3. Суб’єкти та об’єкти правовідносин

Суб’єкти правовідносин – правосуб’єктний учасник суспільних відносин.

Об’єкти правовідносин – явища (блага), з приводу яких виникають, змінюються, припиняються правовідносини.

Правосуб’єктність -  це сукупність таких юридичних властивостей учасника суспільних відносин, як правоздатність дієздатність та деліктоздатність.

Види суб’єктів правовідносин:

1. Фізичні особи:

а) громадяни,

б) іноземці, біпатриди (особи з подвійним громадянством), апатриди (особи без громадянства).

1.1. Соціальні спільності:

а) нація,

б) народ,

в) національна меншина,

г) мешканці адміністративно-територіальних одиниць (населення),

д) трудові колективи,

е) релігійні громади, які не мають статусу юридичної особи,

є) громадські організації, які не мають статусу юридичної особи,

ж) коаліція депутатських фракцій та опозиція в парламенті,

з) виборчі блоки партій,

и) біженці, й) діаспора (закордонні українці, які мешкають закордоном).

2. Юридичні особи:

2.1. Приватного права:

а) приватні підприємства (фірми, бюро),

б) фермерські господарства,

в) адвокатські бюро (контори, об’єднання, спілки),

г) дочірні підприємства,

д) господарські товариства,

е) орендні підприємства,

є) виробничі кооперативи,

ж) підприємства з іноземними інвестиціями (спільні підприємства),

з) іноземні підприємства,

и) об’єднання підприємств,

й) політичні партії,

к) громадські організації (у т. ч. професійні) та їх спілки,

л) релігійні організації,

м) кредитні спілки,

н) споживчі кооперативи,

о) товариства співвласників багатоквартирних будинків, п) благодійні організації (фонди).

2.2. Публічного права:

а) держава,

б) органи держави,

в) військові з’єднання,

г) державні навчальні заклади,

д) інші державні установи,

е) державні (у т. ч. казенні) підприємства,

є) органи місцевого самоврядування,

ж) комунальні навчальні заклади,

з) інші комунальні установи,

и) комунальні підприємства,

й) міжнародні організації.

4. Підстави виникнення , зміни і припинення правовідносин

Для виникнення, зміни чи припинення правовідносин необхідна не тільки зацікавленість у цьому суб'єктів права, а й певні життєві обставини, факти. Останні можуть бути різноманітними. Не всі з них справляють вплив на правовідносини, а лише ті, що зазначені у нормативно-правових актах, з якими законодавець пов'язує можливість здійснення учасниками правовідносин їх суб'єктивних прав і юридичних обов'язків.

Виділяють два види підстав виникнення правовідносин:

1) матеріальні (загальні):

а) наявність суб'єктів права (не менше двох) як учасників правовідносин;

б) наявність об'єкта правовідносин - матеріальні і нематеріальні блага, з приводу яких (володіння ними, їх охорона та захист) суб'єкти права вступають у взаємовідносини;

2) Юридичні (спеціальні):

а) норма права;

б) правосуб'єктність учасників правовідносин: правоздатність, дієздатність, деліктоздатність;

в) юридичний факт (підстава виникнення, зміни і припинення правовідносин).

Двом видам підстав виникнення правовідносин відповідають два аспекти їх змісту:

1) матеріальний (фактичний) - фактична поведінка (дія чи бездіяльність) учасників суспільних відносин, яку правомочний може, а правозобов'язаний повинен здійснити, тобто реальні дії з реалізації суб'єктивних прав і юридичних обов'язків;

2) юридичний - права й обов'язки сторін; ширше - суб'єктивне право, юридичний обов'язок, повноваження, юридична відповідальність (для посадових осіб).

У різних нормах права, а точніше — у їх гіпотезах, держава визначає вид тих життєвих умов, обставин і фактів, які визнаються значимими в юридичних відносинах і які в обов'язковому порядку тягнуть за собою юридичні наслідки. Такі життєві обставини, умови і факти у правовій теорії і практиці називають юридичними фактами.

З такими юридичними фактами норми права безпосередньо пов'язують виникнення, зміну і припинення правовідносин. У юридичній літературі існує різне визначення юридичних фактів.

Широко визнаним визначенням юридичних фактів є наступне: юридичні факти — це такі сформульовані у гіпотезах правових норм життєві обставини, з якими закон пов'язує виникнення, існування, зміну чи припинення правових відносин.

Юридичний зміст свідчить, що в оболонку правовідносин втягнуто опосередковувані фактичні відносини не повністю, а тільки в тій частині, в тому складі, який передбачений правами й обов'язками.

Зауважимо, що зміст правовідносин є способом взаємного зв'язку між суб'єктами права. Структура змісту може бути простою (суб'єктивне право і юридичний обов'язок) і складною (у посадових осіб - повноваження, юридична відповідальність).

Система (організованість) правовідносин розкривається через їх структуру.

Структура правовідносин - основні елементи правовідносин і доцільний спосіб зв'язку між ними з приводу соціального блага або забезпечення публічних і приватних інтересів.

Термін "структура" охоплює елементний склад правовідносин і правові зв'язки між ними, тобто власне відносини між суб'єктами з приводу об'єкта.

Структура правовідносин є такою:

o суб'єкти правовідносин (суб'єктний склад) - індивідуальні і колективні суб'єкти права, які беруть участь у правовідносинах: правомочна сторона"-+ зобов'язана сторона;

o юридичний зміст правовідносин: суб'єктивне право (також законний інтерес) юридичний обов'язок; повноваження юридична відповідальність (у посадових осіб);

o об'єкт правовідносин - те, з приводу чого виникає і здійснюється діяльність суб'єктів правовідносин.