Основні принципи та функції фінансового менеджменту та їхня характеристика
До основних принципів фінансового менеджменту можна віднести:
Інтегрованість із загальною системою управління підприємством. Відповідно до цього принципу, управління фінансами є частиною загальної системи управління підприємством і має тісно взаємодіяти з іншими системами управління – виробничим менеджментом, інвестиційним менеджментом, менеджментом персоналу та іншими видами функціонального менеджменту.
Комплексний характер формування управлінських рішень. Фінансовий менеджмент повинен розглядатись як комплексна система управління, яка забезпечує розробку взаємозалежних управлінських рішень, кожне з яких робить свій внесок в загальну результативність діяльності підприємства.
Високий динамізм управління. Цей принцип полягає в тому, що всі рішення в управлінні фінансами повинні бути високодинамічними, враховувати зміну факторів зовнішнього середовища, ресурсного потенціалу, форм організації виробничої та фінансової діяльності, фінансового стану та інших параметрів функціонування підприємства.
Багатоваріантність підходів до розробки окремих управлінських рішень. Реалізація цього принципу передбачає, що підготовка кожного управлінського рішення в області фінансів має враховувати альтернативні можливості дій. Для цього повинні існувати відповідні критерії, які визначають фінансову стратегію та конкретну фінансову політику підприємства.
Орієнтованість на стратегічні цілі розвитку підприємства. Всі рішення у сфері фінансів, якими б ефективними вони не були, повинні бути відхилені, якщо вони суперечать головній меті діяльності підприємства, стратегічним напрямкам його розвитку.
Фінансовий менеджмент реалізує свою головну мету і основні завдання шляхом здійснення певних функцій. Функції фінансового менеджменту спрямовані на реалізацію функцій фінансів підприємства і конкретизуються з урахуванням особливостей управління окремими аспектами його фінансової діяльності. Вони визначають формування структури керуючої системи.
Можемо стверджувати, що функції фінансового менеджменту є аналогічними до функцій менеджменту взагалі. Різницю становить об’єкт та суб’єкт управління, а саме, об’єктом реалізації функцій фінансового менеджменту є фінансові ресурси та капітал, суб’єктом – фінансовий менеджер. У відповідності до цього, до функцій фінансового менеджменту відносяться - планування, прогнозування або передбачення, організація, регулювання, координування, стимулювання та контроль. Розглянемо кожну з них більш детально.
1. Планування у фінансовому менеджменті грає істотну роль. Адже щоб дати команду, треба скласти завдання, програму дії, для чого розробляються плани фінансових заходів отримання доходів, ефективного використання фінансових ресурсів. Функція управління – фінансове планування – охоплює весь комплекс заходів як по виробленню планових завдань, так і по втіленню їх в життя. Фінансове планування є також процесом розробки людьми конкретного плану фінансових заходів, тобто звичайний вид діяльності людини. Для того, щоб ця діяльність була успішною, виробляються методологія і методика розробки фінансових планів, що входить завершальним розділом в бізнес-план, в якому відбиваються в грошовій формі доходи, витрати і фінансові результати виробничої та інших видів господарської діяльності. Фінансові плани передбачають на планований період формування і витрачання фондів грошових коштів, тим самим зумовлюючи весь процес управління їх фінансами.
2. Прогнозування (від греч. prognosis - передбачення) у фінансовому менеджменті – це розробка на тривалу перспективу змін фінансового стану об'єкту в цілому і його різних частин. Прогнозування на відміну від планування не ставить завдання безпосередньо здійснити на практиці розроблені прогнози. Ці прогнози є передбаченням відповідних змін. Особливістю прогнозування є також альтернативність в побудові фінансових показників і параметрів, що визначає варіантність розвитку фінансового стану об'єкту управління на основі намічених тенденцій. Прогнозування може здійснюватися на основі як екстраполяції минулого в майбутнє з урахуванням експертної оцінки тенденції зміни, так і прямого передбачення змін. Ці зміни можуть виникнути несподівано. Управління на основі їх передбачення вимагає вироблення у фінансового менеджера певного чуття ринкового механізму та інтуїції, а також застосування гнучких екстрених рішень.
3. Функція організації у фінансовому менеджменті зводиться до об'єднання людей, що спільно реалізовують фінансову програму на базі якихось правил і процедур. До останніх відносяться створення органів управління, побудова структури апарату управління, встановлення взаємозв'язку між управлінськими підрозділами, розробка норм, нормативів, методик і т.п. У ширшому сенсі дана функція припускає також вироблення нових методів дії на поліпшення результатів виробництва.
3. Регулювання (від лат. regulate – підпорядкування певному порядку, правилу) у фінансовому менеджменті – це дія на об'єкт управління, за допомогою якого досягається стан стійкості фінансової системи у разі виникнення відхилення від заданих параметрів. Регулювання охоплює головним чином поточні заходи щодо усунення виниклих відхилень від графіків, планових завдань, встановлених норм і нормативів.
4. Координація (від лат. со(n)с – разом та ordinatio – розташування в порядку) у фінансовому менеджменті – це узгодженість робіт всіх ланок системи управління, апарату управління і фахівців. Координація забезпечує єдність відносин об'єкту управління, суб'єкта управління, апарату управління і окремого працівника. В області управління фінансами координація означає забезпечення єдності дій фінансових органів по усуненню диспропорцій в передбаченому планом порядку формування і витрачання фондів грошових коштів. Ці диспропорції виникають у наслідок змін господарських умов. Так, в управлінні фінансами підприємств координація позначається в своєчасному виявленні причин невиконання фінансового плану і виробленні пропозицій по фінансовому оздоровленню підприємства, дослідженні додаткових джерел фінансування і кредитування в розвиток виробництва, а також в ліквідації тимчасових фінансових ускладнень.
5. Стимулювання у фінансовому менеджменті виражається в спонуканні працівників фінансової служби до зацікавленості в результатах своєї праці. За допомогою стимулювання здійснюється управління розподілом матеріальних і духовних цінностей залежно від кількості і якості витраченої праці. У сучасних економічних умовах використання матеріальної зацікавленості стало об'єктивною необхідністю. Стимулювання діяльності працівників відбувається шляхом задоволення їх суспільних, колективних і особистих інтересів. У ринкових умовах господарювання стимулювання, як функція управління, об'єктивно виходить з основної мети підприємницької діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку. Зацікавленість в кінцевих результатах фінансово-господарської діяльності може виражатися в збільшенні оплати праці, отриманні дивідендів по акціях акціонерних суспільств, встановленні справедливої системи оподаткування, дотриманні економічно доцільних пропорцій в розподілі чистого прибутку підприємства на накопичення і споживання. Стимулювання означає і певну матеріальну відповідальність за результати господарської діяльності. Конкретною формою матеріальної відповідальності до працівників підприємств і господарських організацій є застосування штрафів, позбавлення премій, звільнення з роботи при порушенні трудової дисципліни.
6. Контроль у фінансовому менеджменті зводиться до перевірки організації фінансової роботи, виконання фінансових планів і т.п. За допомогою контролю збирається інформація щодо використання фінансових коштів і про фінансовий стан об'єкту, розкриваються додаткові резерви і можливості, вносяться зміни у фінансові програми, в організацію фінансового менеджменту. Контроль припускає аналіз фінансових результатів. Аналіз – частина процесу планування фінансів. Отже, фінансовий контроль є зворотною стороною фінансового планування і повинен розглядатися як його складова частина – контроль за виконанням фінансового плану, за виконання ухвалених рішень.
Крім наведеного вище переліку основних функцій фінансового менеджменту у теорії управління фінансами існують і інші класифікації. Це ґрунтується на тому, що різні учені виділяють як основні функції фінансового менеджменту різні напрями. Зокрема можемо навести поділ функцій фінансового менеджменту на дві основні групи (див рис. 1.2.):
1)функції фінансового менеджменту як управлінської системи (склад цих функцій у цілому характерний для будь-якого виду менеджменту, хоча маєвраховувати його специфіку):
розроблення фінансової стратегії підприємства;
формування ефективних інформаційних систем, що забезпечують обґрунтування альтернативних варіантів управлінських рішень;
здійснення аналізу різних аспектів господарської діяльності підприємства;
здійснення планування різних аспектів фінансової діяльності підприємства;
створення організаційних структур, що забезпечують прийняття та реалізацію управлінських рішень;
розробка системи стимулювання реалізації заходів фінансового менеджменту;
здійснення ефективного контролю за реалізацією ухвалених управлінських рішень усфері фінансової діяльності.
2)функції фінансового менеджментуяк спеціальної галузі управління підприємством(склад цих функцій визначається конкретним об’єктом фінансового менеджменту):
управління доходами і витратами;
управління активами;
управління капіталом;
управління інвестиціями;
управління грошовими коштами;
управління фінансовими ризиками;
антикризове фінансове управління.
Необхідно зазначити, що відмінності між класифікацією функцій фінансового менеджменту полягають не в зміненні змісту функцій, а в об’єднанні чи, навпаки деталізації (розкладі на складові) функцій.