Закарпаття: історичні, політико-економічні та соціокультурні особливості регіону. Історичні особливості формування Закарпаття як етнокультурного регіону

План:

1.Закарпаття як етнокультурний регіон. Особливості регіональної ідентифікації, менталітету, історичної пам’яті. Національний склад та демографічна ситуація в регіоні.

2.Історичний досвід перебування регіону у складі різних держав.

2.1 Закарпаття в складі Австро-Угорщини

2.2 Угорське панування

2.3 Підкарпатська Русь у складі Чехословаччини

2.4 Автономія і короткочасна незалежність

2.5 Післявоєнний період

3.Національні меншини Закарпаття: цифри і факти

3.1 Освіта і виховання

3.2 Культура

3.3 Засоби масової інформації

3.4 Віросповідання

3.5 Представництво в органах місцевого самоврядування

3.6 Громадські об’єднання

3.7 Міжнародні зв’язки

4. Конфліктний потенціал на Закарпатті. “Угорське питання” та проблема політизації етнічності. Русинський фактор на Закарпатті.

4.1 “Угорське питання” на Закарпатті

4.2 Русинський фактор на Закарпатті

4.3 Політичне русинство

5. Електоральний вибір Закарпаття

5.1 Референдум 1991 року

5.2 Президентські вибори

5.3Парламентські вибори

5.4. Місцеві вибори 2010 року на Закарпатті

1. Закарпаття як етнокультурний регіон. Особливості регіональної ідентифікації, менталітету, історичної пам’яті.Національний склад та демографічна ситуація в регіоні.

Закарпатська область, яку часто називають коротко Закарпаття – одна з наймолодших областей України. Як адміністративно-територіальнаодиниця вона утворена і входить до її складу з 22 січня 1946 року. За територіально-адміністративнимподіломвключає 13 районів, 5 містобласногопідпорядкування, 11 міських, 19 селищних та 307 сільських рад. Обласний центр - м.Ужгород.

Область розташована на крайньомузаходіУкраїни. Вона межує з Львівською та Івано-Франківською областями, а такожізчотирма державами Європейського Союзу. Кордон областібільшоюділянкоюспівпадає з державним кордоном України (загальноюпротяжністю 467,3 км), утомучислі з Польщею – 33,4 км, Словаччиною – 98,5 км, Угорщиною – 130,0 км та Румунією – 205,4 км.

Площаобласті становить 12,8 тис.км2 (2,1% територіїУкраїни). Закарпатська область є унікальноюекологічною системою заходу України з різноманітнимрельєфом та кліматичнимиумовами, щозумовлені вертикальною поясністю та різноманітністюландшафтів. Їїтериторія з півночізахищенаКарпатським хребтом, з північного заходу – Татрами, з півдня – західнимиРумунськими горами і Мараморошськиммасивом.

За даними Всеукраїнського перепису населення, загальна кількість наявного населення області становила 1258,3 тис. осіб. За міжпереписний період кількість населення зросла на 0,5 відсотка або на 6 тис. осіб.

За результатами перепису кількість міського населення зменшилася порівняно з 1989 роком на 9,5 відсотка і склала 466,0 тис. осіб, сільського зросла на 7,5 % до 792,3 тис. осіб.

У статевій структурі населення поглибилась диспропорція. Кількість чоловіків, за результатами перепису населення, складає 605,5 тис.осіб або 48,1%, жінок – 652,8 тис. осіб або 51,9 відсотка.

Зміни кількості населення міст Закарпатської області з чисельністю мешканців понад 50 тисяч осіб подано далі:

Облік постійного населення, за кількістю якого здійснюються розрахунки показників, що характеризують соціально-економічну структуру населення, засвідчив: загальна кількість постійного населення області станом на 5 грудня 2001 року становила 1254,6 тис.осіб. Серед постійного населення 460,4 тис.осіб або 36,7% склало міське населення, 794,2 тис.осіб, або 63,3 відсотка - сільське населення

Одержані в результаті перепису дані про віковий склад населення характеризують наступним чином: за міжпереписний період у складі населення змінилася частка дітей , що свідчить про постаріння населення.

Характерною особливістю населення області є багатонаціональність. За даними перепису населення на території області проживають представники понад 100 національностей і народностей. Як засвідчують дані, переважна більшість населення області – українці, 12,1 відсотка становить населення угорської національності, румунської – 2,6 , російської - 2,5 відсотка.

Мовний склад населення характеризується однорідністю. Переважна більшість (81,0%) населення області вважає своєю рідною мовою українську, 12,7% - угорську, 2,9% - російську та 2,6% - румунську.

Результати перепису населення засвідчили тенденцію до підвищення рівня освіти населення, зростання кількості осіб, які мають вищу і повну загальну освіту. Кількість осіб, які мали повну вищу освіту у розрахунку на 1000 осіб населення у вказаному віці зросла, порівняно з даними перепису населення 1989 року у містах на 26,7%, у селах – на 50 відсотків.

Оскільки Закарпаття розвивалось поза основним масивом українських етнографічних земель, то це і обумовило специфіку ідентифікації регіону. Тут особлива ментальність та проблеми, породжені поліетнічністю і прикордонним статусом. Певні етнічні групи мають локальну свідомість. На етнокультурну домінанту регіону впливає низка економічних факторів – міграція трудових ресурсів, однобічний розвиток аграрного сектора тощо.

Говорити про збірну ментальність, властиву всім мозаїчним складовим українців Закарпаття (гуцулам, бойкам, лемкам і долинянам), доволі складно. Однак, свого часу деякі дослідники Закарпаття, такі як О.Духнович, О.Бонкало, Ф.Потушняк, Й.Шелепець визначили ряд характеристик закарпатської ментальності. Це архаїчно-сентиментальна вдача, замріяність, наївна чесність, схильність підтримувати тих, хто краще зіграє на його почуттях, богобоязкість, гордість за своє етнічне “я”, свою культуру, смиренність, працьовитість, законослухняність, повага до влади.

Ці загальні риси по-різному проявляються у гуцулів, бойків, лемків та долинян. Згадувані дослідники відзначають таку різницю: гуцули – аристократи гір, активні, заповзяті, настирливі, працьовиті, невибагливі, люблять свій край і свою рідню, сміливі, не бояться смерті, індивідуалісти, наївні і довірливі. Натомість бойки – доброзичливі, надійні, послужливі, скромні, демократичні, схильні до бійок і запальні, працьовиті, але не напружуються. За характером вони пасивніші, ніж гуцули, легко примиряються зі своєю долею. Лемки мають холодний жорсткий погляд, мляву і непевну ходу, самолюбиві, не такі послужливі, як бойки, працьовиті, швидко полонізуються і словакізуються. Долиняни – нерішучі, бо ще не мають остаточної думки про свою належність до угорців, перейняли від мадярів багато з матеріальної і духовної культури, охоче пристосовуються до угорської культури, релігійні, працьовиті, законослухняні, ставляться до угорців як до панів.

Отже, розбіжності у цих груп українців Закарпаття дуже помітні, однак це не заважає їм співіснувати на одній етнічній території. Отже, говорити про якусь цілісну лінію закарпатського менталітету є складно, однак ці риси щільно вплітаються у загальноукраїнський контекст.