12. Феномен українського козацтва як культуротворчої сили. Культура козаччини.

Духовна культура українського народу досягла високого рівня в період існування козацької держави (1648—1781 pp.). Високорозвинута самобутня культура Січі домінувала тут у XVI —XVIII ст. і мала величезний вплив на національну самосвідомість українського народу.
 В основі культури Запорозької Січі містилися глибокі традиції українського народу. Запорозька Січ формувалась із втікачів від кріпацтва, національних та релігійних. Кожен, хто приходив на Січ, вносив у культурне середовище щось своє, певні риси, особливості культури і мистецтва свого народу. Внаслідок переплетення цих культур сформувалась оригінальна та самобутня культура, яка справила величезний вплив на розвиток культури всієї України.
Козацька культура — унікальне і неповторне явище. Її феномен має барокове забарвлення. "Химерний" стиль був породжений непростими соціально-історичними обставинами. Його особливістю було сприйняття світу, людського життя як швидкоплинного і скороминущого явища своєрідної гри, сповненої ілюзій, химер і вигадок. Глибока релігійність та духовність разом із нестримним потягом до волі та свободи, бурхливим, запальним темпераментом дають підставу характеризувати козацьке середовище як типово барокове.
 Релігійність і духовність були вагомими критеріями відбору в козацьке середовище. Запорожці стежили за "чистотою" віри у своїх рядах. Козаки за власний кошт утримували лікарні, шпиталі, різні інституції при монастирях, а також цілі церковні парафії. Найшанованішими церковними святами були Різдво, Великдень, Покрова. Чітко окреслювались традиції індивідуальної релігійності — кожен козак мав носити при собі "тілесний" хрест. Запорозький уряд на чолі з кошовим отаманом постійно виявляв піклування про створення розгалуженої системи освіти. Загалом у системі шкільництва на Запоріжжі можемо виділити три типи шкіл: січові, монастирські та церковнопарафіяльні. У січовій школі навчалися діти, які за певних обставин опинилися на Січі — приходили самі або ж були звідкись вивезені й усиновлені козаками. Монастирська школа на Січі існувала при Самарсько-Миколаївському монастирі ще із 70-х років XVI ст. Церковнопарафіяльні школи діяли при всіх січових парафіяльних церквах. Школи Запорозької Січі продовжували традиції братських шкіл. Діяльність козацьких шкіл становить важливий етап в історії освіти в Україні. Вагоме значення мали духові й ударні інструменти: труби, сурми, литаври, барабани, бубни. В духовній культурі козацької держави високого розвитку досягло хорове мистецтво. Кобзарство — це своєрідне явище української народної культури, визначне мистецьке досягнення запорозького козацтва. Кобзарям належить славне місце в історії духовної культури українського народу. Особливою популярністю в козацькому середовищі користувалися танці. Найулюбленішим з них був гопак. Його виконували лише чоловіки. У січовій музичній школі були створені спеціальні групи виконавців — лицедіїв, котрі ставили народні лялькові видовища під назвою "Вертеп" у супроводі троїстих музик. Козацтво було носієм нового художнього вподобання. Відомо чимало мистецьких пам'яток, створених на замовлення козацької старшини. Козацький собор — п'ятиверхий хрещатий храм — типове явище у традиційному народному будівництві. Він не мав чітко вираженого фасаду (однаковий з усіх чотирьох боків). Козацький собор — фактично ірраціональний образ світу, втіленого у камені. Зразки таких архітектурних пам'яток — церкви у Ніжині, Видубицькому монастирі в Києві.

Отже, З плином часу культура Запорозької Січі увійшла як складова частина в духовне життя сучасної української нації. Художні вподобання, демократичні настрої козацького середовища визначили колорит козацького розвитку української духовної культури.

13. Європейське бароко та формування українського (козацького) бароко як власне……-Як і європейське, українське бароко характеризувалося поєднанням світських мотивів і релігійних образів, тяжіло до контрастів і гіпербол, складних метафор, алегоризму і метафоричності, прагнуло вразити уяву глядача, читача, слухача, вдаючись до пишних барвистих форм.

-Характерний світоглядний песимізм і метафізична тривога.

Основа - сум за втраченою ренесансною ілюзією гармонії та внутрішньої досконалості —В Україні ця внутрішня двоїстість барокового світовідчуття пов'язана також з історичними чинниками — Визвольною війною 1648—1654 рр. за незалежність, пафосом цієї війни та перемоги.

-Українське бароко XVII ст. часто називають "козацьким", оскільки в культурі потужно виявилися козацький дух, козацький характер, козацькі смаки. Крім того, чимало шедеврів архітектури і живопису були створені на замовлення козацької старшини.

- Героями літературних і живописних творів ставали вже не ченці, а політичні і культурні діячі —- гетьмани, козацькі вожді, братчики, герої походів, меценати. Козацькими в той час були такі жанри мистецтва, як історичні пісні і думи, козацькі літописи, плачі, тощо.

-Провідним жанром у музиці став хоровий, так званий партесний концерт. Творцями барокової церковної музики були А. Ведель, М. Березовський, М. Ділецький

-Стиль бароко в Європі був переважно дворянським, а в Україні він мав демократичну орієнтацію, що виявилася у властивих українському бароко любові до прикрас, декоративності, потягу до святковості, поетичності.

-Розвиток репрезентативного портрета різних типів: шляхетського (магнатського), ктиторсько-епітафіального .

-У бароковій архітектурі втілено найвищі мистецькі досягнення доби.

-Характерні дерев'яні церкви, представлені різними школами — волинською, галицькою, буковинською, закарпатською, придніпровською та ін.

- Пам'ятками козацького бароко стали кам'яні церкви

-Бароко — це стиль архітектурних ансамблів. Його переваги у Придніпров'ї та східних областях України потужно виявилися саме в унікальних архітектурно-ландшафтних ансамблях. Центри- відновлені у ХVII ст. на кошти козацької старшини Софійський собор, Михайлівський Золотоверхий монастир, Кирилівська церква — у Києві, Спаський собор і собор Єлецького монастиря — у Чернігові , Успенський собор.

14. Києво-Могилянській колегіум як нова освітня модель. Становлення професійних науки, філософії та розвиток мистецтв у стінах Академії.

Києво-Могилянський колегіум виник у вересні 1632 р., у результаті об’єднання Лаврської та Київської братських шкіл. Ії керівником, проректором й опікуном став архімандрит Києво-Печерської лаври – Петро Могила. Він забезпечив колегію професорами високої кваліфікації, турбувався про помешкання викладачів і гуртожиток для учнів, про їх матеріальне утримання. Йому вдалося перетворити Колегію на заклад європейського типу. За змістом навчальних програм і рівнем підготовки вона повністю відповідала вимогам європейської вищої освіти. Тут викладалися «сім вільних мистецтв», студенти діставали ґрунтовну підготовку з класичної літератури, історії, географії, математики, медицини і філософії. Значна увага приділялася вивченню мов, зокрема старослов’янської, грецької, латинської, польської, а згодом французької і староєврейської. Після загальноосвітньої підготовки починалося вивчення богослов’я та юридичних наук. Повний курс навчання тривав 12 років. За Гадяцьким трактатом (1658 р.) КМК надавався статус Академії.

Києво-Могилянська академія була першим вищим навчальним закладом, що відповідав запитам і потребам духовного життя українського народу в період радикальних світоглядних і суспільно-політичних змін, народно-визвольної боротьбі, формування національної церкви і держави. Вона відіграла значну роль у розвитку освіти, науки і культури в Україні XVII-XVIII ст. Так, в академії зародився і став професійним театр; неабиякого розвитку досягло музичне мистецтво; склалася одна з найбільших художніх та граверних шкіл України; започаткувалися природничі науки – астрономія, біологія, мінералогія, зоологія тощо. КМА була центром філософської думки в Україні. Особливе місце серед філософів КМА належало І. Гізелю, С. Яворському, Ф. Прокоповичу. Поширення Академією освіти, ідей гуманізму і просвітництва сприяло загальному суспільному прогресові, вихованню в народі почуття людяності, національної гідності, духовності й поваги до інших народів, їх культури, історії.