3. Валютний ринок: суть та основи функціонування

Основною сферою взаємодії суб’єктів валютних відносин, яка визначає можливості реалізації валютної політики, є валютний ринок.

Валютний ринок – це система економічних відносин, що виникають при здійсненні операцій із купівлі-продажу іноземної валюти за курсом, що формується на основі попиту і пропозиції.

На валютному ринку узгоджуються інтереси продавців і покупців валютних

цінностей через співвідношення попиту і пропозиції.

Об’єктом купівлі-продажу є національні та іноземні валютні цінності.

Суб’єктами валютного ринку є професійні учасники (Центральний банк, уповноважені банки, біржі, брокерські контори) та непрофесійні учасники (підприємства, фізичні особи, що здійснюють валютні операції).

Залежно від організації торгівлі валютний ринок поділяється на:

Біржовий ринок – торгівля валютою здійснюється організовано на спеціальному «майданчику», який називається валютною біржею. Даний ринок діє за чіткими правилами, що фіксують основні параметри здійснення валютних угод.

Позабіржовий ринок – це сукупність операцій з обміну

іноземної валюти, що здійснюється банками та іншими фінансовими установами без участі посередників. Перевагами даного ринку є порівняно низька собівартість затрат на здійснення операцій з обміну валют, а також вища швидкість розрахунків, ніж при торгівлі на валютній біржі.

Залежно від обсягів торгівлі валютою і сфери поширення валютних операцій валютний ринок поділяється на:

Внутрішній (національний) валютний ринок – це ринок однієї країни, тобто біржовий та позабіржовий ринок, що функціонує в її межах. Національний валютний ринок охоплює сукупність валютних операцій, що здійснюється банками і валютними біржами, розташованими на території однієї країни.

Міжнародний валютний ринок – це ринок, який включає валютні ринки всіх країн світу. Це глобальний ринок обміну провідних валют, що функціонує цілодобово й операції здійснюються децентралізовано. Основна частка валютних угод на ньому здійснюється безпосередньо між банками з використанням електронних засобів зв’язку.

Основними функціями валютного ринку є:

• мінімізація ризику, пов’язаного з коливанням обмінних курсів іноземних валют, шляхом формування відповідних механізмів для розподілу цього ризику між різними суб’єктами ринку;

• своєчасне здійснення міжнародних розрахунків шляхом обміну валют різних країн та переказу коштів через міжнародні платіжні операції банківських установ;

• диверсифікація валютних резервів підприємств, банків, держави шляхом своєчасного обміну одних валют на інші та формування портфеля валютних вкладень із найстійкіших валют;

• отримання прибутку учасниками ринку у вигляді різниці, що виникає при обміні іноземних валют внаслідок

коливання обмінних курсів;

• забезпечення можливості реалізації валютної політики, спрямованої на державне регулювання економічних процесів на національному рівні, а також узгодження відповідних регулятивних заходів у рамках світового господарства.

Дані функції реалізуються через виконання суб’єктами ринку валютних операцій.

Валютні операції – це всі операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, включаючи операції з використання валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, а також операції, пов’язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію країни та за її межі валютних цінностей.

Операції класифікуються за:

Терміном здійснення платежу з купівлі-продажу валюти:

• касові операції полягають у купівлі-продажу валюти на умовах поставки її не пізніше другого робочого дня з дня укладання угоди за курсом, узгодженим у момент її підписання. Учасники касових операцій мають можливість:

- терміново одержати валюту для погашення своїх зовнішньоекономічних зобов'язань;

- уникнути втрат від зміни валютних курсів: імпортер негайною купівлею інвалюти страхує себе від можливих втрат унаслідок підвищення її курсу, а експортер негайним продажем інвалюти страхується від втрат, пов'язаних з падінням її курсу;

- оперативно диверсифікувати свої валютні запаси, а банкам - ще й оперативно відрегулювати свою валютну позицію.

• строкові операції полягають у купівлі-продажу

валютних цінностей з відстрочкою поставки їх на термін, що перевищує два робочі дні. Характерною особливістю строкових операцій є те, що вони оформляються стандартизованими документами (контрактами), які мають юридичну силу протягом певного часу (від підписання до оплати) і самі стають об'єктом купівлі-продажу на валютних ринках.

Механізмом здійснення операцій:

• форвардні операції - це операція, що полягає в купівлі-продажу валюти між двома суб'єктами з наступною передачею валюти в обумовлений строк і за курсом, визначеним у момент укладання контракту.

• ф’ючерсні операції - це операції, в яких два контрагенти зобов'язуються купити або продати певну суму валюти в певний час за курсом, установленим у момент укладання угоди (купівлі-продажу ф'ючерсного контракту). Відмінності їх від форвардних операцій зводяться до такого: вони здійснюються тільки на біржах, під їх контролем, а форма і умови контрактів чітко уніфіковані (біржа строго визначає вид валюти, що продається, обсяг операції, строк оплати, курс). Ф'ючерсні операції широко застосовуються з метою страхування від валютних ризиків, тобто для хеджування, а також з метою одержання додаткового прибутку.

• опціонні операції - це операції, за яких між учасниками укладається особлива угода, що надає одному з них право (але не обов'язок) купити чи продати другому певну суму валюти в установлений строк (чи протягом певного строку) і за узгодженим сторонами курсом. Така угода називається опціон. При купівлі опціона покупець (власник) сплачує продавцю премію (вартість опціону), яка визначається за домовленістю сторін у відсотках до суми угоди чи в абсолютній сумі. Ця премія є гарантованим доходом для продавця опціону, який він одержує незалежно від того, буде реалізований опціон чи ні. Для покупця премія є чистою витратою, яку він може відшкодувати, якщо реалізує згодом опціон з вигодою. Якщо ж він відмовляється від реалізації опціону, то сплачена премія стає для нього чистою втратою.

Формами здійснення:

- безготівкові;

- готівкові.

Масштабами операцій:

• оптові здійснюються між банками;

• роздрібні здійснюються між банками та їх клієнтами.