ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА АДМІНІСТРАТИВНОЇ ЮСТИЦІЇ…………………………………………………………………………………5

1. Поняття адміністративної юстиції……………………………...5

2. Ознаки та завдання адміністративної юстиції…………………8

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ АДМІНІСТРАТИВНИХ СУДІВ В УКРАЇНІ…………………………………………11

2.1. Завдання адміністративного судочинства…………………….11

2.2. Принципи адміністративного судочинства…………………...14

2.3. Організація процесу адміністративного судочинства………..17

РОЗДІЛ 3. РЕАЛІЗАЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА В УКРАЇНІ…………………………………………………………………………….…..27

3.1. Система адміністративних судів в Україні………...……….…27

3.2. Розгляд адміністративної справи у судовому засіданні та право на апеляційне і касаційне оскарження…………………………..………30

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………….36

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………….38

ВСТУП

Актуальність теми. Конституція надає всі можливості для створення дійсно демократичної та незалежної судової системи, яка, в свою чергу забезпечує захист прав людини на державному рівні, тобто реалізує головні принципи будь-якої правової держави.

Сьогодні проблеми становлення і розвитку адмініст­ративно-процесуального права, адмініст­ративного процесу, адмініст­ративного судочинства як складової адмініст­ративного процесу є предметом активних дискусій, особливо сьогодні, коли на порядку денному стоїть питання про реформування законодавства. У зв’язку з цим необхідно вирішити ряд організаційних питань з приводу розгляду спорів між органами публічної влади і громадянами, чим і займаються адміністративні суди. В цьому і полягає актуальність даної теми.

Метою роботи є дослідження організаційно-правових засад функціонування адміністративних судів в Україні. Завданнями роботи є:

1. З’ясувати поняття адміністративної юстиції;

2. Дослідити ознаки адміністративної юстиції;

3. Дослідити завдання адміністративного судочинства;

4. Проаналізувати принципи адміністративного судочинства;

5. Дослідити організацію процесу адміністративного судочинства;

6. Вивчити систему адміністративних судів в Україні;

7. Розглянути розгляд адміністративної справи у судовому засіданні та право на апеляційне і касаційне оскарження.

Об’єктом роботи є адміністративно-правові відносини, які виникають у зв’язку із провадженням адміністративних справ, предметом є чинне законодавство, що закріплює організаційно-правові засади функціонування адміністративних судів в Україні.

Питанням адмініст­ративного судочинства значну увагу приділя­ли такі вчені як Н.Саліщева, В.Сорокін, Б.Лазарєв, Ю.Козлов, Ю.Старилов. Нові тенденції відображені у працях В.Авер'янова, А.Селіванова, В.Стефанюка, Ю.Педько, І. Бородіна, О. Кузьменка, Перепелюк В.Г., Тищенко М.М. та ін.

При написанні цієї курсової роботи використовувались такі методи дослідження як аналіз літератури, що висвітлює дану тему, метод синтезу (на основі вивченої літератури ми зробили висновки щодо особливостей організації адмініст­ративного судочинства, а також порівняльний аналіз.

Розділ 1. Загальна характеристика адміністративної юстиції

1. Поняття адміністративної юстиції

Однією з характерних рис розвитку сучасної держави є постійне зростання важливості діяльності публічної адміністрації. У ХХ столітті органи публічної влади додатково до свого традиційного завдання гарантування законності і порядку взяли на себе виконання ряду функцій, спрямованих на забезпечення добробуту громадян, розвиток матеріальних і соціальних умов їхнього життя. Важливою особливістю такої діяльності держави є те, що вона повинна мати правову форму - будь-яка дія або рішення органу влади повинна базуватися на праві. Згідно ст. 3 Основного Закону України також взяла на себе обов'язок дотримуватися вимог, що пред'являються до держави, що визнає себе «пов'язаним правом». До таких вимог традиційно відносять, по-перше, введення в державному механізмі поділу влади. Законодавчий орган, будучи вищим колегіальним представницьким органом, має конституційні прерогативи у взаєминах з іншими органами публічної влади. Через закон як акт вищої юридичної сили парламент має можливість усувати з управлінської практики адміністративну сваволю, врівноважувати у взаємних правах та обов'язках громадянина з одного боку і держава - з іншого. Друга вимога концепції правової держави випливає з першої і полягає в підзаконному характері діяльності органів публічної адміністрації. Головною ж ознакою держави, «пов'язана правом», називають гарантованість суб'єктивних прав громадян від порушень з боку адміністративних органів. Зокрема, суб'єктивні права забезпечуються відповідальністю уряду та міністрів перед парламентом, а також можливістю з боку громадян використовувати судову форму захисту проти будь-яких дій адміністративних органів. Таким чином, адміністративна юстиція як одна з форм судового захисту є неодмінною приналежністю правової держави. [12; с.125]

Адміністративна юстиція стала складатися в більшості країн у другій половині XIX століття. Вона формувалася у різних країнах індивідуально, з урахуванням наявних соціальних умов і традицій, відчуваючи впливу усталених на той період панівних теоретичних поглядів. В результаті цього системи адміністративної юстиції, що склалися в деяких країнах, істотно відрізняються один від одного. Ці відмінності серйозно ускладнюють можливість визначення самого поняття «адміністративна юстиція».

Сам по собі термін «адміністративна юстиція» внутрішньо суперечливий, тому що поєднує різні за своєю суттю поняття «адміністрація» і «юстиція». Адміністрація в розумінні діяльності - це управління, допомога (враховуючи характер діяльності), а в організаційному плані - це виконавчо-розпорядчі органи державного управління та їх посадові особи. Юстиція - це законність, справедливість, правосуддя, здійснюване системою судових органів. Між управлінням та правосуддям існують розбіжності як в самому змісті діяльності, так і в зовнішніх формах її прояву.

Системі органів публічної влади властива централізація, підпорядкованість нижчестоящого органу вищестоящому. Органи цієї системи наділені широким комплексом повноважень, в числі яких вирішення питань про право (юрисдикційна діяльність) становить не основну частину. Не всі дії адміністративних органів можуть і повинні відбуватися в процесуальній формі.

Правосуддя, в свою чергу, полягає в застосуванні права до встановлених у судовому процесі юридичних фактів. Здійснюючи застосування права, органи правосуддя забезпечують захист права. Це головне їхнє завдання. Діяльність органів правосуддя в силу особливого характеру завдань, що стоять перед ними, виділена в особливу галузь державної діяльності; органи правосуддя формуються в особливому порядку окремо від інших державних органів і займають відносно всіх цих органів особливе становище. При розгляді конкретних справ судді незалежні і підкоряються лише закону. Вся діяльність по здійсненню правосуддя здійснюється тільки в детально регламентованої законом процесуальній формі.

Враховуючи ці особливості правосуддя і управління термін «адміністративна юстиція» в цілому можна тлумачити як розгляд і вирішення спорів щодо управління (адміністрація) органами, які здійснюють правосуддя (юстиція).

Чечот В.Д. свого часу дав таке визначення адміністративної юстиції - це порядок розгляду і вирішення в судовій процесуальній формі спорів, що виникають у сфері адміністративного управління між громадянами чи юридичними особами з одного боку і адміністративними органами - з іншого, здійснюється юрисдикційними органами, спеціально створеними для вирішення правових спорів. Запропоноване визначення залишається актуальним і сьогодні, показує, що діють у різних країнах системи адміністративної юстиції не дозволяють пов'язувати цей інститут з обов'язковою наявністю системи адміністративних судів. У той же час розгляд і вирішення адміністративних спорів в рамках самої адміністрації не може розглядатися як одна з форм адміністративної юстиції. З цієї точки зору ні прокурорський нагляд, ні відомчий або позавідомчий контроль одного органу адміністрації за діяльністю іншого (адміністративний контроль) не можна віднести до «інструментів» адміністративної юстиції. Про адміністративної юстиції можна говорити лише в тому випадку, коли рішення адміністративних спорів здійснюється спеціальним юрисдикційних органах, в тій чи іншій мірі відділений від так званої активної адміністрації і діє в рамках особливої ​​процедури, яка передбачає всі або окремі гарантії судової процесуальної форми. [15; с.57]