15. Розвиток барокової літератури та поезії. Шкільний….. Та вертепний театр.

У XVII-XVIII ст. українська література розвивалася в контексті європейського бароко, набула своєрідності та оригінальності. Насамперед це виявилось у різномовності літературних творів. Поряд із староукраїнською літературною або церковно слов´янською мовою застосовувалась латина та польська мови. Література цього періоду була різножанровою і різноманітною за тематикою.

У XVII-XVIII ст. продовжує розвиватись полемічна література. Роль полемічної літератури в розвитку духовної культури велика, вона активізувала національно-культурне життя, стимулювала нові художні пошуки.

Особливих успіхів у літературному бароковому процесі досягла українська віршована поезія, народні думи та пісні про "козацьку славу". Досить популярними для тієї доби були вірші і пісні на громадсько-політичні теми, що відображали найголовніші події того часу. У другій половині XVII ст. з´явилися думи й історичні пісні про участь козаків у війні 1648-1657 pp., про Б. Хмельницького та його сподвижників.

Значного поширення набула, популярна в західно-європейській літературі, громадянська та любовна лірика: романси та сентиментальні пісні. Образи героїв були запозичені з народної поезії. Багато таких пісень і поезій приписують Марусі Чурай

Шкільний театр - розвиток його припадає на 70-ті роки XVII — першу половину XVIII ст. і пов'язаний з іменами викладачів Києво-Могилянської колегії (академії) М. Довгалевського, Г. Кониського, М. Козачинського та ін. Він пов'язаний з єзуїтськими шкільними театрами, де ставилися драми польською мовою. Декламації і діалоги, писані українською мовою, призначалися для братських шкіл.

Шкільна драма спочатку розвивалася у католицько-християнському та антично-класичному напрямках.

Вертеп-з’явися у 17 ст. Вертеп являв собою поєднання релігійної християнської різдвяної драми й світської гри, елементів усної народно-поетичної творчості.

Ляльки світської, побутової частини мають національне забарвлення. Різноманітний склад цих персонажів по-своєму відтворював структуру тогочасного українського суспільства, його звичаї, симпатії та антипатії. Друга частина була насичена народною музикою.

Персонажі інтермедій змагалися в дотепах, співали, танцювали тощо, кожен діяв згідно зі своїми соціальними, становими, національними, віковими ознаками та інтересами. Це створювало повчальне і веселе динамічне видовище.

16. Розвиток друкарства, гравіювання, різьбарства у 17 – початку 18 століть.

Значного поширення набуває різьблення іконостасів. Живопис, що раніше майже виключно був присвячений релігійній тематиці, тепер значною мірою набуває світського характеру. Розвивається книжкова мініатюра, гравюра, особливо по дереву.

Скульптура на цьому етапі наповнилась новим змістом, а відтак і набула іншої структури. Так, наприклад, визначне місце в монументальній скульптурі Львова займає скульптурна група «Бій архангела Михаїла з сатаною». Група призначалася для польського королівського арсеналу як його емблема за прикладом арсеналів Західної Європи.

У другій половині 17 та у 18 ст. широкого розвитку набуває високорельєфна й ажурна різьба іконостасів. Основними її мотивами були рослинні орнаменти. Майже вся ця різьба відзначалася багатством і вишуканістю форм і виконувалася під впливом стилів ренесансу, барокко і рококо. Різьба часто покривалася яскравою полірованою позолотою, листя винограду деколи підмальовувалося зеленою, а грона — коричневою фарбами. У виготовленні іконостасів на Україні велику роль відіграли столярно-різьбярські майстерні Києва, Чернігова, Львова, Жовкви та ін.

Плоскою, а часом і рельєфною різьбою в ті часи прикрашувалися далекі архітектурні частини дерев'яних будинків, наприклад одвірки та сволоки.

Книгодрукування: Друкарська справа на Україні була широко розвинута. Наприклад, Львівська друкарня лише за 1591 — 1622 рр. видрукувала 13 книжок, Острозька за 1574 — 95 рр. — 18 книг, Київська — за перших 15 років свого існування 40 книг, серед яких значна частина були монументальні видання в 500 — 1500 сторінок … Заснування перших друкарень у Львові і Острозі припадає на час піднесення суспільно-політичного руху. Водночас це була доба, коли і освіченому духовенству, і причетним до освіти мирянам стала зрозумілою потреба забезпечити всі храми церковно-літургічними книгами і добитися такої уніфікації тексту цих книг, якої не можна було досягти рукописним способом. Необхідною вона стала в цей час і для шкіл, і для полеміки.

Львівська друкарня

У лютому 1573 р. львівська друкарня почала працювати, а через рік закінчила друкування «Діянь і послань апостольських» — книги, яку скорочено називали«Апостолом».

Того ж 1574 р. Іван Федоров надрукував перший у Східній Європі друкований підручник — Буквар.

Острозька друкарня

Першим острозьким виданням була грецько-церковнослов’янська "Азбука" (Буквар) з датою 18 червня 1578 р. Книжка містила грецьку абетку, далі надруковані паралельно молитви грецькою і церковнослов’янською мовами, передрук Львівського букваря і нарешті Сказання чорноризця Храбра "Про письмена". Цей твір — визначна пам’ятка староболгарської літератури — сприймався тоді як апологія слов’янської кириличної писемності, хоч за задумом автора йшлося про глаголицю.

Заборона української мови

Наказ 1720 р. був переломовою точкою в боротьбі української книжки за свою свободу. За порушення наказів українські друкарні штрафувалися тисячорубльовими штрафами; одну ж великудрукарню» Чернігівську, замість штрафу конфісковано та перевезено до Москви.

Гравюра

З другої половини XVII ст. як самостійний жанр виокремлюється гравюра. Гравери (більшість з яких навчалась у Західній Європі вміли оздоблювати книги в різноманітних гравюрах на міді, офорт. Друкувалитакожтематичніаркуші—так звані "тези", дарчіадреси, гравійованіпанегірики. Велике художнє значення мають, зокрема, ілюстрації до "Києво-Печерського патерика" майстраІллі, твори гравера Федора до Євангелія. Новийетап у розвиткуграфічногомистецтвапов'язаний з творчістю О. та Л. Тарасевичів. Так, "Патерик",щойшов 1702 р. у Києві, став видатнимявищемукраїнськоїкультурисамезавдяки гравюрам Л. Тарасовича, йогоанатомічнобездоганномумалюнкулюдськоїпостаті, прозорому, легкому ландшафту, в якомумайстерновкомпоновані люди, та вміломувикористаннюсвітлотіні.