
- •Тема 1 .Поняття теорії держави і права.
- •Тема 2. Загальна теоретична характеристика держави.
- •Тема 1 .Поняття теорії держави і права.
- •1.2. Методи пізнання держави і права
- •1) Загальнофілософські методи:
- •2) Загальнонаукові методи:
- •3) Загальнологічні методи:
- •4) Спеціально-наукові методи;
- •2.Теорія держави і права в системі юридичних наук
- •1) Теоретико-історичні юридичні науки;
- •2) Галузеві юридичні науки;
- •Тема 2. Загальна теоретична характеристика держави.
- •Причини виникнення й основні теорії походження держави
- •Типологія та форми держави
- •Функції та механізм держави
- •Місце та роль держави в політичній системі.
- •Поняття та ознаки соціальної та правової держави.
- •Тема 3. Поняття, сутність та походження права
- •Основні теорії походження права
- •Місце права в системі соціальних норм
- •Принципи та функції права
- •Співвідношення об’єктивного та суб’єктивного права
- •Джерела права
- •Тема 4. Правові норми.
- •Види правових норм, їх класифікація.
- •II. Залежно від способу об'єктивації розрізняють звичаєві, гетерономні та автономні.
- •III. За юридичною силою норми класифікують
- •IV. За предметом правового регулювання розрізняють норми
- •V. За функціями у механізмі правового регулювання норми поділяють на:
- •VI. За функціями у процесі впливу на суспільство:
- •VII. За способом правового регулювання регулятивні норми класифікують на:
- •VIII. За характером норми класифікують на:
- •IX. За ступенем визначеності прав і свобод суб'єктів розрізняють:
- •XI. За методом правового регулювання розрізняють:
- •XII. За сферою дії розрізняють норми:
- •Структура норми права
- •II. За ступенем визначеності змісту гіпотези поділяють на:
- •II. За характером вміщених прав і обов'язків диспозиції класифікують на:
- •III. За характером вміщених прав і обов'язків диспозиції класифікують на:
- •IV. За наявністю зв'язку з іншими елементами норми можуть бути:
- •I. За призначенням:
- •II. За ступенем визначеності:
- •III. За сферою застосування розрізняють
- •IV. За складом санкції поділяють на:
- •V. За спрямованістю негативних наслідків:
- •Тема 5. Реалізація норм права
- •Застосування норм права як особлива форма його реалізації
- •Стадії процесу застосування норм права
- •Прогалини в праві та способи їх усунення
- •Правові колізії
- •II. За юридичною силою нормативних актів, що вміщають колізуючі норми (вертикальні колізії):
- •VI. За суб'єктами правового регулювання поділяють:
- •Тема 6. Система права і система законодавства
- •2. Співвідношення і взаємовплив системи права і системи законодавства
- •Систематизація законодавства та її способи
- •1) Інкорпорація;
- •Тема 7. Правові відносини
- •1) За галузевою ознакою (предметом правового регулювання)
- •3) За субординацією в правовому регулюванні
- •Суб’єктивне право і юридичний обов’язок: сутність і структура
- •Суб’єкти та об’єкти правовідносин
- •1. Фізичні особи:
- •1.1. Соціальні спільності:
- •2. Юридичні особи:
- •2.1. Приватного права:
- •2.2. Публічного права:
- •Підстави виникнення , зміни і припинення правовідносин
- •2) Юридичні (спеціальні):
- •Види юридичних фактів
- •Тема 8. Правопорушення та юридична відповідальність.
- •Поняття і склад правопорушення .
- •Поняття , види та функції юридичної відповідальності.
- •5. Господарська,
Стадії процесу застосування норм права
Процес застосування норм права являє собою систему послідовних дій, однорідні групи яких поєднуються у стадії правозастосування. В юридичній літературі в дослідженнях різних авторів визначається різна кількість стадій процесу застосування норм права. Узагальнюючи ці точки зору, можна виділити такі стадії правозастосування.
Перша стадія — це встановлення та аналіз фактичних обставин справи чи ситуації, що потребує врегулювання. На цій стадії застосування правових норм необхідно установити, які дії, подія відбулися і чи мають вони юридичне значення. Метою на цій стадії є встановлення об’єктивної істини, і по суті ця стадія являє собою процесуальну діяльність, що знаходить вираження у зборі, перевірці й оцінці відповідних доказів у справі та їх джерел.
Друга стадія застосування норм права зводиться до вибору певної норми права, що має врегулювати цю справу, і встановлення автентичності тексту норми права (юридична кваліфікація). На цій стадії встановлюється, на підставі якої норми права повинна розглядатися справа. Юридична (правова) кваліфікація — це встановлення тотожності ознак конкретних обставин справи тим ознакам, що зафіксовані в нормі права
При виборі норми права, що передбачає обставини, які варто врегулювати, потрібно встановити її автентичність: упевнитися, що текст використовуваної норми не був змінений у встановленому порядку, чи діє вона в цей момент. Для цього потрібно користатися офіційно виданими текстами. Кожну обрану для застосування норму права досліджують у наступних напрямах: чи діяла норма права в момент, коли відбувалися досліджувані події; чи діє вона в момент розгляду конкретної справи; чи діє вона на території, де розглядається справа; чи поширюється її дія на суб’єктів, пов’язаних з цією справою; чи є текст норми, що застосовується, автентичним її офіційно встановленому змісту.
На стадії юридичної кваліфікації іноді виникає необхідність в роз’ясненні дійсного змісту правової норми, потреба у тлумаченні норм права. Під тлумаченням права розуміється певний розумовий процес, спрямований на з’ясування змісту норм права та їх роз’яснення всім зацікавленим суб’єктам. Більш докладно про тлумачення права йтиметься далі.
Наступна стадія — прийняття рішення по справі. Ця стадія передбачає,
по-перше, оцінку зібраних доказів, встановлення на їх основі дійсної картини того, що відбулось насправді, кінцева юридична кваліфікація ситуації або спору, визначення юридичних приписів;
подруге, видання акта застосування права, в якому закріплено результат вирішення юридичної справи, певні юридичні наслідки для конкретних осіб. Прийняте рішення знаходить своє відображення в акті застосування права.
Акт правозастосування — це індивідуальний правовий акт компетентних органів, виданий на основі юридичних фактів та норм права, який визначає права, обов’язки або міру юридичної відповідальності для конкретних осіб по конкретній юридичній справі.
Відмінність акта правозастосування від нормативного акта в тому, що акт правозастосування суворо індивідуалізований, адресований конкретним особам, а нормативні акти мають загальний характер. Їм властива функція індивідуального регулювання, звернена до конкретного суб’єкта або суб’єктів. Нормативні акти розраховані на багаторазове використання, а правозастосовчі — одноразової чинності. На відміну від нормативно-правових актів, акти правозастосування, виступаючи юридичними фактами, безпосередньо тягнуть за собою юридичні наслідки.
Остання стадія правозастосування — це доведення змісту прийнятого рішення до відома зацікавлених державних органів, посадових осіб, інших осіб та настання фактичних обставин, завдяки чому норма права впроваджується в життя.