Кременчуцьке педагогічне училище ім. А.С. Макаренка

Самостійне опрацювання

з

«Методики виховної роботи»

Викладач: Непорада І.М.

Пояснювальна записка

У вивченні предмету «Методика виховної роботи»» важливе місце поряд із лекційними, практичними, лабораторними заняттями належить також і самостійній роботі студентів. Зокрема, на самостійну роботу відводиться 22 години.

В межах певних тем наявні питання, які виносять на самостійне опрацювання. Ці питання не розглядаються на лекційних заняттях. На початку вивчення певної теми студентів повідомляють, які питання будуть винесені на самостійне опрацювання. Викладачами розроблені методичні рекомендації до самостійного опрацювання по кожній темі, підібрано перелік літератури, в якій студенти зможуть знайти необхідну інформацію. В інструкціях чітко сформульовані завдання, які повинен виконати студент і подаються питання для самоконтролю. Завдання для самостійної роботи підібрані різнопланові: законспектувати, порівняти, пояснити, зробити висновки.

Самостійна робота передбачає формування у студентів вміння працювати з підручниками і посібниками з психології, періодичними виданнями, Майбутні педагоги знайомляться з особливостями тих чи інших психічних процесів, станів, властивостей, особливостями кожного вікового періоду, вчаться узагальнювати, порівнювати, роботи висновки

Обов’язковою складовою самостійної роботи студентів є контроль і перевірка, який здійснюється на заняттях у різноманітній формі: наявність конспекту, індивідуальне чи фронтальне опитування, письмове опитування, тестовий контроль, виступи студентів з повідомленнями.

При необхідності студент завжди може звернутися за допомогою до викладача, який надасть йому консультацію з приводу тих питань, які виникають в процесі виконання завдань самостійної роботи.

На вивчення предмету “Методика виховної роботи» відводиться на базі 9 класів 22 години на самостійне опрацювання.

№ з/п	Назва теми	Кількість годин
1	Основні напрямки виховання школярів.	2
2	Технологія підготовки виховних заходів.	2
3	Методика підготовки традиційних форм виховної роботи: ігрова програма, конкурсна програма, вікторин.	2
4	Методика підготовки та проведення заходів спортивно-оздоровчого характеру: спортивні ігри, рухливі ігри, естафети.	2
5	Технологія гурткової роботи.	3
6	Положення про роботу ДОТ. Права та обов»язки його членів.	2
7	Методика організації і проведення гурткової роботи в умовах табірного літа.	3
8	Методика організації форм виховної роботи з використанням національних ігор та розваг.	3
9	Наочність у літніх оздоровчих таборах .	3
	Разом	22

Тема: Основні напрями виховання школярів.

Мета: засвоїти поняття екологія, екологічне виховання, естетика,естетичне виховання, фізична культура, фізичне виховання, формувати аналітичне і критичне мислення студентів.

План самостійної роботи

1. Екологічне виховання.

2. Естетичне виховання yчнів.

3. Фізичне виховання.

Дидактичні засоби навчання:

Основна література

1. Державний стандарт загальної середньої освіти.ред.2012 р.

2. Іванчик Г. Ф., Пеньков О. І. Про деякі аспекти екологічної освіти шко­лярів. Соціально-гуманітарна освіта України та шляхи її розбудови / За ред. В.Л.Андрущенка. — К., 1997.

3. Климишин І. А. та ін. Основи християнської моралі. — Івано-Фран­ківськ, 1995.

4. Концепція безперервного національного виховання. – К., 1994.

5. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. Навчальний посібник. – К., 2001.

6. Подласый Й. П. Педагогика. – М , 1999.

7. Стельмахович М. Г. Теорія і практика українського національного виховання. – Івано-Франківськ, 1996.

Допоміжна література

1. Бабанский Ю. К., Победоносцев Г. П. Комплексный подход к воспитанию школьников. – М., 1980.

2. Вишневський О. Сучасне українське виховання: Педагогічні нариси. —Львів, 1996.

3. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2002.

4. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія. – К.: Вища школа, 1995.

5. Стельмахович М. Г. Теорія і практика українського національного виховання. – Івано-Франківськ, 1996.

6. Сухомлинський В. А. О воспитании. – М., 1975.

7. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2007.

8. Ягупов В.В. Педагогіка. – К.: Либідь, 2002.

ЗАВДАННЯ

1. Письмово дайте відповіді на питання і виконайте завдання.

2. Заповніть подані схеми.

3. Напишіть свої роздуми про екологічне виховання школярів.

Фізичне виховання школярів

Мета
Завдання і зміст
Засоби
Роль сім»ї

Естетичне виховання школярів

Мета
Завдання і зміст
Засоби
Принципи

Питання для самоконтролю:

1. Перерахуйте напрямки виховання.

2. У чому ви вбачаєте провідне завдання естетичного виховання?

3. У чому ви вбачаєте взаємозв»язок між естетичним та фізичним вихованням?

4. Сформулюйте завдання фізичного виховання?

5. Які фактори визначають зміст естетичного виховання?

Навчально-методичний матеріал для самостійного опрацювання з теми „ Основні напрями виховання школярів”

1. Екологічне виховання

Сучасні масштаби екологічних змін створюють реаль­ну загрозу для життя людей, що робить украй актуальною проблему зміни ставлення людства до природи. Цій меті служить екологічне виховання.

Екологічне виховання — систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток в учнів екологічної культури. Завдання екологічного виховання полягає у формуван­ні екологічних знань, вихованні любові до природи, праг­ненні берегти, примножувати її, формуванні вміння і на­вичок діяльності в природі.

Екологічне виховання передбачає розкриття сутності світу природи — середовища перебування людини, яка по­винна бути зацікавлена у збереженні цілісності, чистоти, гармонії в природі. Це передбачає уміння осмислювати екологічні явища, робити висновки про стан природи, ро­зумно взаємодіяти з нею. Естетична краса природи сприяє формуванню моральних почуттів обов'язку і відповідаль­ності за її збереження, спонукає до природоохоронної ді­яльності. Здійснюється вона на всіх етапах навчання у школі, кожному з яких, з огляду на вікові особливості школярів, властиві певна мета, завдання, методика.

У молодших школярів воно покликане формувати пер­ші уявлення про навколишній світ, живу і неживу приро­ду, ставлення до природи, що виявляється в конкретній поведінці на емоційному рівні.

На другому (5—7 класи) і третьому (8—9 класи) етапах відбувається нагромадження знань про природні об'єкти, закономірності розвитку та функціонування біологічних систем, формування навичок аналізу і прогнозування нескладних екологічних ситуацій.

Любов до природи слід виховувати з раннього дитинства. «Дітей, що не вміють ще ходити, — писав Г. Ващенко, — треба частіше виносити на свіже повітря, щоб вони могли бачити рідне небо, дерева, квіти, різних тварин. Все це залишається в дитячій душі, осяяне почуттям радості, і покладе основи любові до рідної природи».

В екологічному вихованні особливого значення набува­ють предмети природничо-географічного циклу. Біологія і географія розкривають дітям світ рослин, тварин, середовище, що їх оточує. Фізика і хімія формують комплекс по­літехнічних знань, наукові засади і принципи сучасного виробництва. Історія, правознавство показують неприпус­тимість варварського ставлення до природи. Предмети ес­тетичного циклу розкривають естетичну сутність природи, її неповторну красу, вплив на людину. Важливу роль у формуванні екологічної свідомості відіграє залучення уч­нів до природоохоронної діяльності (шкільні лісництва, садівництво, робота в мисливських господарствах та ні.), робота санітарних загонів захисту довкілля (виявляють ступінь забруднення повітря, води, зон відпочинку), загонів для боротьби з браконьєрами (діють при лісництвах І рибгоспах), груп швидкої допомоги звірам і птахам у зимо вий період; куточки природи. З природоохоронною роботою пов'язана туристично-краєзнавча робота, спрямована на прищеплення навичок правильної поведінки в місцях відпочинку, в лісах, на річках та ін.

Ефективне екологічне виховання школярів передбачає:

• оптимізацію змісту неперервної екологічної освіти всіх вікових груп школярів, висвітлення екологічних пи­тань у процесі вивчення окремих предметів, використання внутрі- та міжпредметних зв'язків;

• створення в школах належної навчально-матеріальної бази (куточків охорони природи, живих куточків та ін.);

• удосконалення форм і методів екологічного виховання, активне залучення школярів до природоохоронної і роботи;

• формування мотивів відповідального ставлення до природи, прагнення глибше пізнати ЇЇ, примножувати її багатства.

Результатом екологічного виховання має бути сформо­вана екологічна культура людини, що характеризується різнобічними глибокими знаннями про навколишнє се­редовище (природне та соціальне), наявністю світогляд­них ціннісних орієнтацій щодо природи, екологічним сти­лем мислення і відповідальним ставленням до природи та свого здоров'я, набуттям умінь і досвіду вирішення еколо­гічних проблем (насамперед на місцевому та локальному рівнях), безпосередньою участю у природоохоронній робо­ті, передбаченням можливих негативних наслідків природоперетворювальної діяльності людини.