1.3 Устрій Запорізької Січі

Посеред Січі був майдан, на якому проходили козацькі ради з будь-яких питань. Майдан оточували козацькі житла – курені, плетені з лози чи дерев`яних колод. Також на території фортеці знаходились інші споруди: канцелярія, пушкарня, церква, школа, будинки старшини. Поза валами був Січовий базар, де січовики продавали продукти своєї праці.

На Січі не було феодальної власності та кріпосництва. Панував принцип найму, а не примусу. Панівну верству Запорізької Січі становили не феодали, а власники рибних промислів, а пізніше ( з розвитком землеробства) і власники великих зимівників, водяних млинів, чумацьких валок. Цим багатіям протистояла голота – бідняки, позбавлені власного житла та засобів виробництва. Адміністративну та судову владу, керування військом і розпорядження фінансами брала на себе старшина. Усю старшину обирали на козацькій раді . Найвищим органом влади на Січі була військова козацька рада, в якій брали участь всі козаки, та яка обирала кошового отамана, козацьку старшину і спільно вирішувала всі важливі питання. На Запорізькій Січі діяв козацький військовий суд.

1.4 Духовне життя Запорізької Січі

Фундаментом козацької держави, в основі світобачення козаків, були волелюбні й національно-релігійні засади. Характерними ознаками духовного життя Запорожжя була глибока релігійність та захист православної віри. Січова церква і духовенство перебували під зверхністю Києво-Межигірської архимандрії. В православній системі вірувань глибока духовність виходить на перший план в порівнянні з корисливим індивідуалізмом та матеріальними інтересами. Саме православ`я вплинуло на формування романтичної моделі лицарства, яким стало запорозьке військо. Достатньо сказати, що вступ до козацького товариства починався з питання: «У Бога віриш?»

1.5 Звичаєве «козацьке право» Запорозької Січі

В Січі функціонувало власне козацьке право, яке було не писаним законом, а «стародавнім звичаєм , словесним правом і здоровим глуздом», яке фундувалося на засадах колективізму, побратимства і взаємодопомоги. Якщо на території України на той час діяли різні джерела права ( «Руська правда», Магдебурське право, та інші), то на Запорозькій Січі найважливішим було сама козацьке право.

Козацьке право закріплювало військово-адміністративну організацію, регламентувало права і обов`язки старшин, встановлювало правила військових дій, діяльність судових органів, порядок землекористування, визначало види злочинів і покарання. Козаки всіляко захищали його побоюючись, що писане право може обмежити козацькі вольності.

1.6 Військові завдання та функції Запорозької Січі

Запорізька Січ, захищаючись від нападів татар та турків, захищала і українську націю також. Козаки створили військову охоронно-захисну, розвідувально-сторожову систему оборони кордонів України, що існувала три сторіччя. Постійно діяли сторожові пости, які спостерігали за степовими шляхами й переправами через річки. За допомогою оригінальної сигналізіції козаки попереджали населення про небезпеку та намагалися чинити опір ворогу.

Саме в Запорозькій Січі було створено Військо Запорозьке, що стало організаційною формою збройних сил України. Військо мало свій флот, артилерію, кінноту та піхоту. Блискуча тактика бойових дій перевершувала стратегію феодальних європейських армій.

Сформувавшись за умов боротьби проти литовських, польських та українських феодалів і турецько-татарських агресорів Запорозька Січ героїчно відстоювала свою незалежність. Литовський уряд, неспроможний ліквідувати Січ, демонстративно відмовлявся визнавати її існування, а через масові втечі селян на Січ був змушеній збудувати на Дніпрі фортецю Кодак.

Розділ2. Ліквідація Запорозької Січі