1. Соціально-економічна ситуація в Наддніпрянській Україні на початку хх ст.

На відміну від Австрійської імперії, українські землі в складі Російської імперії були одним із найрозвиненіших у економічному відношенні її регіонів. Тут наприкінці ХІХ - поч. ХХ ст. сформувалися такі великі промислові центри, як Донецький вугільно-металургійний, Криворізький залізорудний, Нікопольський марганцевий басейни, Південно-Західний цукровиробний район, що свідчило про складання певної спеціалізації в Наддніпрянщині.

На Україну приходилося 70% загальноросійського видобутку кам’яного вугілля, 75 % залізної руди, тут вироблялося 68% чавуну, 50% сталі.

У металургійній, гірничій та машинобудівній галузях промисловості домінував іноземний капітал. Чверть іноземних інвестицій у промисловість Російської імперії припадала на Україну.

Високою була концентрація промислового виробництва. Концентрація промислового виробництва значно прискорила процес формування потужних монополій - союзів підприємців (картелів, синдикатів, трестів), що виникали на ґрунті концентрації капіталу та зосереджували в своїх руках виробництво чи збут, чи те й інше разом, будь-якого товару з метою встановлення панування в тих чи інших галузях економіки та одержання максимального прибутку («Продвагон», «Продамет», «Продруда», «Трубопродажа», «Продвугілля» та інші).

Активно розвивалися банки, діяльність яких, головним чином, була пов’язана з промисловістю, що свідчить про зрощування промислового капіталу з фінансовим (Азовсько-Донецький, Російсько-Азіатський, Міжнародний банк, Російський торгово-промисловий).

Характерною рисою розвитку української промисловості була її підпорядкованість імперському центрові, який розглядав Україну як потужну сировинну базу.

Характерові економічного розвитку відповідала розстановка класових сил. На початку ХХ ст. збільшувалася чисельність буржуазії та пролетаріату. Загалом пролетаріат у Наддніпрянщині формувався за рахунок українців, росіян, поляків, чехів, угорців та людей інших національностей. Частка українців серед пролетаріату становила близько 70%.

Як і раніше, Україна залишалася сільськогосподарським районом Російської імперії. У сільському господарстві панувало велике поміщицьке землеволодіння. На капіталістичні рейки господарювання перейшла тільки частина поміщиків.

Переважну більшість населення України становило селянство, у складі якого спостерігалася різка диференціація.

Вирішити проблему малоземелля Столипін запропонував шляхом переселення селянства на вільні землі за Урал, на Схід. Протягом 1906-1910 рр. понад 3 млн. українських селян змушені були залишити Україну в пошуках землі.

2. Виникнення політичних партій Наддніпрянщини

Наприкінці ХІХ ст. відбувається політизація національного руху на східноукраїнських землях. Виникає ціла низка політичних партій. Революційна українська партія (РУП) утворена в 1900 р. у Харкові. Фундаторами партії були Д. Антонович, Л. Мацієвич, М. Русов та інші, а першим програмним документом - праця М. Міхновського «Самостійна Україна».

У 1902 р. частина партійців на чолі з М. Міхновським вийшла з РУП та створила Українську народну партію (УНП). Вона виступала за побудову незалежної національної держави.

У 1904 р. частина рупівців на чолі з М. Меленевським та О. Скоропис-Йолтуховським утворили Українську соціал-демократичну спілку як складову частину РСДРП.

У грудні 1905 р. частина РУП на чолі з М. Поршем, В. Винниченком та С. Петлюрою утворила Українську соціал-демократичну робітничу партію (УСДРП).

У 1904 р. з ініціативи Є. Чикаленка було утворено Українську демократичну партію (УДП). У 1905 р. УДП та УРП об’єдналися в одну організацію – Українську радикально-демократичну партію (УРДП).

Крім національних партій, в Україні активно діяли загальноросійські політичні партії: Російська соціал-демократична робітнича партія (РСДРП), Партія соціалістів-революціонерів (ПСР, есери). Після виходу царського Маніфесту від 17 жовтня 1905 р. у Росії були створені ліберальні партії: Конституційно-демократична партія (КДП, кадети), Союз «17 жовтня» (октябристи). На противагу революційному рухові виникають праві монархічні організації «Союз руського народу» й «Союз Михаїла Архангела» (чорносотенці). В містах України загальноросійські політичні партії користувалися значно більшим впливом, ніж власне українські.