Взаємозв’язок між психофізичною природою, управлінням творчим самопочуттям та управлінням мистецтвом педагогічного переживання

(за В. А. Кан-Каликом)

особливості психофізичної природи	особливості управління творчим самопочуттям	особливості управління мисте­цтвом переживання
Природний розвиток психофізичної природи педагога. Педагог свідомо не спирається на психофізичні осо­бливості, використовує їх стихійно	Педагог не володіє своїм творчим самопо­чуттям і не управляє ним у діяльності, пра­цюючи в тому стані, у якому він перебуває в ситуації творчості	Педагог живе в педа­гогічній діяльності ви­нятково природними переживаннями
Педагог свідомо спи­рається на особливос­ті своєї психофізичної природи при здійснен­ні педагогічного впливу	Педагог управляє своїм творчим самопочуттям у плані його виклику перед майбутньою ді­яльністю	Педагог уміє сховати свої природні пережи­вання, але не завжди здатний перетворю­вати їх у педагогічно доцільні переживання
У педагога спосте­рігається безвідмов­не управління своєю творчою природою на основі її  усвідомленого пізнання й розвитку в мінливих обставинах діяльності, органічна опора на особливості психофізичної природи при здійсненні педаго­гічного впливу	Педагог уміє управ­ляти своїм творчим самопочуттям на всіх етапах педагогічної творчості в мінливих обставинах педагогіч­ної діяльності	Педагог уміє керува­ти своїми природни­ми переживаннями й довільно надавати потрібну педагогічну поведінку в мінливих обставинах діяльності й спілкування
Усвідомлення педаго­гом особливостей своєї психофізичної природи як складової частини творчої індивідуаль­ності й органічна опо­ра на неї у творчому процесі	Уміння педагога управляти в діяльності своїм творчим самопочуттям	Педагог повністю ово­лодів мистецтвом до­вільного педагогічного переживання й ви­користовує його від­повідно до своєї твор­чої індивідуальності у творчому процесі педагогічного спілку­вання

осоБЛиВосТі ПеДагогічної

іМПРоВіЗації

Та ПеДагогічної інТУїції

імпровізація — це гранично стислий процес творчого пошуку викладача, обумовлений необхідністю рішення непередбачуваної задумом проблемної ситуації. З погляду В. А. Кан-Калика, вона виступає як процес:

• реалізації здібності педагога оперативно й правильно оцінювати ситуації й учинки учнів;

• приймати рішення, відразу ж, часом без попереднього логіч­ного міркування на основі попереднього досвіду;

• педагогічних і спеціальних знань;

• ерудиції та інтуїтивного пошуку й органічного втілення їх в спілкуванні з дітьми;

• продуктивної дії в мінливих обставинах діяльності, чуйного реагування на зміни, коректування власної діяльності.

Педагогічна імпровізація — це творчість педагога безпосеред­ньо під час спілкування з дітьми, у момент здійснення в класі його педагогічного задуму. Це творчість на основі інтерпретації матеріалу підготовленого уроку в сьогоднішніх обставинах діяль­ності, у світлі теперішніх творчих педагогічних установок і від­чуттів учителя. Вона втілює в собі здатність учителя оперативно оцінювати ситуації й учинки учнів і свою власну діяльність, приймати рішення відразу (часом без попереднього логічного мір­кування) на основі попереднього досвіду й педагогічних і спеці­альних знань, ерудиції й інтуїтивного пошуку та органічно діяти в мінливих обставинах діяльності, чуйно реагуючи на їхні зміни, коректуючи власну діяльність. Педагогічна імпровізація допома­гає вчителеві гнучко й послідовно здійснювати намічений план педагогічних дій, систематично застосовувати й пристосовувати його до мінливих обставин.

Успішність імпровізації залежить від серйозної творчої підго­товки вчителя, що включає в себе й психолого-педагогічну; від уміння керувати своїми психічними станами й навичок постійно­го самоаналізу; від навичок і прийомів спілкування з аудиторією

56

Творчість у педагогічній діяльності

за умови гарного знання конкретного учнівського колективу й кожного учня.

Варіанти педагогічної імпровізації залежно від джерела її виникнення:

• перший варіант, найпоширеніший, викликається коригуваль­ними факторами педагогічної творчості (клас, учень, ситуація). Даний варіант педагогічної імпровізації вимагає добре розви­нених навичок спонтанної комунікації, тому що пов’язаний з оперативною комунікативною діяльністю педагога;

• другий варіант пов’язаний зі знаходженням необхідного для імпровізації матеріалу: несподівана асоціація на уроці, анало­гія й т. д. Цей варіант педагогічної імпровізації викликається особистим переживанням і досвідом — своєрідна імпровізація зсередини, можлива за умови глибокої, щирої захопленості вчи­теля сьогоднішнім уроком, що захопив його емоційно-розумову сферу;

• третій варіант викликається логікою викладу навчального ма­теріалу: імпровізація тут диктується миттєвим визначенням педагогом таких залежностей у логіці розвитку матеріалу, які не були якимось чином помічені ним раніше. Оскільки джерело імпровізації цього типу носить логіко-педагогічний характер, то здійснюється воно на основі активної участі мис­лення й попередньої підготовки педагога;

• четвертий варіант пов’язаний з критикою вчителем власного уроку: учитель критично ставиться до того, що він робить сам, і до того, як його сприймають учні;

• п’ятий варіант зв’язаний зі складністю творчого пошуку, здій­снюваного вчителем. Зокрема, важливу роль тут відіграє своє­рідний механізм інтуїції, що функціонує в будь-якому творчому процесі, у тому числі й у педагогічному. Така природа неспо­діваних «осяянь» учителя на уроці, коли виникає зненацька найбільш плідне рішення педагогічної проблеми, що не зна­йдене ним у процесі підготовки до уроку, але стало наслідком тривалої роботи механізму мислення вчителя.

Для продуктивної імпровізаційної діяльності педагог повинен мати такі якості:

• гарні знання предмета, вільне володіння матеріалом;

• психолого-педагогічна й методична підготовка;

Особливості педагогічної імпровізації та педагогічної інтуїції ⁵⁷

• добре розвинене педагогічне мислення та уява;

• знання колективу учнів; уміння вільно триматися на людях й управляти своїми психічними станами;

• навички вільного спілкування з аудиторією, висока загальна культура й ерудиція;

• уміння створювати передбачувані педагогічні ситуації й діяти в них.

Рівні володіння педагогом технікою педагогічної імпровізації:

• педагог не володіє технікою педагогічної імпровізації й не може свідомо управляти нею в процесі творчості;

• педагог у цілому управляє своєю імпровізаційною діяльністю в заздалегідь передбачуваних обставинах творчості, але не за­вжди оперативно й ефективно імпровізує в мінливих обстави­нах діяльності;

• педагог управляє своєю імпровізаційною діяльністю на всіх етапах педагогічної творчості в мінливих обставинах діяль­ності;

• педагог управляє педагогічною імпровізацією на всіх етапах творчого процесу, використовуючи її  як засіб активізації вза­ємодії свого творчого процесу з творчим процесом учнів, від­чуваючи в імпровізаційній діяльності прояв своєї творчої ін­дивідуальності.

Причини імпровізації:

• виникнення несподіваної ситуації в класі у формі зміни по­ведінки учнів, їхнього настрою, зниження рівня сприйняття навчального матеріалу, виникнення несподіваних питань або тих, що не стосуються теми;

• поява в педагога асоціацій, пов’язаних зі спогадом пережи­того, розказаного, прочитаного, які, на його думку, можуть сприяти підвищенню ефективності уроку;

• результати самоконтролю й самоаналізу в процесі уроку, що вимагають коректування й педагогічного впливу;

• бачення в логіці викладу навчального матеріалу таких за­лежностей і змістовних нюансів, які не були враховані при підготовці до уроку;

• несподівана поява ідеї більш ефективної організації уроку, ніж спланована при підготовці до нього.

58

Творчість у педагогічній діяльності

Л. Ю. Берикханова виділяє три типи поведінки педагогів при здійсненні імпровізації:

1.Учитель-«соліст», що чує тільки себе й імпровізує на осно­ві виникнення асоціацій, спогадів, тобто діє практично без урахування впливу зовнішніх обставин, у яких протікає його діяльність. імпровізація при цьому виявляється недостатньо ефективною, оскільки учні як би не беруться вчителем до уваги повною мірою;

2. Учитель-«камертон» озивається на будь-які зовнішні зміни, і його педагогічна «мелодія» починає звучати в тій тональ­ності, яку їй задають зовнішні обставини. Результатом цього є жвавий, цікавий діалог, що збагачує спілкування. Але вчи­тель, захоплений миттєвим спілкуванням, найчастіше втрачає орієнтир і може направити процес навчання до русла, що не відповідає його попередньому задуму;

3.Учитель-«імпровізатор» не тільки виконує педагогічні за­вдання, рухаючись до наміченої мети уроку, але й імпровізує відповідно до того, як складаються конкретні обставини ді­яльності. При цьому імпровізаційні моменти не заслоняють поставленого завдання уроку, а дають можливість збагатити попередньо продуманий задум, поліпшити й удосконалити його безпосередньо в процесі діяльності. імпровізовані мова й поведінка вчителя, як правило, дуже енергійні й емоційні; вони сильніше діють на учнів. А сам факт імпровізації під­німає авторитет педагога.

Педагогічна інтуїція — це евристичне утворення, що дозво­ляє педагогові на основі його серйозної науково-педагогічної під­готовки й попереднього досвіду відчувати й передбачати те або інше педагогічне явище, проектувати найбільш ефективні методи і передбачувані результати. Під педагогічною інтуїцією розуміють швидкий, беззвітний відбір учителем найбільш ефективних методів і прийомів педагогічного впливу в ситуації нестачі інформації про сутність педагогічного явища й потреби негайної дії, що викликає сумнів і невпевненість перед вибором одного з багатьох рішень, що виникають у результаті передбачення особливостей сприйняття матеріалу учнями або назріваючими конфліктами спілкування, викликаних непередбаченими тенденціями або обставинами.

Особливості педагогічної імпровізації та педагогічної інтуїції ⁵⁹