1.2 Психолого-педагогічні основи формування науково-матеріалістичного світогляду учнів

науковий світогляд школяр творчий

1.2.1 Рушійні сили процесу формування науково-матеріалістичного світогляду

Для формування в учнів наукового світогляду треба озброювати їх міцними знаннями, уміннями і навичками, систематично і цілеспрямовано розвивати всі сторони особистості.

Щоб розв'язати це завдання, вчитель повинен глибоко знати психолого-педагогічні основи навчально-виховного процесу. Правильне розуміння особливостей розвитку учнів, взаємозв'язку навчання і виховання сприяє ефективності формування всіх компонентів наукового світогляду. Природно виникає запитання: який зв'язок між навчально-виховним процесом і розумовим розвитком учнів? Глибоко розібратись в цьому складному питанні можна за умови, якщо розглядати навчання як пізнавальну діяльність.

Пізнанню притаманні внутрішні суперечності, які у відповідних психолого-педагогічних умовах стають рушійними силами навчально-виховного процесу, у тому числі і формування в учнів наукового світогляду.

Навчання за своєю сутністю розвиваюче, тобто воно має забезпечувати поступальний розвиток особистості учнів. Відомий психолог Л.С. Виготський писав, що навчальний процес відіграє величезну і вирішальну роль у розумовому розвитку, у формуванні особистості учнів. Правильно організоване навчання передбачає новий, ще не пройдений учнями етап розвитку. Тому вчитель завжди повинен знати, чого саме треба навчити, що саме слід сформувати в "зоні найближчого розвитку учнів"^.

Принцип випереджаючої ролі навчання щодо певного рівня розвитку учнів має велике значення для розв'язання завдань, пов'язаних з формуванням у них наукового світогляду.

При виконанні пізнавальних і практичних завдань створюється суперечність між вимогами, які постійно зростають, і наявним в учнів арсеналом прийомів і способів досягнення поставленої перед ними мети. Ступінь трудності теоретичних і практичних завдань має відповідати потенційним можливостям учнів. Навчально-виховний процес, побудований з урахуванням суперечності між рівнем раніше набутих знань і новими вимогами, активізує пізнавальну діяльність учнів, сприяє узагальненням, висновкам світоглядного характеру.

До суперечностей, властивих процесу формування світогляду, як і всьому процесу становлення особистості, належать суперечності між зовнішнім виховним впливом і внутрішньою позицією учня, яка вже склалася; між вимогами педагога і рівнем готовності їх виконати, між суб'єктивно і об'єктивно значущим для учнів і нейтральним в їх досвіді, знаннях тощо.

Спостереження свідчать, що можуть виникати певні суперечності, невідповідності між окремими компонентами світогляду. У такому разі

вчитель спрямовує педагогічний вплив насамперед на формування тих компонентів світогляду, рівень сформованості яких порівняно з іншими нижчий.

Треба враховувати й те, що деякі учні зазнають впливу негативних явищ життя. Це також створює певні суперечності в світоглядних знаннях учнів. Завдання педагогів - розкрити джерела і характер суперечностей у світогляді цих учнів, визначити, яким чином їх можна усунути, залучити школярів до різноманітної діяльності, в якій вони могли б реалізувати свої можливості, сформувати стійкі погляди, переконання.

Сформовані в учнів погляди, переконання допомагають їм поглиблювати свої знання, усвідомлювати безмежність пізнання. Виникає постійно діюча суперечність між певним рівнем сформованості в учнів наукового світогляду і потребою мати виший ступінь його розвитку. У такому разі в учнів пробуджується бажання оволодіти новими знаннями, способами дій, за допомогою яких можна було б розв'язати суперечність. Формування потреб у нових знаннях світоглядного характеру, мотивів пізнавальної діяльності є важливою рушійною силою розвитку нових світоглядних якостей.

У процесі формування наукового світогляду слід гармонійно поєднувати два шляхи набуття знань - чуттєве сприймання і розумову діяльність учнів. Сприймання інформації про навколишнє середовище органами чуття лежить в основі світовідчування людини. Воно збагачує її конкретними знаннями, які стають матеріалом для абстрактного мислення. Усвідомлення учнями наукової картини світу визначає їх світорозуміння. Науковий світогляд формується завдяки правильно організованим світовідчуванню і світорозумінню, виробленню системи поглядів, переконань, емоційно-моральних оцінок, які визначають ставлення учнів до навколишньої дійсності.

Світовідчування і світорозуміння - процеси, які органічно поєднуються між собою. У різні періоди навчальної діяльності, життя людини вони однаковою мірою потрібні. Суперечності, як рушійні сили розвитку пізнавальної діяльності, стосуються обох цих процесів.