Морфологія лісового масиву

Лісовий масив – це одноконтурна територія лісу, в межах якого можуть бути такі структурні одиниці:

Поляна, галявина – обезліснена ділянка серед лісу, яка колись використовувалась для сільськогосподарського користування, а тепер заросла трав’янистою рослинністю.

Прогалина – відкрита ділянка серед лісу без дерев, на якій збереглися елементи лісової рослинності. Прогалини утворюються в результаті вирубування або природного відпаду групи дерев.

Вікно намету – ділянка лісу, яка утворилася в результаті вирубки або природного відмирання 1-2 дерев.

Вирубка, зруб – господарча ділянка, на якій зрубано деревостан.

Узлісся – частина лісу на межі з безлісим простором. Виділяють узлісся зовнішні і внутрішні, відкриті і закриті.

Зовнішнє лісове узлісся – це периферійна сторона лісового масиву.

Внутрішнє лісове узлісся – сторона лісу, спрямована на безлісі ділянки в межах лісового масиву (на поляни, галявини, зруби).

Відкриті узлісся виникають у деревостанах, які не мають нижніх ярусів і підліску.

Закриті узлісся характеризуються густими, щільними багатоярусними деревостанами.

3. Лісівничо-таксаційні ознаки деревостану

Лісівничо-таксаційнi ознаки деревостану – це показники, за допомогою яких відрізняють один деревостан від іншого. До найбільш важливих належать: походження, форма, склад, вік, бонітет, повнота, зімкнутість, густота, клас товарності, середні висота й діаметр.

Походження – показник, який характеризує спосіб розмноження дерев у насадженні. Деревостани бувають насіннєвого, вегетативного, змішаного, а також природного i штучного походження. Деревостани створені посівом насіння чи посадкою молодих дерев, належать до штучно створених, або їх ще називають лісові культури. А деревостани, утворені завдяки природного розсіювання насіння або вегетативним шляхом – природного походження.

Природні деревостани за походженням можуть бути насіннєвими чи вегетативними. Насіннєвими називають деревостани, які виникли з насіння. Вегетативні це деревостани, які виникли з порослі від пня (дуб, ясен, граб, липа, вільха чорна), кореневих паростків (осика, тополя біла, чорна, вільха сіра, акація біла, горобина) i відводків (ялиця, смерека, липа, клен татарський). Знання походження деревостану для лісового господарства є дуже важливим. Деревостани природного насіннєвого походження: 1) довговічні, 2) стійкіші, менше пошкоджуються гнилями, 3) мають більш високі технічні якості деревини. Особливостями деревостанів вегетативного походження є: 1)дерева приурочені групами до материнської кореневої системи і викривлені в комлевій частині стовбура; 2) вони швидкоростучі в перші роки життя, в молодому віці; 3) мають менший вік стиглості (наприклад в дуба насіннєвого походження вік стиглості 101 і більше років, а вегетативного – 81 рік і старше); 4) частіше піддаються гнилевим хворобам і менш продуктивні.

Склад деревостану – це перелік деревних порід із визначенням частки кожної з них у загальній масі деревостану. Він відображає кількісне співвідношення запасу порід у деревостані. Склад визначається за процентним співвідношенням запасів складових порід у загальному запасі i записується формулою. В формулі приводяться скорочені позначення деревних порід i доля участі кожної породи в загальному запасі, яка виражається у вигляді коефіцієнта (цілого числа), який становить 0,1 від обрахованого відсотка. При написанні формули на першому місці ставиться число коефіцієнта, а далі початкові букви назва породи. Сума коефіцієнтів обов'язково повинна бути рівна 10. Деревні породи, запас яких становить до 5% від загального запасу, записують у формулу зі знаком "+", наприклад 4С3Д3Г+Яв.

За складом деревостани поділяють на чисті i змішані. Чистий - якщо деревостан створений із однієї породи або із домішками, запас яких не перевищує 5% від загального запасу. Змішаний - коли в деревостані присутні дві i більше деревних порід.

В деревостанах молодого віку до змикання крон склад визначається за кількістю дерев.

Якщо деревостан за формою складний, то визначаємо склад i записуємо формулу кожного ярусу окремо через дробову риску. Наприклад: I ярус сформований сосною, а другий грабом, дубом, і явором то формула складу буде мати вигляд:

10С

5Д4Г1Яв

Форма деревостану – показник, який характеризує вид зімкнутості крон в деревостані. За формою деревостани бувають прості і складні. Простий - деревостан, у якому дерева за висотою утворюють один ярус. Складний, деревостан – багатоярусний у якому дерева утворюють два i більше ярусів, вертикальну зімкнутість. Виділення ярусів в деревостані проводиться за наступних умов:

1) якщо різниця в середніх висотах дерев не менша 20%;

2) якщо повнота кожного ярусу становить не менше 0,3;

3) якщо запас ярусу не менший 30м³;

4) при висоті від 4 до 8 м ярус виділяється, якщо його середня висота становить не менше 1/4 висоти верхнього ярусу.

Вік. За одиниці віку приймають абсолютний вік, класи віку та вікові групи. Абсолютний це вік дерев з точністю до 1 року. В лісівництві прийнято ділити деревостани на класи віку, тобто на періоди часу, протягом якого деревостани вважаються господарсько однорідним. Тривалість класу віку для хвойних (смереки, ялиці) i твердолистяних – 20 років, для м'ягколистяних i твердолистяних порослевого походження та сосни встановлені 10-ти річні класи віку, а для швидкорослих порід, таких як тополя, вільха сіра, верби – 5-ти річні. Також часто використовують поділ деревостанів за природними віковими градаціями: молодняки, жердняки, середньовікові, пристигаючі, стиглі, перестійні деревостани. Вони характеризують вікові періоди розвитку насадження.

У деревних порiд з різними темпами росту між абсолютним віком, класами віку i природними віковими градаціями встановлено залежність (табл. 1)

За віком деревостани бувають абсолютно одновікові, відносно одновікові і різновікові. Абсолютно одновіковий деревостан – якщо вік всіх дерев у деревостані однаковий з точністю до 1 року. Такі деревостани переважно штучного походження – лісові культури. Якщо різниця віку дерев у деревостані не перевищує тривалості одного класу віку (10 чи 20 років), то такий деревостан умовно одновіковий, а при більшій різниці – різновіковий. У різновікових деревостанах вік записують у формулі деревостану. Наприклад, у такому вигляді: 4С(120)3С (100)3Б(50), де в дужках вказано відносний вік.

Таблиця 1

Взаємозв’язок між абсолютним віком, класами віку і віковими групами

Вікові групи	Молодняк І класу	Молодняк ІІ класу (жердняк)	Середньо- вікові	При­стигаючі	Стиглі	Пере­стиглі
По 20-ти річних класах (бук, смерека, ялиця в горах, дуб)	І (1-20 р.)	ІІ (21-40р.)	ІІІ (41-60р.) ІV (61-80р.)	V (81-100)	VІ (101-120) VІІ (121-140)	VІІ і далі (141 і ст)
По 10-ти річних класах (ялина, бук на рівнині, сосна, модрина, явір, дуб порослевий	І (1-10 р.) ІІ (11-20р.)	ІІІ (21-30 р) ІV (31-40 р)	V (41-50р) VІ (51-60р)	VІІ (61-70 р.) VІІІ (71-80р.)	ІХ (81-90) Х (91-100) ХІ (101-110) ХІІ (111-120)	ХІІІ і далі (121 і ст)

Бонітет – показник інтенсивності деревостану, який визначається за середньою висотою i середнім віком деревостану (за бонітетними таблицями М.М.Орлова), і опосередковано впливає на продуктивність насадження та умов місця його виростання.

Встановлено 5 основних класів бонітету, які позначаються римськими цифрами: до I класу віднесено деревостани вищої продуктивності, до V - нижчої. Виділяють також Iа i Iб класи бонітету для найбільш високопродуктивних деревостанiв та Vа i Vб для дуже низькопродуктивних. Шкала бонітетів подається в довіднику "Нормативно-справочные материалы для таксации лесов Украины и Молдавии". Бонiтет деревостану тим вищий, чим сприятливiшi умови для росту даної породи. Тобто, якщо клiматичнi умови, родючість i вологість ґрунту вiдповiдають їх потребам і вимогливості.

Повнота - це ступінь щільності стояння дерев у деревостані, яка визначається сумою площ перетинів цих дерев на висоті 1,3 м на одиниці площі (1 га). Це абсолютна повнота. Є ще i показник відносної повноти, який частіше використовується на практиці. Визначається як відношення суми площ поперечних перетинів деревних стовбурів даного деревостану на висоті 1.3 м до суми площ перетинів стовбурів нормального деревостану того ж віку i бонітету. Повнота нормального деревостану приймається за одиницю - 1.0. Відносна повнота визначається за формулою:

Р =	Gтакс
	Gнорм

де, G_такс - сума площ поперечних перетинів дерев даного деревостану на висоті 1.3 м;

G_норм. - сума поперечних перетинів нормального повного деревостану, яку знаходять за таблицями ходу росту деревних стовбурів у довіднику "Нормативно-справочные материалы для таксации лесов Украины и Молдавии" (1987).

Відносна повнота виражається в десятих частках одиниці: 1,0; 0,9, 0,8, 0,7 i т.д. Деревостани з повнотою 1,0–0,8 вважають високоповнотними, з повнотою 0,6–0,7 – середньоповнотними, з повнотою 0,4–0,5 – низькоповнотними, з повнотою 0,3 та нижче – рiдколiсся, що вже не має характеру лiсу.

Зімкнутістю намету деревостану називають відношення суми площ проекцій крон дерев на певній площі до площі, яку займає даний деревостан. Але на практиці найчастіше цей показник визначають окомірно. Зімкнутість, як i повнота, виражається в десятих долях від одиниці. Коли намет не просвічується зовсім або просвітів дуже мало – 10-20%, деревостан вважається високозімкнутим, а ступінь зімкнутості приймаємо відповідно 1,0, 0,9 чи 0,8. Якщо просвітів багато, то деревостан зріджений, розімкнутий. Наприклад, якщо просвіти займають 50% – зімкнутість 0,5.

В молодняках зімкнутість завжди вища ніж повнота, в середньовікових та пристигаючих ці показники наближено співпадають, а у стиглих i перестійних деревостанах повнота вища від зімкнутості.

Густота деревостану – поняття дуже близьке до поняття "повнота" i "зімкнутість", але визначається кількістю дерев на 1 га лісової площі. Цей показник застосовується для молодняків.

Товарність – економічна категорія якості деревостанів, які в залежності від виходу ділової деревини відносяться до трьох класів товарності, серед яких найвищим є перший.