Режим продуктивної діяльності цеху в умовах радіоактивного зараження місцевості

Типовий номер режиму	Рівень радіації на 1 год. після вибуху, Р/год	Режим захисту для умов			Загальна тривалість дотримання режиму захисту, діб	Послідовність спостереження режиму захисту
		Кам’яна будівля	Захисна споруда			Довготривалість перебування об’єкта в захисній споруді (час)	Довготривалість перебування об’єкта з використанням для відпочинку	Довготривалість роботи об’єкта з обмеженням перебування людей на відкритій
		Кпосл				зупинення робти об’кта, год (доба)	захисної споруди, год (доба)	місцевості протягом доби до 1-2 год., год (доба)
7-Г-1	1252,9	10		1200	75діб	3доби	5діб	67діб

Таким чином об'єкт може опинитися в зоні (Г) радіоактивного ураження з максимальним рівнем радіації 1252,9 (Р/год.)

Оптимальний режим роботи по типових режимах радіаційного захисту: 7-Г-1

Цех не стійкий, а сховище стійке.

Розділ V

Заходи щодо підвищення стійкості роботи цеху

Підвищення стійкості інженерно-технічного комплексу об’єкта до ударної хвилі. Підвищення стійкості будинків і споруджень досягається влаштуванням каркасів, рам, підкосів, контрфорсів, опор для зменшення прольоту несучих конструкцій, а також застосуванням більш міцних матеріалів.

Низькі спорудження для підвищення їхньої міцності частково обсипаються ґрунтом. Такий спосіб підвищення стійкості може застосовуватися для напівпідвальних приміщень і різних споруджень.

Високі спорудження (труби, вишки, вежі, колоті) закріплюються відтягненнями, розрахованими на навантаження, створювані впливом швидкісного напору ударної хвилі при ядерному вибуху.

Захист ємностей для збереження легкозаймистих рідин і СДОР може здійснюватись пристроєм підземних сховищ, заглибленням їх у грунт або обвалуванням, а збільшення механічної міцності ємностей – установкою ребер жорсткості. При обвалуванні висота земляного вала розраховується на утримання повного обсягу рідини, що випливає зі зруйнованої ємності.

Захист технологічного устаткування. Надійно захистити все технологічне устаткування від впливу ударної хвилі практично неможливо, тому що доводити міцність будинків цехів до захисних властивостей притулків економічно недоцільно.

Захист устаткування входить у загальний комплекс інженерно-технічних заходів щодо підвищення стійкості роботи підприємства. Щоб уникнути ушкодження устаткування уламками конструкцій, що руйнуються, варто раціонально компонувати його.

При реконструкції і розширенні промислових об’єктів необхідно передбачати: розміщення важкого устаткування на нижніх поверхах; міцне закріплення верстатів на фундаментах, пристрій контрфорсів, що підвищують стійкість верстатного устаткування до дії швидкісного напору ударної хвилі, розміщення найбільш коштовних і нестійкого до ударів устаткування в будинках з підвищеними характеристиками міцності або в спеціальних захисних спорудженнях, а більш міцного коштовного устаткування – в окремо коштують будинках павільйонного типу, що мають полегшені і конструкції, які важко займаються, що обгороджують, руйнування яких не вплине на схоронність устаткування. Крім того, варто створювати запаси уразливих деталей і вузлів технологічного устаткування (пультів керування, секцій конвеєрів, електроустаткування та ін.), а також виготовляють в мирний час захисні конструкції (кожухи, камери, навіси, козирки і т.д.) для захисту від ушкоджень при обваленні конструкцій будинків.

Список використаної літератури

1. Демиденко Г.П. «Защита объектов народного хозяйства от оружия массового поражения»: справочник, -Киев,Вища школа 1989.

2.«Безпека життєдіяльності у надзвичайних ситуаціях» - методичні вказівки КНУБА, Київ 2004.