1. Педагогічна ситуація і педагогічна задача.

Вся педагогічна діяльність складається з ланцюга педагогічних ситуацій. Створюються вони спонтанно.

Педагогічна ситуація – це фрагмент педагогічної дійсності, що містить суперечності між досягнутим і бажаним рівнем вихованості учнів і колективу, що їх враховує вчитель, добираючи способи впливу, стимулюючи розвиток особистості. Учитель, усвідомлюючи ситуацію, формулює для себе завдання: стратегічні, тактичні, ситуативні. Майстерність учителя полягає в умінні перетворити ситуацію на педагогічну задачу, тобто спрямувати умови, що склалися , на перебудову стосунків, наближаючись до поставленої мети.

СИТУАЦІЯ + МЕТА = ЗАДАЧА

Педагогічна задача – це виявлені в навчально-виховному процесі суперечності, які враховує вчитель, стимулюючи розвиток особистості, це педагогічна мета, поставлена за певних умов.

Розв’язання задачі починається з аналізу ситуації, далі іде усвідомлення проблеми і формулювання задачі. Потім розробляється проект рішення і практично реалізується заплановане рішення. Аналіз результату є п’ятим етапом розв’язання (порівняння наслідків розв’язання з поставленим завданням). Результат розв’язання – нова ситуація, якщо вона наближає нас до мети виховання і навчання, то результат позитивний і обране рішення продуктивне. Узагальнюючи можна порівняти дії педагога-майстра і початківця.

Діяльність педагога-майстра.	Діяльність педагога-початківця.
Бачить педагогічні задачі в цілісному педагогічному процесі і обирає рішення з орієнтацією на надзавдання.	1. Сприймає кожну задачу окремо, не пов’язуючи її з іншими.
Розв’язує переважно стратегічні завдання	2. Розв’язує переважно ситуативні завдання.
Уміє викликати певні психічні стани (самовладання).	3. Відчуває страх і пригнічення.
Уміє передати ініціативу учням створити умови для їхньої активної діяльності.	4. У розв’язанні задач прагне виступити головною дійовою особою, переважає прямий вплив.
Працює з усім колективом, але не випускає з поля зору кожного учня.	5. Звертає увагу насамперед на тих учнів, що “випадають”
Усуває причини.	6. Спрямовує зусилля на саме явище, а не на причини.
У пошуках причини аналізує власну діяльність.	7. Шукає причини поза собою (звинувачує інших, обставини.)
Головні зусилля спрямовує на зміни системи своєї роботи (постійно шукає, самовдосконалюється, само виховується).

Ситуація з класним керівником (Зязюн, ст.42).

4. Самовиховання вчителя.

Самовиховання – це формування людиною своєї особистості відповідно до свідомо поставленої мети. Для педагога робота над собою – необхідна передумова набуття і збереження професіоналізму. Це цілеспрямований процес, він є продовженням професійного виховання. Коли майбутній педагог з об’єкта виховання перетворюється на суб’єкт організації власної життєдіяльності: самостійно обирає мету самовдосконалення, постійно аналізує здобутки професійного зростання, займається самоосвітою. Мотивом – збудником роботи над собою є розуміння невідповідності між “Я-реальним” і “Я-ідеальним”. Це можливо в тому разі, якщо в майбутнього вчителя наявний професійний ідеал і є здатність до самопізнання.

Самопізнання – процес цілеспрямованого отримання інформації про розвиток якостей своєї особистості. Самопізнання проходить через самоспостереження, самоаналіз, самооцінку, самопрогнозування.

Схема самовиховання

№ етапа	Етапи самовиховання	Способи самовиховання
Потреба в самовихованні
I	Самопізнання	самоспостереження самоаналіз самооцінка сапопрогнозування
II	Планування роботи над собою	самозобов’язання особисті плани роботи над собою девіз життя програма самовиховання
III	Реалізація програми	самопереконування самонавіювання самонаказ самосхвалення самозаохочення самоосуд
IV	Контроль	самоконтроль самозвіт самооцінка

Але самовиховання не єдиний напрям професійно-педагогічного самовдосконалення вчителя. Сюди входять і науково-методична робота, вивчення та узагальнення передового педагогічного досвіду, самоосвіта; застосування знань у практичній роботі (застосування на практиці досягнень науки, впровадження передового педагогічного досвіду, застосування результатів науково-методичної роботи).

Окремо слід сказати про чинники підтримання професійного рівня педагога. Крім самоосвіти та вивчення педагогічного досвіду сюди слід віднести педагогічну пресу, радіо і телебачення та атестацію вчителів. Виділяють 4 категорії вчителів: учитель (“спеціаліст”), учитель другої категорії, учитель першої категорії, учитель вищої категорії.