- •Тема 1 .Поняття теорії держави і права.
- •Тема 2. Загальна теоретична характеристика держави.
- •Тема 1 .Поняття теорії держави і права.
- •1.2. Методи пізнання держави і права
- •1) Загальнофілософські методи:
- •2) Загальнонаукові методи:
- •3) Загальнологічні методи:
- •4) Спеціально-наукові методи;
- •2.Теорія держави і права в системі юридичних наук
- •1) Теоретико-історичні юридичні науки;
- •2) Галузеві юридичні науки;
- •Тема 2. Загальна теоретична характеристика держави.
- •Причини виникнення й основні теорії походження держави
- •Типологія та форми держави
- •Функції та механізм держави
- •Місце та роль держави в політичній системі.
- •Поняття та ознаки соціальної та правової держави.
- •Тема 3. Поняття, сутність та походження права
- •Основні теорії походження права
- •Місце права в системі соціальних норм
- •Принципи та функції права
- •Співвідношення об’єктивного та суб’єктивного права
- •Джерела права
- •Тема 4. Правові норми.
- •Види правових норм, їх класифікація.
- •II. Залежно від способу об'єктивації розрізняють звичаєві, гетерономні та автономні.
- •III. За юридичною силою норми класифікують
- •IV. За предметом правового регулювання розрізняють норми
- •V. За функціями у механізмі правового регулювання норми поділяють на:
- •VI. За функціями у процесі впливу на суспільство:
- •VII. За способом правового регулювання регулятивні норми класифікують на:
- •VIII. За характером норми класифікують на:
- •IX. За ступенем визначеності прав і свобод суб'єктів розрізняють:
- •XI. За методом правового регулювання розрізняють:
- •XII. За сферою дії розрізняють норми:
- •Структура норми права
- •II. За ступенем визначеності змісту гіпотези поділяють на:
- •II. За характером вміщених прав і обов'язків диспозиції класифікують на:
- •III. За характером вміщених прав і обов'язків диспозиції класифікують на:
- •IV. За наявністю зв'язку з іншими елементами норми можуть бути:
- •I. За призначенням:
- •II. За ступенем визначеності:
- •III. За сферою застосування розрізняють
- •IV. За складом санкції поділяють на:
- •V. За спрямованістю негативних наслідків:
- •Тема 5. Реалізація норм права
- •Застосування норм права як особлива форма його реалізації
- •Стадії процесу застосування норм права
- •Прогалини в праві та способи їх усунення
- •Правові колізії
- •II. За юридичною силою нормативних актів, що вміщають колізуючі норми (вертикальні колізії):
- •VI. За суб'єктами правового регулювання поділяють:
- •Тема 6. Система права і система законодавства
- •2. Співвідношення і взаємовплив системи права і системи законодавства
- •Систематизація законодавства та її способи
- •1) Інкорпорація;
- •Тема 7. Правові відносини
- •1) За галузевою ознакою (предметом правового регулювання)
- •3) За субординацією в правовому регулюванні
- •Суб’єктивне право і юридичний обов’язок: сутність і структура
- •Суб’єкти та об’єкти правовідносин
- •1. Фізичні особи:
- •1.1. Соціальні спільності:
- •2. Юридичні особи:
- •2.1. Приватного права:
- •2.2. Публічного права:
- •Підстави виникнення , зміни і припинення правовідносин
- •2) Юридичні (спеціальні):
- •Види юридичних фактів
- •Тема 8. Правопорушення та юридична відповідальність.
- •Поняття і склад правопорушення .
- •Поняття , види та функції юридичної відповідальності.
- •5. Господарська,
III. За характером вміщених прав і обов'язків диспозиції класифікують на:
а) прості, що передбачають лише один варіант поведінки.
У разі укладення трудового договору між працівником та фізичною особою фізична особа повинна у тижневий строк зареєструвати укладений договір у державній службі зайнятості (ст. 24е КЗпП Українию);
б) складні, що передбачають декілька варіантів поведінки.
(Напр., покупець неякісного товару може або обміняти його, або повернути продавцю і отримати гроші.)
IV. За наявністю зв'язку з іншими елементами норми можуть бути:
а) умовні, які настають за наявності певних життєвих обставин, що відображаються у гіпотезі;
б) безумовні, що не передбачають залежності прав та обов'язків суб'єктів від настання певних життєвих обставин.
Так, норма Конституції, що закріплює право кожного на життя, не має гіпотези. Вона не передбачає умови наявності певних ознак і характеристик «кожного», вбачаючи в ньому будь-яку людину;
в) захищені диспозиції, права та обов'язки в яких гарантовані негативними наслідками, передбаченими санкцією норми;
г) незахищені, що не мають безпосереднього зв'язку із санкцією норми, яка, як правило, відсутня.
(Напр., норма Конституції України про те, що Президент держави здійснює помилування засуджених за кримінальні злочини, не має санкції і не забезпечується засобами примусового характеру.)
Санкція — це частина норми, що передбачає засоби примусового впливу як результат невиконання чи порушення норми.
Санкція:
— забезпечує реалізацію диспозиції;
— визначає негативне ставлення суспільства до правопорушення;
— забезпечує повноваження порушених прав;
— забезпечує покарання винних у порушенні чи невиконанні норм;
— має доповнюючий характер, оскільки не застосовується при нормальному функціонуванні права.
Існуючі санкції класифікують за наступними критеріями:
I. За призначенням:
а) охоронні, націлені на покарання винних у скоєнні правопорушення (позбавлення волі, штраф);
б) відновлювальні, націлені на поновлення порушеного права (договір, укладений недієздатним, визнається недійсним);
в) попереджувальні, що забезпечують запобігання правопорушенню та сприяють перевихованню (затримання підозрюваного, арешт майна).
II. За ступенем визначеності:
а) абсолютно-визначені, у яких точно зазначені вид та міра юридичної відповідальності за порушення норми права.
(Вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку тягне розірвання трудового договору (ст. 41 КЗпП України);
б) відносно-визначені, де межі юридичної відповідальності зазначені від мінімальної до максимальної.
(Погроза вбивством працівникові міліції організованою групою карається позбавленням волі на строк від 7 до 14 років (ч. 4 ст. 345 КК України.);
в) альтернативні, у яких названі або перелічені кілька видів юридичної відповідальності, з яких правозастосовчий орган обирає найдоцільніший до випадку, що розглядається.
(Погроза вбивством працівникові правоохоронного органу карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк (ч. 1 ст. 345 КК України.)