Про формування наукової новизни в дослідженнях

Мета мистецтвознавчого дослідження є основним компонентом роботи, тому дослідник обов’язково повинен показати результати своєї праці, що свідчили б про досягнення поставленої мети. Зробити це можна формулюванням наукової новизни результатів. Формулювання наукової новизни, як вказують дослідники, є «обличчям» дослідження, оскільки саме за ним судять про якість при першому ознайомленні з нею (Гончаренко С. Про формування наукової новизни в дисертаціях // Шлях освіти. – 2005. – № 2. – С. 2 – 6.).

Наукова новизна як окрема методологічна характеристика дослідження відноситься до його результатів, то дати остаточну відповідь про новизну та заповнити відповідну рубрику можна лише після завершення наукової роботи.

Після завершення дослідження, при теоретичному і практичному осмисленні та оцінці здобутих результатів необхідно дати конкретну відповідь на питання про їх новизну: що зроблено такого, чого не досягли інші, які результати одержано вперше?

Поняття «новизна» – передбачення формулювання здобутого результату, якого раніше не існувало в науці.

Будь-яке нове знання є кінцевим або проміжним результатом розвитку, що розглядається у співвідношенні з попереднім станом об’єкта, який розвивається.

Новизну необхідно не тільки змістовно описати, але й змістовно обґрунтувати та викласти. Не треба переоцінювати достоїнства роботи

На думку вчених, самі результати досліджень можуть виконувати різні функції: конкретизувати відоме, уточнювати, розширювати, доповнювати його або докорінно перетворювати.

ОТЖЕ, ТРЕБА ВИДІЛИТИ ТРИ РІВНІ НОВИЗНИ:

Конкретизація, доповнення й перетворення

В процесі конкретизації уточнюються відомі дані, деталізуються основні положення, що стосуються деяких сторін досліджуваної проблеми, тих чи інших умов, а також історії досліджуваного об’єкта, порівняльного аналізу досліджуваних явищ, методології тощо.

На рівні доповнення розширюються відомі підходи, вносяться інші акценти, які поповнюють наші пізнання в тій чи іншій галузі без зміни їхньої суті.

На рівні перетворення здобутий результат характеризується принципово новим положенням щодо знань, які існували раніше.

Нове знання в досліджуваній галузі можна визначити по-різному:

1) новизна здобутого результату (науковий факт, нове явище, принцип, закон, теорія, концепція, модель);

2) новизна процесу (технологія освітньої, дизайнерської діяльності, метод дослідження, моніторинг, діагностичний тест);

3) новизна запропонованої ідеї (постановка проблеми, формування завдань, обґрунтування гіпотези).

Коректне й змістове формулювання наукової новизни результатів даного дослідження могло бути таким:

• «Вперше конкретизовано та уточнено основні закономірності розвитку мистецтва Поділля 20-30 років ХХ століття»;

• «дістала подальшого розвитку проблема відтворення образів природи у стилістиці пізнього неофольклоризму, яка визначається відповідністю сформованої художньо-стильової системи даного явища жанрово-функціональним вимірам відтвореної художніми засобами моделі оточуючого простору…..»;

• «вперше розкрито передумови інтеграції видів мистецтва у контексті загальнокультурного розвитку сучасної Альноранії,… які полягають у тому, що в складі визначеного інтеграційного комплексу можна розглядати рівень організації мистецького матеріалу у процесі його створення та подальшого функціонування…;

• « вперше уточнено і запропоновано концепцію постматеріальної культури , яка полягає в тому, що на основі інтеграційних процесів суспільства формується зміст і функціональна прерогатива штучного простору постструктурованого континууму, що формально відтворює постінформаційні кореляції невизначених інтенцій квазітеоретичних конструкцій ….»

Кілька пропозицій щодо структури опису наукової новизни, своєрідної її «формули».

1. Текст «формули» наукової новизни варто починати з вступного слова: вперше уточнено, конкретизовано, розкрито, доведено, одержано, встановлено, визначено тощо.

2. Далі має бути вказаний об’єкт наукової новизни, який показує, що саме створено, доведено, запропоновано, встановлено.

3. Після запису назви повинні йти з’єднувальні слова, які допомагають перейти до викладу істотних ознак цього об’єкта: «який складається з….», «який полягає в тому, що ….», «який включає …..» і т.д.

4. Виклад істотних ознак об’єкта наукової новизни.

Причому всі істотні ознаки об’єкта наукової новизни мають бути показані з повнотою, достатньою для того, щоб спеціаліст міг зрозуміти його суть.

Таким чином, структура пропонованої формули наукової новизни може бути такою:

1. Вступне слово.

2. Назва об’єкта наукової новизни.

3. З’єднувальні слова.

4. Перелік істотних ознак об’єкта наукової новизни.

ВСТУП може міститись на 5-6 сторінках друкованого тексту.

ОСНОВНА ЧАСТИНА

ОСНОВНА ЧАСТИНА курсової роботи складається з 2 (3) розділів, кожен з яких поділяється на декілька підрозділів (параграфів). Назви розділів та параграфів формулюють стисло і чітко.

Перший, другий і третій розділи можуть бути присвячені аналізу і дослідженню історичних витоків виникнення поставленої мистецької проблеми у суспільстві, причин її існування, досвіду її вирішення в Україні та за кордоном.

Необхідно дослідити соціально-культурні, соціально-економічні політичні умови виникнення, розвиту, становлення та сучасного стану досліджуваного феномену – історичної епохи, певного періоду розвитку мистецтва, певної художньої школі, творчого шляху художника, художнього напрямку чи стилю, виду мистецтва чи жанру.

Головним засобом для цього є вивчення вітчизняних та закордонних літературних джерел, огляд преси, законодавчих та нормативних актів, іншої інформації.

Аналіз літератури з проблеми повинен бути переважно не фактографічним, а критичним, віддзеркалювати власну позицію і думку автора. Викладаються основні теоретичні положення теми, проблемні питання, дискусійні та невирішені аспекти теми, визначається власне становлення автора до них.

Теоретичний розділ курсової роботи включає виклад результатів аналітичної роботи автора. Важливим аспектом теоретичної частини роботи має стати розкриття сутності та структури основного поняття роботи.

Наприкінці кожного розділу основної частини роботи треба формулювати локальні висновки з кожного розділу. Структуру змісту роботи дивиться я у додатку 2.

Остаточна структура основної частини роботи значною мірою залежить від її специфіки досліджуваної проблеми, явища, процесу і може відрізнятися від даних рекомендацій.

ПЕРШИЙ РОЗДІЛ можна присвятити аналізу науково-літературних, мистецтвознавчих джерел. Треба розглянути історію виникнення, розвитку самого досліджуваного феномена, історичні питання щодо існування досліджуваного феномена в опорі на науково-літературні і мистецтвознавчі джерела. Треба обов’язково робити у тексті посилання на джерела, які мають бути вказані у СПИСКУ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ за правилами оформлення цих джерел.

Перший розділ можна поділити на 2-3 параграфи, де 1.1. – саме історичні питання і аналіз літератури щодо об’єкта і предмета дослідження; 1.2. – аналіз і опис теоретичних ознак, характерних якостей і властивостей предмету Вашого дослідження.

ДРУГИЙ РОЗДІЛ – це основна частина Вашого дослідження , де розглядається певне явище (предмет дослідження) у можливих аспектах, у порівнянні із іншими явищами, у історичній ретроспективі та ін.

ТРЕТІЙ РОЗДІЛ є завершальним і його параграфи мають місити певні результати дослідження – може розглядатися подальша доля досліджуваного феномена, існування його у сучасній культурі і мистецтві, можна висвітлити певні зв’язки із дизайнерською практикою, означити шляхи і перспективи подальших наукових розвідок чи можливих шляхів подальшого розвитку досліджуваного феномена тощо. Третій розділ має містити опис виконаного практичного завдання – художньо-графічної розробки буклету, набору листівок, афіши, плакату, елементів фірмового стилю, елементів дизайну одягу чи елементів інтер’єру тощо.

Кожний розділ може містити 11-15 сторінок друкованого тексту.

Висновки до кожного розділу мають обсяг 1-2 сторінки.

ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ

Особливим завданням студентів-дизайнерів є практична частина. Пропонується виконати частину практичного проектного завдання за темою дослідження. Автором може бути запропоновано розроблений і надрукований буклет, набір листівок, афіша, плакат, елементи фірмового стилю, елементи дизайну одягу, елементи інтер’єру тощо: виконання такого завдання розкриває творчі здібності і професійні здатності автора курсової роботи, робить курсове дослідження унікальним, творчим, професійним.

Ксерокопія проектного завдання має бути подана у ДОДАТКАХ.

Процес проектування і створення практичної частини роботи може бути описаний у третьому розділі, який має практично-професійне спрямування і виконує функції проектного дослідження майбутнього дизайнера, а також, дозволяє виявити професійні навички, творчо-професійні вміння і здібності автора, його дизайнерський смак і кмітливість.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

У розділі віддзеркалюється ступінь досягнення поставленої цілі роботи шляхом систематизації в інтегрованому вигляді всього змісту та результатів роботи. Цей розділ повинен показувати незалежному читачу важливість, значимість і актуальність проблеми, яким чином вона вивчалася і аналізувалася у минулому та слухачем, що показав аналіз, які додаткові дослідження були зроблені, чому для вирішення проблеми були обрані саме таки шляхи, що конкретно розроблено у роботі і що і кому пропонується, можливе практичне застосування результатів дослідження, які шляхи подальшого вирішення проблеми.

Загальні висновки розміщуються на 2-4 сторінках друкованого тексту.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ