Внутрішні умови

Певні особливості психофізіологічної сутності особистості

• Особливості типу вищої нервової діяльності, темперамент, індивідуальні риси характеру;

• своєрідність процесів збудження й гальмуван­ня, здатність до саморегуляції;

• показники пізнавальних і вольових якостей (увага, спостережливість, уява, інтуїція);

• специфіка сенсорної організації й т. ін.

Високий соціально-моральний і культурний рівень (внутрішній багаж педагога)

Професійна спрямованість особистості, особиста спрямованість застосо­вувати свої знання, здібності, досвід

Ж. В. Ваганова виділила деякі прийоми, які були помічені в роботі артистичних педагогів для зняття несприятливого стану дитини.

Перефразовування думок і почуттів дитини — учитель як би повідомляє учневі своє розуміння того, що він говорить або почуває. Наприклад, на заяву учня: «Я не згодний з оцінкою» — учитель відповідає: «Я бачу, що ти незадоволений. Давай поди­вимося, чому така оцінка».

Дзеркало — відображення висловлення дитини шляхом по­вторення останньої фрази зі зміною порядку слів. Наприклад, учень заявляє: «Я не хочу виходити до дошки». Учитель каже: «До дошки виходити ти не хочеш».

Саморозкриття — учитель на конкретному прикладі пока­зує, як у нього протікали процеси, подібні до тих, що хвилюють дитину в цей момент. Учитель говорить: «Ти знаєш, у свій час я теж із цього приводу дуже переживав».

«Я-повідомлення» — тонкий прийом педагогічної оцінки на те, що відбувається. Наприклад, на запізнення учня вчитель го­ворить: «Я завжди хвилююся, коли хтось затримується, раптом щось трапилося».

Емоційний відгук — відображення у формі безпосереднього переживання життєвого змісту, явища й ситуації. Спостерігаючи якісь елементи негативної поведінки в учнів, артистичний учитель обов’язково висловлює свої почуття, наприклад: «От це так!»

Ігнорування — фіксування педагогом несприятливого стану дитини, але при цьому — зовнішнє інструментування «непомі-чання» того, що відбувається. Цей метод доцільно використову­вати для нейтралізації негативних переживань — дитина сама

Артистизм педагога як показник його творчості

73

придушує свої переживання й включається в роботу. Наприклад, учні прийшли після попереднього уроку збудженими, учитель не поспішає починати урок (перегортає журнал), такою ігноруючою поведінкою педагог впливає на стан класу — діти поступово за­спокоюються й налаштовуються на роботу.

Інструментування права на вільний вибір — тонке психоло­гічне оформлення впливу педагога на дітей, у якому підкреслю­ється їхнє право на вибір тактики своєї поведінки, але при цьому розкриваються можливі наслідки цієї поведінки. Наприклад, учи­тель говорить: «Як би ти не вчинив — це твій вибір, і в ньому проявляється твоє відношення до оточуючих людей».

Позитивне підкріплення — вплив педагога, що викликає в ді­тей задоволення тим, що відбувається. Сюди відносяться різного роду схвалення, адресовані дитині. Причому не тільки вербальні (добре слово, похвала), а й мімічні (посмішка, ласкавий вираз обличчя), пластичні (дружній жест, погладжування) і т. ін.

Установлення й підтримка особистого контакту, тісного зв’язку між педагогом і учнем.

Концентрація на позитивному — зняття вчителем несприятли­вого стану дитини, зосередження на позитивному й переорієнтація дитячої уваги на позитивне. У результаті дитина вчиться саморе­гуляції, самоконтролю, установленню рівноваги між зовнішніми впливами, внутрішнім станом і формами поведінки.

Формування привабливого образу педагога у свідомості дітей. Вербальний образ — портрет духовного плану, що складається за рахунок лексики, стилістики, методики, темпоритму й загальної будови мови. Основні характеристики вербального образу артис­тичного педагога — чиста артикуляція звуку, ритмічність, політ фрази, багатство інтонацій, різноманітний лексичний склад та еле­менти художньої виразності. Мімічний образ — зовнішній портрет учителя, що створюється за допомогою погляду, м’язів обличчя, лінії рота, руху брів і загальної м’язової рухливості особи, а та­кож доповнюється поворотом голови й манерою тримати голову. Природні дані обумовлюють перше враження від обличчя педагога, а вже незабаром відсуваються на другий план, проте посмішка, кивок та ін. — це деталі портрета вчителя, який діти фіксують у пам’яті чітко й надовго. Пластичний образ — зовнішній вигляд учителя, що складається шляхом сприйняття учнями жестів, по­стави, методики й темпоритму рухів, а також поз, які змінюють одна одну. Кольоровий образ — кольорова гама, сполучення фарб

74

Творчість у педагогічній діяльності

у костюмі педагога, а також різні аксесуари костюма й взуття, які здатні створювати гармонічне враження.

Звертання — один зі способів установлення особистого кон­такту. Тут важливі й лексична, й інтонаційна сторони, й міміка, й інші фактори.

Пауза — прийом навмисного переривання мовлення в спіл­куванні з учнем. Артистичні педагоги вміють «тримати паузу». Пауза звичайно доповнюється мімічним подивом.

Жарт — ефективний спосіб впливу, що знімає психологіч­ну напругу, підкреслює доброзичливі відносини, які привносять маленьку радість, що затьмарює сумовитий або агресивний стан учня. За допомогою жарту педагог активізує, відволікає, розсла­блює, породжує емпатію.

Етичний захист виконує такі функції, як відсторонення осо­бистості педагога; демонстрація дитині іншого образу поведінки в даній ситуації; надання дитині можливості зміцнення взаємин із учителем. Забезпечуються такі вміння вчителя, як мовні (го­лос, інтонація, темпоритм, емоційне забарвлення мови й т. д.); немовні (міміка, жестикуляція, експресивне забарвлення пласти­ки й т. д.); соціально-перцептивні (увага, спостережливість, уява й т. д.); управління емоційним станом (зняття психічної напруги, саморегуляція, релаксація).

ЛеКція яК оДна

З МоЖЛиВосТей ПРояВУ

аРТисТиЗМУ ПеДагога

Лекція — один зі складних видів інтелектуальної праці, що припускає глибоко наукове й творче мислення, ерудицію, куль­туру, уміння управляти собою й аудиторією. Тому доцільно до­кладніше зупинитися на деяких психологічних, педагогічних і ме­тодичних аспектах даного виду діяльності.

В. С. Герасимова вважає, що вид лекції залежить від ряду фак­торів: змісту дисципліни та її  місця в навчальному процесі (вступ­на, поточна, заключна, оглядова); співвідношення різних видів і рівнів пізнавальної діяльності студентів (описово-ілюстративна, пояснювальна, проблемна).

Описова лекція — це лекція-повідомлення. У ній переважним пізнавальним процесом для учнів є сприйняття матеріалу, його запис і запам’ятовування.

Пояснювальна лекція містить не тільки опис навчального мате­ріалу, але й розкриває причинно-наслідкові зв’язки явищ, понять, законів, що викладаються, тобто поряд із процесами сприйняття й пам’яті учні включаються в процес осмислювання й розуміння повідомлюваних знань.

Проблемна лекція припускає використання проблемних ситу­ацій, для рішення яких висуваються гіпотези, які розв’язуються потім у груповій дискусії.

В. і. Валовик, у свою чергу, виділила інформаційну, візуальну лекцію, лекцію-діалог, лекцію-провокацію, лекцію-конференцію, лекцію-консультацію і проблемну лекцію. Однак, проблемна лек­ція розглядалася автором як метод пізнання шляхом наукового пошуку, діалогу, аналізу, порівняння різних точок зору й т. д.

Інформаційна лекція припускає використання пояснювально-ілюстративного методу викладу (уважається традиційним типом лекції).

Візуальна лекція пов’язана з візуальною подачею матеріалу технічними засобами навчання, аудіо- і відеотехніки, мульти-

76

Творчість у педагогічній діяльності

медійних технологій з коротким коментуванням матеріалів, що демонструються.

Лекція-діалог (інакше називають бінарна лекція) передбачає виклад навчального матеріалу у формі діалогу двох викладачів різних предметів, які використовують у своєму виступі знання й досягнення науки, яку вони викладають.

Лекція-провокація — форма подачі школярам матеріалу із за­планованими заздалегідь помилками. Це робиться для того, щоб стимулювати учнів до постійного контролю пропонованої їм ін­формації й пошуку неточностей у ній. Учителеві варто пам’ятати, що наприкінці такої лекції обов’язково необхідно здійснити діа­гностику знань учнів і розібрати зроблені помилки.

Лекція-конференція являє собою науково-практичне заняття із заслуховуванням доповідей і виступів студентів за заздалегідь поставленою проблемою в рамках навчальної програми. Напри­кінці заняття вчитель підводить підсумок, доповнює й уточнює інформацію, формулює основні висновки.

Лекція-консультація — форма лекції, у якій матеріал ви­кладається у вигляді питань і відповідей або питань, відповідей і дискусій.

Проаналізуємо функції лекції, які виділив Б. Ц. Бадмаєв.

1. Інформаційна функція. Автор підкреслює, що завдання лек­тора — об’єктивно інформувати слухачів, але не сухо, а емо­ційно, зацікавлено, з почуттям причетності до конкретизації, збагачення теорії, що викладається.

2. Орієнтуюча функція. Лекція покликана допомогти тим, кого навчають, зорієнтуватися у величезній кількості наукових і на­вчальних джерел. Учителеві необхідно стисло представити основні положення з досліджуваного питання. У той же час у деяких учнів може з’явитися потреба в інформації щодо до­даткової літератури з питання, що зацікавило. Тому доцільно мати список рекомендованої літератури. Також корисно буває на лекції рекомендувати старшим школярам послідовність про­читання джерел для полегшення процесу засвоєння матеріалу.

3. Пояснююча функція. Як відомо, головне з основних завдань лекції — допомогти учням сформувати систему понять до­сліджуваної дисципліни, теми, яка викладається. Важливо донести до школярів зміст понять без перекручувань, викли­каних власним суб’єктивним трактуванням викладачем або уявленнями самих учнів. У той же час варто враховувати,

Лекція як одна з можливостей прояву артистизму педагога ⁷⁷

що звертатися в лекції до складної процедури формування по­няття часто бракує часу, тому цю роботу доцільно відносити до звичайних уроків: адже повноцінне формування поняття звичайно вимагає активних дій самих школярів, а не тільки роз’яснення вчителя. Слід зазначити, що в лекції з метою до­хідливого пояснення теоретичних положень не можна обійтися без роз’яснення дефініцій; роз’ясняти дефініцію — це значить пояснити зміст кожного слова, що входить до неї.

4. Переконуюча функція. Дана функція здійснюється, насампе­ред, шляхом доказовості тверджень лектора. Б. Ц. Бадмаєв уважає, що доказовість мовлення може бути забезпечена різ­ними способами: описом реальних фактів; наведенням доказу висунутого твердження й т. д.

5. Захоплива або надихаюча функція. Лекція, крім повідомлення важливої й потрібної для школярів наукової інформації, повин­на захопити їх ідеями, зацікавити дітей ними настільки, щоб надихнути на серйозне й поглиблене заняття даною наукою. Лекція повинна бути цікавою й захоплюючою, але це не озна­чає, що вона буде розважальною, хоча не виключаються ці­кавість, гумор. Лекція обов’язково повинна емоційно зачіпати учнів, при цьому основною пережитою емоцією повинен бути інтерес. Психологи стверджують, що інтерес тісно пов’язаний з радістю. Завжди залучає новизна й радує відчуття знайомос­ті. інтерес актуалізується, якщо виявляється й упізнається щось нове, тому вчителеві необхідно постійно підтримувати в учнях цей пізнавальний інтерес. Для цього рекомендується використати найрізноманітніші прийоми.

Завдання, що стоять перед лектором:

1. Одержання відповідей на ті питання, які виникли в слухачів і які, власне кажучи, і привели їх на лекцію, а також про­будження інтересу до нових сфер знань, фактів, проблем;

2. Пробудження інтересу до творчої активності, самостійної поста­новки й розв’язання проблем, розвиток потреби в самоосвіті;

3. Повідомлення практично корисних рекомендацій або розкриття реальних умов їх самостійного одержання з рекомендованих джерел знань;

4. Формування певної системи оціночних суджень або зміна оці­нок, що склалися раніше; у цьому випадку лектор розраховує,

78

Творчість у педагогічній діяльності

насамперед, на емоційний ефект (уключення, співпереживан­ня й т. п.).

Уміння лектора, що забезпечують успішність лекції:

• уміння враховувати сформовані в слухачів установки й запити, використовувати їх як вихідний момент у формуванні зацікав­леного відношення слухачів до матеріалу, що вивчається;

• уміння бачити практичну спрямованість розглянутих питань і встановлювати їхній зв’язок з широким соціальним й осо­бистим досвідом слухачів;

• уміння створювати довірчі відносини, що знімають психоло­гічні бар’єри й змінюють сформовані установки;

• уміння активізувати увагу й інтерес у слухача, спираючись на мотивацію його пізнавальної активності;

• уміння включати слухача в активне обговорення найбільш важливих проблемних і дискусійних питань;

• уміння підводити слухача до самостійних висновків, викорис­товуючи систему аргументації науковими фактами (навчання слухача вмінню науково аргументувати висновки, обґрунтовано відстоювати свої позиції).

Таким чином, у психолого-педагогічній літературі виділені умови захопливості лекції. Перша умова — усвідомлення шко­лярами особистісного змісту в придбанні знань у даній галузі науки. Цей момент наступає тоді, коли учень усвідомив корис­ність знань, що підносяться лектором, особисто для себе. Друга умова — виникнення інтересу до лекції — пов’язана з усвідом­ленням новизни матеріалу, що викладається, однак такої, котра відразу зв’язується у свідомості слухачів з наявними знаннями, істотно їх доповнюючи й проясняючи. Третя умова припускає спонукання й стимулювання роботи мислення школярів. Перш ніж довідатися з вуст лектора, «що і як», у них повинно виник­нути питання, «чому й звідки». Тому лекторові запропоновано не відразу приступати до викладу навчального матеріалу, а спочатку сформулювати питання, що сприяє активізуванню процесів мис­лення. Також учителеві варто враховувати, що сприйняття учнями навчального матеріалу залежить від його змісту, способу викла­ду, індивідуальних особливостей викладача й класу. Учителеві варто пам’ятати, що повна стійкість уваги зберігається протягом 15-18 хвилин, отже, далі потрібна емоційна розрядка.

Лекція як одна з можливостей прояву артистизму педагога ⁷⁹

Як правило, педагог, читаючи лекцію, виголошує монологіч­ну промову. На відміну від діалогу, вона вимагає більш строгої логічної послідовності, закінченості фраз, стилістичної образнос­ті та не припускає будь-яких виправлень, застережень. Надто тривалі паузи послабляють інтелектуальну активність школярів. Психологи вважають, що фраза, яка складається з 10-13 слів, сприймається щонайкраще, яка складається з 14-18 слів — до­бре, з 25 і більше — насилу. Не менш важливо й те, як говорити. Значеннєве навантаження несуть не тільки слова, але й тон, гуч­ність, модуляція й темп, з якими вони вимовляються. Від уміння говорити, тональності й змістовності мовлення залежить ступінь засвоєння слухачами матеріалу, їхня настроєність та інтерес до одержуваної інформації, спокій і дисципліна в класі.

На початку лекції необхідно залучити увагу школярів, а по­тім, у міру викладу матеріалу, її  треба постійно підтримувати, домагатися адекватного сприйняття й осмислення змісту лекції за рахунок зміни сили голосу, темпу мовлення, звертання до знань школярів, постановки проблемних питань.

Важливо підтримувати досягнуте взаєморозуміння й контакт із класом. Цього можна досягти шляхом забезпечення синхронності своїх дій та інтелектуальної роботи учнів, своєї перебудови в ході лекції з метою посилення їхніх позитивних емоцій, що сприяють кра­щому засвоєнню матеріалу. Підтримувати атмосферу інтелектуаль­ного пошуку також можна за рахунок аналізу дискусійних проблем.

Відзначимо, що лектор не повинен бути занадто емоційним. У психологічній літературі запропонована класифікація лекторів.

Лектор когнітивного типу має особливість усунутості від ма­теріалу, що викладає. Його стиль — повідомлення, констатація відомих фактів і закономірностей. При цьому відношення учнів до почутого матеріалу його практично не цікавить. Їхня реакція майже не впливає на послідовність викладу матеріалу. Головна особливість — стрункість, логічна обґрунтованість, несуперечність даних, що наводяться.

Емоційно-комунікативний тип лектора — це співрозмовник. Така позиція характеризується довірчістю відносин. Лекція про­ходить у формі спільного обговорення питань, що цікавлять усіх. Учитель максимально зорієнтований на учнів, аналізує їхній інтер­ес до повідомлення, емоційну включеність у процес спілкування.

Практичний тип лектора проявляється в агітаторському сти­лі поведінки — він повинен переконати слухачів у непорушності

80

Творчість у педагогічній діяльності

істин, що ним викладаються. Такий учитель максимально вклю­чений як у виклад предмета, так і в процес спілкування. Його ціль — переконати й схилити школярів до своєї точки зору.

Актуальною є проблема активізації пізнавальної активності учнів. Ученими сформульовано прийоми, що сприяють стимулю­ванню пізнавальної активності учнів на уроці-лекції:

1. Використання наочності. Будь-яка наочність повинна бути ви­ користана педагогом у розумних межах з ясно усвідомлюваною метою. Можливі функції ілюстративного матеріалу на лекції.

2.Уключення в лекцію проблемних питань і ситуацій.

3. Використання суджень учнів по якійсь темі безпосередньо в змісті лекції, що читається. Для цього на попередньому уроці проводиться невелика письмова робота (доцільніше дати домашнє завдання) з метою з’ясування думки школярів з про­блеми, яка буде розглядатися на лекції. Безумовно, що ця проблема в якихось аспектах повинна бути знайома учням. Наведені в домашньому завданні думки й судження школярів уставляються в зміст лекції. Слухають старші школярі лекцію зовсім по-іншому, оскільки стають її  співавторами.

4. Актуалізація наявних знань учнів у період читання лекції за допомогою питань, аналізу конкретних ситуацій.

5. Використання прийому навмисної помилки або неточностей, які повинні бути виявлені школярами.

6. Використання опорних схем, тез лекцій.

7. Організація зворотного зв’язку на лекції. Може виражатися в питаннях учнів, що задаються по ходу лекції або після неї, в інтересі до рекомендованої літератури, в активному прийомі інформації, наявності робочої обстановки, у відсутності відво­лікання уваги.