2.3. Організаційна структура юдеак

Інтеграційні процеси в Африці розгорнулися з 60-х років, коли набув силу бурхливий процес деколонізації й утворення незалежних держав на континенті. В 1963 р. була утворена Організація африканської єдності (ОАЄ), до якої входить 53 члени, тобто майже всі африканські країни. ОАЄ - політична організація, і однією з головних її цілей є боротьба із залишками колоніалізму, для чого необхідна солідарність народів континенту. Економічне піднесення також є серед цілей ОАЄ як умова для досягнення головної мети. В структурі організації є спеціальний комітет з економічних і соціальних питань. В 1991 р. країни ОАЄ підписали Договір про утворення Африканського економічного співробітництва; його формування буде здійснюватись поетапно протягом 34 років. Воно стане складовою частиною ОАЄ.

Все ж таки в межах Організації африканської єдності домінують цілі переважно політичного характеру. Інтеграційні процеси поки що розвиваються на просторах регіональних організацій, які охоплюють окремі частини Африки, де розтало МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ арабські держави, тяжіє до суцільного арабського світу; Єгипет, Лівія, Мавританія, Сомалі й Судан об’єднуються в Раді арабської економічної єдності з арабськими країнами, що розташовані в Азії. Взагалі, північно африканські держави надають перевагу загальноарабським і загально ісламським інтересам перед загальноафриканськими. Суто африканськими регіональними інтеграційними організаціями є: Економічне співробітництво держав Західної Африки (ЕКОВАС), Західно-африканський економічний і валютний союз (УЕМОА), Спільний ринок Східної та Південної Африки (КОМЕСА), Південноафриканське співробітництво розвитку (САДК), Митний і економічний союз Центральної Африки (ЮДЕАК).

На процес інтеграції в Африці впливають два протилежних фактори. З одного боку, політична воля лідерів африканських країн, їх прагнення спільними зусиллями вивести свої народи на шлях економічного прогресу дають певні позитивні наслідки. З іншого боку, Африка – найменш розвинутий регіон в економічному відношенні. З групи найбідніших країн, що є в світі, 25 розташовані в Африці. Переважна більшість африканських держав має недорозвинуту народногосподарську структуру з низькою часткою обробної промисловості і відсутністю її сучасних галузей, зокрема, машинобудування. Зовнішня торгівля орієнтована на регіони за межами Африки, оскільки національні економіки практично не доповнюють одна одну. Це гальмує розвиток інтеграції.

На економіку африканських країн і, певною мірою, на характер інтеграційних процесів значний вплив має Європейський Союз. Справа в тому, що Велика Британія, Франція, Португалія, Німеччина, Іспанія, Бельгія тривалий час були метрополіями для багатьох колоній на території Африки, і зв’язок незалежних країн з колишніми метрополіями не зовсім увірвався не тільки в економічному, а й у політичному плані. ЄС має в Африці особливі інтереси, і значна частина країн регіону є його асоційованими членами. Англійська та французька мови мають статус державних поряд з національними мовами. Проте є проблеми: частина країн орієнтується переважно на Францію, інша - на Велику Британію. Ці розбіжності більше проявляються в культурній сфері, але іноді гальмують і економічне зближення. Далекосяжні цілі, що ставили перед собою організатори інтеграційних угруповань в Африці, відбилися в назвах організацій: Митний і економічний союз, Спільний ринок, Економічний і валютний союз тощо. Проте інтеграційний процес в Африці здійснюється повільно і з труднощами. Деякі організації розпадаються, не досягнувши намічених цілей. Так було із Східно-Африканським співробітництвом (Кенія, Уганда, Танзанія), яке 1977 р. припинило своє існування. ЕКОВАС було утворено в 1975 р.Економічне  згідно з Договором, підписаним у м. співробітництво дер жав Лагос. До с  організації входить Західної Африки -у ЕКОВАС (Есопотісдять: Бенін, Буркіна-Фасо, Кот-Соттипііуо ТезіА Тгісап д’Івуар, Кабо-Верде, Ґамбія, Ґана,

Зіаіез - ЕСОМАЗ) Ґвінея, Ґвінея-Бісау, Ліберія, Малі, Мавританія, Ніґер, Ніґерія, Сенеґал, С’єрра-Леоне, Того. Найпотужнішою й найперспективнішою в економічному відношенні є тут Нігерія.

Головна мета - утворення економічного союзу в Західній Африці. Серед цілей: підвищення рівня життя населення, досягнення економічної стабільності, підвищення рівня освіти й культури населення регіону. Головної мети передбачається досягнути в декілька етапів. Спочатку це - координація політики держав в економічній сфері, далі - утворення спільного ринку, потім - економічного й валютного союзу.

Організаційна структура ЕКОВАС:

1. Рада голів держав і урядів.

2. Рада міністрів.

3. Економічна і соціальна рада.

4. Парламент Співробітництва.

5. Суд Співробітництва.

6. Виконавчий секретаріат.

7. Фонд співробітництва, компенсації й розвитку.

8. Спеціалізовані технічні комісії.

МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ

Рада голів держав і урядів - вищий орган ЕКОВАС. Обговорює найважливіші питання політики організації.

Рада міністрів - виконавчий орган. Бона розробляє програм й бюджета, надає рекомендації Раді голів держав і урядів з питань економічної інтеграції.

Економічна і соціальна рада є дорадчим органом. Бона складається з діячів і фахівців з різних галузей економіки, які надають консультації іншим органам.

Технічні комісії готують проекти й програм з окремих галузей економічної й соціальної сфери. Сформовано такі комісії: з продовольства й сільського господарства; промисловості, науки, техніки й енергетики; навколишнього середовища й природних ресурсів; транспорту, зв’язку й туризму; з торгівлі, митних питань і оподаткування; з політичних, юридичних і правових питань; регіональної безпеки та імміграції; з людських ресурсів, інформації, соціальних і культурних питань; з фінансових і адміністративних питань.

На сьогоднішньому етапі розвитку інтеграції особлива увага приділяється розвитку внутрішньо регіональної інфраструктури: будівництву Транс західноафриканської автомагістралі, утворення мережі телекомунікацій, регіональної авіалінії. В новому тисячолітті ЕКОВАС має вийти на наступний щабель інтеграції: будуть усунені перешкоди на шляху руху товарів і людей; у 2006 р. передбачалося введення єдиної валюти. Спільний ринок Східноіта КОМЕСА утворено в 1994 р.; його Південної Африки - попередником була Преференційна КОМЕСА (Соттоп Магкеі зона торгівлі держав Східної та Тог Еазіегп апсі ЗоиІИегп Південної Африки. До складу КО

МЕСА входять: Ангола, Бурунді, Демократична Ресубліка Конґо, Замбія, Зімбабве, Кенія, Коморські Острови, Лесото, Маврікій, Мадагаскар, Малаві, Мозамбік, Намібія, Руанда, Свазіленд, Судан, Танзанія, Уґанда, Ерітрея, Ефіопія. Більшість з них належать до найбідніших країн світу.