2. Розвиток єавт

На початок 1970-х років в ЄАВТ був завершений процес створення зони вільної торгівлі. Вона стала найбільш відомою і значимою з усіх вже побудованих асоціацій вільної торгівлі. Намітилися тенденції до переростання цієї організації в більш розвинені форми інтеграції, зокрема в економічний союз, але ці тенденції не були реалізовані. Хоча плани створення асоціації вільної торгівлі в Європі вдалося втілити в життя, цей інтеграційний процес в країнах ЄАВТ не чинив такого ж благотворного впливу на економіку, як в конкуруючому з нею Європейському економічному співтоваристві.

Перед Великою Британією та іншими країнами ЄАВТ постала дилема: або зміцнювати ЄАВТ, або домагатися приєднання до ЄЕС. Британія отримала вигоду з необхідності загальних тарифів для членів ЄАВТ, імпортуючи товари з Співдружності Націй і продаючи їх іншим членам ЄАВТ. Через швидкого розвитку ЄЕС і рішення зосередитися на Європі, а не на Сполучених Штатах і націях Співдружності, типу Австралії, Канади та Нової Зеландії, як на торговому партнері, Великобританія попросила членство в ЄЕС в 1961. Проте в результаті негативної позиції Франції ці переговори закінчилися провалом в січні 1963, що привело до активізації діяльності ЄАВТ. До 1 січня 1967 були ліквідовані всі митні збори і кількісні обмеження в торгівлі промисловими товарами між країнами-учасницями (крім Португалії). Рік по тому були ліквідовані митні збори між ЄАВТ і Фінляндією.

Вихід Великобританії і Данії з ЄАВТ у 1972 помітно послабив цю організацію і змусив учасників, що залишилися шукати шляхи врегулювання економічних відносин з ЄЕС, що є основним торговим партнером країн-членів Асоціації. В результаті складних переговорів всі члени ЄАВТ, а також Фінляндія уклали з ЄЕС угоди про вільну торгівлю промисловими товарами, які вступили в силу в 1973. На їх основі було здійснено взаємне зниження митних зборів, які були повністю скасовані з 1 липня 1977. В результаті цього в Західній Європі була утворена зона вільної торгівлі, до складу якої увійшли країни ЄС та ЄАВТ. В 1984 ЄЕС і ЄАВТ уклали угоду про створення єдиного господарського простору та про поширення співпраці на такі сфери, як економічна, валютна та промислова політика, НДДКР, екологія, рибальство, транспорт, чорна металургія. Одна за одною країни ЄАВТ стали виходити з ЄАВТ і приєднуватися до ЄС. Португалія залишила ЄАВТ в 1986, Австрія, Швеція і Фінляндія увійшли в Європейський союз в 1995 і, таким чином, припинили бути членами ЄАВТ. До того часу, в травні 1992 ЄАВТ та ЄС уклали угоду про Єдиному економічному просторі (вільний рух людей, товарів, послуг, капіталу).

Решта члени ЄАВТ (Ісландія, Норвегія, Швейцарія і Ліхтенштейн) продовжували займатися контролем за повною реалізацією Стокгольмського угоди. Держави-члени ЄАВТ уклали угоди про вільну торгівлю з країнами Центральної та Східної Європи, в тому числі з Болгарією, Польщею, Румунією, Словаччиною та Чехією. Аналогічні декларації були підписані з балтійськими державами. Угоди стосуються торгівлі промисловими товарами та продукцією сільгосппереробки. Їх метою є підтримка реформ в цій частині Європи за допомогою стимулювання торгових зв'язків.

В середині 2005 представники Фарерських островів натякнули на можливість приєднання їх території до ЄАВТ. Однак, позитивну відповідь на пропозицію фарерців на членство сумнівні, тому що, згідно з Угодою ЄАВТ, тільки держави можуть стати членами Асоціації, тоді як Фарерські острови є автономним регіоном Данії