ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 1.

Україна: родово-племенні часи, княжа доба ТА

Середньовіччя

Тема 1. Початок людської цивілізації на території України

Тема 2. Українська державність у VI - першій половині XIV ст.

Тема 3. Литовсько-польська доба в історії України

Тема 4. Козацтво та його роль у боротьбі українського народу за незалежність. Визвольна війна середини ХVІІ ст.

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 2.

Україна ЗА ЧАСІВ НОВОЇ ТА НОВІТНЬОЇ ІСТОРІЇ

Тема 5. Епоха Руїни і Гетьманщини

Тема 6. Україна у складі Російської імперії в ХІХ ст.

Тема 7. Західноукраїнські землі у складі Австро-Угорщини.

Тема 8. Соціально-економічний та політичний розвиток України на початку ХХ ст. Революція 1905-1907 рр.

Тема 9. Національно-визвольна революція і громадянська війна в Україні

Тема 10. Україна в 20-30-х роках ХХ століття

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 3.

Україна ЗА ЧАСІВ НОВІТНЬОЇ ІСТОРІЇ

Тема 11. Україна в Другій світовій війні

Тема 12. Україна у роки відбудови і подальшого розвитку народного господарства ( середина 40-60-х років)

Тема 13. Соціально-економічні процеси і політичний стан в Україні у другій половині 60-х - першій половині 80-х рр.

Тема 14. Україна на шляху суверенітету і незалежності

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 1.

Україна: родово-племенні часи, княжа доба ТА

Середньовіччя

Лекція 1. Тема 1. Початок людської цивілізації на території України

Первісні люди: виникнення, спосіб життя, знаряддя праці, розселення. Родоплеменний лад та його особливості.

Рання історія українського етносу. Племена трипільської культури. Кіммерійці, таври, скіфи, сармати; їх державні об'єднання. Античні міста. Готська держава.

Походження східних слов'ян, виникнення союзів племен. Держава антів. Символи та атрибутика слов'ян, їх культура і вірування.

Мета:

Навчальна: формування уяви про періодизацію історії України та риси й особливості першого етапу, що складає зміст теми;

Розвиваюча: розвиток історичного мислення, умінь логічно та послідовно висвітлювати питання, аналізувати, доводити, узагальнювати; формування пізнавальних інтересів;

Виховна: виховання почуттів національної гідності, патріотизму.

Основні поняття: антропогенез, первинне стадо, родо-племенна община, матріархат, патріархат, класове суспільство, венеди, анти, етнос.

Тези лекції

Епоха первісного суспільства – найбільш тривала і найменш вивчена епоха в історії людства. Відсутність письмових джерел не дозволяє реконструювати і простежити хід найважливіших подій того часу. Але, спираючись на дані археології, антропології, етнології та інших наук, дослідникам вдалося вивчити окремі сторони еволюції первіснообщинного ладу.

Найдавніша людина з’явилася на Землі 2,6 млн. років тому. Найбільш ранні сліди її перебування на території сучасної України, датують 1 млн. років до н.е.; цей час відповідає нижньому палеоліту, що завершився приблизно 100 тис. років тому. Нижній палеоліт відмічений появою первісного людського стада – праобщини, перших штучних колективних помешкань і перших кам’яних, кістяних і дерев’яних знарядь праці. Універсальним знаряддям праці архантропа стало кам’яне рубило. Архантропи полювали, займалися риболовством і збиральництвом.

Середній палеоліт (100 тис. до 40 тис. років тому). В цей період розміри кам’яних рубил стали значно меншими, з’явилися нові види знарядь праці - скребла, гостроконечники, проколки і шила. Зароджуються релігійні уявлення, виникає образотворче мистецтво.

Верхній палеоліт (40 тис. – 12 тис. років тому) і мезоліт (середній кам’яний вік, X – VIII тис. до н. е.) характеризуються виникненням людини сучасного вигляду, на зміну праобщині прийшли рід і родова община, з’явився інститут шлюбу. Асортимент знарядь праці збільшився в 3 – 4 рази, з’явилися вкладишеві знаряддя. Відбувся розподіл праці за статтю і віком. Чоловіки були переважно мисливцями і рибалками, жінки займалися збиральництвом і вихованням дітей, вели домашнє господарство. Житла - печери, землянки або великі колективні житла, покриті гілками і шкурами. Було вивиготовлення найпростішого одягу зі шкіри убитих тварин.

Ранньопервісним общинам були характерні колективна власність на землю, мисливські загороди, риболовецькі загати, здобич житла, їжі і вогню, зрівняльний розподіл продуктів. Кожна община вибирала собі ватажка. З’явилися соціальні норми та релігійні уявлення.

Неоліт (новий кам’яний вік, VII – IV тис. до н. е.) характеризується розвитком відтворюючого господарства ранніх землеробів або землеробів – скотарів. Перехід від привласнюючого господарства до відтворюючого став найбільшим всесвітньо історичним досягненням первісної економіки, основою всієї подальшої еволюції людства. Організація влади в епоху неоліту зберігала основи первісного народовладдя. Важливіші питання вирішували на народних зборах.

В епоху (мідно – кам’яний вік, IV – III тис. до н. е.) на зміну мотичному землеробству приходить землеробство з використанням рала і тяглової сили. Нарівні з кам’яними знаряддями праці в господарстві починають застосовувати знаряддя, зроблені з міді.

Найвідомішою археологічною культурою епохи енеоліту на Україні була так звана трипільська культура. Поселення трипільської культури розташовувалися на плато, іноді зміцнювалися валами й ровами. Відомі двоповерхові житла. Частина приміщень, що служила для житла, опалювалася печами і мала круглі вікна, частина використовувалася під комори.

Основне заняття – землеробство й скотарство, значну роль відігравали полювання й рибальство, розвивалася техніка обробки міді. Трипільці займалися гончарством, ткацтвом, деревообробкою, виробленням шкір. Перебували в стадії переходу від матріархату до патріархату.

Бронзовий вік (рубіж III – II тис. – початок I тис. до н. е.) характеризується появою кочового скотарства в зоні євразійських степів. В галузі металургії на зміну міді приходить бронза. У Донбасі формується перший на Україні центр металургії, а в Карпатсько – Дунайському регіоні – кілька центрів металообробки. Виникають ремесла з виробництвом товарів для обміну або продажу.

З початком залізного віку (I тис. до н. е.) відбувається поступове розкладання первіснообщинного ладу та визрівання інститутів класового суспільства.

Перші класові рабовласницькі держави на території України виникли в Північному Причорномор’ї та Криму.

З X по VII ст. до н. е. кочові племена кіммерійців займали широку степову територію між Доном і Дністром, а також Кримський і Таманський півострови.

У VII ст.. до н. е. На зміну кіммерійцям в українські степи зі сходу приходять – скіфи.

У III ст. до н. е. в українські степи почали вторгатися кочові племена сарматів.

Внаслідок Великої грецької колонізації в Північному Причорномор’ї в VII – V ст. до н. е. виникло багато грецьких полісів (міст – держав): Тіра, Ольвія, Херсонес, Феодосія і Пантікапей (нині Керч). Вони були рабовласницькими республіками, центрами ремесла і торгівлі, посередниками у відносинах між високою античною цивілізацією Середземномор’я і варварською периферією.

2. Походження і територія розселення східних слов’ян. Анти.

Походження та прабатьківщина слов’ян є більш ніж складною і трактується в науці вельми неоднозначно. Існують дунайська, карпато-дунайська, вісло-одерська та багато інших міграційних концепцій слов’янського етногенезу.

Інша концепція – автохтоністська, наголошує на думці, що слов’яни сформувалися з корінного найдавшіного населення тих земель, де вони живуть. Звертає на себе увагу якісно нова концепція слов’янського етногенезу, що створена на підставі археологічного матеріалу київської школи дослідників. Формування слов’янського етносу, на їх думку, мало поетапний характер і здійснювалось протягом тривалого часу шляхом інтеграції з іншими етнокультурними групами. Східні слов’яни були однією з трьох груп давніх слов’ян (венеди, анти, склавини), що виділилися зі спільнослов’янської етнолінгвістичної спільноти. Загальні риси їхнього етнічного вигляду сформувалися в VI – IX ст. на території Східної Європи в результаті перегрупування слов’янських племінних об’єднань: антів, склавинів, дулібів й інших. Анти займали зону лісостепу між Дністром і Дніпром та на схід від Дніпра. Вони знали орне землеробство, осіле скотарство, ремесло, видобуток і обробку заліза, високорозвинене гончарство, ювелірне ремесло, обробку каменю, кістки, ткацтво тощо. В антів існувала внутрішня та зовнішня торгівля. Для грошового обігу використовували срібні римські монети.

Майнове розшарування в антів простежується за численними скарбами монет і дорогоцінних речей. Великого розвитку досягло рабовласництво. У III – IV ст. в антів створюється держава.

Анти мали сильну військову організацію. З початку VI ст. анти вели наступ на балканські володіння Візантії. На початку VII ст. місце антів зайняло нове об’єднання – Русь.

3. Заняття, вірування і соціальна структура східних слов’ян.

Східні слов’яни займалися польовим орним землеробством, осілим скотарством, полюванням, рибальством, бортництвом й іншими промислами. Розвивалися ремесла (видобуток заліза, ковальська, ювелірна, гончарна справа тощо). Торговельні зв’язки підтримувалися на шляху „з варяг у греки” й уздовж Волги. З давніх часів у слов’ян виникли укріплені міста, які з часом стали політичними, економічними та культурними центрами. Серед них Переяслав, Чернігів, Турів. На межі V – VI ст. виник і Київ. У IX – X ст. на східнослов’янських землях виникли союзи, що очолювалися місцевими князями племен: поляни, древляни, жителі півночі, ільменські словени, кривичі, дреговичі, радимичі, в’ятичі, уличі, тиверці та інші.

Східні слов’яни були язичниками. У VI – IX ст. слов’яни ще жили родоплемінним ладом, однак прискорюється майнова і соціальна диференціація, що вело до появи антагоністичних класів і ранніх політичних (державних) утворень.

Лекція 2. Тема 2. Українська державність у VI - першій половині XIV ст.

Передумови утворення держави на Русі. Зростання ролі Києва. Соціально-економічне та політичне становище Київської Русі. Прийняття християнства. Піднесення Київської держави за часи Ярослава Мудрого.

Феодальна роздробленість Київської Русі, її причини. Утворення Галицько-Волинського князівства, його політичний соціально-економічний розвиток.

Боротьба Русі проти монголо-татарської навали. Золото-ординське іго. Ідея єдності Русі.

Культура Київської Русі. Значення терміну "давньоруська" (народність, культура, державність) в становленні українського етносу: проблеми, дискусії, сучасні оцінки.

Мета заняття:

Навчальна: засвоєння знань про: - закономірність виникнення держави у східних слов’ян на межі ІХ - Х ст.;- здатність східних слов’ян, як і інших народів Європи, до державотворення;- роль Галицько-Волинського князівства у формуванні української народності;- культуру Київської Русі як яскраве та багатогранне явище в розвитку слов’янських народів;

Розвиваюча: розвиток пізнавального інтересу, історичного мислення, умінь логічно та послідовно висвітлювати питання, аналізувати, доводити, узагальнювати;

Виховна: виховання національної самосвідомості, патріотизму.

Основні поняття: держава, нормани, ранньофеодальна монархія, великий князь, боярська дума, посадники, військова дружина, смерди, рядовичи, закупи, панщина, оброк, хрещення, феодальна роздробленість, князівство, народність, культура.

Тези лекції