2.3.Загальнорозвиваючі вправи.

Жодне заняття ФК не проходить без використання ЗРВ. Вони є обов’язковим засобом для розминки, розвитку рухових якостей.

Загальнорозвиваючі вправи – це система спеціальних гімнастичних рухів усім тілом або окремими його частинами які можна виконувати:

• без предметів;

• з предметами;

• на спеціальних приладах (гімнастична стійка, лава та ін.).

ЗРВ позитивно впливають на діяльність серцево-судинної, дихальної та нервової системи, сприяють поліпшенню координації рухів, розвитку фізичних якостей, пластичності, спритності, ритмічності.

За допомогою цих вправ у школярів виробляється певна культура рухів, розвивається сила м’язів, гнучкість тіла, рухомість суглобів, швидкість рухів, виробляється спритність, вміння напружувати і розслабляти окремі м’язові групи, поєднувати рухи різними частинами тіла.

А також удосконалюють навички різних рухових дій: ходьби, бігу, стрибків, метання, лазіння, катання на лижах, ковзанах та ін.

Для зручного добору загально розвиваючих вправ, їх прийнято розподіляти за аналогічною ознакою на 3 групи:

• для рук і плечового пояса;

• для тулуба;

• для ніг.

Вправи для м’язів шиї і верхніх кінцівок.

Сприяють – збільшенню рухливості суглобів шийних хребців:

• зміцненню м’язів, за допомогою яких виконуються рухи голови та шиї;

• сприяють зміцненню та розвиткові м’язів плечового пояса, верхніх кінцівок;

• збільшенню рухливості в плечових і грудинно-ключичних суглобах;

• ведуть до формування правильної постави.

Вправи для нижніх кінцівок.

Спрямовані:

• на збільшення рухливості в суглобах;

• і зміцнення мускулатури.

Багаторазові рухи нижніми кінцівками:

1. Сприяють розвитку м’язів тулуба;

2. Махи, випади, присіданню – розвитку рухового апарату та внутрішніх органів.

ЗРВ можуть виконуватись:

1 – на місці,

2 – під час ходьби та бігу,

3 – з різних вихідних положень:

А) стоячи, стоячи на колінах;

Б) сидячи;

В) лежачи на спині;

Г) лежачи на животі;

Д) Лежачи на боці.

Під час ЗРВ, їх виконання легко регулювати фізичне навантаження.

Це здійснюють змінюючи:

1. Кількість вправ;

2. Кількість повторень кожної вправи;

3. Характер виконання вправ (швидко, повільно, напружено, розслаблено тощо).

4. Зміною вихідних положень.

Зміна вихідного положення допомагає збільшити або зменшити величину м’язового напруження.

Вихідне положення (в.п.) – це положення, з якого починається виконання певної вправи.

Вказуючи на вихідне положення зазначають положення ніг, положення тулуба, положення рук.

Наприклад: В.П. – стійка ноги нарізно, нахил тулуба, руки в сторони.

Вихідні положення для ніг.

Основна стійка – п’ятки разом, носки нарізно.

Зімкнута стійка – стійка, за якої ноги зімкнуті разом.

Стійка ноги нарізно – ноги розставлені на ширину плечей, ступні.

Стійка ноги нарізно правою – права нога виставлена на один крок попереду лівої.

Широка стійка – стійка, за якої ноги схрещено з вказівкою, яка нога попереду.

Наприклад: Стійка схресно правою. (це значить, що права нога стоїть перед лівою схресно, торкаючись її коліна).

Стійка на правій – стійка на одній нозі (правій).

Напівприсід – присідання, виконане на половину амплітуди (часто це називають «старт плавця»).

Присід – ноги повністю зігнуті в суглобах.

Стійка на колінах – стійка, за якої коліна, гомілки спираються об підлогу.

Випад – виставляння ноги вперед згинанням її в коліні так, щоб коліно знаходилось на рівні носка, а ступня другої ноги розверталась назовні носком.

Випад вправо (вліво) – виставляння ноги, зігнутої в коліні, в сторону. Ступні зберігають положення основної стійки.

Нахил – згинання тулуба в будь-якому напрямку з повною амплітудою руху.

Прогнутий нахил – нахил вперед, руки в сторони, голова піднята.

Нахил в широкій стійці – прогнутий нахил, що виконаний в широкій стійці, руки в сторони, дивитись прямо.

Нахил із захватом – нахил вперед, за якого руки захоплюють гомілкові суглоби.

Пружний нахили – звичайний нахил вперед, який виконується декількома рухами за певного випрямлення тулуба між нахилами.

Стійка на руках – виконується опорою руками об підлогу.

Стійка на голові – вертикальне положення тулуба ногами доверху, голова й руки, зігнуті в ліктьовому суглобі під кутом 90⁰, впираються у підлогу.

Стійка в лопатках – стійка, за якої учень впирається потилицею, лопатками об підлогу, руки підтримують тіло в стійці.