Тест на педагогічну інтуїцію

(С. А. Гільманов)

Інструкція. На запропоновані питання дати один з варіантів відповідей: «ніколи» (0 балів), «рідко» (1 бал), «досить часто, але можу згадати конкретні випадки» (3 бали), «настільки часто, що не можу відразу згадати конкретний випадок» (4 бали), «завжди, іншого я й не представляю» (5 балів).

Питання

1.Я миттєво відчуваю доцільність або недоцільність будь-яких моїх дій, що відбулися або плануються.

2. Коли я бачу діяльність учителя, який мені подобається, або читаю опис привабливої для мене педагогічної діяльності, я відразу розумію, чи може це вийти в мене.

3. Я легко можу побачити світ очами якогось конкретного мого учня.

4. Я цікавлюся розмовами, книгами, фільмами й т. п., у яких мова йде про ті проблеми, які близькі предмету, що виклада­ється мною, і миттєво вивуджую корисну інформацію.

5. Коли я планую вивчення нової теми, я відразу бачу, як по­трібно проводити уроки, чим кожний урок повинен відрізня­тися від іншого.

6. Стиль мого мовлення (набір слів, побудова речень, інтонація й ін.) легко змінюється при викладанні в молодших і старших класах.

7. Я легко, на ходу, за внутрішнім натхненням змінюю план проведення уроку.

8. Я не гублюся під час несподіванки, що виникла в ході педа­гогічної діяльності.

9. Я відчуваю, не дивлячись на годинник, коли урок закінчиться. 10. Я відчуваю почуття радості при раптовому розв’язанні педа­ гогічної проблеми, що мучила мене в процесі роботи.

Обробка отриманих результатів.

Знайти загальну суму. Говорити про сформованість педагогічної інтуїції можна, якщо сума балів перевищує 40 балів.

Педагогічна імпровізація й педагогічна інтуїція мають харак­тер, що формується, зокрема, за допомогою тренінгу. У психології розроблена система вправ з двох великих циклів: 1. Специфічний тренінг з розвитку емоційно-творчої природи

педагога і його психофізичного апарату, що спрямований

60

Творчість у педагогічній діяльності

на розвиток мовного апарату, інших виразних засобів учителя: його мімічних і пантомімічних можливостей і т. д. Тут одно­часно розвивається педагогічна уява, увага, спостережливість, навички зосередження й управління своїми психічними ста­нами, формуються навички публічного спілкування й елемен­тарних педагогічних дій. 2. Цілісний педагогічний тренінг, що припускає здійснення за­вдань, що дозволяють розвинути педагогічне мислення й твор­чі можливості вчителя в цілому, цьому сприяють інсценовані вправи зі вставними завданнями. Тут формуються навички цілісної педагогічної діяльності, уміння діяти в пропонованих педагогічних обставинах, навички педагогічної імпровізації.

аРТисТиЗМ ПеДагога

яК ПоКаЗниК його ТВоРчосТі

артистизм — це здатність перевтілення, миттєвого перебудову­вання в нові образи, перемикання в нові ситуації й, найголовніше, уміння жити тими ідеями, які вчитель передає школярам на уроці, жити щиро й стільки разів, скільки знадобиться. М. М. Поташ-ник відзначав, що артистові теж доводиться виступати в одній ролі десятки, а то й сотні разів, неодноразово входити в образ. Так і педагог.

У психолого-педагогічній літературі відбиті найпоширеніші установки при характеристиці творчої особистості:

• набір взаємозалежних якостей особистості (творча спрямова­ність, мотивація, здібності, мислення, вольові якості), де цен­тральними є мотиви й здібності, які обумовлюють внутрішню активність і результативність;

• новизна й оригінальність цього результату;

• безумовне позитивне етичне відношення до творчої особистості;

• підкреслення сталості, стійкості творчих якостей у структурі особистості.

О. С. Булатова вважає, що основні точки зіткнення педагогічної «техніки» з «технікою» акторського мистецтва й режисури — це:

• опора на загальні принципи діяльності. Система К. С. Ста-ніславського складається з компонентів: принципи естетики театру, навчання про етику актора й акторська техніка як володіння виразністю дій. У діяльності вчителя також орга­нічно поєднуються естетика — етика — техніка. Діяльність учителя нерозривно пов’язана з постійною роботою над своєю технікою, її  розвитком і вдосконаленням;

• уживання в педагогічній сфері термінів з області театрального мистецтва. У драматургії уроку, що з’єднує закони педагогіки й сцени, осягається зміст «експозиції», «зав’язки», «кульмі­нації», «інтриги». Якщо одна з цих складових відсутня, по­тенціал поля напруги на уроці падає, а з ним й інтерес до уроку, як підсумок — до предмету;

• використання адаптованих до вчительської діяльності вправ з області театральної педагогіки для розвитку здібності сприй­няття й вираження особливостей людської поведінки й варіа­тивності в спілкуванні.

62

Творчість у педагогічній діяльності

основні риси, що характеризують педагогічну й акторсько-режисерську діяльність

(за О. С. Булатовою)

Спільні риси

Змістовна ознака (комунікативність, живе співробітництво)

інструментальна ознака (особистість та її  психофізична природа як ін­струмент впливу)

Цільова ознака (вплив людини на людину й виклик певного пережи­вання в співрозмовника)

Процесуальні характеристики (творчість здійснюється в обстановці пу­блічності, регламентована в часі; результат творчості динамічний; спо­стерігається спільність переживань актора й глядача, актора й режисе­ра, педагога й учня; творчість має колективний характер)

Структурна ознака (аналіз матеріалу; визначення проблем, суперечнос­тей; зародження задуму, що розв’язує суперечності; утілення; аналіз результату; коректування). Три періоди роботи над уроком і роллю:

1. До уроку (у вчителя); репетиційний (в актора) — період, коли в уя­ві, у думках, відчуттях створюється образ (героя, уроку);

2. Технічний — період перевірки підготовки матеріалу, репетиція уро­ку (закріплення ролі); уточнення задуму й т. д.;

3. Період утілення творчого задуму — власне робота вчителя (на уро­ці), актора (під час спектаклю)

Концептуальні ознаки:

• наявність елементів роботи, що не піддаються автоматизації, само­стійної й вільної творчості;

• здійснення соціальної функції — функції виховання;

• присутність інтуїції, чуття, натхнення;

• специфічні професійні емоції;

• необхідність безперервної внутрішньої роботи (тренувальної й «над предметом»)

Вимоги до особистості (основні здібності, необхідні й для творчості актора, і для продуктивної творчості педагога такі: розвинена уява, увага, емпатія, рефлексія, рухливість, заразливість, виразні здібності, чарівність)

Відмінні риси

акторська діяльність	Педагогічна діяльність
Дії на сцені відбуваються в декіль­ка іншому аспекті в порівнянні зі звичайним життям	Діяльність відбувається в межах реально існуючої дійсності
Актор «настроєний» на емоційну хвилю героя	Почуття народжується реальними обставинами. Учитель більш «від­критий» у виявленні почуттів
Спілкування тяжіє до монологу	Спілкування тяжіє до діалогу

Артистизм педагога як показник його творчості

63

Закінчення таблиці

акторська діяльність	Педагогічна діяльність
імпровізація припустима в момент імпровізація не тільки припусти-підготовки до спектаклю й мало- ма, але необхідна. Межі творчості ймовірна під час самої діяльності ширше
Репертуар, як правило, представ­лений однією роллю, одним спек­таклем	Педагог протягом одного уроку мо­же виконувати кілька ролей
Можуть дозволити собі «забути» про глядача, зосереджуються на спілкуванні з партнером по сцені	Важлива організація співробітни­цтва з учнями
Характерна колективна відпові­дальність за результат діяльності	Особиста відповідальність за ре­зультат діяльності. Наслідки більш драматичні, ніж результати актор­ських невдач

У психолого-педагогічній літературі показано, що стосовно до педагогіки артистизм — це:

1.Риса особистості вчителя, якась її  своєрідність:

• здатність перевтілюватися, чарівність «артистичної стихій­ності», жвавість, гострота, експресія, багатство жестів та інтонацій, дар оповідача, здатність подобатися;

• натхненність, відчуття внутрішньої волі;

• внутрішня добірність, образне мислення, прагнення до не­стандартних рішень шляхом образних асоціацій;

• особливості психіки, тип нервової системи, акцентуація особистості.

2. Сукупність навчальних прийомів, «технік», які полягають у тім, що урок проводиться за особливими законами, ще не вивченими наукою остаточно.

3. Концепція педагогічної творчості, згідно з якою педагогічна діяльність розглядається новим, своєрідним поглядом.

У структурі педагогічного артистизму О. С. Булатова виділяє два боки: • внутрішній артистизм — культура педагога, безпосередність і воля, чарівність, емоційність, гра уяви, добірність, образний шлях постановки й рішення проблем, асоціативне бачення, несподівані яскраві ходи в «сценарії» уроку (особливо його перших хвилинах), внутрішнє «настроювання» на творчість, самовладання в умовах публічності й т. ін.;

64

Творчість у педагогічній діяльності

• зовнішній артистизм — ігрова подача («техніка» гри), особли­ ві форми вираження свого відношення до матеріалу, передача свого емоційного відношення до діяльності, володіння вмінням самопрезентації, виведення учнів на ігровий рівень, уміла ре­ жисура уроку.

Таким чином, педагогічний артистизм містить у собі:

• перевтілення;

• відкритість і безпосередність;

• зараження своїми переживаннями, сумнівами, радістю інших людей;

• зачаровування (фасцинація; способи фасцинації: особливий по­гляд, особливий голос, особливий ритм мовлення, особливий розум);

• зовнішню привабливість («візуальність»);

• імпровізацію.

схема діагностики артистизму педагога

(за Ж. В. Вагановою)

1. Творче самопочуття, саморегуляція психічної діяльності, емо­ ційних станів:

• захопленість, наснага, натхненна віддача на уроці;

• самоорганізація, стабільність творчої форми;

• самоконтроль, самовладання, управління настроєм;

• уміння знімати зайву напругу, хвилювання;

• уміння спокійно ставиться до несподіванок, оперативність в управлінні своїми психічними станами.

2. Чарівність, особистісне самовираження, індивідуальний стиль:

• заразливість, уміння зачаровувати, вселити симпатію, за­цікавити, захопити, здатність оволодівати увагою учнів;

• розкутість, безпосередність і простота поведінки;

• яскравість, несхожість на інших учителів, нестандартність;

• художній смак, почуття прекрасного, прагнення до краси й гармонії, почуття міри;

• щирість, особистісна відкритість по відношенню до дітей.

3. Емоційність, образність поведінки й мови:

• експресивність, широкий діапазон емоційних реакцій;

• вираження співпереживання, співчуття учням;

• емоційна атмосфера на уроці, почуття гумору;

Артистизм педагога як показник його творчості

65

• незвичайність у розкритті змісту уроку, здатність зробити образним матеріал, що викладається;

• емоційне інтонування мови, несподівані ритмічні малюнки, метафоричність мови.

4. Зовнішній вигляд, пластичність, зовнішня привабливість, умін­ ня у сфері вербального спілкування:

• експресивні здібності, пластична образотворчість;

• розкутість, відсутність тілесної розкутості, уміння трима­тися впевнено, вільно, природно;

• мімічні й пантомімічні навички, наявність експресивних, емоційно-естетичних рухів;

• жестикуляція, рухи — органічність, природність, темп, доречність, ступінь варіантності, багатство, повнота форм, рухова активність (достатня, недостатня).

5.  інтуїція, уява, творча фантазія:

• продуктивність асоціацій;

• швидкий аналіз і точна оцінка педагогічної ситуації;

• здатність «угадати» дитину, «прочитати» все на її  обличчі;

• уміння захопити, придумати щось цікаве, зробити будь-який об’єкт привабливим для себе й дітей.

6.  імпровізація, педагогічний експромт:

• швидкість реакцій, спритність, винахідливість;

• оперативність пам’яті, кмітливість;

• уміння орієнтуватися в несподіваних обставинах, оцінювати ситуацію й приймати рішення в нестандартних ситуаціях;

• підтримка постійного, гнучкого зворотного зв’язку з класом;

• оперативність відповіді на зміну умов діяльності, уміння на ходу скорегувати план уроку.

7. Комунікативні здібності, форми відносин, тон спілкування з учнями:

• комунікабельність, легкість у спілкуванні, здатність швидко знаходити контакт, уміння організувати первинний контакт з класом;

• організація співробітництва;

• доброзичливий тон, дружелюбність, м’якість, тактовність;

• відвертість, щирість;

• рівень розвитку емпатії, співпереживання учням;

66

Творчість у педагогічній діяльності

• взаєморозуміння, емоційна ідентифікація;

• рефлексія, здатність побачити себе з боку.

8. Мовні здібності:

• виразність, емоційність, динамічність мови;

• мелодійність, широкий діапазон інтонацій, естетична при­вабливість голосу;

• ясність, чистота, благозвучність мови, дикція;

• багатство словника, розмаїтість лексики;

• переконливість, дохідливість, сила впливу мови.

9. Спостережливість, управління увагою:

• уміння вловити зміни в стані дітей за незначними озна­ками, здібність проникати у внутрішній світ дитини;

• стійкість уваги, тривала зосередженість;

• переключення, динамічність уваги;

• уміння бачити всі деталі, загострене сприйняття.

10. Сугестивна здібність:

• уміння залучити й утримувати дитячу увагу;

• навіювання, емоційно-вольовий вплив на учнів;

• уміння «заражати» своїми думками, почуттями.

11. Режисерські здібності:

• інтрига в побудові уроку, наявність емоційної зав’язки на початку уроку, захоплюючого вступу;

• підтримка доцільного темпоритму на уроці;

• енергійність, активність;

• творча організація взаємодії з учнями.

12.Здібність перевтілення, уміння «звикнути до ролі».

13. Психологічний аналіз уроку з урахуванням артистичності пе­дагога (оцінка за п’ятибальною системою):

а) стиль уроку:

• які прийоми використовує вчитель;

• стиль спілкування педагога з класом;

• ступінь керованості педагогічною ситуацією спілкування;

б) особливості самоорганізації вчителя, його психологічна під­ готовленість до уроку:

• усвідомлення власної творчої індивідуальності, особли­ востей своєї психофізичної природи;

Артистизм педагога як показник його творчості

67

• робоче самопочуття, настрій учителя на початку уроку й у процесі його ведення;

• педагогічна доцільність емоційних переживань учителя на уроці (зацікавлений, активний, увесь час перебуває в спіл­куванні, тримає клас «у тонусі» — байдужний, пасивний);

в) психологічний клімат у класі: уміння вчителя управляти сво­ їм психічним станом і створити необхідний емоційний настрій (доброзичливий, поводиться підбадьорливо, увічливий і при­ вітний з учнями, індивідуалізує спілкування з різними учня­ ми — недоброзичливий, спілкується тільки «зверху вниз», з усіма однаково, не диференціюючи свого спілкування);

г) не боїться відкрито виражати свої почуття, показувати свої особливості — думає тільки про престиж, носить «маску», намагається триматися за свою соціальну роль;

д) динамічний і гнучкий у спілкуванні;

• легко розв’язує виникаючі проблеми;

• «гасить» усілякі конфлікти;

• може поставити себе на місце учня;

• формує в учня, який говорить, відчуття, що його розу­міють — не бачить проблем і не вміє помітити назріва­ючого конфлікту;

• неуважний до учня, який говорить, формує в нього від­чуття, що його не розуміють;

є) спостереження за діями вчителя на уроці (як педагог ураховує особливості сприйняття матеріалу учнями; порівняння плану уроку й процесу його реалізації на практиці — знайти відхи­лення, пояснити їхнї  причини, уловити, які дії були запла­новані, а які є результатом імпровізації; здатність до опера­тивної педагогічної імпровізації в діяльності й спілкуванні).

У процесі педагогічного спілкування артистизм педагога ви­конує такі функції:

1. Мотиваційну. Сприяє підвищенню пізнавальної мотивації й мотивації навчання, дозволяє з’єднувати фактичні знання з їхнім емоційним сприйняттям і формування переконань.

2. Мобілізаційну. Здійснюється в основному на етапі передбачення майбутнього спілкування з класом, коли педагог стає здатним звільнитися від напруги, настроїтися на позитивну «хвилю», протистояти стресу, коли вчительський бадьорий вид змушує учнів повірити в успіх діяльності.

68

Творчість у педагогічній діяльності

3. Аттрактивну (що притягує). Допомагає у впливі на соціально-психологічний механізм сприйняття себе як особистості й своїх дій. Виразні особистісні прояви педагога, його міміка й плас­тика здатні доставляти насолоду очам дитини.

4.Фасилітаторську. Полегшує взаємодію між викладачем та учнями, сприяє розумінню, прояву терпимості до чужої куль­тури, думці.

5. Стимуляційну. Зв’язана зі стимуляцією творчого самопочуття вчителя й стимуляцією творчої активності учнів, які в резуль­таті співробітництва потрапляють у світ пізнання мистецтва.

6. Синтетичну. Припускає прояв у вчителя багатства осо-бистісних проявів, неординарності, досягнення емоційно-психологічної єдності з класом.

Тут доречно згадати про так зване мовне мистецтво педагога,

що, з погляду О. С. Булатової, залежить від:

• уміння переконувати, логічно «будувати» мову;

• володіння технікою мови: подихом, голосом, дикцією;

• експресивних умінь: образність мови, її  інтонаційна виразність, логічні акценти й паузи, методика мови;

• використання допоміжних засобів: жестів, міміки, пластики, певної пози, дистанції спілкування;

• дискусійних умінь;

• перцептивних умінь, пов’язаних з урахуванням реакції слу­хачів, умінням використовувати наочність.

Компоненти мовного артистизму:

• енергетика мови розкривається в єдності манери поведінки й проголошення промови. Полягає в тому, що вчитель не мету­шиться, а емоційно чеканить фрази, усім своїм видом підкреслює впевненість. Як правило, це робить позитивне враження на учнів;

• інтенсивність мови характеризується шляхом зміни темпу подання інформації педагогом. Найбільш оптимальним є серед­ній темп, тому що повільний темп не стимулює мимовільної уваги, а швидкий — утруднює розуміння змісту почутого;

• асоціативність мови пов’язана з викликом співпереживання й міркування в учнів шляхом звертання до їх емоційної й ра­ціональної пам’яті. Для виклику відповідних асоціацій вико­ристовуються такі прийоми, як аналогія, приклади й т. ін.;

Артистизм педагога як показник його творчості

69

• виразність мови припускає відсутність вербальних штампів, художню образність, багатство інтонацій;

• експресивність мови знаходить своє вираження в емоційно-напруженій мові виступаючого, його міміці, жестах і позі, що свідчать про повну самовіддачу.

Сформулюємо ознаки гарної мови:

1. Правильність мови (відповідність прийнятим літературно-мовним нормам).

2. Точність мови (відповідність думкам мовця).

3. Ясність мови (доступність розумінню слухачів).

4. Логічність мови (її відповідність законам логіки).

5. Простота мови (мається на увазі природність, нештучність, відсутність химерності).

6. Багатство мови (розмаїтість використовуваних у ній язикових засобів).

7. Стислість мови (відсутність у ній зайвих слів, непотрібних повторень).

8. Чистота мовлення (усунення слів нелітературних, жаргонних, іноземних, що вживаються без особливої необхідності).

9. Жвавість мови (відсутність шаблонів, виразність, образність мовлення).

10. Благозвучність мови (відповідність вимогам приємного для слуху звучання, підбір слів з урахуванням їхньої звукової сторони).

Комунікаційні ефекти:

• ефект візуального іміджу опосередковується на основі вражен­ня про зовнішній вигляд педагога. Привабливий зовнішній вигляд, елегантна манера спілкування, доброзичливий відкри­тий погляд мають позитивний ефект для учнів ще до того, як учитель почне говорити;

• ефект перших фраз покликаний закріпити або скорегувати первісне враження дітей;

• ефект квантового викиду інформації спрямований на під­тримку уваги аудиторії. Цей ефект заснований на заздалегідь продуманому розподілі протягом усієї мовної інформації нових думок і аргументів, а також періодичної інтерпретації сказа­ного раніше. «Квантами» в цьому випадку виступають яскраві цитати, оригінальні судження й т. ін.;

70

Творчість у педагогічній діяльності

• ефект релаксації дозволяє зняти емоційну напругу в процесі викладу матеріалу. Класичним прийомом є гумор, завдяки якому створюється пауза для відпочинку;

• ефект дискусії спрямований на постановку проблеми, цікавої для дітей, організацію обміну думками, уміле диригування веденням дискусії;

• ефект уяви спрямований на стимулювання розумової діяль­ності школярів. Уява активно стимулюється при відсутності належної повноти інформації, але при випробуванні бажання заповнити її  недостатність власними розумовими зусиллями;

• ефект еліпса надає мовному спілкуванню ігрову форму.

Рівні артистизму:

1. Артистизм при взаємодії з учнями (характер, особливості);

2. Артистизм в організації діяльності (яскравість мови, жестів й ін.);

3. Режисура уроку (цілісність, логічність, єдність й ін.).

Для розвитку педагогічного артистизму потрібні відповідні умови, які можна розділити на зовнішні й внутрішні. Особливості цих умов представлені в таблиці 4.

Таблиця 4

Умови розвитку педагогічного артистизму