1. Предметом ІДПЗК – є загальні і специфічні закономірності виникнення, розвитку держави і права окремих країн в конкретних історичних умовах в хронологічній послідовності. Її специфіка полягає у тому, що її основою виступають: документи, пам’ятки права, свідчення історії та інші юридичні джерела, їх наявність дає змогу списати попередні форми юридичного побуту, простежити генетичний зв’язок законів. Серед своїх найважливіших проблем (ІДПЗК) вивчає виникнення і розвиток правової держави, організації політичної влади, територіального устрою, народного представництва інститутах публічного і приватного права. Головне призначення ІДПЗК – надати глибоке розуміння сучасних державних і правотворчих процесів, які відбуваються в Україні та інших державах світу. Сформувати вміння прогнозувати тенденції їх розвитку на сьогодні і на майбутнє.

2 Питання. Риси східної деспотії.

1. необмежена влада правителя 2. обожествління царя, беззаререче виконання його волі 3. світська і церковна влада об'єднані в одній особі - царі 4. наявність багаточисельного бюрократичного апарату 5. придушення особи, відсутність прав і свобод 6. панування общинних відносин

3. Закони Хаммурапі були знайдені французькими археологами в 1901—1902 роках в Сузах (територія стародавньої Месопотамії). Закони вибиті клинописом на обох сторонах стовпа на класичному вавилонському діалекті аккадської мови.  У центрі уваги законів господарські, економічні й сімейні відносини. Обмежуються й регламентуються приватновласницькі відносини, затверджується державний контроль над господарським життям. Основна увага приділена опису покарань за різні правопорушення. Закони передбачають сувору систему покарань: практично будь-яка крадіжка карається смертною карою. Структура  ст.1-5 — суд та судочинство; спрямовані проти сваволі та тяганини у судах, встановлюється відповідальність недобросовісних суддів; ст.6-126 — питання власності, її захист, встановлюється покарання за посягання на неї; ст.127-195 — шлюб, сім'я, спадкування. Розглядаються питання про форми й умови укладання шлюбу, можливі умови багатоженства, розлучення, майнові та особисті відносини подружжя, передбачені різні злочини проти сім'ї, врегульовуються питання спадкування майна померлих; ст.196-214 — злочини проти особи, її життя, честі і гідності; ст.215-282 — норми щодо праці.

4.Державний лад стародавнього в.

Найбільш раньою формою держ. організації були міста-держави на чолі яких стояв правитель( енсі) Правитель міста відав храмовим, іригаційним та іншим будівництвом, стояв на чолі війська. У містах проходили общинні збори і засідання рад старійшин. Вони обирали і зміщали правителів, визначали обсяг повноважень прав. Виникає новий тип правителя- лугаль-гегемон., його влада виходила за межі окремого міста.

Царська охорона формувалася з професійних воїнів(редумів, баїрум), які за свою службу отримували в користування майно "ілку".

5.Сусп.Лад Ст. В.

Суспільство поділялося на 2 групи: вільних і рабів.

Вільні люди поділялися:

-вільні повноправні-авілум-вільні общинники, які мали своє майно, свою земельну ділянку і несли повинності на користь держ.

-вільні неповноправні-мушкенум-люди віьні, але економ. залежні, яякі втратили зв*язок з общиною, не мали своєї землі

-тамкари-це торговці, купці, лихварі, кредитори

-воїни: редуми(важкоозброєні) і баїруми(легкоозброєні)

Раби(вардуми). До них ставились як до худоби: їх таврували, відрубували їм вуха, карали на розсуд господаря, приносили в жертву.

6.Правове становище вільних л. За з. Хам.

Мушкетуми були предметом особливого піклування з боку царської юстиції. На умовних соц. сходах вони стояли дещо відокремлено від авілумів: закони "дешевше" оцінювали їх майно, заподіяні їм тілесні ушкодження. Але земельна власність мушкенумів охоронялася поряд з храмовою і палацовою. У разі розлучення з дружиною вони сплачували лише третину суми, яку мали сплачувати у такому разі повноправні общинники. Майнові права авілумів і мушкенумів захищалися однаково, а їх тілесні ушкодження по-різному. Законодавець вважав застосування таліону найвищою справедливістю. До авілума у разі заподіяння ним тілесних ушкоджень мушкенуму таліон не застосовується. У зв`язку з цим можна стверджувати,що незважаючи на те, що Хаммурапі обіцяв захищати слабкого від посягнень сильного, він робив це диференційовано.

За правовим статусом тамкари і селянини стояли поруч.

Законодавеь турбувався про армію. Воїни знали, що якщо вони потраплять у полон, їх майно чекатиме на них, потрібно лише повернутися додому. Закони захищали воїнів від зловживань з боку нижчих військових начальників, на яких чекала смерть за спробу привласнити наділ чи дарунок царя.