3. Соціально-політична та економічна динаміка життя українського суспільства у 2004-2008 роках.

Приводом до так званої «помаранчевої» революції стали масові фальсифікації під час президентської виборчої кампанії 2004 року, яка тривала з 3 липня 2004 року і була найбільш брудною і жорстокою за всю історію державної незалежності. Головними фаворитами вважалися лідер найбільшої парламентської фракції «Наша Україна» Віктор Ющенко і діючий прем’єр-міністр - кандидат від провладної коаліції Віктор Янукович.

Події «помаранчевої» революції сьогодні пояснюють по-різному і відношення до них різне. Проте беззаперечним є той факт, що на той час майже всі дорослі жителі України хоча і з різних причин та різною мірою були невдоволені тією ситуацією, що склалася в державі. У масових акціях на території України брали участь до 7 млн. громадян, але головним рушієм «помаранчевої» революції став київський Майдан, де протягом 17 діб (з 22 листопада по 8 грудня) тривали найгостріші події.

Врешті решт президентом України став В. Ющенко. Згодом 4 лютого прем’єр-міністром України було затверджено Ю. Тимошенко. Незважаючи на обіцянки уряду щодо покращення економічної ситуації в державі, максимальної ліквідації корупції і т. ін., результати його діяльності виявилися невдалими. З червня 2005 року почався спад промисловості у вугільній та нафтохімічній галузях. Погіршилася ситуація на селі. Після відставки уряду Ю. Тимошенко новому прем’єру Ю. Єханурову також не вдалося досягти відчутних змін на краще в економіці.

Черговою подією у політичному житті України стали вибори до Верховної Ради 26 березня 2006 року на пропорційній основі. Перша трійка переможців (Партія Регіонів – 32,14 %, Блок Юлії Тимошенко – 22,29 %, Народний Союз «Наша Україна» - 13,95 %) умовно поділила Україну на три частини: Схід, Південь та Крим голосували за Партію Регіонів, Правобережжя і Центр – за БЮТ, Західна Україна – за НУНС. Нажаль, перипетії парламентської боротьби зробили цей парламент майже недієздатним. Українське суспільство та світ з тривогою спостерігали за політичною лихоманкою, яка охопила політичні еліти України.

Наслідком цієї ситуації стали позачергові вибори до Верховної Ради 30 вересня 2007 року. На першому місці за кількістю голосів опинилася Партія Регіонів – 34,37 % (175 депутатів), на другому – БЮТ з 30, 71 % (156 депутатів), на третьому – НУНС з 14,15 % (72 депутати). Події, що відбуваються сьогодні на Україні, звичайно не означають поразку у напрямку до свободи, справедливості і достойного життя.

Проте динамічному розвитку України в позитивному напрямку заважають певні труднощі, серед яких слід в першу чергу відзначити:

відсутність провідної загальнонаціональної об’єднуючої ідеї як провідного фактору українського державотворення;

невизначеність міжнародної політики, яка зводиться до балансування між прагненням увійти до кола західних країн і традиційною лояльністю до Росії, постачання енергоресурсів якої для нас є життєво необхідним;

рекордні темпи зростання інфляції у 2008 році, що тягнуть за собою довгострокові негативні наслідки у національній економіці;

корумпованість та хабарництво в усіх гілках влади;

занепад моральних та духовних цінностей.

Таким чином, після здобуття Україною незалежності розпочався новий етап її розвитку. На складному шляху розбудови сучасної української державності спостерігається чимало прикрих помилок. Проте основним підсумком більш ніж сімнадцятирічного існування сучасної української держави має стати усвідомлення того, що стати дійсно незалежною та зайняти гідне місце в світовому співтоваристві можна лише за умов реальної демократизації власного суспільства, його політичної стабільності, якісного реформування економіки, забезпечення своїм громадянам належних соціальних стандартів і дотримання прав людини, відкритості та послідовності зовнішньої політики.