А) завдання і програма спостережень за станом забруднення морської води;

Існує як програма комплексного глобального моніторингу Світового океану, так і регіональні та локальні програми. Тобто, крім спільного спостереження за станом морських екосистем, кожна країна, що має вихід до Світового океану, свій континентальний шельф розробляє власну моніторингову програму, яка відповідає міжнародним нормативно-правовим актам з питань охорони Світового океану.

Для організації спостережень за станом Світового океану (тут мається на увазі якість морської води) встановлено три категорії пунктів спостереження. Категорію пункту спостереження вибирають з урахуванням розміщення та потужності джерел забруднення, а також складу, концентрації забруднюючих речовин, регіональних та кліматичних умов. Межі контролюючих районів визначають залежно від фізико-географічних особливостей кожного моря з урахуванням розподілу забруднюючих речовин та гідрометеорологічного режиму.

Є три категорії пунктів спостереження за якістю морської води.

Пункти 1-ої категорії призначені для спостереження за якістю води в прибережних районах, які мають важливе господарське значення. Вони розміщуються:

- у районах водокористування населення;

- у портах і припортових акваторіях;

- у місцях нересту та сезонного скупчення цінних риб та інших морських організмів;

- у місцях скиду міських стічних вод і стічних вод промислових та сільськогосподарських комплексів;

- у районах розробки та транспортування корисних копалин;

- на гирловому узмор’ї великих річок.

Пункти 2-ої категорії призначені для спостереження за якістю води прибережних районів і районів відкритого моря, а також для дослідження сезонної та річної зміни рівня забрудненості морських вод. Вони розміщуються в районах, де надходження забруднюючих речовин проходить за рахунок процесів міграції.

Пункти 3-ої категорії призначені для спостереження за якістю морських вод у районах відкритого моря , для дослідження річної зміни забруднення морських вод та для розрахунку балансу хімічних речовин.

• Б)оцінювання і контроль нафтових забруднювачів;

Сьогодні рівень забруднення Світового океану занадто високий. Майже кожне шосте транспортування нафти океаном закінчується аварією, підприємствам куди вигідніше скидати забруднюючі речовини у водні екосистеми, оскільки штрафи за ці скиди куди менші затрат, які необхідні для введення нових екологічних технологій. Дампінг, тобто захоронення відходів у Світовому океані, призвів до накопичення надзвичайно великої кількості токсичних та радіоактивних відходів у водах морів та океанів.

За результатами моніторингу Світового океану розробляються рішення та заходи для зменшення забруднення океану та раціонального використання його ресурсів. Зрозуміло, що для нормального функціонування морських екосистем, як і всієї біосфери в цілому, було б перетворення усієї планети Земля на великий заповідник, в якому б усе розвивалося за законами природи.

Проблема забруднення морських екосистем є дуже важливою. На вирішення глобальних екологічних проблем виділяється втричі менше коштів, ніж цього потрібно. Державний бюджет кожної країни виділяє куди більше коштів оборонному комплексу, ніж вирішенню екологічних проблем. Звичайно, не можна сказати, щоб ми забули про зброю і повернулися обличчям до природи, проте ми просто зобов’язані замислитися над екологічними проблемами, оскільки від їх вирішення залежить і наше подальше життя на Землі. «Нову планету ми собі не купимо … ».

Згідно із статистичними даними, за період з 1973 по 1986 роки щорічно в аварію попадало в середньому 31 судно, яке перевозило нафту. З них у 12 аварій спостерігався значний вилив нафти.

Аварії з танкерами відбуваються з технічних причин, у зв’язку з несприятливими погодними умовами, попаданням у зону, де спостерігаються надзвичайно високі хвилі (до 20 м), пожежами і вибухами, зіткненнями з іншими суднами, а також внаслідок низької кваліфікації і недисциплінованості команди судна. Зокрема, у березні 1989 року у затоці Аляски з вини капітана зазнав аварії танкер «Ексон Валдаз», внаслідок чого в океан витекло 33 тис. т нафти. Це спричинило загибель десятків тисяч морських птахів, тисячі морських тварин, а берегова лінія вкрилась нафтовою плівкою довжиною 1000 миль.

Найбільший викид нафти – близько 1,7 млн. т – відбувся у 1991 році у Перській затоці під час військових дій між Іраком і Кувейтом. Площа океану, вкрита нафтою, склала 2500 кв. км, внаслідок чого різко скоротився вилов риби і погіршилось водопостачання країн Перської затоки.

• Головні місця нафтового забруднення Світового океану відмічаються на шляхах руху танкерів між Близьким Сходом та Європою, Америкою і Японією. Значні забруднення помічаються також у Середземному, Карибському, Південно-Китайському та Японському морях.

• В цілому концентрація забруднень у Світовому океані сягає від 0,09 мг/л у центральних частинах Тихого океану до 50 мг/л у східній частині Середземного моря і 300 мг/л у окремих районах Індійського океану.

• При концентрації нафти понад 10 мг/л гине більшість морських риб, молюсків і ракоподібних, а ікра і личинки молюсків і ракоподібних гинуть вже при концентрації 0,01-0,1 мг/л.