4.Виявлення сахарози в харчовому цукрі.

Об’єкт дослідження: Цукор, 1 % розчин.

Обладнання і посуд: 1. Штатив із пробірками;

2. Нагрівальний прилад.

Реактиви: 1. Сірчана кислота, концентрована;

2. Реактив Фелінга (Фелінг 1+Фелінг 11 у рівних об’ємах);

3. Реактив Селіванова.

Готують 1 %-й розчин харчового цукру. З 1…2 мл розчину проводять реакцію Фелінга. 2…3 мл розчину цукру піддають кислотному гідролізу (приливають 1…3 краплини сірчаної кислоти), гідролізат розливають у дві пробірки: в одній після нейтралізації проводять реакцію Фелінга, у другій – реакцію Селіванова.

5.Ізомерізація глюкози у фруктозу.

Глюкоза і фруктоза – моносахариди.Глюкоза – виноградний, фруктоза – плодовий цукор. Моносахариди, що містять альдегідну групу, одержали назву альдоз (глюкоза), а ті, що містять кетонну групу – кетоз (фруктоза). Усі альдози і кетози є ізомерами. Це ізомерія альдоз і кетоз з відкритим ланцюгом і з однаковим числом атомів вуглевода в молекулі.

Глюкоза і фруктоза мають однакову молекулярну формулу С₆Н₁₂О₆, отже є ізомерами.

Всі моносахариди, що мають в окисній формі вільний глюкозидний гідроксил, а у відкритій – вільну карбонільну групу, в тому числі глюкоза, фруктоза, при нагріванні в лужному розчині легко розщеплюються, подібно до альдегідів і кетонів, утворюючи брунатний або чорний розчин.

При осмолюванні утворюється складна суміш речовин, при цьому вуглеводи ізомерізуються по різних напрямках. При дії дуже слабких лугів вуглеводи не зазнають глибоких змін, проте все ж здатні ізомеризуватися. Так, глюкоза в таких умовах частково ізомерізується у фруктозу.

Об’єкт дослідження: Набор вуглеводів.

Обладнання і посуд: 1. Штатив із пробірками;

2. Піпетки;

3. Крапельниці;

4. Нагрівальний прилад.

Реактиви: 1. Моносахариди, 10 %-й розчини (глюкоза, фруктоза, цукор);

2. Концентрований розчин лугу (30 %-ний розчин NaOH);

3. Сірчана кислота, 10 %-й розчин.

Техніка виконання роботи

Дослід проводять одночасно з кількома різними вуглеводами, використовуючи готові 5…10 %-і розчини або розчинюючи 0,1…0,2 г вуглеводів в 1…2 мл дистильованої води.

До 1…2 мл розчину вуглеводу додають удвічі менший об’єм концентрованого розчину лугу, нагрівають суміш до кипіння і кип’ятять 2…3 хв. Відзначають зміну забарвлення розчину, якщо таке спостерігається. Потім охолоджують рідину і підкислюють її розбавленою сірчаною кислотою, при цьому забарвлення блідніє і з’являється виразний запах карамелі (палений цукор).

Контрольні запитання

1. Як відбуваються процеси переварювання вуглеводів у шлунково-кишковому тракті людини ?

2. Як регулюється вміст цукру в крові людини ?

3. Охарактеризуйте процеси біосинтезу глікогену.

4. У чому полягає суть гліколізу (анаеробне окиснювання глюкози)?

5. Напишіть реакції гліколізу.

6. Напишіть реакцію окисного декарбоксілювання піровиноградної кислоти.

7. Напишіть реакції циклу Кребса.

8. Який енергетичний вихід циклу Кребса ?

9. Як протікає пентозофосфатний шлях окиснювання вуглеводів ?

10. Які види бродіння лежать в основі одержання молочно-кислих продуктів, квашення овочів, виробництва хліба й хлібобулочних виробів, вин, чаю? Опишіть хімічні реакції різних видів бродіння.