7. Правове становище рабів за законами Хамурапі

Найприниженіше становище мали раби (вардум). Вони поділялися на царських, общинних та приватновласницьких. Раб мав невелике майно, міг ним розпоряджатися, але після його смерті воно ставало власністю господаря. Рабиню, яка народила своєму господарю дітей, після його смерті на-лежало відпустити на волю разом з дітьми, навіть якщо вони не були офіційно визнані батьком. Рабів заборонялося тримати в ланцюгах. Кайдани і шийні колоди на рабів одягалися при їх перевезенні в інше місце або для продажу на ринок. Але, незважаючи на тяжке становище рабів, не вони, а общинники-землероби становили основну масу населення, яке сплачувало податки експлуатувалося деспотичною державою.

8. Купівля - продаж і обмін..

Угода укладалась в присутності свідків, в письмовій формі. У договорі фіксували волю сторін щодо передачі права власності. Акт передачі супроводжувався символічним доторком палички, про що зазначено у договорі. Щось подібне з'явилось у стародавніх римлян з їх символічним накладанням на річ палички - vindicta. Предметом купівлі - продажу були рухомі та не рухомі речі: тварини, зерно, прикраси, поля, сади, будівлі, канали та ін. Часто трапляються договори купівлі - продажу рабів. Закони Хаммурапі в окремих випадках передбачали заборону або обмеження купівлі - продажу, а саме: 1. воїни та чиновники не могли продавати землю та будинки, одержані від царя за службу, як і рабів, робочої худоби та іншого отриманого від царя (ст. 35-36). 2. Вдова не могла продати і дарувати майно, що становило її посаг, або дарунок чоловіка (ст. 150. 171). 3. Також заборона стосувалася майна (шерікту), яке батько передавав своїй дочці і без дозволу вона не могла його відчужувати.

9. Підвалини для розлучення за законами Хамурапі

У законах Хаммурапі закінчені три фактори, які дозволялися дружині розлучатися з чоловіком:1. Перелюбство чоловіка; 2. Залишення ним дому і місцевості проживання; 3. Фізична неможливість виконання чоловіком подружніх обов*язків. Чоловіку з дружиною: перелюбство, якщо вона не може народити дійтей він має право взяти наложницю,яка йому народить.

10. Ідея таліону як кримінально-правова, за Законами Хамураппі Багато статей Законів Хамураппі про покарання базувалися на принципі талону « око за око, зуб за зуб». Таліон міг бути звичайним (ст. 200), дзеркальним(ст. 230) і символічним(ст. 195). Його застосування відбувалося, коли злочинець і потерпілий були рівними. Якщо ж, наприклад, авілум виколов око мужкену, то він сплачував лише грошове відшкодування, а якщо рабу – половину його вартості хазяїну. Загалом покарання (його вид, міра) залежали від катової належності людини.

11. Основні джерела для вивчення ісорії Стародавньої Індії В Індії спершу джерелом права був звичай. Тут виникають релігійно-правові збірки, укладені різними брахманськими школами як накази порядним людям. Саме тому норми тогочасного індійського права переплітаються з побутовими, моральними, релігійними й іншими настановами. Серед таких релігійно - правових збірок, які були санкціоновані державною владою та набули значного поширення, найвідоміші були Закони Ману. Цікава памятка тогочасного права є Артхашастра, в якій вміщено дані про методи управління державою, систему судочинства, різні правові норми.

12. Суспільно-варновий устрій Стародавньої Індії Поділ всіх раніше рівноправних в Індії на групи (варни) у другій половині ІІ ис. До н. е. Характеристика дхарм для кожної варни. Брахмани - це жреці, які мали особливі пільги та привілеї. Вони могли вивчати священні книги, приносити жертви за себе та за інших, звільнятися від повинностей. Їх не можна було позбавити права власності, вони являлися володарями всього живого та мертвого на землі. Всі їх бажання могли бути виконані. Вбивство Брахмана тягнуло за собою найтяжчі покарання. Кшакрії – воїни. Належали: правителі та всі представники державного апарату управління. Основне їх завдання –охорона порядку у суспільстві, пильнування за дотриманням законів, обрядів та ритуалів. Вайш’ї – найчисленніша варна. Належали: хлібороби, ремісники, торговці, вони сплачували податки в країні, були провідною виробничою силою. Шудри були особисто вільними , мали право володіти та розпоряджатися майном , мати сім’ю, але основним їх обов’язком була служба трьом вищим варнам. Перші три варни вважалися двічі народженими, шудри були один раз народжені. Були в Індії люди, які не належали до жодної варни (чандали). Це були люди з відсталих племен, вони виконували найбруднішу роботу. Їх щне називали недоторканими. До них відносилися:м’ясники, кожевники, рибаки, столярі та лікарі.

13.Державний лад Стародавньої Індії (та становище індійських царів в імперії Маур’ів)незнаю нахєра це хтось писав…те шо в дужках За формою павління Індія була монархією. Вершиною державного механізму був правитель – раджа, в руках якого зосереджувалася вся влада та найвищі державні повноваження. Йому підпорядков різні відомства. 1 помічником раджи був головний мандрин. Найвищим держ. органом був Мантрифаришат – збри царких сановників. Існувала також таємна рада, яка складалася з 8 найвпливовіших посадовців. Вся територія держави поділялася на 5 провінцій. Провінції поділялися на округи, які очолювали окружні начальники, яких призначав раджа. Найнижчою ланкою управління була сільська община. Вищим суддею був раджа.