3. Директорія. Відродження унр

Вигнавши Скоропадського, Директорія з органу, що керував повстанням, почала перетворюватися на уряд відродженої Української Народної Республіки.

26 грудня 1918 р. Директорія видала Декларацію, обіцяючи експропріювати державні, церковні та великі приватні землеволодіння для перерозподілу їх серед селян. Було обіцяно відновити 8-годинний робочий день, провести вибори до Трудового конгресу, якому буде належати вища законодавча влада. Був призначений уряд - Рада Міністрів УНР на чолі з В. Чехівським.

Із поставлених цілей новому урядові вдалося здійснити небагато, оскільки він зіткнувся з масою внутрішніх й зовнішніх проблем.

Серед членів Директорії не було єдиної думки щодо основних напрямів найближчої політики. Виникло особисте суперництво між Винниченком та Петлюрою. Отримало розповсюдження таке явище як отаманщина. Якщо загальна чисельність підпорядкованих Директорії військ у грудні 1918 р. налічувала понад 100 тис. чоловік (за деяким даними близько 300 тис. чол.), то наприкінці січня 1919 р. вона скоротилася до 21 тис. чол.

Нова влада дуже швидко втрачала авторитет. Задекларовані в інтересах селян та робітників обіцянки не виконувалися, натомість здійснювалася поміркована політика.

Внутрішні негаразди поширилися на царину зовнішніх відносин.

Довіру Директорії висловив Всеукраїнський Трудовий Конгрес, що проходив у Києві 22-28 січня 1919 р. 22 січня Конгрес проголосив Акт злуки (об’єднання) Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР), що утворилася в листопаді 1918 р. під час розпаду Австро-Угорської імперії, з УНР. Однак цей акт, як і інші рішення Конгресу, також мав декларативний характер і не вплинув на розвиток подій.

В Україні ширився повстанський рух, але вже проти самої Директорії. Протягом літа-осені 1919 р. Директорія намагалася стабілізувати воєнно-політичну ситуацію, та в умовах агресії кількох іноземних держав це виявилося неможливим.

22 квітня 1920 р., уклавши Варшавський договір з Директорією про спільну боротьбу з більшовиками, Польща розпочала 25 квітня 1920 р. наступ на Україну. 6 травня 1920 р. був зайнятий Київ. Союз Директорії з Польщею викликав обурення навіть серед тих станів, котрі не співчували Радянській владі. У червні Червона Армія перейшла в наступ, звільнила Київ і стала успішно просуватися на захід. У Ризі 12 жовтня 1920 р. між Радянською Росією і Польщею був укладений договір про перемир'я і попередні умови миру. Польський фронт був ліквідований. 18 березня 1921 р. між РСФРР, УСРР, Білорусією і Польщею був підписаний Ризький договір, за яким до Польщі за "лінією Керзона" відійшло 46 тис. км² території західноукраїнських земель, а кордон між Радянською Україною і Польщею проходив по річці Збруч.

Таким чином, внутрішній хаос та несприятливі зовнішні обставини остаточно визначили поразку Директорії.

4. Українська радянська держава

Другий прихід більшовиків до влади в Україні хронологічно охоплює кінець березня – початок квітня 1919 р. - кінець літа 1919 р. Радянська влада в цей час була відновлена на більшій частині території України. Безпосереднє керівництво відновленням Радянської влади здійснював Тимчасовий робітничо-селянський уряд України. Згідно з декретом уряду радянська Україна стала називатися не Українською Народною Республікою, а Українською Соціалістичною Радянською Республікою (УСРР).

Стосовно політичних опонентів більшовики широко застосовували репресії. Впроваджувалися заходи щодо вилучення з ужитку в державних і культурно-освітніх установах української мови.

В Україні під керівництвом вищих органів влади РСФРР відбувалася жорстка централізація управління, збройних сил, промислового потенціалу, фінансів, залізниці, телефону, телеграфу тощо.

З відновленням радянської влади в Україні почала проводитися політика «воєнного комунізму», котра склалася на той час у Росії, та мала на меті замінити ринкову економіку директивно керованою.

По Україні прокотилася хвиля селянських заворушень, на які уряд відповідав репресивними заходами.

Ослабленням більшовицької влади скористалися білогвардійські війська генерала А.І. Денікіна, які навесні 1919 р. активізували свої дії в Україні і до кінця літа майже вся Україна опинилася в їхніх руках. Все ж, наприкінці 1919 р. Червона Армія здобула перемогу над денікінцями. На Україні вже втретє – остаточно відновлювалася Радянська влада.

У 1920 р. більшовики відновили в Україні політику «воєнного комунізму», яку проводили роком раніше. Було відновлено продовольчу диктатуру та державну монополію на хліб, а в лютому 1920 р. - продовольчу розверстку.

Сільське господарство України ввійшло в стан глибокого занепаду.

Послідовним супутником політики «воєнного комунізму» була система «червоного терору».

Таким чином, у роки громадянської війни за допомогою зброї, терору та репресій відбулося фактичне приєднання України до радянської Росії. Державна партія розповсюдила на Україну чинну в Росії та підконтрольну собі систему органів влади й управління, упровадила політику «воєнного комунізму», замінюючи ринкову економіку директивно керованою, шляхом червоного терору усувала всіх незгідних із більшовицьким режимом.

Українська національно-демократична революція зазнала поразки.

Втім протягом 1917-1920 рр. українці використали ще один шанс щодо свого перетворення в сучасну націю: певний час у них була власна державність, досвід утворення якої міцно вкарбувався в історичну пам’ять українського народу.

Лекція 10. Тема 10. Україна в 20-30-х роках ХХ століття

Україна в період нової економічної політики. Індустріалізація в Україні в 30-ті роки. Перший п'ятирічний план розвитку народного господарства. Сутність сталінського "стрибка в індустріалізацію". Етапи здійснення індустріалізації. Підсумки індустріалізації та її значення.

Запровадження методів насильницької колективізації сільського господарства в Україні. Розселення держави. Наслідки колективізації. Голод 1932-1933 рр.

Становище в сфері культури в 20-30-ті рр. Деформуючий вплив культу особи Сталіна на ідеологію та культуру.

Затвердження сталінського тоталітарного режиму в Україні в 30-ті роки. Адміністративний устрій України. Зміни в соціально-класовій структурі суспільства. Демагогічний характер Конституції УРСР 1937 р. Масовий терор і згортання демократії. Наслідки репресій.

Західна Україна у 20-30-х роках.

Мета заняття:

Навчальна: формування уяви про особливості соціально-економічного та політичного розвитку України в 20-30-х рр. ХХ ст., сутність тих процесів, що відбувалися в радянській Україні в зазначений період.

Розвиваюча: розвиток умінь порівнювати, пояснювати, аналізувати, узагальнювати і критично оцінювати історичні факти та діяльність осіб, спираючись на здобуті знання, а також на основі альтернативних поглядів на проблеми.

Виховна: виховання неприйняття тоталітарних проявів будь-якої влади у будь-який час, гуманізму та демократизму, активної життєвої позиції, засудження репресивно-карального характеру радянської держави.

Основні поняття: нова економічна політика, продподаток, "військово-політичний союз", аренда, держбюджет, конфесія, "форсована індустрілізація", госпрозрахунок, колективізація, голодомор, "українізація", тоталітаризм, інтегральний націоналізм, пацифікація.