4. Проблеми і перспективи ековас

Структура

Вищим органом управління є Конференція глав держав і урядів. Також ЕКОВАС має Парламент, Суд, Екобанк, Економічну та соціальну ради, комісії (з торгівлі, митної політики і т. д.)

Цілі

• боротьба з бідністю;

• забезпечення миру та безпеки в «гарячих точках» (Ліберія, Гвінея-Бісау), боротьба зі злочинністю та незаконним розповсюдженням легкої стрілецької зброї, роззброєння, боротьба зконтрабандою. Для цього була створена Група моніторингу.

Було зроблено

• створення транспортної та енергетичної інфраструктури (будівництво залізничної лінії, автомагістралі, газопроводу);

• мораторій на імпорт, експорт і виробництво легкої стрілецької зброї;

• введення туристських чеків, прийнятих до оплати усіма банками спільноти, вартістю 5, 10, 20, 50 і 100 ЗОРІ (західноафриканської розрахункова одиниця).

У перспективі

• створення федерації західноафриканських держав;

• введення уніфікованого паспорта (єдиного громадянства);

• запровадження єдиної валюти «еко»;

• стандартизація дипломів про освіту;

• морська, наземна та рибальська інфраструктура (створення енергетичного пулу).

Основні проблеми на шляху до розвитку

• головна перешкода — відсутність ефективної системи платежів;

• неузгодженість митних інструкцій (що призводить до контрабанди);

• багато вимог союзу (наприклад, приведення дефіциту бюджету до рівня ВВП менше 4%) є для більшості країн-членів важкодосяжним;

• нестабільність політичної обстановки;

• громадянські війни;

• невизначеність регіонально-правового статусу організації.

Висновок

Основу економіки субрегіону складає сільське господарство. Ви­добувні галузі зайняли велике місце лише в економіці Нігерії і Гвінеї. Повсюдно ріст частки ВВП на душу населення значно відстає від те­мпів приросту населення. Для більшості країн, у більшому чи мен­шому ступені, характерна нестача продовольства.

У прагненні перебороти ці труднощі багато західно-африканських країн зміцнюють державний сектор економіки. Проте іноземний капі­тал у цілому зберігає досить міцні позиції.

Література:

1. Економіка зарубіжних країн: Навч. посібник / За ред. Ю.Г. Коза!

ка, В.В. Ковалевського, К.І. Рженішевського. – К.: ЦУЛ, 2003. –

С. 46–56.

2. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність», 1991.

3. Каніщенко О. Формування експортної спеціалізації України //

Економіка України. – 2002. – №11. – С. 76.

4. Кириченко О.А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності:

Навч. посіб. – К.: Знання!Прес, 2002. – Гл. 15–16.

5. Павловський М.А. Стратегія розвитку суспільства: Україна і світ

(економіка, політологія, соціологія). – К.: Техніка, 2001. – 312 с.

6. Румянцев А.П., Клименко Г.Н., Рокоча В.В., Шевченко В.Ю., Сав"

чук В.І. Міжнародна економіка – К.: Знання!Прес, 2003 – С. 410–427.

7. Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть /

А.С. Філіпенко, В.С. Будкін, А.С. Гальчинський та ін. – К.: Либідь,

2002. – С. 408–463.

8. Філіпенко А.С., Будкін В.С., Веклич О.О., Годун С.Д., Дудченко М.А.

та ін. Світова економіка. – К.: Либідь, 2002. – С. 514–577.

50