1.4. Активізація сприймання музики – важливий фактор розвитку музичних здібностей та творчої активності учнів.

На сучасному етапі у зв’язку з розвитком і розповсюдженням засобів масової комунікації, сприймання музики стало важливою формою задоволення духовних запитів школярів. Адже музика сьогодні дуже поширена, фактично духовний розвиток молоді відбувається під безпосереднім її впливом.

Молодший шкільний вік – це період нагромадження естетичної інформації, появи перших навичок естетичної культури, сприймання і діяльності.

Сприймання музики нашими вихованцями, як і інші види музичної діяльності, охоплює широке коло понять (пізнання, творення, перетворення, відтворення, оцінювання, спілкування).

Важливими умовами розвитку сприймання вважають такі:

• слухання високохудожніх музичних творів;

• багаторазове їх прослуховування з наступним аналізом – від виявлення загального характеру до усвідомлення музичних засобів виразності;

• постановка питань, що загострюють і спрямовують слухову увагу, акти “впізнавання”;

• порівняння і зіставлення музичних творів і формування системи ключових знань у галузі музичного мистецтва;

• співвідношення на основі цих знань соціального досвіду, закладеного у музичному творі, з індивідуальним досвідом учнів;

• співвідношення узагальнених знань дітей з музичними вміннями і навичками.[3,с.46]

Необхідно підтримувати активність учнів під час слухання музики. Донедавна цей вид музичної діяльності вважався пасивним. Для того, щоб діти були активні під час слухання необхідно створити проблемну ситуацію: запропонувати дітям вслухатися в музику і спробувати визначити її характер, про що вона розповідає, які думки і почуття викликає, за допомогою яких засобів музичної виразності. Доцільно практикувати колективні відповіді за диригентським жестом учителя, якщо вони нескладні, однослівні (жанр твору, його характер). Це економить час і подобається дітям.

Перш ніж привчати дітей слухати музику у виконанні симфонічного оркестру, треба продемонструвати їм зблизька скрипку, віолончель, флейту, трубу, фагот, показати їх звучання, розповісти про кожен із них. Це збуджує у дітей інтерес. Їм і самим хочеться послухати симфонічний оркестр, спробувати відрізнити звучання інструментів. Тому доцільно проводити екскурсії у філармонію, театр оперу та балету, ляльковий (якщо є можливість), щоб послухати концерти, виступи майстрів художньої самодіяльності. Щоб розвивати естетичне почуття дітей слід не втрачати можливості безпосереднього спілкування з природою, а особливо слухання голосів птахів, впізнавання їх, розуміння.

Розділ II. Практична частина.

2.1.Методика використання наочності на уроках музики як шлях розвитку творчої активності.

Сучасний урок музики неможливо уявити без наочності. Залежно від конкретної дидактичної мети, змісту, матеріалу на уроці музики практикуються різноманітні види унаочнення – таблиці з нотної грамоти, плакати з піснями, діафільми фото, малюнки, навчальні кінофільми, показ рукою напрямку руху мелодії або використання пальців лівої руки як нотного стану. Всі ці наочні засоби можуть бути використані на різних етапах навчального процесу: при початковому ознайомленні з матеріалом, його закріпленні, а також для контролю знань під час проведення підсумкових уроків з певної теми.

З І чверті наймолодші школярі користуються “рухомою” нотою, що виготовляють для них батьки. Для цього у картоні прямокутної форми зверху і знизу протягується капронова жилка, на яку натягуються картонні кружечки або ґудзики.

Необхідно щоб першокласники ще у до нотний період чітко уявили собі, що звуки бувають різної висоти, й уміли визначати серед них “високі” і “низькі”.

Наступний етап – орієнтація в напрямку руху мелодії (звуки ідуть вгору, вниз, на місці). Унаочнити це і допомагає “рухома” нота.

Пересуваючи ґудзик, учень ще не знає розміщення нот, але

вже може відтворити рух почутої мелодії, - наприклад у пісні “Галя по садочку ходила”.

Велике значення мають ритмічні картинки, розмір кожної 12х20 см. Для молодших класів вони складаються з половинних, четвертних, восьмих нот і пауз у розмірі

З такими карточками можна проводити музично-дидактичні ігри.

Гра “Луна”.

Вчитель розвішує декілька ритмічних карток на дошці. Один учень пропонує ритм будь-якої з них, інші повторюють. Другий школяр виходить до дошки і показує, якою карткою користувався перший учень.