2.2. Угорське панування

25 грудня 1918 р. був опублікований законодавчий акт, згідно якому з комітатів Мараморош, Угоча, Берег і Унг, заселених русинами, утворювалась автономія - Руська Країна. У законі підкреслювалося: «Руській Нації, що живе в рамках Угорщини належить повне право самоврядування в ділянках внутрішньої адміністрації, законодавства, публічного шкільництва й навчання, її народної культури, практикування і навчання релігії та вживання мови, і то так законодавча влада, як і виконавча».

Цей закон був реалізований лише частково. Зокрема, 5 лютого 1919 р. був затверджений тимчасовий орган управління Руською Країною – Урядова рада з 42 представників чотирьох комітатів, а 4 березня проведені вибори до Народного сойму («Руського собору») – обрано 36 депутатів. 12 березня вони висунули вимогу: протягом 8 днів установити кордони автономної одиниці – Руської Країни – і передати їм владу. Уряд Угорщини не виконав цю вимогу.

У політичних подіях краю кінця 1918 – початку 1919 р. важливе місце посідає Гуцульська республіка, проголошена 8 січня 1919 р. в с. Ясіня. Влада її поширювалася на східні регіони Закарпаття. Серед населення цього гірського регіону, яке мало значно ширші зв’язки з Галичиною, ніж, приміром, з низинними районами Закарпаття, панували найрадикальніші настрої. Ще на початку листопада 1918 р. на загальних зборах була створена одна з наймасовіших рад – Гуцульська Народна Рада із центром у с. Ясіня.

Як вищий законодавчий орган, Ясінська Рада організовувала всі структури управління в селищі. Було обрано виконавчий орган – Головну управу в складі 12 осіб, що складалася з декількох комісій для керівництва окремими галузями діяльності, проведено підготовчу роботу для здійснення аграрної реформи, налагодженню контролю над виробництвом і т. д. Цікаво, що вже на першому засіданні Гуцульська Народна Рада обрала делегацію для поїздки до Станіслава і встановлення зв’язків зі Західно-Українською Народною Республікою та переговорів про приєднання східних районів Закарпаття до ЗУНР.

Угорська влада була занепокоєна активної діяльністю Ясінської Народної Ради і наприкінці грудня 1918 р. направила до Ясіня війська для «наведення порядку». Почалися розправи над мирними жителями, Рада була розпущена. У відповідь на репресивні дії угорських властей населення озброювалося й у різдвяну ніч 1919 р. повстало. На допомогу повстанцям із Коломиї прибуло кілька сот січових стрільців.

2.3. Підкарпатська Русь у складі Чехословаччини

Після розпаду Австро-Угорщини в листопаді 1918 деякі русинські політики на зустрічі в Старій Любовні, а пізніше в Прешові прийняли постанову про відділення від Угорщини, але питання про приєднання до будь-якій державі не було вирішене. Збори русинських емігрантів в американському Скрентоні на чолі з юристом Григорій Жаткович проголосувало за приєднання до Чехословаччини. Опитування відбулося шляхом проведення плебісциту всіх американських русинів. Опитування пройшло в грудні, і голоси на ньому розділилися наступним чином:

67% проголосувало за входження краю до Чехословаччини,

28% за приєднання до України,

2% за повну незалежність,

по 1% за приєднання до Галичини, Угорщини або Росії.

Проте думка американських русинів не було відразу ж прийнята в Карпатській Русі. Народні збори в Ужгороді виразилося за приєднання до Угорщини з вимогою автономії, народні збори в Хусті зажадало приєднання до України, а "Рада галицьких і угорських русинів" на чолі з Антоном Бескидом в Прешові підтримала рішення приєднатися до Чехословаччини.

23 квітня 1919 року було підготовлено прохання про входження для президента ЧСР ТомашаМасарика, а 8 травня в Ужгороді після наради зборами було прийнято рішення про приєднання до Чехословаччини. Після цього Масарик послав своїх представників в Карпатську Русь, які після повернення склали рапорт про крайню відсталості території. Після дискусій було вирішено відмовити Карпатської Русі увійти до складу Чехословаччини. Тим не менш, союзники практично змусили Чехословаччину на переговорах в Сен-Жермені прийняти Карпатську Русь до свого складу, побоюючись, що вона стане частиною Угорщини. Таким чином 10 вересня 1919 Карпатська Русь увійшла до складу Чехословаччини на правах автономії. Остаточно статус території був підтверджений Тріанонським договором 1920 року. 29 лютого 1920 був затверджений герб Підкарпатської Русі - ведмідь і прапор - синьо-жовте полотнище. 26 квітня був встановлений пост земського губернатора.

Ним став Григорій Жаткович. На знак протесту проти того, що обіцяна автономія так і не була надана, Жаткович в 1921 році пішов зі свого поста і повернувся до Америки. Після нього на чолі території були:

• Петро Еренфельд (1921-1923),

• Антон Бескид (1923-1933),

• Антонін Розсипал (1933-1935),

• Костянтин Грабар (1935-1938).

З 1923 Підкарпатська Русь мала 9 депутатів в чехословацькому парламенті.

Політична ситуація в Карпатській Русі була складна. Політичні сили ділились на три табори:

• українофіли на чолі з Августином Волошиним бажали автономії в рамках ЧСР;

• русофіли, представлені Автономно-землеробським союзом Андрія Бродія і Російською національно-автономною партією уніатського священика Фенцика, яка орієнтувалася на італійських фашистів, підтримували автономію в складі ЧСР чи Угорщини;

• Об'єднана Угорська партія (близько 10% голосів) вимагала входження до складу Угорщини, комуністи (до 25% голосів) хотіли приєднання до радянської України.

Так на виборах 1935 року 63% голосів отримали прихильники повної автономії, приєднання до Угорщини або України і лише 25% прихильники Чехословаччини. Проти автономії виступали всі чеські партії Карпатської Русі. У вересні 1938 року під вимогу населення Закарпаття було змінено офіційну назву землі в складі Чехословаччини на чеськ.