2.3. Організаційна структура

Інтеграційні процеси в Африці розгорнулися з 60-х років,коли набув силу бурхливий процес деколонізації й утворення незалежних держав на континенті. В 1963 р. була утворена Організація африканської єдності (ОАЄ), до якої входить 53члени, тобто майже всі африканські країни. ОАЄ – політична організація, і однією з головних її цілей є боротьба із залишками колоніалізму, для чого необхідна солідарність народів континенту. Економічне піднесення також є серед цілей ОАЄ яку мова для досягнення головної мети. В структурі організації є спеціальний комітет з економічних і соціальних питань. В1991 р. країни ОАЄ підписали Договір про утворення Африканського економічного співробітництва; його формування буде здійснюватись поетапно протягом 34 років. Воно стане складовою частиною ОАЄ.

Все ж таки в межах Організації африканської єдності домінують цілі переважно політичного характеру. Інтеграційні процеси поки що розвиваються на просторах регіональних організацій, які охоплюють окремі частини Африки, де розташовані арабські держави, тяжіє до суцільного арабського світу;Єгипет, Лівія, Мавританія, Сомалі й Судан об'єднуються в Раді арабської економічної єдності з арабськими країнами, що розташовані в Азії. Взагалі, північно-африканські держави надають перевагу загальноарабським і загально ісламським інтересам перед загальноафриканськими. Суто африканськими регіональними інтеграційними організаціями є: Економічне співробітництво держав Західної Африки (ЕКОВАС), Західно-африканський економічний і валютний союз (УЕМОА),Спільний ринок Східної та Південної Африки (КОМЕСА),Південноафриканське співробітництво розвитку (САДК),Митний і економічний союз Центральної Африки (ЮДЕАК).

На процес інтеграції в Африці впливають два протилежних фактори. З одного боку, політична воля лідерів африканських країн, їх прагнення спільними зусиллями вивести свої народи на шлях економічного прогресу дають певні позитивні наслідки. З іншого боку, Африка - найменш розвинутий регіон в економічному відношенні. З групи найбідніших країн,що є в світі, 25 розташовані в Африці. Переважна більшість африканських держав має недорозвинуту народно господарську структуру з низькою часткою обробної промисловості і відсутністю її сучасних галузей, зокрема, машино будування. Зовнішня торгівля орієнтована на регіони за межами Африки,оскільки національні економіки практично не доповнюють одна одну. Це гальмує розвиток інтеграції.

На економіку африканських країн і, певною мірою, на ха-рактер інтеграційних процесів значний вплив має Європейський Союз. Справа в тому, що Велика Британія, Франція, Португалія, Німеччина, Іспанія, Бельгія тривалий час були метрополіями для багатьох колоній на території Африки, і зв'язок незалежних країн з колишніми метрополіями не зовсім увірвався не тільки в економічному, а й у політичному плані. ЄС має в Африці особливі інтереси, і значна частина країн регіону є його асоційованими членами. Англійська та французька мови мають статус державних поряд з національними мовами. Проте є проблеми: частина країн орієнтується переважно на Францію, інша - на Велику Британію. Ці розбіжності більше проявляються в культурній сфері, але іноді гальмують і економічне зближення. Далекосяжні цілі, що ставили перед собою організатори інтеграційних угруповань в Африці, відбилися в назвах організацій: Митний і економічний союз, Спільний ринок, Економічний і валютний союз тощо. Проте інтеграційний процес в Африці здійснюється повільно і з труднощами. Деякі організації розпадаються, не досягнувши намічених цілей. Так було із Східно-Африканським співробітництвом (Кенія, Уганда, Танзанія), яке 1977 р. припинило своє існування.

ЕКОВАС було утворено в 1975 р.

ЕКОВАС (Economic дять: Бенін, Буркіна-Фасо Кот-Community of West African д'Івуар, Кабо-Верде, Ґамбія, Ґана,

States - ECOWAS) Ґвінея, Ґвінея-Бісау, Ліберія, Малі,Мавританія, Ніґер, Ніґерія, Сенеґал,С'єрра-Леоне, Того. Найпотужнішою й найперспективнішоюв економічному відношенні є тут Нігерія.

Головна мета - утворення економічного союзу в Західній Африці. Серед цілей: підвищення рівня життя населення, досягнення економічної стабільності, підвищення рівня освіти й культури населення регіону. Головної мети передбачається досягнути в декілька етапів. Спочатку це - координація політики держав в економічній сфері, далі - утворення спільного ринку, потім - економічного й валютного союзу.

Організаційна структура ЕКОВАС:

Рада голів держав і урядів.

Рада міністрів.

Економічна і соціальна рада.

Парламент Співробітництва.

Суд Співробітництва.

Виконавчий секретаріат.

Фонд співробітництва, компенсації й розвитку.

Спеціалізовані технічні комісії.

Рада голів держав і урядів - вищий орган ЕКОВАС. Обговорює найважливіші питання політики організації.

Рада міністрів - виконавчий орган. Вона розробляє програми й бюджети, надає рекомендації Раді голів держав і урядів з питань економічної інтеграції.

Економічна і соціальна рада є дорадчим органом. Вона складється з діячів і фахівців з різних галузей економіки, які надають консультації іншим органам.

Технічні комісії готують проекти й програми з окремих галузей економічної й соціальної сфери. Сформовано такі комісії: з продовольства й сільського господарства; промисловості, науки, техніки й енергетики; навколишнього середовища й природних ресурсів; транспорту, зв'язку й туризму; з торгівлі, митних питань і оподаткування; з політичних, юридичних і правових питань; регіональної безпеки та імміграції;з людських ресурсів, інформації, соціальних і культурних питань; з фінансових і адміністративних питань.

На сьогоднішньому етапі розвитку інтеграції особлива ува-га приділяється розвитку внутрішньо регіональної інфраструктури: будівництву Транс західноафриканської автомагістралі,утворення мережі телекомунікацій, регіональної авіалінії. В новому тисячолітті ЕКОВАС має вийти на наступний щабель інтеграції: будуть усунені перешкоди на шляху руху товарів і людей; у 2006 р. передбачалося введення єдиної валюти.

Спільний ринок Східної та КОМЕСА утворено в 1994 р.; його

Південної Африки - попередником була Преференційна КОМЕСА (Common Market зона торгівлі держав Східної та for Eastern and Southern Південної Африки. До складу КО-

Africa COMESA) МЕСА входять: Ангола, Бурунді,Демократична Ресубліка Конґо, Замбія, Зімбабве, Кенія, Коморські Острови, Лесото, Маврікій, Мадагаскар, Малаві, Мозамбік, Намібія, Руанда, Свазіленд, Судан, Танзанія, Уґанда, Ерітрея, Ефіопія. Більшість з них належать до найбідніших країн світу.

Головна мета КОМЕСА - формування реального спільного ринку до 2000 р. й валютного союзу - до 2020 р. Досягнення мети має здійснюватись поетапно. Насамперед передбачається лібералізація торгівлі. Через 10 років після укладення Договору планувалося утворення митного союзу шляхом усунення митних податків і нетарифних перш код, уведення спільного зовнішнього тарифу, встановлення режиму найбільш сприятливої нації. До кінця 90-х років майже всі нетарифні обмеження вже ліквідовано.

Основні напрями співробітництва: торгівля й митне співробітництво; транспорт і зв'язок; промисловість і енергетика; валютні питання й фінанси; сільське господарство; економічний і соціальний розвиток.

Організаційна структура КОМЕСА:

Зустріч голів держав і урядів.

Рада міністрів.

Суд.

Комітети.

Секретаріат.

Зустріч голів держав і урядів - вищий орган, який визначає політику організації. Рішення, прийняті на Зустрічі, мають обов'язковий характер.

Рада міністрів контролює виконання рішень, готує рекомендації для голів держав та урядів, постанови, визначає найгостріші економічні проблеми в країнах-членах.

Серед комітетів найважливіше значення мають:

Комітет керуючих центральних банків - розробляє програми в сфері валютно-фінансового співробітництва;

Міжурядовий комітет - розробляє програми в усіх іншихсферах.

Консультативний комітет складається з представників ділових кіл і розглядає питання взаємовідносин між підприємцями і КОМЕСА.

Серед функцій КОМЕСА особлива увага приділяється сприянню співробітництва у валютно-фінансовій сфері. Намічено запровадити спільну розрахункову валютну одиницю - ЕСАКУ (Eastern and Southern African Currency Unit -ESACU), утворити платіжний союз, зебезпечити взаємну валютну конвертованість, вільний рух капіталу. Однією з цілей є сприяння інвестування, зокрема укладено угоду про усунення подвійного оподаткування.

Південноафриканське САДК було утворено в 1992 р. Воно співтовариство розвитку - об'єднує 11 держав: Анголу, Ботсва-САДК (Southern African ну, Замбію, Зімбвабве, Лесото, Ма-Development Community - лаві, Мозамбік, Намібію, Свазіленд,SADC)         Танзанію, Південноафриканську Республіку (ПАР). У рівнях економічного розвитку цих країн спостерігається значний перепад: ПАР, Замбія і Зімбабве входять до числа відносно розвинутих країн Африки, тоді як Ангола, Мозамбік і Танзанія - до найбідніших.

Головною метою організації є економічне зростання й підвищення добробуту населення країн регіону. її досягнення передбачається за рахунок самозабезпечення й взаємодоповнення національних економік. Конкретними цілями є лібералізація торгівлі, забезпечення вільного руху капіталу, робочої сили й технології.

Організаційна структура САДК:

Саміт.

Суд.

Рада міністрів.

Галузеві комітети міністрів.

Постійний комітет посадових осіб.

Національне бюро по зв'язкам.

Секретаріат.

Консультативні конференції.

Саміт, що складається з голів держав і урядів, є вищим ор-ганом САДК. На Саміті вирішуються найважливіші питанняполітики організації.

Рада міністрів - виконавчий орган, що відповідає за поточну діяльність САДК. Вона розробляє стратегію й програми роботи організації, надає консультації Самміту, розглядає галузеві проблеми співробітництва. У своїй роботі Радаміністрів спирається на галузеві комітети міністрів, кожний з яких очолюється країною, яка відповідає за певну галузь. Галузева відповідальність розподілена таким чином:

Ангола - енергетика;

Ботсвана - сільське господарство;

Лесото - туризм і довкілля;

Малаві - рибальство у внутрішніх водоймищах;

Мозамбік - культура, інформація, транспорт, зв'язок;

Намібія - морське рибальство і морські ресурси;

Свазіленд - розвиток людських ресурсів;

Танзанія - промисловість і торгівля;

Замбія - гірнича промисловість;

Зімбабве - продовольство.

Одним з першочергових завдань САДК визначено утворення єдиної енергосистеми країн Південної Африки та ефективне використання водних ресурсів.

Передбачалося утворення зони спільної торгівлі до 2000 р.

САДК у своїй діяльності орієнтується на співробітництво із західними країнами, на допомогу з їх боку. Основними до норами є Скандинавські країни (50% зовнішнього фінансу-вання), а також ЄС і США1.

Митний і економічний ЮДЕАК утворено в 1966 р До його

союз Центральної складу входять: Ґабон, Камерун,Африки - ЮДЕАК (Union Конґо, Центральноафриканська Ре-Douaniere et Economique республіка, Чад, Екваторіальна Ґвінея.de L'Afrique Centrale - ці країни входять до зони євро.

UDEAC)          Головна мета ЮДЕАК - підвищення умов життя народів. Вона буде досягнута шляхом зміцнення співробітництва країн-членів через поступове утворення спільного ринку, а далі - через інтеграцію в економічному й валютному союзі.

Організаційна структура ЮДЕАК:

Рада голів держав.

Керуючий комітет.

Генеральний секретаріат.

Рада голів держав - вищий орган ЮДЕАК. Вона визначає орієнтири економічної політики організації і координує економічні відносини між країнами-членами. Особлива увага приділяється координації митної, податкової й економічної політики, застосування тарифів у торгівлі з третіми країнами.

Керуючий комітет - виконавчий орган. Він складається з міністрів економіки і міністрів фінансів. До його функцій належить розробка проектів з економічних проблем і підготовка рішень для Ради.

Генеральний секретаріат відає адміністративними справами. Очолюється генеральним секретарем, який орієнтує зусилля країн-членів на реалізацію положень про Союз і зміцнення регіональної солідарності.