7.4. Порушення потягів

У підлітковому віці відбувається розвиток ціннісно-мотиваційної сфери особистості. Швидкий темп ста­тевого дозрівання приводить до інтенсивного статево­го потягу, який унаслідок соціальних умов не може бути реалізованим.

У багатьох підлітків відбувається перше знайомство з алкоголем та наркотичними речовинами. Наявні також потяги до бродяжництва, підпалів та інші види порушень потягів. Як ізольований розлад ці стани трапляються рідко, частіше—як симптоми інших за­хворювань. Ці порушення бувають при різноманітних психопатіях, неврозах, шизофренії; як короткочасні епізоди можуть спостерігатись і при акцентуаціях ха­рактеру.

Порушення потягів має складні психологічні та фі­зіологічні детермінанти. Спільним для всіх типів пато­логії потягів є те, що вони мають глибинну підсвідому природу. В свідомості виникає стійке, іноді непере­можне прагнення здійснити певні дії. Після їх здій­снення підліток переживає змішане почуття — задово­лення й докори совісті, якщо дія має аморальний чи протиправний характер.

З психоаналітичної точки зору порушення потягів є засобом реалізації статевого потягу. При біхевіорист-ському (поведінковому) підході звертається увага на виникнення випадкового умовно-рефлекторного зв'язку між певними діями й позитивними емоціями та за­кріпленням цього зв'язку. В концепціях дизонтогенезу порушення пов'язуються з нерівномірним розвитком сфери потягів та гальмівних механізмів. На нашу дум­ку, вірогідний збіг нерівномірного розвитку сфери по­тягів і зовнішніх стимулів, які закріплюють саме це, а не інше порушення.

Розглянемо докладніше деякі види порушення по­тягів. Втечі та бродяжництво часто трапляються в під­літковому віці і можуть бути ситуативно зумовленими та пов'язаними з патологічними потягами до бродяж­ництва.

Ситуативно зумовлені втечі поділяються на імпуль­сивні, емансипаційні та демонстративні. Імпульсивні втечі виникають як відповідь на стресову, загрозливу ситуацію. Якщо підліток побоюється покарання за якийсь проступок, він намагається уникнути його. В цих випадках підліток здійснює втечі, як правило, сам. Він залишається в межах міста, ночує на горищах та в підвалах. У подальшому цей поведінковий стерео­тип може закріплюватися й повторюватися при будь-яких труднощах. При дослідженні особистості таких підлітків наявний нестійкий і лабільний типи акцен­туації характеру. Умови виховання здебільшого надто вимогливі, за типом домінуючої гіперпротекції.

Емансипаційні втечі виникають як прагнення до різноманітності, ризику й пригод. Спонукає до втечі прагнення позбутися способу життя, що вже надоку­чив, опіки та повчань дорослих. Втечі здебільшого здійснюються в компанії з 2—3 приятелів, при цьому можливі подорожі на великі відстані або за межі міс­та, коли підлітки живуть біля річки чи в лісі в курені. Часто втечам передують інші порушення поведінки — шкільні прогули, пиятики, дружба з асоціальними під­літками. При патопсихологічному обстеженні особис­тості цих підлітків виявляється гіпертимний, гіпертим-но-нестійкий, циклоїдний тип акцентуацій.

Демонстративні втечі здійснюються з метою при­вернення чи повернення уваги матері або об'єкта закоханості, або щоб посісти привілейоване місце серед однолітків. Втечі здійснюються недалеко і нена­довго в ті місця, де підлітка напевно будуть шукати. Цей тип утеч часто закріплюється у вигляді стійкого поведінкового стереотипу. При патопсихологічному обстеженні таких підлітків спостерігається істеро'ід-ний, істеро-лабільний тип акцентуацій.

Втечі як порушення потягів виникають без будь-яких видимих причин, за нормальних сімейних взає­мовідносин. Перші втечі з дому можуть бути ще в дошкільному віці, але найбільшої інтенсивності дося­гають у підлітків. Вони несподівано ідуть з дому, можуть подорожувати по всій країні. Підлітки перед втечею відчувають занепокоєння, непереборне бажан­ня піти. До деякої межі підліток може протистояти такій потребі, але потім все одно здійснює втечу. Після зменшення потреби підлітки часто самостійно повертаються додому, обіцяють «так більше не роби­ти», але потім втечі повторюються.

При патопсихологічному обстеженні цих підлітків наявна шизоїдна чи нестійка психопатія (інколи епі-лептоїдна); часті симптоми органічного ураження ЦНС. При виявленні вираженої інертності психічних процесів, епілептощних змін особистості обов'язкова консультація психіатра — не виключено, що втечі пов'язані зі зміненими станами свідомості.

Потяг до підпалів (залежно від інтенсивності проя­вів і психологічного змісту) трапляється як при акцен-туаціях, так і при психічних захворюваннях. Психоло­гічний зміст цих дій різний. Підпали можуть бути елементом делінквентної поведінки — як намагання помститися, налякати, розважитися. Вони здійсню­ються делінквентними компаніями, нерідко в стані алкогольного сп'яніння. Спостерігаються в підлітків з нестійкою та гіпертимною акцентуацією.

Потяг до підпалів задовольняє потребу підлітка в розрядці психічної напруженості, отриманні задово­лення. Іноді задоволення досягається спогляданням будь-якого вогню; інколи позначається вибірковістю (наприклад, підпалюються тільки сидіння в електрич­ках). Здійснюються ці дії наодинці, в деяких випадках їм передує наростання психічної напруженості, дратівливість. При патопсихологічному обстеженні цих під­літків фіксуються риси епілептоїдного або шизоїдного типу з високим ризиком психопатії, інколи наявне викривлення процесів мислення. При виявленні пато­логічного потягу до підпалів необхідна консультація психіатра з метою відповідного лікування.

Патологічний потяг до крадіжок (клептоманія) рід­ко трапляється в підлітків, частіше крадіжки є елемен­том делінквентної поведінки.

Алкоголізм (потяг до вживання спиртних напоїв) як сформоване захворювання у підлітків трапляється рід­ко. Головною проблемою є раннє вживання алкоголю. Багато хто з підлітків із делінквентною поведінкою вживають алкоголь, щоб сп'яніти, але алкоголізм фор­мується не в усіх. Вибіркова чутливість до алкоголю пов'язана з генетичними та обмінними факторами, а також із певними типами особистості. Найчастіше ал­коголізм виникає у нестійких та епілептощних підліт­ків. Нестійкі підлітки починають випивати в делін-квентних компаніях, де випивка є постійною розва­гою. Поступово алкоголь перетворюється на постій­ний атрибут веселощів, відпочинку. Формується пси­хічна, а пізніше й фізична залежність. Пиятики стають регулярними, підліток занедбує навчання, працю, здій­снює правопорушення з метою «дістати на пляшку».

При патопсихологічному обстеженні таких підліт­ків спостерігається поєднання ознак органічного ура­ження ЦНС (порушення обсягу уваги, координації ру­хів, механічної пам'яті) з нестійкою чи нестійко-гіпер-тимною акцентуацією. Самооцінка у цих підлітків зде­більшого завищена. Симптоматично, що підліток не надає значення своїм пиятикам, не сприймає їх як хворобу. При вираженій епілептоїдній психопатії пер­ші вживання алкоголю переносяться важко: з напада­ми злоби, головного болю, порушеннями пам'яті (під­літок не пам'ятає окремих епізодів своїх дій у період сп'яніння). Незважаючи на це, може виникнути потяг до спиртного, потреба напитись «до відключення». Підліток одразу починає вживати міцні спиртні напої у великих дозах. Часто бувають випивки наодинці, вживання дешевих сурогатів. При патопсихологічному обстеженні наявні інертність психічних процесів, по­рушення переключення уваги.

Рекомендовані заходи залежать від структури алко­голізації: у випадку одноразового вживання алкоголю необхідно провести раціонально-роз'яснювальну бесі­ду. Якщо пиятики входять у структуру делінквентної поведінки, необхідні нагляд і контроль батьків, мілі­ції, шкільного психолога. При формуванні алкоголь­ної залежності обов'язкова консультація нарколога чи психіатра.

Одним із різновидів порушення потягів є вживання наркотичних речовин, яке досить часто починається в підлітковому віці. Так, згідно з соціологічними опиту­ваннями, серед школярів пробували наркотики 5,5 %, учні ПТУ — 10,2 %, учні технікумів — 13,5 %.

У вживанні наркотичних речовин велику роль ві­діграє акцентуація характеру та мікросоціальні умови (перебування в делінквентному середовищі, прожи­вання в районах, де поширене вживання наркотичних речовин). Виникнення наркозалежності значною мі­рою зумовлене біохімічними факторами — «готовніс­тю» організму до приймання та включення в обмін речовин саме цього наркотику. Нами виявлений та­кож феномен психологічної готовності (до вживання психотропних речовин). Це питання було розглянуто в розділі 6. Дослідженням залежності частоти та типу нарковживання від акцентуацій присвячені праці В. Бітенського, О. Лічко, Б. Херсонського та ін.

Гіпертимні підлітки часто вживають «за компанію» різні наркотичні речовини, визнані в їхньому мікросе-редовищі. Привабливими для них є інгалянти (ефір, ацетон, клей) і гашиш. Галюциногени, опіати для них малопривабливі. Наркозалежність формується віднос­но пізно.

Циклоїдні підлітки в гіпертимній фазі поводяться так само, як гіпертимні, в депресивній фазі вони можуть вживати й транквілізатори, але не регулярно, а залежно від тривалості спадів настрою.

Лабільний тип акцентуацій рідко пов'язаний з потя­гом до нарковживання, але в компанії можливе приймання інгалянтів.

Сенситивний та психастенічний типи акцентуації, на думку О. Лічко, характеризуються стійкістю до нар-ковживання, але за нашими даними для підлітків цьо­го типу привабливі тільки деякі наркотики — похідні ефедрину, стимулятори.

Шизоїдні підлітки найбільше схильні до вживання гашишу; зловживання цим препаратом може провоку­вати галюцинації, загострення шизоїдних рис особис­тості.

Епілептоїдні підлітки віддають перевагу вживанню алкоголю у великих дозах. У випадках соціальне деза-даптованої поведінки трапляється вживання гашишу та опіатів. Стимулятори здебільшого відкидаються, оскільки посилюють емоційну вибуховість. В епілеп-тоїдів швидко формується алкогольна та наркотична залежність.

Істероїдні підлітки відчувають особливу схильність до стимуляторів, іноді до гашишу. Менша схильність простежується до інгалянтів і транквілізаторів. У істе-роідів часто помічається перебільшення в розповідях про свій наркотичний досвід, дозування.

Нестійкі підлітки звичайно віддають перевагу тим наркотичним речовинам, які більш поширені та які легше дістати в даному районі. Фізична залежність формується поступово.

При патопсихологічному обстеженні цих підлітків виявляються риси особистості та особливості психіч­них процесів, що були до початку нарковживання і тому є досить індивідуальними. Проте залежно від типу речовини, що вживається, можна з'ясувати й загальні закономірності. У наркоманів, які вживають опіати, на передній план виступають виражена висна-жуваність психічних процесів, недостатність концен­трації уваги. Пам'ять, мислення, інтелект не знижені. Спостерігається низький, нестійкий рівень домагань. Самооцінка, як правило, досить диференційована. При обстеженні за проективними методиками вияв­ляється високий рівень тривожності, депресії аж до думок про самогубство.

У підлітків, що вживають гашиш, працездатність не порушена. Пам'ять та увага — в межах норми, однак виявляються порушення мислення: орієнтація на слабкі ознаки, різнорівневість суджень. Емоції лабільні, емоційне сприйняття та вираження почуттів не порушені. Рівень домагань і самооцінка дещо завищені.

Для підлітків із залежністю від токсичних речовин (бензину, розчинників) характерні порушення психіч­них процесів за органічним типом: різка недостатність обсягу та концентрації уваги, порушення пам'яті, зни­ження інтелекту.

Вищеназвані особливості психічних процесів вини­кають при регулярному вживанні наркотиків, нарко­манії І—II стадії. Будь-які випадки нарковживання (навіть епізодичні) мають бути відомі районному нар­кологові та інспекції у справах неповнолітніх. Завдан­ням шкільного психолога є своєчасна психокоригуюча робота з «важкими» підлітками, мета якої — профі­лактика нарковживання.

Сексуальні перверзії—це стійкі зміни статевого потягу щодо об'єкта його направленості (діти, твари­ни, особи тієї самої статі) чи способу його задоволен­ня. В підлітковому віці може починатися формування справжніх сексуальних перверзій, але буває й ситуа­тивно зумовлена поведінка, що нагадує перверзію, яка з віком безслідно зникає.

Онанізм (мастурбація} не належить до порушень статевого потягу і є нормою для підліткового віку. Необхідність консультації зі спеціалістом (психіатром, сексопатологом) виникає тільки в тому випадку, коли підліток онанує відкрито, в присутності інших людей:

удома при матері, в класі на уроці і т. д. Найчастіше це симптом психічного захворювання, що розвиваєть­ся,— шизофренії, періодичного психозу.

Раннє статеве життя до настання достатнього фізичного розвитку може розглядатися як порушення.

При ранньому початку статевого життя слід все ж таки провести патопсихологічне обстеження з метою з'ясування його можливих хворобливих причин: ма­ніакальної фази МДП, наслідків органічного уражен­ня ЦНС і т. д. Також бажано визначитися з наявністю (чи відсутністю) негативних особистісних реакцій на факт початку статевого життя: почуття вини, депресії. У хлопчиків ранній початок статевого життя трап­ляється при гіпертимній, циклоїдній, епілептоїдній акцентуації. У дівчаток — за наявності істероїдної та гіпертимної акцентуації. У підлітків з лабільно-сенси­тивною акцентуацією початок статевого життя може бути пов'язаний із необхідністю поповнити дефіцит доброзичливого спілкування в сім'ї.

Гомосексуалізм легко виникає у підлітків, які пере­бувають у закритих навчальних закладах, за відсутнос­ті осіб протилежної статі. Зі зміною ситуації у біль­шості підлітків гомосексуалізм благополучно припи­няється. Слід зазначити, що останнім часом скарги на гомосексуальну поведінку почастішали. З одного боку, це гомосексуальна активна поведінка у делінквентних підлітків як бажання «покарати», «опустити» члена угруповання, що провинився. Такі дії пов'язані не стільки з задоволенням статевого потягу, скільки з намаганням відповідати нормам субкультури.

З іншого боку, такі дії вчиняють підлітки з недос­татньо сформованою вибірковістю статевого потягу, збудження у яких може виникати від випадкових при­чин (м'язового напруження, під час боротьби з това­ришем), а також при перегляді порнографічних філь­мів або журналів. При цьому під впливом засобів масової інформації вони можуть сприймати себе як гомосексуалістів і навіть транссексуалів. Така особли­вість притаманна підліткам з істеровдною і шизоїдною акцентуацією.

Інші порушення статевого потягу рідко трапляють­ся в підлітковому віці.

Якщо ознаки порушень статевого потягу прояв­ляються неодноразово або в інтенсивній формі (підлі­ток підглядає в роздягальні, пропонує іншим дітям онанувати разом і т. ін.), необхідна консультація під­літкового психіатра чи сексопатолога. Ці стани най­частіше пов'язані з наявністю інших захворювань — граничною розумовою відсталістю, органічним ура­женням ЦНС, початком шизофренії, тому виховні заходи та психокоригування неефективні. При одно­разовому, випадковому здійсненні якої-небудь дії ба­жано просто проігнорувати цей епізод, щоб не сприя­ти закріпленню неправильної форми поведінки.