3. Україна в період російської революції 1905-1907 рр.

Першим днем революції стало 9 січня 1905 р., коли царські війська розстріляли в Петербурзі мирний хід робітників до царя з петицією про поліпшення умов життя («Кровавое воскресенье»).

На заводах і фабриках України розпочалися страйки на підтримку робітників Петербургу. 12 січня застрайкували робітники Київської фабрики металевих виробів № 4, заводів Гретера й Криванека. Незабаром страйки перекинулися на підприємства Катеринославу, Харкова, Горлівки, Юзівки, Маріуполя, Одеси та інших міст України.

Не стояло осторонь революційної боротьби й селянство. У лютому-березні 1905 р. почалися повстання селян в Чернігівській, Сумській та інших губерніях. Весною та влітку 1905 р. відбулося близько 1700 селянських виступів, що зводилися, в основному, до розграбування та спалення маєтків ненависних поміщиків.

Повстання перекинулися на армію. У червні 1905 р. відбувся заколот на панцирнику «Потьомкін» в одеському порту.

Протягом весни й літа 1905 р. країну охопила наростаюча хвиля страйків. Її апогеєм став загальний жовтневий страйк.

В умовах наростаючого тиску цар 17 жовтня 1905 р. підписав Маніфест, у якому дарував народу політичні свободи – свободу особистості, свободу совісті, зборів, союзів, обіцяв скликати законодавчу думу. Це було рівноцінно Конституції.

Московська Рада робітничих депутатів на чолі з більшовиками закликала розпочати 7 грудня 1905 р. загальний політичний страйк, який 9 грудня переріс у збройне повстання. Російських робітників підтримали робітники Харкова, Катеринослава, Олександрівська, Горлівки.

Події жовтня-грудня 1905 р. були кульмінацією революції, після чого вона почала спадати. В наступ пішла реакція, посилилися репресії - каральні експедиції, арешти, обшуки тощо.

Під час революції в Україні поруч із соціальними вимогами постало на порядок денний українське національне питання. Розпочався рух за відміну Валуєвського циркуляра та Емського указу.

Яскравим проявом активізації національно-культурного руху стало виникнення у Придніпров’ї дев’яти «Просвіт» і тридцяти її філій. Ці культурно-просвітницькі організації відкривали бібліотеки, проводили літературні читання та музичні вечори, Шевченківські свята тощо.

Проголошення Маніфесту 17 жовтня зробило можливим проведення виборів у законодавчу Думу з залученням усіх верств населення.

Навесні 1906 р. в Петербурзі почала працювати І Державна Дума. І Дума працювала два місяці та була розпущена царем.

На початку 1907 р. відбулися вибори в ІІ Державну Думу. Але в процесі думської діяльності Українській думській громаді не вдалося задовольнити свої вимоги: парламентаризм був не до вподоби Миколі ІІ, і 3 червня 1907 р. було опубліковано царський Маніфест про розпуск ІІ Державної думи і новий закон про вибори до ІІІ Думи. Саме з цим днем пов’язують поразку революції. Представники українських партій не потрапили до складу ІІІ та ІУ Дум, і українське питання, таким чином, майже цілком ігнорувалося.

Третьочервневий виборчий закон надавав абсолютну перевагу поміщикам та великій буржуазії, зводив нанівець виборену у 1905 р. демократію. У багатьох районах Російської імперії було впроваджено «особливий» стан. Зокрема, в Україні Катеринославська, Полтавська, Таврійська, Харківська, Чернігівська та Херсонська губернії тривалий час перебували в стані посиленої охорони. Розпочався період репресій щодо учасників революції («столипінщина»).

Таким чином, упродовж розгортання в Наддніпрянщині революційних подій 1905-1907 рр. виявилися нові суспільно-політичні явища та тенденції, що сприяли формуванню історичного досвіду українців у справі осмислення та вироблення ефективних способів вирішення українського національного та інших суспільно-політичних питань і в подальшому суттєво вплинули на історичну долю українців.

Лекція 9. Тема 9. Національно-визвольна революція і громадянська війна в Україні

Лютнева революція в Росії. Центральна Рада й формування української державності. Жовтневий більшовицький переворот у Петрограді і проголошення Української Народної Республіки (УНР). Збройна боротьба радянської Росії проти УНР.

Брестський мир та прихід в Україну австро-німецьких військ. Українська держава гетьмана П.Скоропадського.

Директорія. Відродження УНР. Проголошення об'єднання УНР і Західноукраїнської Народної Республіки.

Відновлення більшовицької диктатури в Україні. Перша Конституція УРСР. Причини громадянської війни на Україні та її основні етапи. Політика радянської влади в Україні у 1919 році.

Боротьба з білогвардійськими військами та іноземними воєнними інтервентами на півдні України. Антибільшовицький повстанський рух. Н.Махно. Т.Григор'єв.

Кінець громадянської війни. Розгром Врангеля, вигнання білополяків. Ризький мирний договір і вирішення українського питання.

Мета заняття:

Навчальна: аналіз сутності процесів виникнення і діяльності різних національно-державних утворень, що існували в Україні протягом 1917-1920 р.р.

Розвиваюча: розвиток умінь зіставляти історичні події, процеси за періодами (епохами), орієнтуватися в науковій періодизації історії; порівнювати, пояснювати, аналізувати, узагальнювати і критично оцінювати історичні факти та діяльність осіб, спираючись на здобуті знання, а також на основі альтернативних поглядів на проблеми.

Виховна: виховання активної життєвої та політичної позиції, відповідальності за долю української державності

Основні поняття: З'їзд Рад, республіка, гетьманська держава, Директорія, білогвардійці, більшовики, диктатура, універсал, автономісти-федералісти, Центральна Рада, Тимчасовий Уряд, Генеральний Секретаріат, державний переворот, громадянська війна, "воєнний комунізм".