8. Мистецтво київських та галицько-волинських земель хіv- хv ст.: світська та сакральна архітектура, малярство, музика, декоративне мистецтво, книгопи...

1) Із поширенням маґдебурзького права в плануванні українських міст з’являються нові риси, що були типовими для міст Західної Європи. У містах формувалася прямокутна сітка вулиць, головні з яких ішли до ринкової площі. Поряд із площею були розташовані головні храми. Насамперед тут виділяється Львів, де в цей час зводиться щонайменше два мурованих храми східної традиції — монастирська церква св. Георгія та вірмерменський кафедральний собор Успіння Богородиці.

Упродовж ХІV—ХV ст. на українських землях активно продовжується будівництво оборонних споруд. Так, будуються дерев’яні замки в Києві, Житомирі, Вінниці, Черкасах тощо. Зростала кількість мурованих оборонних замків і фортець. Це одна з провідних рис розвитку культури цього періоду. Вогнепальна зброя й нові способи ведення воєнних дій спричинили необхідність будувати укріплення з каменю або цегли. Від початку ХV ст. внаслідок постійних татарських нападів оборонне будівництво стає провідним. Найгустіша мережа замків постає на Поділлі та Волині.

2) Малярство цієї доби продовжувало розвиватися на традиціях Київської Русі та Галицько- Волинського князівства. Але малярі стали відходити від традиційних візантійських канонів іконографії, намагаючись передати реальні почуття людини.

Загальна тенденція — глибше передати душевний стан людини, надати позам й обличчям виразності та індивідуальності. Було помітно вплив західноєвропейського гуманізму. Малярство було широко представлене фресками та іконописом. Значною популярністю користувався образ Богородиці, що втілював ідею заступництва та спасіння.

3) Історичні пісні прославляли боротьбу героїв із татарами й турками. Новим оригінальним жанром усної народної творчості стали думи. Вони виникли в козацькому середовищі. До найстаріших творів цього жанру належать «Плач невільників», «Маруся Богуславка», «Втеча трьох братів з міста Азова» та ін. Головна ідея дум — любов до Батьківщини, необхідність її захисту від ворогів. Думи виконувалися під музичний супровід на кобзі чи бандурі. Вони мають своєрідну поетичну мову. Речитативна мелодія завжди підпорядковується тексту. Думи є важливим історичним джерелом історії та культури України, адже з точністю й конкретністю відображують події нашого минулого.

4) Починаючи з другої половини XIV ст. у нових історичних умовах зберігає значення церковне замовлення й зростає роль міського цехового ремесла, що найвиразніше простежується на західноукраїнських землях. Найкраще воно відоме у золотарстві.

5) Центрами книжкової культури були Галич при Левові Даниловичі, Холм, Перемишль , Полоцьк, Волинь. При дворі князя Володимира Васильковича — книжника і філософа — існувала величезна майстерня для створення книг. Шкіряна оправа вважалася найбільш дорогою. Все це створювалося місцевими ремісниками. Переписування книг було дуже тривалим, за день писали 2-4 аркуші. Серед рукописів переважали книги, необхідні для здійснення церковного богослужіння.

З середини 15 століття в європейському книговиданні настають радикальні зміни, пов'язані виникненням книгодрукарства. Виникнення книгодрукування в Україні донедавна пов'язувалося з ім'ям Івана Федорова . Сьогодні ряд вчених схиляються до думки, що друкарня у Львові існувала, принаймні, у 1460 р.

9. Ренесанс як культурна епоха. Особливості (характерні риси) Відродження в українських землях (ХVІ ст. – початок ХVІІ ст.)

Ренесанс — назва стилю, що прийшов на зміну готиці, в Україні - на початку XVI — пол. XVII ст., за доби розвитку міст і зростання міщанського стану.

АРХІТЕКТУРА

-Свідоцтвом раннього Ренесансу є кам'яниця Орсеттіх у Ярославі , синагога в Сатанові  й ін. Львів після пожежі 1527, яка знищила будови візантійської і готичної доби, відбудувався у стилі Ренесансу: «Чорна кам'яниця» (1577), ансамбль Братсько-Успенської церкви з каплицею Трьох Святителів і вежею, синагога Золотої Рози (Ренесанс у поєднанні з готикою, 1582), каплиці Боїмів і Кампіянів — початок 17 ст.,

-Зразком пізнього Ренесансу, що переходить у бароко, є Іллінська (Богданова) церква в Суботові (1653). Деякі елементи Ренесансу мали також перебудовані церкви старокняжої доби в Києві, Чернігові та ін. Поряд з мурованим будівництвом і з певною аналогією до нього розвинулося дерев'яне церковне будівництво (церква св. Духа в Потеличі, святого Юра і Воздвиженська в Дрогобичі й ін.).

-Прикладом містобудування доби Ренесансу за принципами регулярного плану можуть бути Жовква  і Броди (архітектор Дель'Аква, інженер Боплан).

У СКУЛЬПТУРІ ренесанс дав спроби реалізму у лежачих або напівлежачих постатях на саркофагах ( князя К. Острозького у Києві (1579), дітей Даниловичів у Жиравці(1580) та ін.), у рельєфах на кам'яних плитах і погруддях.

ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

-Декоративна різьба почала розвиватися у Львові

-Шедевром архітектурно-декоративного різьблення доби Ренесансу є портал каплиці Трьох Святителів. У добу Ренесансу збагатилася дерев'яна різьба — вівтарна й іконостасна

- Ренесанс спричинився до емансипації портрета (К. Корнякта, В. Лянґиш), а ще більше помітний у графіці й мініатюрі (Пересопницьке євангеліє — 1550 — 61), а також у друкарстві.

-У декоративно-ужитковому мистецтві впливи Ренесансу позначилися у декорі золотарських виробів — посуду, предметів церковного призначення (оправа євангелія так званого Горностаєвого — 1542), зброї (церемоніальний меч львівських війтів), ювелірних прикрас тощо

–стиль Ренесансу відомий у мебльовому мистецтві, кераміці, гаптуванні й вишиванні шовком.

-Для доби Ренесансу як на заході, так і у слов'янських країнах, зокрема в Україні, характеристичний синкретизм — сполучення теоретичних думок з галузі філософії, теології, політики і конкретних наук з гарною літературною формою (поетичною або реторичною).

ЛІТЕРАТУРА ТА НАУКА

-поруч з тенденцією відродити культуру античності йшли намагання культивувати людську індивідуальність, що мусить бути звільнена від авторитетів традиції, переживати й думати незалежно від них.

-При сильних ще традиціях середньовіччя в 16 ст., знання латинської мови, яка в навчанні стала поруч із грецькою, спричинилося до знайомства з новою латинською літературою, яка завдяки діяльності гуманістів-чужинців (Конрад Цельтес, Каллімах та ін.) почала розповсюджуватися в Польщі й Литві та на західноукраїнських землях, у Львові, де якийсь час перебував Каллімах, прибулий з Константинополя.

-учені і письменники українського роду:  Павло Русин із Кросна ,  Шимон Шимонович зі Львова (1557 — 1629) та ін.

10. Освіта в ХVІ – на початку ХVІІ ст. Братські школи та культурно-освітній осередок в Острозі.

Розвиток української культури проходив в складних суперечливих умовах, коли Україна знаходилась під владою іноземних держав і до середини XVII ст. не мала власної державності. Але І в цей час українська культура мала тісні взаємозв'язки з культурою Польщі. Росії. Чехії, зазнала активних впливів європейських культурних процесів, пов'язаних з добою Відродження, але оберігала власну самобутність та неперервність у розвитку з давньоруською культурою.

В 1546 р у м. Львові виникає перша приватна школа, а в 1578 р. в м. Острог була заснована перша вища школа, відома під назвою Острозька академія (греко-слов'янська школа). Ця школа існувала на кошт князя Констянтина Острозького. Першим ректором цієї школи - учений і просвітитель Герасим Смотрицький.

Навчання тут здійснювалося за поширеною в Європі системою "семи вільних мистецтв", яка поділялася на граматику, риторику, діалектику, арифметику, геометрію, музику, астрономію. Особлива увага приділялася вивченню слов'янської мови.

В кінці XVІ - на початку XVII ст. в Україні православними братствами засновується велика кількість братських шкіл, в яких навчаються діти не тільки шляхти, а й діти міщан та козаків. Найбільш відомими були братські школи у Львові (1586) та у Києві (1615).

У1632 р. за ініціативою архімадрида Києво-Печерської Лаври Петра Могили при монастирі було відкрито школу, котра після об'єднання з київською братською школою була перетворена на Київський колегіум, що згодом отримав назву Києво-Могилянської академіЇ, впродовж десятиліть залишався єдиним вищим закладом в східнослов'янських землях.

Острозька школа.

Київський колегіум, братські школи були й центрами боротьби проти наступу/ католицизму та уніатства. Православні школи відстоювали право українського народу на свою власну мову, культуру, духовне життя. В Україні засновувались католицькі та уніатські школи з метою поширення серед населення католицизму й уніатства. Зокрема, єзуїтські колегіуми існували у Львові. Луцьку. Вінниці, Києві та інших містах. Вони сприяли не лише поширенню освіти, а й ополяченню насамперед української шляхти й магнатів.

Найважливішою подією XVI ст. був початок книгодрукування в Україні. Першодрукарем був Швайпольт Фйоль. В 1491 р. надрукував перші видання кирилівського шрифту – релігійні книги "Октоих" і "Часослов". У 1573 р. тікаючи від переслідувань, в Україну прибуває з Москви до Львова книгодрукар Іван Федоров і його помічник Петро Мстиславець, де за допомогою братства засновує книгодрукарню і вже наступного 1574 р. видає перші в Україні друковані книги "Апостол", "Буквар". Книгодрукування почало поширюватись в Україні: книгодрукарні виникають в Острозі при Києво-Печерській Лаврі. Саме в м. Острог було вперше видано слов'янською мовою "Біблію".

11. Книжна справа та книгодрук в Україні (ХVІ-ХVIІ ст.). Полемічна література. Гуманістично-реформаційні ідеї у духовній культурі ……………Передумови розвитку книжної справи у 15 ст: вплив ідеології Відродження і Реформації, винахід Йоганна Гуттенберга, перехід від папірусу і пергаменту до паперу Більшість книг латиною.

У кінці XV —поч XVI ст - перші книги церковнослов'янською мовою, Прага. В Україні поштовх для розвитку книгодрукарства дав Іван Федорович. Він відновив занедбане книгодрукарство. У 1573 році створив у Львові друкарню, надрукував «Апостол» (збірник описів життя святих). Пізніше розорився, заклав друкарню і на запрошення князя К. Острозького переїхав до нього. В цей час тут готувалося до друку перше у слов'янському світі повне видання Біблії церковнослов'янською мовою. У 1581 р - «Острозька Біблія».

найбільша в Києво-Печерській лаврі. Створювалися на кошти меценатів, Війська Запорозького. Були й пересувні друкарні.

До середини XVII століття нараховувалося вже близько 40 різних друкарень, найбільша в Києво-Печерській лаврі. Створювалися на кошти меценатів, Війська Запорозького. Були й пересувні друкарні. Найважливішими були релігійні книги, але видавалися також наукові трактати, довідники, календарі, підручники. Розвивалася л-ра: формувалася національна мова, нові стилі і жанри, нові теми. Поширюються переклади Святого письма. Найцінніше - «Пересопницьке Євангеліє», 1561. З'являються оригінальні твори: думи, балади, історичні пісні(«Маруся Богуславка», "Іван Богун" та ін.) Твори присвячені визвольній тематиці, лицарству і героїзму, вірності православ'ю.

Полемічна література

В кінці XVI—на початку XVII ст. в Україні поширилась полемічна література. Українські письменники-полемісти боролись з католицькою церквою, наступ якої на народ, його релігію, права й мову посилився після Люблінської унії 1569 р., а в часи підготовки і підписання Брестської унії 1596 р. досяг кульмінації.

Письменники-полемісти (Герасим і Мелетій Смотрицькі. Іван Вишенськнй тощо) відстоювали право українського народу на свою віру, звичаї, мову, засуджували вище православне духовенство за моральний занепад. Одночасно в полемічній літературі значна увага приділялася питанням розвитку освіти, книгодрукування.

Першим визначним полемістом був Герасим Смотрицький ( «Ключ царства небесного»), в якій критикував твір П. Скарги «Про єдність Церкви Божої».

Брестська унія 1596 р. поглибила релігійні суперечки між укр православними і католиками. Греко-католиків підтримував П. Скарга. Найсильнішого удару по творцях унії завдав твір М.Броневського «Апокрисис». Він засуджує політику польського уряду, спрямовану проти укр народу. З боку греко-католиків виступив Іпатій Потій. У 1599 р. він опублікував українською мовою «Антиапокрисис» —відповідь на виступ М. Броневського.Найяскравішим укр письменником даного періоду був Іван Вишенський: обороняв православні традиції. Критикує і православних, і греко-католиків. Вважав єдиним шляхом — повернення до давньої православної віри.

Твори полемістів сприяли піднесенню національної свідомості українців. Більшість української шляхти прийняла католицизм і полонізувалась, так українці втратили шляхту поділилися на православних і греко-католиків.