2.4. Автономія і короткочасна незалежність

Автономію в рамках ЧСР Карпатська Русь отримала лише 11 жовтня 1938. Велику роль в отриманні автономії зіграв Олексій Геровський, за рахунок свого великого авторитету серед русинів зумів домогтися об'єднання практично всіх найвпливовіших політичних сил краю в єдиний "Російський блок". Геровським, Бродієм і Бачинським був розроблений меморандум про надання Карпатської Русі автономії, який був поданий прем'єр-міністру Мілану Годжа 13 вересня 1938. Боротьба за пост глави уряду йшла між Бродієм і Фенциком, які приїхали 7 жовтня в Прагу на переговори про затвердження автономії. Як згадував у своїх спогадах міністр сільського господарства ЛадиславФаерабенд, який був присутній на переговорах, "було огидно бачити їх недостойну боротьбу один з одним на засіданні".

У підсумку, перший уряд очолив Андрій Бродій. 19 жовтня 1938 року на засіданні уряду було піднято питання про входження в Угорщину, а 24 жовтня 1938 Бродій був заарештований розвідкою Чехословаччини, яка звинуватила його у співпраці з угорською розвідкою.

26 жовтня 1938 уряд очолив Августин Волошин, і Підкарпатська Русь отримала нову назву - Карпатська Україна. В цей же час почалися терористичні акти угорських диверсантів з організації "Сабадчапаток", які підірвали порядок у Берегово. 2 листопада 1938 відбувся Віденський арбітраж, за яким Східна Словаччина і Карпатська Україна повинні були увійти до складу Угорщини. Вже 20 листопада в південну частину автономії вторглася угорська армія. 26 жовтня 1938 почалися провокаційні атаки регулярної польської армії, яка в цих справах була союзником Угорщини та противником Чехословаччини. Поляки підривали мости, нападали на частини чехословацької армії. В цих умовах на основі Української національної оборони була сформована армія Карпатської України - Карпатська Січ (командувач Дмитро Климпуш).

У цих умовах 12 лютого 1939 року відбулися безальтернативні вибори до Карпатоукраїнського сейму, на яких була представлена лише одна партія - Партія Українського єдності, а 15 березня 1939 Карпатська Україна проголосила незалежність.

Згідно з прийнятим Сеймом Конституційним законом, Карпатська Україна проголошувалася республікою. Очолювати її повинен був президент, що обирається парламентом - Сеймом Карпатської України. Державним прапором оголошувався синьо-жовтий, гімном - "Ще не вмерла Україна ...", гербом - існуючий крайовий герб і тризуб князя Володимира. Президентом був обраний Августин Волошин. Уряд Волошина зробив кроки по перетворення "Карпатської України" в державу правототалітарного типу, за образом сусідньої Словаччини. Серед іншого, був створений концентраційний табір "Думен", куди відправляли противників режиму - без спеціального над ними суду. На територію "Карпатської України" масово прибували з сусідньої Галичини прихильники та члени Організації українських націоналістів (ОУН). Волошин одразу ж звернувся з телеграмою особисто до Адольфа Гітлера з проханням про визнання Карпатської України під охороною Рейху та недопущення її захоплення Угорщиною.

Проте Гітлер, не бажав сваритися з прем’єр-міністром Угорщини і проігнорував телеграму. Вранці наступного дня німецький консул в Хусті порадив русинам "не чинити опір угорському вторгненню, бо німецький уряд у даній ситуації не може, на жаль, прийняти Карпатську Україну під протекторат".

Уже через три дні Угорщина окупувала Закарпаття - 21 березня чехословацькі чиновники і останні чехословацькі частини залишили територію Закарпаття і були роззброєні в Гуменному, Саноку і Тячеві. Карпатська Січ, що налічувала на той час близько 2 тисяч солдатів, чинила шалений опір, але була розбита і відступила в Румунію і Словаччину. Прем'єр-міністр Угорщини Телекі на засіданні парламенту оголошує, що угорська армія відновить порядок і повідомляє, що: "Народу Карпатської України буде надана автономія".