4. Психотренінг

Психотренінг — це комплекси вправ, спрямованих на розвиток психічних процесів: уваги, пам'яті, мис­лення та ін. Психотренінг широко застосовується для поліпшення успішності в дітей із затримкою психіч­ного розвитку. Заняття можуть проводитись індиві­дуально або в невеликих групах (3—6 чоловік). Ос­новну вікову групу становлять діти від шести до деся­ти років. Тривалість занять 30—45 хвилин. Окремі вправи можна включати й у хід звичайного уроку та застосовувати в роботі вдома з батьками. Як наочні матеріали бажано використовувати альбоми типу «Розвивайте розум дітей» Ю. Гільбуха.

Вправи, спрямовані на розвиток обсягу та концен­трації уваги й працездатності:

«коректура» — викреслення з тексту певних літер (спочатку однієї, потім двох-трьох) з фіксованим часом;

«муха» — малюємо квадрат 3x3 клітини, і дитині пропонується, подумки утримуючи його, пересувати по ньому «муху» вгору, вниз, вліво, вправо, слідкуючи за тим, щоб вона не вилітала за межі квадрата;

«паровозик» —дитині пропонується в зошиті в клітинку малювати під диктовку переміщення «паро­возика» — одну клітинку вниз, дві вправо, дві вгору й т. ін.;

«що змінилося?» — на столі розкладається ряд предметів, після цього дитина відвертається на 180 °С, а психолог декотрі предмети міняє місцями. Треба визначити, що змінилося.

В індивідуальній роботі можуть використовуватися завдання типу «знайди розбіжності між картинками», «знайди два однакові предмети» та ін.

Психотренінгові вправи, що розвивають переключуваність уваги:

«коректура», під час якої, наприклад, одну літеру необхідно викреслити, іншу підкреслити або обвести довкола;

«пряма та зворотна лічба» — 1, 20, 2, 19, 3, 18, 4,

17, 5, 16 і далі;

«спостереження за подвійними картинками» — дитині показують картинку з подвійним зображенням: «профілі — ваза», «качка — заєць», «красуня — відь­ма» та ін. Після того, як дитина виявить обидва зобра­ження, їй пропонується по черзі сприймати їх з яко­мога більшою швидкістю. Час виконання вправи фік­сується — 1—2 хвилини;

«ручна проба» —дитині пропонується по черзі сту­кати по столі в послідовності: «ребро — кулак—до­лоня» (1—2 хвилини).

Для доросліших дітей можливе використання таб­лиць Шульте й Шульте—Платонова.

Розвиток навичок запам'ятовування є важливим завданням психолога, особливо при роботі з дітьми з органічною затримкою психічного розвитку. Деталь­ний опис вправ для розвитку різних видів пам'яті наведений у серії посібників, виданих центром «Ейдос». Тому тут ми обмежимося описом групових ігор та вправ, спрямованих на розвиток механічного й логічного запам'ятовування.

Для розвитку слухової пам'яті застосовуються впра­ви типу:

«навантажуємо корабель»—кожна дитина має повторити в тій самій послідовності всі слова, мовлені раніше, й додати свої: «щур»; «щур, мішок», «щур, мішок, картинка» і т. ін.;

«пригадування вірша» —один з учасників називає рядок вірша, завдання групи — пригадати його ціл­ком; "

«запам'ятовуємо числа»—називаються ряди дво­значних чисел, починаючи з чотирьох чисел і до деся­ти; завдання —запам'ятати й записати їх у тій самій послідовності;

«складаємо фразу» — вправа виконується удвох. Один з партнерів дає другому набір із 7—10 окремих слів; завдання партнера: скласти мініфразу та запа­м'ятати її. Через п'ять хвилин відтворити слова; потім ролі змінюються.

Для поліпшення зорового запам'ятовування застосо­вуються сюжетні картинки: подивитися й назвати, що намальовано; кольорове геометричне лото — подиви­тися на свою картку, запам'ятати її та відібрати окремі картки; порівняння парних картинок по пам'яті та ін.

Для розвитку мислення молодших школярів вико­ристовуються ігри «в аналогії» (кобила з лошам, як корова з...), завдання групи — завершити фразу; «по­дібності й відмінності»—«муха та бджола схожі...», «муха і бджола відрізняються...»; пошук числової зако­номірності. Важливими є вправи, спрямовані на за­своєння понять числа, об'єму та маси: дитині пропо­нується шматок пластиліну, який зважується. Потім цей пластилін дитина розтягує або ліпить з нього що-небудь, але з використанням усього шматка. Після цього виліплена фігура знову зважується. Для розвит­ку навичок практичного мислення та соціальної орі­єнтації корисними є сценки з незакінченим сцена­рієм: «купівля в магазині», «перехід вулиці», «товариш пропонує прогуляти урок» тощо.

Розвиток емоційної сфери особистості, мотивації детально описано в працях П. Якобсона. Якщо в нор­мі ці заняття розраховані на дітей старшого дошкіль­ного віку, то для дітей із ЗПР можливим є проведення їх у 7—9 років.

У старшому віці вправи з розвитку пам'яті, уваги, мислення провадяться переважно з дітьми, що мають органічне ураження ЦНС. Застосовуються описані раніше вправи, але в ускладнених модифікаціях (на­приклад, «муха» у квадраті не 3 х 3, а 5 х 5 або в кубі).

У старших підлітків можливе проведення складні­ших вправ, спрямованих на оволодіння навичками роз­слаблення та концентрації. Вправи цього типу див. у книзі Н. Цзена, Ю. Пахомова; ми наведемо лише найпростіші в застосуванні.

«Ледар і трудівник»

Половині групи пропонується з максимальною зручністю влаштуватися на стільцях, максимально розслабитися; іншій половині —зобразити позу «уваги» (сісти за парти в позі, що вимагається шкільними правилами, насупити брови тощо). Потім усій групі пропонується ряд цифр для запам'ятовування. Результати порівнюються. Після цього підгрупи міняються місцями, і вправа повторюється. Це дає можливість кожному підлітку визначити, яка з робочих поз є для нього оптималь­ною.

«Зосередження»

Вправа виконується удвох. Один з підлітків максимально зосереджено виконує яку-небудь інтелектуальну дію (наприк­лад, усну лічбу), партнер намагається відволікти його від цього заняття будь-якими засобами (крім фізичного контакту!). Потім пари міняються. Перемагає той, кому вдається якомога довше утримувати концентрацію уваги, незважаючи на завади.

При роботі з підлітками з астенічними типами акцентуації, неврозами широко застосовуються еле­менти акторського тренінгу, що дає змогу довільніше регулювати свої емоційні стани та адекватно виявляти їх у ході контакту. Вправи цього типу зібрані в книзі С. Гіппіус «Гімнастика почуттів». Ми наведемо тільки ті, які найчастіше використовуються в роботі з підліт­ками.

«Тінь»

Розбийтеся на пари. Перший буде Людина. Нехай він ходить по кімнаті, як по лісі, збирає гриби, рве ягоди, нама­гається зловити метелика... Другий буде його Тінню, нехай він ходить за спиною Людини і повторює точно всі її рухи.

Якщо Людина задумлива, сумна, чи може Тінь веселитися? Повторюючи рухи Людини, Тінь має рухатися в тому ж ритмі, в тому ж самопочутті. Мало повторювати рухи, треба спробува­ти збагнути думки Людини...

«Важливий гість»

Уявіть собі, що ми очікуємо в гості знаменитого лікаря з Америки. Один з учасників залишає кімнату і знову з'явля­ється, поводячись так, ніби це він знаменитий лікар. Він ві­тається, сідає, відповідає на запитання, намагаючись правильно розмовляти нашою мовою. Треба домогтися цілковитої ймовір­ності його поведінки та поведінки інших учасників.

«Переключення темпоритму»

Скористаймося вправою на дію з уявним предметом.

— Ви—вдома, сидите та пишете твір. Самопочуття та настрій нормальні. Визначте, на яку тему, про що він? Пока­жіть, як ви це робите.

— А якщо б вам не хотілося писати? Спека, весна, друзі з вулиці кличуть, але відписати швиденько треба... Як це вигля­дало б?

— А якщо це був би вступний твір до інституту? А час закінчується через 10 хвилин? І т. ін.

«Чарівний графин»

Для цієї вправи потрібен графин з водою та склянки.

— Нехай кожен наллє собі з графина води. Вона чарівна. Покуштуємо її на смак. Перший невеличкий ковток — какао. Пригадали смак, запах, вигляд? Коли пригадаєте, відпийте трохи.

Другий ковток—хлібний квас, прямо з бочки.

Третій —гарячий чай.

Четвертий —риб'ячий жир... тощо.

Потім вправу виконує один з учасників, а решта повинна впізнати, що саме він п'є.

Важливим та часто застосовуваним видом психо­тренінгу є аутотренінг. Аутогенне тренування — ак­тивний метод психопрофілактики та психогігієни, який підвищує можливість саморегуляції вихідно довільних функцій організму. Людина, що тренується, сама ак­тивно включається в роботу при цілковитому збере­женні ініціативи та самоконтролю.

Аутогенне тренування з успіхом застосовується при неврозах, психосоматичних захворюваннях, станах три­воги, розладах сну тощо. Протипоказаннями є стан гострого психозу, порушення свідомості, наявність ма­рення, низький інтелектуальний рівень, дошкільний вік дитини. Навчання АТ провадиться переважно в групі з тим, щоб її члени надалі застосовували його самостійно, в міру виникнення потреби. Заняття вимагають певного приміщення й обладнання. Примі­щення має бути добре провітрюваним і теплим, ізо­льованим від зовнішнього шуму. Бажаним є несліпуче освітлення. Умеблювання: м'які крісла з підлокотниками й кушетки з подушками. Бажана також наяв­ність магнітофону або іншої музичної апаратури.

Тривалість одного заняття 30—40 хвилин, курс звичайно розрахований на 9—10 занять із частотою 2—3 рази на тиждень.

На першому занятті провадиться тренування з роз­слабленням різних груп м'язів: рук, ніг, шиї, облич­чя... Під час наступних занять досягається відчуття тепла й обважнілості в різних частинах тіла. Слухачі повторюють про себе за ведучим й намагаються відчу­ти бажаний стан: «Я дуже хочу, щоб мої руки та ноги зробилися важкими й теплими. Дуже хочу, щоб мої руки та ноги зробилися важкими й теплими. Хочу, щоб мої руки та ноги зробилися важкими й теплими. Мої руки та ноги зробилися важкими й теплими. Руки та ноги важкі й теплі!»

Заняття містять також тренування глибокого діафрагмального дихання, що супроводжується викли­канням почуття теплоти в животі. За описаним прин­ципом дається формулювання: «Живіт прогрівся при­ємним теплом». Після досягнення групою стійких від­чуттів теплоти в усьому тілі викликається почуття приємної прохолоди в ділянці голови. Це сприяє регу­ляції тонусу сосудів, профілактиці головного болю. На заключних заняттях провадиться тренування з метою викликання в собі позитивно емоційно забарвлених станів: уявний сюжет «я на березі моря», «відпочинок у лісі» тощо.

Аутотренінг — засіб передусім профілактики й психогігієни, тому він продовжується в ході регуляр­них домашніх занять, під час яких можна використо­вувати магнітофонні записи тієї ж музики або текстів, які звучали при групових заняттях.

Результативність аутогенного тренування вимірю­ється здатністю особи підтримувати бажаний бадьо­рий стан протягом дня й спокійно засинати ввечері.

Слід ще раз нагадати, що будь-які психокоригувальні й тренінгові заняття може провадити психолог, що має відповідну кваліфікацію, пройшов підготовку на курсах, прослухав тренінг-семінари з обраного ним типу коригувальної роботи. Використання методів, що включають біоенергетичний вплив або викликають зміни станів свідомості в дітей та підлітків, неприпус­тиме.

Контрольні запитання

1. Дайте визначення понять: «консультативна допомо­га», «психологічна корекція», «психотерапія».

2. Які техніки використовуються в роботі з дітьми до­шкільного віку?

3. Які показання та протипоказання для застосування індивідуальної психологічної корекції?

4. Які показання та протипоказання для занять у групі?

5. Дпя дітей з якими порушеннями розвитку корисний психотренінг?

6. Для яких підлітків бажаними є заняття аутотренінгом?