона здатна підсилювати ріст мікроорганізмів і вищих тварин. Оротова кислота впливає на синтез білків, поліпшує функції печінки.

Вітамін В₁₃ міститься в дріжджах, печінці, молоці.

Добова потреба в людини не встановлена. У немовлят при хворобах крові, хронічних захворюваннях печінки цей препарат застосовують по 1,5-3 г/діб.

Карнітин (вітамін В_т). Знаходиться головним чином у м'язах. Був виявлений радянським біохіміком академіком В.С. Гулевичем і його колегами.

Будова і фізико-хімічні властивості. Карнітин являє собою розчинне у воді бетаїн-похідне - β-окси-γ-аміномасляну кислоту.

Він утворюється з метіоніну і лізину при участі заліза і вітаміну С, що надходять з їжею.

Біологічна роль. Карнітин бере участь в окиснюванні жирних кислот як переносник ацильного радикала через мембрану усередину мітохондрій, а також у процесах трансметилювання і біосинтезу жирних кислот.

Дефіцит карнітину. Якщо в організмі недостатньо карнітину, невикористані жирні кислоти накопичуються в цитоплазмі, внаслідок чого виникає дефіцит енергії, що найбільше відчувається м'язом серця і кістковою мускулатурою.

Добова потреба в карнітині не встановлена.

Джерела. Карнітин міститься в печінці, м'ясі, молоці.

Біофлавоноїди. Ця група містить речовини з подібною біологічною активністю: флавони і поліфеноли (флавіни, флавони, вітамін Р - флавон, цитрин, рутин, пірокатехіни, лейкоантоціани, антоціани).

Будова і фізико-хімічні властивості. В основі структури біофлавоноїдів лежить дифенілпропановий вуглецевий "кістяк".

Характерною рисою їхньої структури є наявність подвійних зв'язків, а також кето- і гідроксигруп у циклах і залишків цукрів.

Біофлавоноїди являють собою кристалічні речовини жовтого або жовтогарячого кольору; вони погано розчиняються у воді і добре в спирті, оцтовій кислоті і слабких лужних розчинах.

Біологічна роль. Біофлавоноїди мають здатність підтримувати еластичність капілярів, зміцнювати їх стінки і зменшувати проникність, тому що вони стабілізують основну речовину сполучної тканини - гіалуронову кислоту шляхом інгібування гіалуронідази, яка каталізує її розщеплення. Біофлавоноїди беруть участь в окислювально-відновних реакціях.

Крім того, вітамін Р підсилює активність аскорбінової кислоти і "заощаджує" її витрати.

Дефіцит біофлавоноїдів. При дефіциті в їжі вітаміну Р підвищується проникність і крихкість капілярів, що супроводжується кровотечами і крововиливами навіть після легкого здавлювання, болем у ногах, загальною слабістю, швидкою стомлюваністю.

Р-гіповітаміноз, як правило, сполучається з С-вітамінною недостатністю. Тому при гіповітамінозі С рекомендують застосовувати поряд з аскорбіновою кислотою і вітамін Р.

Добова потреба дорослої людини у вітаміні Р складає 35-50 мг. Вона підвищується в умовах дії деяких виробничих отрут.

Джерела. Вітамін Р в основному міститься в тих же рослинних продуктах харчування (овочах, фруктах, ягодах), що і вітамін С. Особливо багато його в зеленому горошку, чорній смородині, цитрусових, плодах шипшини.

Метилметіонінсульфоній (вітамін U). Групі американських учених під керівництвом Р. Макрорі удалося в 1954 р. ідентифікувати природний вітамін U, виділений із соку капусти у виді кристалічного броміду, з отриманим синтетичним шляхом бромідом метилметіонінсульфонія, що є активною формою метіоніну.

Будова і фізико-хімічні властивості. Вітамін U являє собою білий кристалічний порошок сладкувато-солоного смаку зі слабким запахом капусти, добре розчинний у воді, але не розчинний у етанолі, гліцерині, сірчаному ефірі. Легко руйнується, при 100°С, особливо в нейтральному і лужному середовищах, стійкий у кислому середовищі.

Біологічна роль. Метилметіонінсульфоній є макроергичною сполукою, він активний постачальник метильних груп для хімічних процесів, зв'язаних з відновленням слизової оболонки органів травлення.

Добова потреба не встановлена.

У профілактичних і лікувальних цілях (при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, хронічних гастритах) використовують джерела метілметіонінсульфонія.

Джерела. Вітамін U міститься в соках сирих овочів і плодів (капусти, петрушки, томатів, селери).

Параамінобензойна кислота (Н₁). Фактор, стимулюючий ріст, був виділений у чистому виді з екстрактів дріжджів і ідентифікований як параамінобензойна кислота.

Будова і фізико-хімічні властивості. ПАМБК являє собою кристалічну речовина білого кольору з жовтуватим відтінком. Вона погано розчинна у воді, добре - у спирті й ефірі. Хімічно стійка, витримує автоклавування, кип'ятіння в кислому і лужному середовищах.

Біологічна роль. Параамінобензойна кислота бере участь у синтезі фолієвої кислоти в мікроорганізмів, забезпечує ріст багатьох рослин. Впливає ПАМБК на пігментацію і ріст волосся, шкіри. Є відомості про вплив вітаміну Н₁ на гормони щитовидної залози і мозкового шару надниркових залоз.

Дефіцит параамінобензойної кислоти. При недоліку вітаміну Н₁ сповільнюється ріст волосся, порушується їхня пігментація.

Добова потреба не встановлена.

У лікувальних цілях параамінобензойну кислоту застосовують при інфекційних захворюваннях, отруєннях препаратами миш'яку, ртуті, борної кислоти, при сонячних опіках у дозі 2-4 г/доб.

Джерела. ПАМБК міститься в рисових висівках, дріжджах, шпинаті, грибах, печінці великої рогатої худоби, молоці й інших продуктах тваринного і рослинного походження.

Пангамова кислота (вітамін В₁₅). Цей вітамін міститься в насіннях рослин, звідси і відбулася його назва (від грец. pan - всі і gamu - насіння). Синтезований у 1961 р.

Будова і фізико-хімічні властивості. Вітамін В₁₅ - гігроскопічний кристалічний білий порошок, добре розчинний у воді, але не розчинний в ефірі, хлороформі і бензолі, стійкий у кислому середовищі.

Пангамова кислота являє собою складний ефір глюконової кислоти і диметилгліціну.

Біологічна роль. Механізм дії пангамової кислоти полягає в каталітичному прискоренні реакцій переносу метильних груп (зокрема, вона забезпечує реакції біосинтезу холіну, метіоніну, креатинфосфату).

Наявність у складі молекули глюконатного залишку визначає здатність пангамової кислоти стимулювати синтез глікогену в м'язах і печінці. Він має детоксикуючу властивість: знижує токсичність сульфаніламідів і деяких антибіотиків.

Вітамін В₁₅ підвищує інтенсивність жирового обміну, сприяє усуненню жиру в печінці. Активує обмін оксигену в клітинах тканин і органів.

Добова потреба не встановлена; у лікувальних цілях уводять 100-300 мг/добу.

Джерела. Вітамін В₁₅ міститься в насінні рослин, дріжджах, рисових висівках, печінці.