- •Тема 1 .Поняття теорії держави і права.
- •Тема 2. Загальна теоретична характеристика держави.
- •Тема 1 .Поняття теорії держави і права.
- •1.2. Методи пізнання держави і права
- •1) Загальнофілософські методи:
- •2) Загальнонаукові методи:
- •3) Загальнологічні методи:
- •4) Спеціально-наукові методи;
- •2.Теорія держави і права в системі юридичних наук
- •1) Теоретико-історичні юридичні науки;
- •2) Галузеві юридичні науки;
- •Тема 2. Загальна теоретична характеристика держави.
- •Причини виникнення й основні теорії походження держави
- •Типологія та форми держави
- •Функції та механізм держави
- •Місце та роль держави в політичній системі.
- •Поняття та ознаки соціальної та правової держави.
- •Тема 3. Поняття, сутність та походження права
- •Основні теорії походження права
- •Місце права в системі соціальних норм
- •Принципи та функції права
- •Співвідношення об’єктивного та суб’єктивного права
- •Джерела права
- •Тема 4. Правові норми.
- •Види правових норм, їх класифікація.
- •II. Залежно від способу об'єктивації розрізняють звичаєві, гетерономні та автономні.
- •III. За юридичною силою норми класифікують
- •IV. За предметом правового регулювання розрізняють норми
- •V. За функціями у механізмі правового регулювання норми поділяють на:
- •VI. За функціями у процесі впливу на суспільство:
- •VII. За способом правового регулювання регулятивні норми класифікують на:
- •VIII. За характером норми класифікують на:
- •IX. За ступенем визначеності прав і свобод суб'єктів розрізняють:
- •XI. За методом правового регулювання розрізняють:
- •XII. За сферою дії розрізняють норми:
- •Структура норми права
- •II. За ступенем визначеності змісту гіпотези поділяють на:
- •II. За характером вміщених прав і обов'язків диспозиції класифікують на:
- •III. За характером вміщених прав і обов'язків диспозиції класифікують на:
- •IV. За наявністю зв'язку з іншими елементами норми можуть бути:
- •I. За призначенням:
- •II. За ступенем визначеності:
- •III. За сферою застосування розрізняють
- •IV. За складом санкції поділяють на:
- •V. За спрямованістю негативних наслідків:
- •Тема 5. Реалізація норм права
- •Застосування норм права як особлива форма його реалізації
- •Стадії процесу застосування норм права
- •Прогалини в праві та способи їх усунення
- •Правові колізії
- •II. За юридичною силою нормативних актів, що вміщають колізуючі норми (вертикальні колізії):
- •VI. За суб'єктами правового регулювання поділяють:
- •Тема 6. Система права і система законодавства
- •2. Співвідношення і взаємовплив системи права і системи законодавства
- •Систематизація законодавства та її способи
- •1) Інкорпорація;
- •Тема 7. Правові відносини
- •1) За галузевою ознакою (предметом правового регулювання)
- •3) За субординацією в правовому регулюванні
- •Суб’єктивне право і юридичний обов’язок: сутність і структура
- •Суб’єкти та об’єкти правовідносин
- •1. Фізичні особи:
- •1.1. Соціальні спільності:
- •2. Юридичні особи:
- •2.1. Приватного права:
- •2.2. Публічного права:
- •Підстави виникнення , зміни і припинення правовідносин
- •2) Юридичні (спеціальні):
- •Види юридичних фактів
- •Тема 8. Правопорушення та юридична відповідальність.
- •Поняття і склад правопорушення .
- •Поняття , види та функції юридичної відповідальності.
- •5. Господарська,
Суб’єктивне право і юридичний обов’язок: сутність і структура
Суб'єктивне право - вид і міра можливої (або дозволеної) поведінки суб'єкта права, встановлена юридичними нормами для задоволення інтересів правомочної особи і забезпечувана державою. Носієм суб'єктивного права є правомочний.
Зміст суб'єктивного права виражається через такі правомочності:
1) правомочність на власні позитивні дії (праводіяння), або право позитивної поведінки правомочного суб'єкта, тобто можливість самого суб'єкта фактично чинити і юридично значущі дії (наприклад, право голосувати, подавати позов до суду, продавати або дарувати своє майно та ін.);
2) правомочність на чужі дії (правовимагання), або право-вимагання відповідної поведінки від правозобов'язаної особи, тобто можливість зацікавленої особи жадати від зобов'язаного суб'єкта виконання покладених на нього обов'язків (наприклад, вимагати сплати боргу, передавати майно, відшкодовувати податкові недоплати та ін.);
3) правомочність домагання (праводомагання), або право звертатися за підтримкою і захистом держави у разі порушення суб'єктивного права з боку зобов'язаної особи. Це право приводить у дію апарат держави - примус, якщо інша сторона не виконує своїх обов'язків (стягувати в примусовому порядку борг, поновлювати незаконно звільненого на роботі). Праводомагання є продовженням права-вимоги і найважливішою гарантією виконання певних обов'язків;
4) правомочність на користування соціальними благами (правокористування) на основі певного суб'єктивного права (наприклад, право покупця користуватися купленим товаром на власний розсуд).
Юридичний обов'язок - вид і міра належної (або необхідної) поведінки суб'єкта права, що встановлена юридичними нормами для задоволення інтересів правомочної особи і забезпечувана державою. Носієм юридичного обов'язку є правозобов'язаний.
Зміст юридичного обов'язку складається з елементів, що є конкретними юридичними вимогами до правозобов'язаної сторони:
1) здійснювати певні дії (активні обов'язки) або утриматися від них (пасивні обов'язки) - це зобов'язання діянням;
2) реагувати на законні вимоги правомочної сторони їх виконанням (наприклад, обов'язок виконувати умови договору) - це зобов'язання виконанням;
3) нести юридичну відповідальність (зазнавати позбавлення прав особистого, майнового чи організаційного характеру) у разі відмови від виконання юридичних обов'язків або несумлінного їх виконання, тобто такого, що суперечить вимогам правової норми (наприклад, обов'язок боржника платити неустойку за невиконання умов договору) - це зобов'язання зазнавати обмежень або позбавлення благ;
4) не заважати у правомочній стороні користуватися благом, яке вона отримала по праву - це зобов'язання не перешкоджати контрагенту.
Не варто вважати юридичним обов'язком тільки той, що супроводжується санкцією. Є чимало обов'язків, які фактично не передбачають примусового виконання (наприклад, відповідач зник або не має засобів).
І суб'єктивне юридичне право, і юридичний обов'язок поєднують те, що вони: виходять з юридичних норм; забезпечуються державою; не безмежні, а існують у певних суворих межах - це завжди "міра" поведінки. Суб'єктивні права й обов'язки перебувають у тісному взаємозв'язку, є взаємозалежними, зумовлюють одне одного. Завдяки їм між суб'єктами права виникає зв'язок, який називається правовідносинами.