Психогігієна і психопрофілактика

 

         Психогігієна, психопрофілактика, психічне здоров’я тісно взаємопов’язані на основі загальних цілей, задач, методів, а також медичного і соціального змісту.

         Психогігієну розглядають як “гігієну вищої нервової діяльності”, гілку психології і психіатрії, як комплексну дисципліну, частину медичної науки, яка постійно розвивається. Вона охопила всі сфери людської життєдіяльності: вікової психогігієни, психогігієни праці і побуту, психогігієни подружнього життя тощо. Психогігієна нерозривно поєднана з психопрофілактикою, яка розробляє програми, спрямовані на запобігання виникненню хворобливих розладів.

         Психогігієна - це галузь медичної психології, яка вивчає вплив факторів  і умов зовнішнього середовища, виховання і самовиховання на психічний розвиток та психічний стан людини, розробляє рекомендації щодо збереження  і зміцнення психічного здоров’я суспільства і окремих осіб.

Елементи психічної гігієни з’явились у життєвій філософії людини задовго до того, як почалась наукова систематична розробка принципів психічної гігієни і розвиток розумово-гігієнічної діяльності.

         В античній літературі ми часто зустрічаємось з поняттями “міра”, “психічна гармонія”, “життєва мудрість”. Демокріт говорив про евтимію, тобто  добре врівноважене життя. Епікур - про атараксію, або душевний спокій мудрої людини, яка пізнала закони природи і позбавилась страху смерті. Церковна ідеологія середньовіччя із своїм дуалізмом душі й тіла спиралась перш за все на релігійні та моральні категорії,  дещо односторонньо розглядаючи і оцінюючи психічні явища стосовно гріха, вини, самовідданої любові, ставлення до надприродних сил і підготовки до загробного життя. Релігійний світогляд того часу давав можливість людям  більшою мірою пасивно пристосовуватись до  життєвих умов, зменшував ступінь суб’єктивного незадоволення мас, що попереджувало повстання. На основі цього  можна зробити висновок, що і середньовічна релігія з позицій життєвої мудрості виконувала  відповідну розумово-гігієнічну “атарактичну” функцію.

         Дещо пізніше відомий  мислитель і педагог Ян Амос Коменський з наукових позицій торкнувся галузі, тісно позв’язаної із психічною гігієною. У своїх “Правилах життя” він писав: “Якщо хтось порушує думку або совість, то це потрібно заборонити раніше, щоб з цими речами не мати нічого спільного. Нашу думку може порушити надмірна кількість і непомірність роботи. Хто заглибиться в неї, обов’язково знайде і терни, які інколи виглядають, як троянди. Отже, якщо хочеш мати спокій – уникай необачності. Що припадає на твою долю – роби мовчки, що припадає на долю інших – залиши. І у своїх власних справах не будь надмірно дбайливим, педантичним відносно до будь-якої дрібниці. Щоб бути більш працездатним – дай собі інколи відпочинок або зміни вид праці. Там, де напруження не чергується з відпочинком, там немає витривалості. Натягнутий лук трісне”. В іншому місці Коменський пише: “Зберігай правила помірності в усьому. Хочеш бути спокійним? Не розсіюйся по багатьох речах, не займайся непотрібними справами, не піддавайся гніву. Хочеш бути мудрим? Не бажай всього, що ти бачиш, не вір всьому, що чуєш, не говори всього, що знаєш, не роби всього, що вмієш, а тільки те, що корисно”.

         Поняття “психічна гігієна” виникло в ХІХ ст, але  організований психічно-гігієнічний рух був започаткований К.Бірсом, який в 1908р. видав книгу “Душа, яка знайшлася знову”. К. Бірс розвинув діяльність, яка була спрямована на покращення умов життя психічно хворих в лікарнях та на зміну  ставлення суспільства до них після виписування  з медичного закладу.

         Психогігієна складається з таких основних розділів як: вікова психогігієна, психогігієна праці й побуту, психогігієна сім’ї і сексуального життя тощо.

         Основні положення психогігієни практично повністю вкладаються в зміст вже згаданої вище старовинної молитви індійських мудреців: “Боже! Дай мені сили змінити те, що  можу змінити, мужності, щоб спокійно сприйняти те, що я змінити не можу і мудрості,  щоб відрізнити одне від іншого”.